Андрій Івасів: проект закону «Про поштовий зв’язок». Чи загроза це для ринку логістики?


Андрій Івасів: проект закону «Про поштовий зв’язок». Чи загроза це для ринку логістики?

Проект закону «Про поштовий зв’язок» в тому вигляді, в якому ми спостерігаємо його з моменту ініціювання, має головну мету – введення регулятора ринку.

По суті, йдеться про повернення ліцензування поштового зв’язку. У разі прийняття закону, Національна комісія, яка сьогодні здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (НКРЗІ), буде приймати заявки від суб’єктів господарювання або підприємців, і вирішувати, чи можуть ті надавати поштові послуги.

Окрім цього, комісія отримає вільний доступ до інформації про бенефіціарів і керуючих осіб.

Окреслені повноваження НКРЗІ порушують основні принципи державної регуляторної політики, а саме – адекватність, доцільність, ефективність. Крім того, регулятору надаються безпрецедентні для галузі права карати (штрафувати) учасників ринку поштових послуг, а також через суд повністю забороняти займатися діяльністю з надання поштових послуг, що є кричущим фактом порушення права будь-якого суб’єкта на свободу законної підприємницької і господарської діяльності.

Крім того, проект закону передбачає ввести навчання і підвищення кваліфікації для співробітників поштових служб через державного регулятора.

Можливо, сама по собі ідея і має добрі наміри, однак, в сучасному порядку ведення підприємницької діяльності вона є утопічною, оскільки невідомо, чому саме можуть навчити державні структури, які дуже далекі від ринку поштових перевезень.

Чиновники, в особі державного регулятора, збираються визначати, що таке якісна поштова послуга.

Зрозуміло, що не споживачі будуть вирішувати, наскільки якісно їх обслуговували, а НКРЗІ. Це настільки далеко від задекларованої необхідності в проекті закону – розвиток конкурентного ринку поштових послуг.

Розробники законопроекту ратують на європейський досвід, де наявність регулятора в поштовій сфері має місце бути, проте з українськими реаліями і проектом закону «Про поштовий зв’язок» із європейським регулятором мало що об’єднує.

Наприклад, у більшості європейських країн регулятор регламентує діяльність виключно призначеного оператора, або декількох призначених операторів, якщо такі існують. Також зобов’язує останнього надавати приватним операторам доступ до своєї мережі відділень.

Регулятор жодним чином не втручається у діяльність приватних поштових операторів, чия конкуренція базується виключно на величині тарифів і якості сервісів.

Пояснюються ці повноваження дуже просто. З одного боку, мета європейського регулятора – скасувати монополію державної пошти, що має підтримку від держави у вигляді субвенцій, а також найбільш проникаючу мережу відділень.

З іншого боку – забезпечити прозорі рівні умови для всього ринку, виконуючи в деякому роді антимонопольну функцію.

На мій погляд, у разі прийняття проекту закону «Про поштовий зв’язок» в Україні регулятор перебере на себе функції тотального контролю з можливими корупційними складовими, а не побудови ринку рівних можливостей.

Так, регулятор почне дублювати функції інших регуляторних служб – Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів, Податкової служби та Антимонопольного комітету.

Навряд чи це буде мати позитивний ефект для поштового ринку, поштових служб, споживачів і самої держави, проте однозначно стане ще одним прецедентом для блокування повноцінної роботи компанії не менш ніж на 10 днів.

Окрім введення регулятора і наглядача на ринку новий проект закону призведе до встановлення монополії на деякі види послуг (наприклад, відправка кореспонденції і посилок до 10 кг) призначеним в Україні національним оператором.

В Україні сьогодні призначений тільки один поштовий оператор і він бере участь в розробці законопроекту «Про поштовий зв’язок». Складається стійке враження, що ринок намагаються «продавити», висунувши однакові вимоги до всіх поштових операторів – там, де від початку мова не йде про рівні можливості призначеного оператора і приватних поштових служб.

Наприклад, призначений поштовий оператор в Україні не допускає інші поштові служби до використання власних представництв або мережі, хоча неодноразово підкреслює збитковість великої кількості представницьких точок.

Проект закону «Про поштовий зв’язок» також не передбачає можливість зобов’язати призначеного оператора надати такий доступ.

Ще один яскравий приклад – виплати компенсацій за збиток, нанесений посилці: у випадку з приватним оператором виплати здійснюються в повному розмірі з власних активів. На підставі задекларованої оціночної вартості вантажу.

При цьому, призначений оператор в Україні виплачує збитки у чітко визначеному розмірі, залучаючи активи держави.

Проект закону «Про поштовий зв’язок» в тому вигляді, який він має сьогодні, не може бути реалізований. Наявність регулятора ринку є неприпустимим і навіть «злоякісним». Регулятор не повинен втручатися у господарську діяльність підприємств, а має регулювати виключно призначеного (-них) оператора.

Андрій Івасів, співзасновник «Delivery Group», голова комітету з транспорту і логістики при СУП (Спілка українських підприємців)

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

  • !

    Колонка відображає виключно точку зору автора, та може не збігатися з думкою редакції. Публікація колонок здійснються згідно Правил, а Finance.ua виконує лише роль носія. Копіювати ці авторські матеріали можна лише за наявності посилання на автора та Finance.ua.

Також з цієї теми: Казна та Політика
Дивись також
Архiви:2020 2019 2018 2017 2016 2015
Сервіс підбору кредитів
  • Надішліть заявку
  • Дізнайтесь про рішення банку
  • Підтвердіть заявку та отримайте гроші
грн
Замовити кредит онлайн
В Контексті Finance.ua