Андрій Попов: торговельні війни. Чи є вигоди для України? — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Андрій Попов: торговельні війни. Чи є вигоди для України?

Казна та Політика
595
У торговій війні США і Китаю, схоже, настав період затишшя. Останній обмін санкціями відбувся у вересні 2018 року, коли США оголосили про введення мит на китайські товари на суму 200 млрд доларів. Буквально того ж дня Міністерство фінансів КНР повідомило про введення мит на американські товари річним обсягом імпорту в 60 мільярдів доларів.
Те, що на цьому торгова війна триватиме, досить очевидно. Адже жодна зі сторін не домоглася бажаного.
Пристрасті розпалюються
На світових ринках вже спостерігається певний хаос. Ціни на багато товарів і сировину зростають, компанії втрачають звичні ринки збуту і намагаються знайти нові.
Як відзначають експерти ING Bank, санкції США щодо Китаю зачіпають 2,5% загальносвітового обсягу торгівлі. Цей показник може зрости до чотирьох відсотків, якщо конфлікт не зупиниться.
Не можна забувати, що торгова війна йде не тільки між США і Китаєм. Трамп висунув вимоги ще й Євросоюзу, Канаді, Мексиці. ЄС у відповідь збільшив мита не лише для американських постачальників, але ініціював так зване захисне розслідування взагалі проти всіх постачальників, у тому числі і з України.
Таким чином, це глобальне протистояння всіх проти всіх. І в цьому, мабуть, головна відмінна риса поточної торгової війни.
Незважаючи на таку гнітючу картину, експерти поки що не прогнозують нічого катастрофічного. У своєму недавньому звіті експерти МВФ прогнозують зростання американської економіки на 2,5%. При цьому зростання світової економіки з початкових 3,9% фонд знизив до 3,7%. Торгові війни – одна з причин цього зниження.
А що ж Україна?
На жаль, тут все неоднозначно. З одного боку, нинішня кон’юнктура ринку вельми вигідна для України. Так, світові ціни на сталь після зниження в березні цього року до $560 за тонну відновили зростання й у вересні досягли позначки $600.
Аналогічна ситуація з цінами на залізну руду. У березні вони впали до $54 за тонну, а у вересні зросли до $59 за тонну.
Хороші темпи зростання демонструють і ціни на пшеницю. Зараз вони становлять близько $240 за тонну.
Здавалося б, все добре, враховуючи, що саме всі перераховані вище товарні позиції є основою українського експорту. Але це лише один бік медалі. Інший виглядає аж ніяк не настільки райдужно.
Торгова війна істотно змінює звичні правила торгівлі. Візьмемо, наприклад, ринок металу. Мита США на цю групу товарів торкнулися всіх країн, не тільки Китаю.
Виняток поки що становлять Південна Корея, Бразилія і Аргентина.
Україна, 73% експорту в США якої становить метал, тепер теж змушена платити ці мита, що позначається на прибутку постачальників і на конкурентоспроможності продукції. У цьому плані наша країна навіть страждає більше, ніж Китай, для якого метал – лише 50% експорту в США.
Побоювання викликає і те, що економічна динаміка Єврозони – головного торгового партнера України – в 1-2 кварталах 2018 року була дуже низькою.
Торгові бар’єри з боку США ситуацію не покращують. Економіка самих США демонструє впевнене зростання (в 1 кварталі + 2,2%, у другому + 4,1%), а долар зміцнюється. Все це робить США найбільш привабливими для вкладень, провокуючи відтік капіталу з країн, в тому числі з України.
Все погано?
Вихід є завжди, торговельні війни – не виняток. Так, вони створюють певні ризики економічного добробуту, але також дають можливості і нівелювати або компенсувати ці ризики. Україні просто потрібно правильно маневрувати.
Оскільки мита США можуть чутливо вдарити по китайському експорту, Піднебесній доведеться шукати нові ринки збуту.
Найбільш привабливим з них є, звичайно, Євросоюз. Щоправда, торгових пільг у Китаю в цьому регіоні немає, і навряд чи ЄС їх дасть, враховуючи поточну напружену обстановку. На цьому Україна і може зіграти.
Ми повинні показати і довести як Китаю, так і ЄС, що саме Україна — найкращий транзитний центр для обох сторін. На нашу користь говорить і наявність угоди про Зону вільної торгівлі з ЄС.
Україна також може стати ключовим постачальником сільськогосподарської продукції для Китаю. Пекін є найбільшим імпортером с/г продукції, причому до недавнього часу значну частину зернових вона закуповувала у США.
Після введення взаємних мит, ситуація зміниться істотним чином. Що заважає Україні скористатися цим? У певному сенсі ми вже досягли успіху: більше половини імпортованої кукурудзи в Китай завозиться саме з України.
Словом, можливості в України є, головне – зуміти ними скористатися.
Сценарій стандартний: надання податкових пільг та забезпечення безпеки ведення бізнесу.
Інше питання, чи вистачить політичної волі українському уряду реалізувати цей сценарій, адже напередодні виборів пріоритети у політичної еліти традиційно дещо інші.
Андрій Попов, партнер Kreston GCG
За матеріалами:
Finance.ua
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас