Долар по 40. На що буде схожа наступна економічна криза


Долар по 40. На що буде схожа наступна економічна криза

За останні 20 років світова економіка пережила три кризи: азіатську 1997-1998 років, бульбашку “доткомів” 2000-2001-х і глобальну 2008 року. У кожної кризи є передумови, базові фактори формування і “спусковий гачок”, на кшталт “ефекту метелика”, як, наприклад, непогашений іпотечний кредит в Каліфорнії, з якого розпочався світовий обвал у 2008-му. Крім того, у будь-якої кризи є передвісники. Йдеться про поведінку фондових, сировинних ринків і про частоту обвалів на ключових торгових майданчиках.

Ведмежа послуга

Почнемо з останнього. У середині жовтня впали китайські індекси: Hang Seng більш ніж на 3,7%, Shanghai composite — на 3,75%, Shenzhen composite — на 4,9%. Тайванська біржа обвалилася на 5%. Фондовий “каменепад” спровокувало падіння американських індексів, які скоротилися в середньому на 3-4% (Dow Jones Industrial Average — мінус 3,1%, промисловий S&P 500 — на 3,3%, високотехнологічний Nasdaq — на 4,1%). Примітно, що максимально впали IT-компанії. Нервову поведінку інвесторів зумовили прогнозні корективи МВФ і СОТ, які напророкували уповільнення зростання світової економіки і вказали на формування прихованих ризиків, здатних активуватися вже у 2019-му.

Фондові обвали – незмінне явище на ринку цінних паперів, не все ж “бику” гарцювати. І “ведмедю” їсти хочеться. Але тут виникає ефект “частотності”. Це як посилення коливань земної кори, що віщує землетрус. Перший “поштовх” у фінансовій “корі” зафіксували в лютому поточного року. Його сила виявилася порівнянна з нинішніми жовтневими коливаннями. Сумарна глибина падіння індексів склала 7-8%. Це вже небезпечно, бо існує негласний показник: якщо кумулятивне падіння індексів в одному фінансовому році наближається до 10%, чекай глобального обвалу.

Якщо продовжити геофізичні аналогії, струс світових ринків викликало зіткнення “тектонічних плит” США, Китаю і ЄС, які завмерли на порозі системної торгової війни один з одним. Яка “Гондвана і Лавразія” утвориться в результаті цього “тертя”, покаже найближчий час.

Тепер саме час перейти до передумов кризи. Головною з них стала зміна монетарної парадигми Федеральної резервної системи США (ФРС). Ми спостерігали зростання базових процентних ставок і перехід від політики дешевого долара до дорогого. Модель, реалізована після кризи 2008 року, забезпечила приплив капіталу на ринки з відносно низькими відсотковими ставками. У інвесторів тоді альтернативи особливо не було. Зростання базової ставки ФРС з 0,25% в 2015 році до 2,25% у 2018-му змінило розстановку фігур: коли прибутковість десятирічних казначейських облігацій США штурмує висоти в 3% річних, бажання інвестувати в ризикові фінансові інструменти країн зникає. Для ринків це означає відтік капіталу, кризу ліквідності і погіршення обслуговування боргів, номінованих у твердій валюті, — як державних, так і корпоративних. На додаток до цього девальвацію національних валют і уповільнення зростання ВВП, збільшення вартості позик, а отже — підвищення ризику дефолту.

Борги віддають тільки боягузи

Розворот політики ФРС на 180 градусів продиктований не масонською змовою проти країн. У американської монетарної влади просто немає вибору. Починаючи з 1970-х років, коли ВВП США вперше в історії перевищив $1 трлн, держборг США зростає стрибкоподібно. Саме в 1976-1978 роки в світі організували валютну систему, що остаточно поховала золотий стандарт і жорсткі паритети курсу валют. Проголошення ринкового курсоутворення вилилося в світову гегемонію долара. США отримали можливість заробляти на випуску готівки (2/3 доларової емісії надходить в треті країни) від декількох десятків до сотень мільярдів. Більше того, країна стала активно залучати позикові ресурси шляхом випуску казначейських зобов’язань — універсального резервного інструменту світової фінансової системи.

Піраміду держборгу потрібно скорочувати, а це можливо лише в разі розвороту інвестиційних потоків у бік Америки та відновлення внутрішнього реального сектору економіки. Повільно і сумно нарощувати ВВП — це доля кого завгодно, але тільки не США. По суті, американці винайшли вічний фінансовий двигун, який дозволяє безрозмірно мультиплікувати параметри своєї економіки. Саме завдяки борговому накачуванню ВВП США почав стрімке зростання в останні три десятиліття. Борговий компонент став одним з ключових факторів американського економічного дива. Світ працював на American Dream.

Найбільшими кредиторами США, що купують його казначейські облігації, стали Японія і Китай, які уклали з американцями своєрідну джентльменську угоду: ви (американці) купуєте наші товари і повільно, але впевнено руйнуєте свою промисловість (прикладом чого є “мертвий” Детройт), а ми (китайці і японці) купуємо ваші боргові зобов’язання. Сумарно ці дві країни вклали близько $2,5 трлн в американські борги.

Модель, що трансформує борг в розмір ВВП, стартувала під час президентства Рейгана, коли заборгованість країни збільшилася на $1,69 трлн, піднявшись до 52% ВВП. Секрет успіху “рейганоміки” лежав саме в умінні правильно нарощувати борги. У часи Клінтона зростання боргу вдалося трохи пригальмувати, але атракціон з роздачі соціальних слонів при Бараку Обамі у вигляді реформи охорони здоров’я укупі з наслідками фінансової кризи 2008 року призвів до того, що саме при Обамі “перетворювач” суми боргу на розмір ВВП остаточно зламався: борг зріс майже на $10 трлн, до 106% ВВП.

Криза 2008 року одним ударом зруйнувала консенсус, що влаштовував всіх світових гравців. Але перш ніж поміняти глобальну стратегію, потрібно було амортизувати руйнівні наслідки кризи. Для цього нові керівники ФРС Бен Бернанке і Джанет Єллен — застосували систему екстреного пожежогасіння у вигляді програми кількісного розширення і фактично залили ринки додатковою ліквідністю. Недарма улюблена історія Бернанке — невигадливий сюжет часів Великої депресії. Онук запитав, чому у бабусі немає взуття. “Тому що немає грошей”, — відповіла вона. “А чому грошей немає?“— не вгамовувався внучок. “Тому що закрили взуттєву фабрику, де я працювала”, — поставила жирну крапку бабуся. Нехитра історія підштовхнула Бернанке до простого висновку: коли починається криза, потрібно дати стільки грошей, скільки потрібно економіці, і все стабілізується саме собою.

Майже десять років ФРС США проводила політику різкого зниження базових процентних ставок і дешевого долара, насичуючи ринок капіталу трильйонами додаткової ліквідності. Крім стабілізації фондового ринку та банківської системи США, ця програма дозволила оживити боргові ринки країн, що розвиваються, а також сприяла пожвавленню ринків металу та енергоресурсів.

Сьогодні ситуація кардинально змінилася. Американська економіка демонструє ознаки стійкого зростання, і головною небезпекою для неї стала не рецесія, а інфляція. Тому ФРС переходить до дорогого долара, постійно збільшуючи базові процентні ставки і запускаючи програму монетарного вилучення, коли мільярди вилучаються з обігу шляхом продажу інвесторам і банкам казначейських зобов’язань мінфіну США. Найбільшим гравцем виступить і сама ФРС, у якої на балансі 35% цих цінних паперів з терміном обігу більше п’яти років. Прибутковість за ними підвищили до 2,5% і, можливо, наростять до 3%. На думку аналітиків Bank of America, зараз ситуація нагадує події 1998 року: ринки країн, що розвиваються, поступово руйнуються під ударами дорогого долара. В таких умовах глибокий відтік інвестицій з emerging markets практично неминучий.

Парад планет

Ключова особливість майбутньої кризи — поєднання кількох економічних циклів, які, як “парад планет”, шикуються зараз в одну лінію, і особливе значення тут має середній цикл Жюгляра тривалістю до 11 років, що характеризується впливом на економіку рівня капітальних інвестицій.

Згідно з доповіддю про світові інвестиції, опублікованій конференцією ООН з торгівлі та розвитку, в 2015-2016 роках глобальні інвестиції перебували на своєму максимальному екстремумі: в 2015-му їх обсяг зріс на 38% і досяг $1,76 трлн, причому інвестиції в розвинені економіки зросли на 55%, до $ 0,962 трлн, а в ті, що розвиваються — на 9%, до $0,765 трлн. Але вже тоді прозвучали тривожні дзвінки: обсяг виведення капіталу прискорився до 33% (до $1,1 трлн), впритул наблизившись до параметрів докризового 2007-го (тоді виведення інвестицій зросло на 40%).

У 2016 році цей індикатор ще трохи підріс — до $1,87 трлн, але динаміка була вже явно не та. У 2017-му вперше зафіксували спад глобальних інвестицій — їх сума зменшилася до $1,43 трлн, або на 23%. Очевидна знижувальна фаза середньострокового циклу Жюгляра з виходом на мінімальні екстремуми найближчим часом.

Найбільше глобальні інвестиції скоротилися в групі розвинених країн (-37%), але ж саме вони генерують основний світовий ВВП. В ЄС глобальні інвестиції впали на 42%, в Північній Америці – на 39%. Що стосується ринків, що розвиваються, то їх інвестиційна динаміка була на нулі. При цьому падіння на 21% спостерігалося в Африці, а в Латинській Америці — зростання на 8%. Інвестиції в перехідні економіки впали на 27%.

А тепер про локалізацію майбутньої кризи. Тут можливі наступні варіанти. Перший: криза буде закапсульована в периферійних країнах, що розвиваються, таких як Туреччина, Аргентина, ПАР, Іран, чиї національні валюти вже відчули суттєвий тиск. Другий: розширення кризи на осьові країни, що розвиваються, такі як Китай і Бразилія. При цьому варіанті є ризик спрацьовування “ефекту доміно”, коли обвал на ринках стане транзитним пунктом на шляху до глобальної кризи, що зачіпає США і ЄС.

Нам загрожує курсовий шок

Для України нова криза загрожує проявом так званого ефекту сировинних ножиць, коли сировинний експорт, що дешевшає, буде супроводжуватися відносно дорогим енергетичним імпортом. З березня-квітня цього року наша економіка вже увійшла в початкову фазу сировинних ножиць. Ціна на нафту зросла з $69 до $74 за барель, а ціни на руду, навпаки, впали з $76 до $63. Подальші перспективи не дуже обнадійливі. У кращому випадку “ножиці” закриються ближче до кінця року, і втрати від скорочення сировинного експорту частково компенсує корекція цін на енергоресурси. Але лише частково. У гіршому – ефект ножиць буде лише розширюватися, тобто ціни на метал і руду підуть вниз, а котирування на нафту — вгору, тягнучи за собою туди ж вугілля і природний газ.

Якщо оцінювати глибину курсового шоку для України, то у разі локалізації кризи в периферійних країнах його вплив на курс гривні буде в межах 5-10%, при цьому ми зможемо зберегти мінімальне економічне зростання в межах 2-2,5%. Якщо кризова хвиля зачепить осьові країни, що розвиваються, в першу чергу Китай, який нині споживає до 50% світового виробництва сталі, глибина курсового шоку може скласти до 36 UAH/USD, а динаміка ВВП впаде до нульової позначки. Ну а в разі розгортання повномасштабної кризи може справдитися неофіційний прогноз НБУ щодо нижньої курсової планки в 40 UAH/USD. ВВП в такому випадку піде в негативну зону.

А тепер саме час згадати про “ефект метелика”. Найближчим часом США може обкласти імпортними митами 100% китайського імпорту, що неминуче спричинить скорочення цінової конкурентної переваги китайських товарів на найбільшому ринку світу. Тоді банкрутство якоїсь компанії з виробництва комплектуючих для айфонів у Шеньчжені і невиплата нею заборгованості з випуску корпоративних облігацій у доларах цілком може зруйнувати всю ту ідилію, яка збиралася Китаєм останні 30 років. Ще Наполеон, роздивляючись карту Піднебесної, говорив: “Тут лежить гігант, який спить. Нехай він спить. Якщо він прокинеться, він потрясе світ”.

Олексій Кущ

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
В Контексті Finance.ua