631
Олександр Бондаренко: головні причини, які негативно впливають на держборг
— Казна та Політика
За останні 12 років, з 2009 року, зовнішній держборг України в доларовому еквіваленті зріс на 102% або в понад 2 рази при недостатньому зростанні ВВП.
Чим це небезпечно для економіки, що можна зробити і чи є варіанти виплатити частину боргу, не позичаючи знову.
За структурою зовнішнього держборгу топ-7 кредиторів України: МВФ, МБРР, ЄБРР, Євросоюз, експортно-імпортний банк Китаю, Японія, інституційні власники євробондів.
Як зростали держборги України
Якщо простежити хронологію співвідношення держборгу до ВВП, то з 2009 року Україна його нарощує в процентному співвідношенні до ВВП. Так, в 2009 році співвідношення держборгу до ВВП було близько 35%.
У 2013 вже 40,1% при нульовому зростанні ВВП. І в 2014 році стрибок держборгу до 70,2% від ВВП. Причиною цьому є кілька факторів.
По-перше, це мінус 6,6% ВВП в 2014 році через війну і втрати частини Донбасу, Криму та економіки цих регіонів.
По-друге, сильний стрибок долара з 8 до 12 грн в 2014-му, а потім до 22-24 грн за 1 долар в 2015-му.
Тому далі співвідношення держборгу до ВВП збільшується до 79,4% в 2015 році при мінус 9,8% ВВП.
Тобто два роки поспіль ВВП країни істотно падав, а держборг України зростав (позаяк в основному це завжди доларові і єврові запозичення).
Найбільший стрибок співвідношення держборгу до ВВП в 2016 – до 81% при зростанні ВВП на 2,2%.
Крім того, за дванадцять років ми пережили кілька серйозних стрибків девальвації гривні. Відповідно, це також вплинуло на збільшення держборгу.
Співвідношення загального боргу до ВВП на кінець 2020 року було 60,8%.
І це насправді не так критично для України. Золотим стандартом і індикатором фінансового здоров’я країни є співвідношення не більше 60% загального держборгу до ВВП (стандарти Світового банку).
Для порівняння, в Італії, наприклад, за 2020 рік співвідношення держборгу до ВВП було 134%. У США – 107%. У ковідний 2020 рік у Німеччині це співвідношення було близько 70%.
Що з економікою
Незважаючи на поки що некритичне співвідношення загального держборгу України до ВВП, головна проблема – країна не заробляє. У коронакризовий 2020 рік у нас було мінус 4,5% ВВП.
У грошах ми втратили близько $5-6 млрд. У 2021 році зростання реального ВВП склало всього 2,5%, тобто ми навіть не вийшли на рівень економічного розвитку 2019 року після підступного падіння.
ВВП країни протягом останніх 10-12 років зростає вкрай повільно. В середньому на 3-4% на рік.
При такому незначному зростанні доходів країни збільшення державних запозичень (не важливо зовнішніх чи внутрішніх) стає досить тривожним індикатором для економіки країни.
Якщо взяти ту ж Польщу, там темпи зростання ВВП становлять 5-7% щорічно протягом декади.
Причому, в коронавірусний 2020 рік зростання ВВП Польщі не стало від’ємним, а зберегло рівень 2019-го року. І це дуже хороший показник на тлі загального падіння в країнах ЄС, Азії (крім Китаю) і США.
Можна сказати, що за темпами економічного розвитку і добробуту громадян (рівень накопичень, пенсійні заощадження) ми відстаємо від Польщі вже на 15-20 років.
І тут державні позики/кредити теж відіграють важливу роль.
По суті, коли країна бере довгі кредити під невисокі ставки, це добре для економіки. Для наочності, проведемо паралель з бізнесом. Власник бере в борг у банку, щоб розвивати підприємство і заробляти більше прибутку. За відсутності ринкового кредитування підприємство розвиватиметься повільніше і стане менш конкурентоспроможним.
У випадку з Україною має бути так само. Тобто позикові кошти необхідно брати за мінімальними ставками (це окрема тема для планування державних фінансів) і витрачати, перш за все, на розвиток і економічні стимули для малого і середнього бізнесу, інвестувати в економічну інфраструктуру і зміни, які позитивно впливають на інвестиційний клімат.
У випадку ж з Україною поки що позикові кошти йдуть більшою мірою на соціальні проекти – виплати зарплат бюджетникам, соціальні пільги, латання дефіциту Пенсійного фонду, покриття касових розривів збиткових держкомпаній. По суті, це вкладення, які ніколи не повернуться. Україна на них не заробить. А при такому скромному зростанні ВВП, як у нас, виплачувати зовнішній держборг досить проблематично. Ми позичаємо більше. І під більші відсотки, ніж можемо собі дозволити.
Три фактори, які негативно впливають на держборг і що з цим робити
Є кілька основних моментів, які негативно впливають на держборг.
- Передусім, позичаємо більше, ніж можемо віддати. З 2013 року Україна активно почала продавати під фантастичні для європейців відсотки євробонди – 6-7%, а іноді і 8% річних.
Так, за 2020 рік продали євробондів на 3,5 млрд євро. У 2021 встигли продати єврооблігацій ще на близько 1,5 млрд євро. І зараз загальний борг України за єврооблігаціями – близько 21 млрд євро.
По суті щороку Україна повинна виплачувати 1,2 млрд євро тільки за відсотками. Але щоб віддавати борг за євробондами під 6-7%, потрібно заробляти їх. А ВВП України в 2021 році склав не більше 3%.
Ми вийдемо на реальний ВВП на доковідний показник 2019 року тільки за підсумками 2022-го. Тобто наш ВВП зростає повільніше, ніж кредитна ставка, під яку ми залучали ці гроші.
Для порівняння, європейські країни розміщують суверенні облігації під 1-1,5%. Здорова і допустима грань вартості боргів для України-купон до 3,5% річних.
Але ми розуміємо, як інвестори оцінюють країнні ризики, тому тут повинен бути окремий план щодо зниження вартості зовнішніх запозичень.
- Завнішні державні борги у валюті. Якщо подивитися на структуру зовнішнього боргу по валюті, то 80% – це долари і євро.
При цьому треба враховувати, що національна валюта при девальвації збільшує зовнішній борг України. Поки що в найближчі 2 роки немає передумов для знецінення гривні відносно долара до, наприклад, 33 або 35 гривень.
Але є висока інфляція цін – у 2021 році приблизно 20%. Ми бачимо, що НБУ підняв облікову ставку до 9%, щоб знизити тиск на гривню, але це, як ми знаємо, призведе одночасно до загальмовування економіки і зниження ділової активності.
Що, в свою чергу, погано для зростання ВВП і збільшить навантаження на економіку по виплатах держборгу.
Що робити далі? Звісно, знижувати ризики і вартість позикових коштів, а також диверсифікувати зовнішній борг, роблячи його мультивалютним.
Можливо, має сенс подивитися на таких активних кредиторів, як Японія або Південна Корея. Їм цікаві країни Східної Європи. Так, залучаючи їхні дешеві гроші, можна зменшити співвідношення долара і євро в структурі держборгу.
- Економіка відновлюється надто повільно. Прогноз щодо зростання ВВП до кінця 2022 року близько 4%. Тому важливо вже зараз, щоб Україна стала нарешті виробником товарів і брендів для експортних ринків.
Повертаємося до необхідності економічних стимулів для розвитку насамперед виробництва та середнього бізнесу. Швидке (!) і ефективне створення тих же індустріальних парків, про які говорить уряд. І під які вже визначили 25 майданчиків.
У світовій практиці підприємства індустріального парку мають певні податкові пільги на якийсь термін.
У Польщі вже давно діє програма підтримки, згідно з якою до 60% початкових інвестицій повертаються в якості фінансової допомоги держави на рахунок компанії-інвестора вже в 1-й рік після запуску підприємства.
Але, як правило, від податку на дохід співробітників підприємства, що працюють в індустріальних парках, ніхто не звільняє. Саме цей податок становить 80% місцевих та обласних бюджетів.
Як можна виплатити борг, не запозичуючи
Бартерний варіант погашення частини держборгу. Наприклад, Україна стала однією з країн-партнерів у проекті Німеччини з переходу до 2050 року всієї промисловості на зелений водень як основне джерело енергії.
Підписавши меморандум про нове енергетичне партнерство, Україна повинна побудувати заводи з генерації зеленого водню, і може отримати від Німеччини від 300 до 500 млн євро на розвиток водневої енергетики.
Так, зараз наша країна має шанс стати одним з основних експортерів зеленого водню в Німеччину.
На підтримку і будівництво заводів з виробництва зеленого водню Бундестаг готовий виділяти кошти. Але щоб нам стати експортером зеленого водню, потрібно не лише до 2030 року побудувати хоча б 15-20 заводів, а й розвинути транспортну систему (трубу для водню). Розмір інвестицій у будівництво нової “труби”, за нашими оцінками, — $1,8-2,5 млрд.
Якщо подивитися на наших основних кредиторів, то там є ЄС і окремо Німеччина. Тож тут може включатися механізм переговорів на державному рівні, щоб домовлятися про взаємозалік за боргом. Наприклад, що в рахунок цього держборгу перед Німеччиною ми будуємо транспортну систему для зеленого водню, який буде експортуватися до них в країну.
За таким же принципом можна продумати, що Україна може зробити взаємовигідного для інших кредиторів в рахунок державного боргу.
Олександр Бондаренко, директор і співзасновник Бюро інвестиційних програм
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
