1116
В'ячеслав Савельєв: застосування фінансового моделювання при ухваленні управлінських рішень (частина 1)
— Фондовий ринок
У цій колонці розкриємо кілька питань, які обумовлюють доцільність застосування фінансового моделювання при ухваленні управлінських рішень в умовах ризиків і непевності.
Постійні зміни в бізнес-середовищі, ризики і невизначеності створюють проблему ухвалення ефективних управлінських рішень. «Жити в епоху Великих змін і ворогу своєму не бажай…» – так говорить класика. Історично склалося, що ми живемо в епоху змін і щодня змушені приймати рішення в умовах ризиків та невизначеності. Бізнесу доводиться функціонувати в умовах постійних змін внутрішніх бізнес-процесів і факторів зовнішнього середовища.
Наприклад, зростання цін на обладнання та комплектуючі, регулярне підвищення вартості енергоресурсів зумовлюють збільшення собівартості продукції. Ненадійність постачальників товарів і послуг, неякісні комплектуючі, аварійні зупинки обладнання зумовлюють ризики зниження обсягів виробництва і, отже, обсягів продажів.
З іншого боку, ризики падіння доходів зумовлені зниженням купівельної спроможності клієнтів і нестабільною кон’юнктурою ринку.
Очевидно, що безперервні зміни обставин і невизначеність соціально-економічної обстановки в країні породжують проблеми, а будь-яка проблема – це і ризики, і можливості.
Вирішення проблем, в свою чергу, викликають ще більше змін. Отримуємо замкнутий цикл безперервного управління змінами.
Виникає потреба в обґрунтуванні управлінських рішень, щоб в кінцевому підсумку вони приносили максимальний результат при мінімально можливих втратах.
Стає важливим не тільки вміння обґрунтувати ефективність управлінських рішень, а й мати можливість зробити це в стислі терміни.
Часто саме час при ухваленні рішень може виявитися ключовим фактором, фактором, важливішим від грошей. Дедлайн чинить додатковий психологічний вплив у процесі прийняття рішень. Отже, в умовах стресу підвищується ймовірність помилки. Оперативність та ефективність стають ключовими критеріями при ухваленні управлінських рішень.
В умовах ризиків і непевності для створення якісної системи управління змінами виникає необхідність у професійній підтримці прийняття управлінських рішень.
Як правило, при вирішенні проблем в управлінні бізнесом ми вдаємося до традиційних методів реагування на зміни, які полягають в «ручному управлінні» через «прямі директиви короткострокового характеру». Такі методи здебільшого ґрунтуються на особистому досвіді і суб’єктивних припущеннях, коли при ухваленні рішень не враховується весь спектр ризиків і можливостей, що неминуче призводить до втрат.
Як наслідок, ми створюємо «фундамент» для виникнення проблем в майбутньому: виробничих і репутаційних втрат, екологічного збитку і соціальних проблем, грошових втрат. В подальшому виникають ризики зниження життєздатності бізнесу, стагнація, банкрутство… І озираючись у минуле, стає очевидним, що на етапі прийняття рішень, довгострокова стратегія зростання вартості бізнесу була принесена в жертву короткостроковим проміжним результатам.
Якщо ми не навчимося керувати ризиками, то ризики будуть керувати нами. Бізнес, який не зможе прийняти цю істину, відійде в минуле, а його місце займуть лідери, які зможуть в режимі «online» реагувати на зміни, проблеми та загрози.
Який же критерій ухвалення управлінських рішень є найбільш прийнятним для ефективного управління ризиками та мінімізації можливих втрат?
Аванс ефективності управління бізнесом – прийняття рішень з позиції вартості.
Погодьтеся, що ми завжди прагнемо отримати максимальний результат при мінімальних витратах. Власник, вкладаючи свої активи в бізнес, в першу чергу, очікує отримати максимальний прибуток і якнайшвидшого повернення на вкладений капітал. При цьому він керується не своїми естетичними поглядами або емоціями, а інвестує в очікування грошових потоків.
У «кращих» практиках пострадянського менеджменту обґрунтування управлінських рішень відбувається із застосуванням такого штампу: «Рішення прийнято у зв’язку з виробничою необхідністю…». Це не завжди релевантно співвідноситься з очікуваннями і цілями розвитку бізнесу, і більше того, часто є збитковою управлінською практикою через те, що планова економіка канула в Лету.
Саме фінансова ефективність, а не виробнича необхідність, завжди була і буде головним мірилом успішності будь-якого бізнесу.
Свого часу Роберт Хоуелл вивів теорію еволюції фінансів, згідно з якою фінансовий менеджмент проходить кілька стадій розвитку, поступово розширюючи власні функції від простого виконавця відображення бізнес-процесів до функції індикатора стратегічного розвитку компанії.
На першій стадії фінансовий менеджмент виконує роль виконавця, коли в основі управління бізнесом лежить не бухгалтерський облік в звичному для нас розумінні, а якийсь внутрішній облік. Коли в засаленому зошиті записуються фінансові дані – фінансовий менеджмент просто допомагає зберігати інформацію і не бере участі в ухваленні рішень.
На другій стадії фінансовий менеджмент стає контролером, коли в компанії з’являється фінансист, який вимагає від співробітників якісь контрольні цифри і зводить їх в єдину систему. Бізнес розвивається, фінансовий менеджмент виконує функції фінансового контролера за протіканням бізнес-процесів компанії.
На третій стадії фінансовий менеджмент виступає реінжинером, коли в компанії налаштована система бухгалтерського та управлінського обліку, і управлінці можуть ухвалювати альтернативні рішення: які саме продукти просувати, які використовувати схеми фінансування (взяти кредит чи вкладати власні інвестиції), купувати нове чи відновлювати наявне обладнання, фінансувати рекламу чи соціальні програми.
Після цього настає стадія переосмислення фінансового менеджменту як рівноправного партнера в управлінні бізнес-процесами компанії, поряд з маркетингом, логістикою, операційним менеджментом і т. д. Щоб приймати управлінські рішення, вже недостатньо тільки вихідних даних, потрібні їх постійний аналіз і оцінка.
І, нарешті, на п’ятій стадії фінансовий менеджмент виступає в ролі стратега, коли при ухваленні рішень ключовими факторами стають стратегічне мислення і здатність управління ризиками. На даному етапі, результативність і ефективність управління бізнесом визначається вмінням оцінювати довгострокові наслідки, перш ніж приймати рішення. Основою при прийнятті рішень стає їх фінансова складова, і обґрунтування рішень відбувається з позиції зміни вартості бізнесу.
Трабе розуміти, що поняття вартості бізнесу – це більше, ніж просто показник прибутку поточного періоду. Тому що прибуток – це показник сьогоднішнього дня, який не враховує фактор зміни вартості грошей у часі, потребу в майбутніх інвестиціях і дивідендну політику. Професійний менеджер при прийнятті рішень усвідомлює значимість оцінки довгострокових перспектив розвитку бізнесу, його цікавить вплив прийнятих рішень в першу чергу на здатність бізнесу генерувати чисті грошові потоки (Net Cash Flow, NCF) в довгостроковому періоді часу. Однак істотний вплив на прийняття рішень можуть чинити не лише фінансові складові бізнесу. Рішення в сфері підвищення соціальної відповідальності та екологічної ефективності можуть бути економічно невигідними з позиції вартості, але мати високий пріоритет для підтримки стійкого розвитку бізнесу.
Професійну підтримку при прийнятті рішень здатна надати фінансова модель розвитку бізнесу, яка дозволить обґрунтовувати управлінські рішення з позиції зміни вартості бізнесу та оцінки можливих наслідків. Фінансове моделювання – це інструмент, який дозволяє в процесі прийняття рішень в найкоротші терміни зважити всі «за» і «проти» висунутих гіпотез, оцінити ризики і їх вплив на фінансові результати в віртуальному просторі до втілення їх в реальності.
Яку роль буде виконувати фінансовий менеджмент – простого виконавця відображення бізнес-процесів чи роль стратега при прийнятті рішень – це, звісно, особистий вибір кожного. Але від обраної парадигми прийняття управлінських рішень залежить не тільки надійність захисту інвестицій і ступінь контролю ризиків, а й фінансове благополуччя і успіх бізнесу в цілому.
У наступній колонці розглянемо, що саме являє собою фінансова модель і які можливості використання даного інструменту в процесі ухвалення управлінських рішень.
В’ячеслав Савельєв, аналітик з бізнес-планування Kreston GCG
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
