657
Юрій Прус: як працюють інвестиційні фонди, і чим вони відрізняються від банків
— Особисті фінанси
Українці думають, що інвестують в купівлю квартири або автомобіля для служби таксі. Чому це не так?
Не так давно я брав участь у панелі одного з економічних форумів, який був присвячений інвестиціям. І учасники розповідали про те, як вони розпоряджалися своїми коштами. Хтось вкладає гроші в кав’ярню, яку відкриває друг… Хтось – в компанію з доставки машин з США… Прослухавши ці історії, я сказав, що насправді тут не йдеться про інвестування.
Як це працює у всьому світі? За кожним вартісним бізнесом або ідеєю в буквальному сенсі ганяються Фінанси. Якщо у вас працює бізнес, то банки конкурують один з одним, щоб дати вам грошей.
Стартапам, які тільки встають на ноги, кошти виділяє фонд. Він спеціалізується на цих питаннях, знає ринок і розуміє, на що ви здатні. Це як з талановитим співаком, якого продюсер відразу запрошує до себе. Або з невідомою групою, яка виступила в кафе, «запалила» всіх гостей і стала затребуваною.
Бізнес, який нічого з себе не представляє, бере гроші, як кажуть на Заході, у 3F. Це Friends, Family, Fools. Коли берете участь у такій справі, подумайте, яка з цих трьох F – ви. Ви – сім’я, ви – друзі чи ви – дурні.
У чому особливість інвестиційного фонду?
Чим інвестиційний фонд принципово відрізняється від банку? Здавалося б, і та, і інша організація дає гроші. Різниця ось у чому. Банк залучає кошти у звичайної людини – кожен може взяти свої кошти і покласти їх на депозит. У будь-якій країні світу держава наглядає за банком, щоб він не збанкрутував.
Як наглядає – це ще те питання. Але логіка у наглядового органу – як правило, це центральний банк – полягає в тому, щоб обмежувати свободу дій. Банк, по суті, може давати гроші тільки працюючому бізнесу і тільки суму, що дорівнює маленькій частині його обороту.
Але коли йдеться про нові бізнеси, нові індустрії, угоди злиття і поглинання, проєктне фінансування, включаються фонди. Держава передбачає, що люди, які беруть участь у фондах – це професійні інвестори.
Це не бабусі й дідусі, у яких мало грошей. Професійні інвестори вкладають не останні свої гроші.
Як держава за цим стежить? Таким чином: ті, хто хочуть брати участь у фонді в Україні, повинні вкласти в нього не менше ніж $70 тис. доларів. Дуже простий механізм.
Давайте подивимося на фонд з точки зору звичайної людини. Вона хоче вкласти $70 тис. Як всьому цьому довіряти?
Як правило, фонд – це інституція, яка професійно розпоряджається грошима своїх інвесторів. У них інший підхід, ніж у бізнесу. Підприємець каже, що у нього є класна ідея – він хоче відкрити ресторан. Вірить у свій бізнес і, можливо, дійсно відкриває хороший ресторан. А фонд замислюється над геть іншими питаннями, він думає, як він забере свої інвестиції назад. Як буде поводитися, якщо цей бізнес вимагатиме ще більше грошей. Як контролюватиме роботу підприємства. Яку частку компанія займає на ринку.
Підприємець хоче відкрити суші-бар. А аналітик каже, що цей бізнес зараз на спаді, два роки тому в Києві було 100 таких ресторанів, а зараз – 50. Це підхід фонду. Так звичайний бізнес не думає. Він вірить у свої суші і їх просуває. Фонд же дивиться на весь ринок в цілому.
Звичайна людина не може собі цього дозволити, оскільки подібним аналізом займається велика команда. У інвестиційних фондів є своя спеціалізація, така сама як, наприклад, у лікарів. Одні фонди спеціалізуються на IT, інші – на медичному напрямку.
Складно створити хорошу команду людей, які роблять грамотні інвестиції. У будь-якій сфері спостерігається така проблема. Ось, наприклад, за Карлом Лагерфельдом стояла величезна команда, щоб просто пошити гарне пальто. Те саме і з фондом. Звичайна людина не зможе так якісно розпорядитися грошима, як це зробить фонд.
Як зрозуміти, що фонду можна довіряти?
Нічого не придумано більш розумного, ніж репутація. Причому подивитися на фонд краще комплексно: хто клієнти, в яку сферу він інвестує і чому, яка у нього команда і скільки років там працюють співробітники. Фонд повинен показати історію і з’явитися не вчора.
Фондів що поки мало в Україні. Чому? Те, що зараз відбувається в Україні, нагадує ситуацію наприкінці 80-х – на початку 90-х років минулого століття, коли всі шили. Купували швейні машинки, журнал Бурда і шили собі одяг, тому що в магазинах нічого не було.
Але зараз, коли з’явилися професійні продавці одягу, шиють тільки одиниці. Те саме спостерігається і з інвестиційним капіталом. Повторюся, у всьому світі за пристойним бізнесом або вартісною ідеєю, за вартісною командою ганяються фінанси. В Україні цього немає.
Немає інвестиційного капіталу, більш того, він скорочується. Те, що відбувається, можна охарактеризувати однією фразою – поганим інвестиційним кліматом. У таких спільнотах люди міркують, куди вкласти гроші. І думають, чи купити їм квартиру на Кіпрі, чи придбати три машини і віддати їх в таксі. Хтось вкладає кошти в нову кондитерську. У звичайної людини немає інструментів для інвестування.
Коли зміниться ситуація?
Інвестиційний клімат створює держава. Я скажу неприємну, але, на мій погляд, об’єктивну річ. Тільки усвідомивши ситуацію, можна щось змінити.
Державна машина, а саме Центральний банк, силові органи і судова система в Україні деградують. Навіть з точки зору обивателя, подивіться, як 30 років тому виглядали Польща, Туреччина, Китай. Подивіться, де вони зараз і які позиції в України. Але я оптиміст. Моя позиція – і це філософія бізнесу: стіни в під’їзді замість нас ніхто не пофарбує, ми повинні це зробити самі.
В Україні я бачу колосальні можливості. Ми перебуваємо тільки на етапі формування інвестиційного ринку.
У що інвестуватимуть прості українці? Чесно кажучи, роботи непочатий край. Візьмемо бізнесмена, який став вирощувати яблука і створив компанію з виробництва яблучного концентрату зі світовим ім’ям. Яблука – це ж не новий продукт, правда? Робіть щось добре і стійте на своєму. З точки зору інвестицій в Україні роботи багато.
Юрій Прус, власник українського інвестиційного Multi-family Office Advance Finance Alliance
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
