Наталія Кравчук: умисне доведення до банкрутства банку та інше. Злочин і кара


Наталія Кравчук: умисне доведення до банкрутства банку та інше. Злочин і кара

Банківська сфера в Україні посідає одне з вагомих місць і доволі швидко розвивається. Як результат, кількість банків збільшується, а бажання примножити свій дохід росте з такою ж швидкістю.

Та не завжди топ-менеджери банків діють згідно з законодавством України.

Навіть «сито» перевірок та постійний нагляд за банкірами та їх діяльністю не завжди дають результат, адже схеми виведення грошей та інші фінансові маніпуляції стають все складнішими з кожним роком.

Національний банк України має всі можливості для відстежування операцій щодо виведення грошей. Тому цілком логічно, що постає питання: «Чому ж представники державної структури не діють в момент зловживання службовим становищем топ-менеджером або акціонером, а, навпаки, або різко закривають банк установи, або ж тримають вже давно «втрачену» фінансову установу на плаву?».

Кожна особа, яка порушує законодавство України, повинна понести покарання, незалежно від її статусу та посади. Тож за які порушення банкіри можуть сісти за грати?

Варто почати зі службової недбалості, сфера скоєння якої не виходить за рамки службової компетенції особи. До кримінальної відповідальності за статтею 367 Кримінального кодексу України (далі – КК України) службова особа може бути притягнена, якщо скоєне нею діяння мало суспільно-небезпечні наслідки у сфері охорони прав і свобод громадян, державних або громадських інтересів, окремих юридичних осіб.

Невиконання або ж недотримання чітко окресленого кола повноважень може бути як одноразовим (втрата значної суми грошей), так і систематичним (невиконання щоквартальних перевірок або ж доручень).

Тож, залежно від тяжкості скоєного злочину «Службова недбалість карається штрафом від п’ятдесяти до ста п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

Проте «Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, — карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від ста до двохсот п’ятдесяти неопо¬датковуваних мінімумів доходів громадян або без такого».

Є й інший бік медалі, коли службова особа зловживає своїми повноваженнями, а саме з метою отримання неправомірної вигоди використовує своє службове становище, що суперечить інтересам служби. Під зловживанням службовими повноваженнями слід розуміти пред’явлення вимог, прийняття рішень обов’язкових для виконання іншими службовими або юридичними особами.

Неправомірною вигодою в свою чергу можуть бути кошти або ж майно, певні пільги, переваги та нематеріальні активи, які пропонують, отримують без законних на це підстав. Частина 1 статті 365-2 КК України передбачає «обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до десяти років», ті ж самі діяння, які спричинили тяжкі наслідки, «караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна або без такої».

Українське кримінальне законодавство виділяє досить поширений у наш час злочин – службове підроблення. Верховним Судом України надано узагальнення практики розгляду кримінальних справ про злочини, склад яких передбачено ст. 366 КК України, де видача неправдивих документів, означає «надання фізичним або юридичним особам такого документа, зміст якого повністю або частково не відповідає дійсності та який був складений або службовою особою, яка його видала, або іншою службовою особою. Видача неправдивого документа матиме місце й у тому випадку, якщо документ був складений приватною особою, але потім був засвідчений службовою особою і виданий нею іншим фізичним і юридичним особам від імені тієї організації, яку представляє службова особа, що видала цей документ».

Обов’язковою ознакою злочину є його предмет – офіційний документ, який має певні відомості, зафіксовані у певній визначеній формі (письмовій, цифровій, знаковій), і має реквізити (печатка, голограма, штамп).

Також, однією з умов, за яких справу розглядають як службове підроблення, є докази у правозастосовній діяльності, що відповідними особами (компетентними або юридичними особами, окремими громадянами, яким згідно їх службовим статусом надано право видавати та посвідчувати документи).

За ч. 1 ст. 366 КК України за службове підроблення передбачено «штраф до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

Якщо діяння мали тяжкі наслідки, то передбачено «позбавлення волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від двохсот п’ятдесяти до семисот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем є одним з способів посягання на відносини власності. Скоєння цього злочину в банківських структурах передбачає механізм «безтоварних» операцій, які характеризуються фіктивними діями покупця і продавця.

Санкції статті 191 КК України передбачають різні ступені покарання за вчинений злочин, в залежності від кваліфікації діяння.

Умисне банкрутство, як створення перешкод для феномена підприємницького ризику, полягає в суспільній небезпеці скоєного злочину, внаслідок заподіяння шкоди кредиторам та державі.

Доведення до банкрутства можна розглядати як варіант «поховання» своїх службових обов’язків перед кредиторами та спосіб обману держави. До дії, які створюють фінансову неспроможність суб’єкта, доводячи до самоліквідації, відносять:

- укладення збиткових угод;

- укладення несприятливих угод;

- отримання кредитів під занадто високі відсотки;

- витрачання грошових коштів на потреби, які не пов’язані з суб’єктом господарювання;

- безпідставне переведення грошових коштів на рахунок інших господарських підприємств;

- звільнення контрагентів від виконання обов’язків або зобов’язань за договором;

- умисна несплата податків;

- ухвалення рішення про списання дебіторської заборгованості без вжиття заходів щодо її погашення;

- ухвалення рішень, які негативно впливають на функціонування підприємства.

Статтею 281-1 КК України за доведення банку до неплатоспроможності передбачено покарання «обмеження волі на строк від одного до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк, з накладенням штрафу від п’яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

Незаконне збагачення або ж заволодіння активами у великих розмірах є одним зі злочинів, які не раз інкримінувалися українським банкірам. Дію не завжди варто пов’язувати з отриманням або ж наданням грошових коштів чи іншого майна. Зловживання службовим становищем та відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом, може стати передумовою накопичення певних активів. Стаття 382-2 КК України передбачає покарання за вчинений злочин згідно ступеня тяжкості та становища, яке посідає службова особа.

За часи незалежності нашої держави близько двох десятків фінструктур збанкрутіли. Однією з основних причин стала непристосованість фінансових підприємств до постійних змін у ринкових умовах. Як результат, заради того, аби втриматися на плаву, банкіри могли вдаватися до різного роду маніпуляцій та махінацій.

Однією з найбільш гучних була справа, пов’язана з банком «Україна», тоді було відкрите кримінальне провадження за службову недбалість (ст. 367 КК України), зловживання службовими повноваженнями (ст. 365-2 КК України), службове підроблення (ст. 366 КК України) та привласнення майна (ст. 191 КК України). Під підозрою опинилися всі працівники банку, проте лише одиниці понесли покарання в залежності від ступеня тяжкості скоєного злочину.

До цього часу в розшуку знаходиться Олексій Політуха, який в минулому обіймав посаду заступника голови правління банку та входив до ліквідаційної комісії. За часи перебування на посаді пан Політуха неодноразово порушував закони України, проте зумів уникнути правосуддя, вчасно покинувши території держави Україна.

Ідентична ситуація з співвласником та колишнім главою банка «Надра» Ігорем Гіленко, більш відомим як «невловимий Джо». У 2009 році було відкрите кримінальне провадження за заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем (ч. 5 ст. 191 КК України). Особа досі знаходиться у розшуку.

Проте є й ті банкіри, яких все ж зачепила «рука правосуддя». Зокрема, голову правління і співвласник збанкрутілого «Градобанку» Віктора Жердицького. Банкіра звинувачували в банківських транзакціях та за розкрадання державного або колективного майна в особливо великих розмірах (ст. 86-1 КК України).

Співвласник банку «Слов’янський» Борис Фельдман скоїв не менш тяжкий злочин, а саме за ухилення від сплати податків (ст. 191 КК України) та розкрадання майна в особливо великих розмірах. Фельдман був позбавлений волі на 5 років, проте ще довгий час тривали суперечки із-за несправедливості вироку.

Наразі проходить фільтрація ненадійних банківських установ, аби ситуація з «банкопадом» припинилася і українська гривня стабілізувалася.

Проте діяльність державної установи не є досконалою. Скоріш навпаки, державні службовці не використовують свої повноваження в повній мірі заради своєчасного врегулювання ситуації з проблемними банками.

Задля того, аби банкіри-шахраї відповіли за «банкопад», необхідно посилити ефективність досудового розслідування, докласти зусиль для уникнення процесуальної тяганини та закриття кримінальних проваджень.

Лише при неупередженому та повному дослідженні обставин в кримінальних справах можливе стабільне функціонування органів нагляду за діяльністю банківських структур та попередження банкрутства фінансових установ.

Наталія Кравчук, молодший юрист Юридичної компанії «BLF Group»

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

  • !

    Колонка відображає виключно точку зору автора, та може не збігатися з думкою редакції. Публікація колонок здійснються згідно Правил, а Finance.ua виконує лише роль носія. Копіювати ці авторські матеріали можна лише за наявності посилання на автора та Finance.ua.

Дивись також
Весь ринок:Кредит&Депозит
Архiви:2019 2018 2017 2016 2015
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
В Контексті Finance.ua