538
Сергій Педак: концесії. Сплачувати за дорогу чи ні?
— Казна та Політика
Багатьох громадян України турбує проблема якості автомобільних доріг. Проте ще більше обурює питання: «Чому я, сплачуючи податки, коштом яких будуються (ремонтуються), в тому числі автомобільні дороги, повинен буду сплачувати гроші за їх користування?».
Реалії нашого суспільства такі, що до моменту фактичного здійснення ремонту або будівництва дороги, левова частка коштів осідає у кишенях чиновників, що також відображається на якості та строку служби такої інфраструктури.
Для подолання означеної проблеми були запроваджені зміни у законодавстві, зокрема, на зміну ЗУ «Про концесії» (від 16 липня 1999 року № 997-XIV) та ЗУ «Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг» (від 14 грудня 1999 року) прийшов ЗУ «Про концесію» (від 3 жовтня 2019 року № 155-IX).
Законодавча основа
Законом реформовано малоефективну державну політику щодо розвитку (розбудови, реставрації) інфраструктури за рахунок виду здійснення державно-приватного партнерства – концесії.
Нагадаю, концесія – це надане державою право суб’єкту господарювання (резиденту або нерезиденту. – Ред.) на створення, будівництво/реконструкцію або управління певним об’єктом концесії, надання суспільно значущих послуг із віднесенням переважної частини операційних ризиків (оплати та/або пропозиції) суб’єкту господарювання.
Об’єктом концесії можуть виступати будь-які об’єкти державної або комунальної власності, окрім власності державного майна, що перебуває в оренді, що використовується у виготовленні та ремонті всіх видів зброї, яка перебуває на озброєнні ЗСУ, родовища та об’єкти корисних копалин (пошук, розвідка, видобування), а також лісів.
Концесія та вигоди
По перше, за допомогою передачі об’єктів у концесію держава має змогу наповнювати бюджет за рахунок платежів інвестора.
По друге, держава знімає з себе левову частку фінансових затрат на будівництво (реконструкцію) інфраструктури та підтримання останньої в належному стані.
По третє, після закінчення договору концесії (укладається на строк від 10 до 50 років) все нерухоме майно залишається у власності держави.
Інвестор і собі може за рахунок довготривалості партнерських відносин окупити та навіть значно заробити на таких проєктах.
Цей інструмент у Франції, Іспанії та Португалії розпочали використовувати ще у 50-ті та 60-ті роки.
Як до прикладу, українські морські порти за новим механізмом передачі в концесію розбирають, мов гарячі пиріжки. Зокрема, 20 червня 2020 року Україна передала на 30 років товариству з обмеженою відповідальністю «Рисоіл-Херсон» в концесію Херсонський морський торговельний порт.
Договором передбачено, що ТОВ «Рисоіл-Херсон» інвестує у розвиток порту близько 300 млн грн. Крім цього, понад 18 млн буде вкладено в місцеву інфраструктуру.
Проте за Херсонський морський торговельний порт досі триває судовий спір, що ініціювало недопущене до конкурсу товариство “Спеціальна компанія Морський порт Херсон” (судова справа № 855/2/20).
Окрім цього, 20 серпня 2020 року Україна передала в концесію на 35 років провідному світовому оператору QTerminals міський порт «Ольвія», що розташований у Миколаєві.
QTerminals інвестує у розвиток порту близько 3,4 млрд грн. Близько 80 млн грн буде вкладено в місцеву інфраструктуру.
Повертаючись до доріг… Малоприбуткова галузь, в порівнянні із портами. Та в таких правовідносинах держава відшкодовує певну долю вкладів інвестору, а решту збудує інвестор за свій кошт.
Вклад держави буде залежати від показників ефективності будівництва. Інвестор протягом всього періоду дії договору концесії повинен забезпечити належний стан доріг. І я впевнений, що інвестор в першу чергу зацікавлений у швидкості побудови та якості, адже інакше останній не отримає клієнтів та не заробить гроші.
Як зазначив Міністр інфраструктури України Владислав Криклій, у серпні 2020 року ратифіковано фінансові угоди між Україною та ЄІБ за проєктами «Транспортний зв’язок в Україні – Фаза І» та «Розвиток транс’європейської транспортної мережі», що передбачають спрямування 500 млн євро на капремонт автошляху М-05 Київ-Одеса, розгортання ITS для управління та контролю за транспортом, будівництво північної об’їзної дороги Львова і північно-східної ділянки об’їзної навколо Тернополя. А також розв’язок та шляхопроводів у Львівській і Рівненській областях та поблизу Тернополя.
Що ж до вартості проїзду, Кабміном врегульовані тарифи максимальної вартості плати за разовий проїзд автомобільною дорогою загального користування, побудованою на умовах концесії.
Так, сьогодні мотоциклу або легковому автомобілю проїзд обійдеться приблизно в 75 грн за сто кілометрів. Вантажівкам та автобусам до 12 тонн – 147 грн за сто кілометрів, а понад 12 тонн – 435 грн за сто кілометрів.
При цьому всі витрати та ризики несе інвестор. Зручно, чи не так?
Звертаю увагу, сама по собі платна дорога не може існувати без альтернативної безкоштовної, що збудована державою. Про це прямо зазначено у ЗУ «Про концесію».
Тобто, у пересічного водія завжди буде вибір, або ризикувати своїм автомобілем на безкоштовній дорозі, що збудована абияк, або заплатити невеликі гроші та спокійно дістатися із пункту «А» в пункт «Б».
Сергій Педак, адвокат, керуючий партнер ЮК «Титан»
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
