Реальність чи фантазії: коли Україна забезпечить себе власним газом

Уряд продовжує реформувати «газовий» ринок для досягнення заповітної мети – перейти на блакитне паливо власного видобутку до 2020 року. Експерти кроки Кабміну схвалюють, але з приводу їх реальної перспективи, особливо в плані самозабезпечення газом в заявлені терміни, налаштовані песимістично.

В Україні з вересня повинні запрацювати чергові нові правила на ринку газовидобутку, покликані сприяти досягненню стратегічної мети, поставленої урядом, – до 2020 року повністю перейти на газ власного видобутку і навіть зайнятися його експортом. Постанову про нововведення було прийнято на засіданні Кабміну 26 липня.

«Завдання наше абсолютно чітке: відкрити всі геодані про надра, дати можливість на основі прозорих аукціонів приходити українському бізнесу, світовому бізнесу, і добувати український газ, щоб ми повністю відмовилися від імпорту», ​​- заявив тоді прем’єр-міністр Володимир Гройсман, підкресливши, що відмова від імпорту газу дозволить істотно знизити ціни на нього всередині країни, причому це буде «системне остаточне зниження цін, яке можливе тільки тоді, коли ми будемо добувати газ в кількості, яка необхідна і населенню, і промисловості».

Саму постанову досі офіційно не оприлюднено, але її тонкощами з УНІАН поділився учасник процесу, виконавчий директор Асоціації газодобувних компаній України Роман Опімах. За його словами, в першу чергу, в документі йдеться про аукціони, які, нарешті, стануть конкурентними і прозорими.

Для цього уряд ухвалив проект тимчасового порядку проведення електронних аукціонів, що дозволить їх здійснювати на майданчику «ProZorro» при мінімальному підключенні до участі в них чиновників. Також прийнято «Дорожню карту» для стимулювання прискорення проведення аукціонів, яка передбачає алгоритм дії всіх відповідальних органів, і підготовку до першого міжнародного нафтогазового аукціону, який запланований на жовтень цього року: потрібно підготувати ділянки, зібрати всю необхідну геоінформацію і т.д. Третій елемент постанови уряду – відкриття доступу до геологічної інформації, причому безкоштовний. Йдеться, в основному, про радянські геологічні звіти з вторинною обробкою. Але якщо компанія виграє ділянку на аукціоні, то вона компенсує вартість геоінформації.

На цих реформаторських нововведеннях наполягали як учасники ринку, так і фахівці галузі. До цього їх підштовхнуло, м’яко кажучи, гнітюче становище в газодобувній сфері, про що свідчать статистичні дані.

У 2017 році в Україні, за інформацією «Нафтогазу», в цілому було видобуто 20,5 млрд кубометрів газу, в 2016 – 20,1 млрд. Приріст – мінімальний. А за даними «Укртрансгазу», видобуток газу в держсекторі за січень-липень 2018 року взагалі скоротився на 0,6% – до 11,972 млрд кубометрів. І це при тому, що, згідно із затвердженою Кабінетом міністрів концепцією розвитку газодобувної галузі, до 2020 року видобутку газу державними і приватними компанії має зрости до 27,5 млрд кубометрів. Тобто, запланований приріст – 7 мільярдів кубів газу (державна «Укргазвидобування» має до цього часу виробляти 20,1 млрд куб. м газу на рік, приватні компанії – 7,4 млрд куб. м).

Основна причина того, що відбувається, на думку чиновників і представників галузі, полягає в недобросовісній роботі Державної служби геології і надр (Держгеонадра). Відомство з початку поточного року взагалі не проводило аукціони на користування надрами та всіляко затримувало видачу ліцензій, в тому числі для держкомпанії «Укргазвидобування». Але це тільки верхівка скандалу навколо Держгеонадр.

За словами генерального прокурора Юрія Луценка, протягом останніх чотирьох років Держгеонадр видало близько 700 спецдозволів на користування надрами, з яких лише 43 – за результатами проведення аукціонів.

Останній гучний скандальний випадок – в серпні без проведення аукціону Комісія з питань надрокористування при Державній службі геології та надр погодила видачу п’яти спеціальних дозволів на видобуток нафти і газу для компанії «Іст Юроуп Петролеум» бізнесмена Павла Фукса (в минулому компанія мала назву «Голден Деррік», її пов’язували з екс-міністром енергетики Едуардом Ставицьким).

І завершальний штрих – 3 вересня на хабарі в 3 тисячі доларів був затриманий перший заступник глави Держгеонадр Микола Фощій. Генпрокурор Юрій Луценко на своїй сторінці в Facebook написав, що за цим дрібним хабарем насправді проглядається глобальна проблема тіньових оборудок Держгеонадр.

«Хабар перший заступник Держгеонадр хотів отримати за геологічну інформацію. Вона завжди продавалася з-під поли. Тепер цей нонсенс нововведеннями Кабміну викорінено. Вся інформація буде доступна. Газовидобувачі зможуть її проаналізувати, вибрати потрібну ділянку надр, номінувати її на аукціон, вигравши – вести його розробку і платити податки. Причому договори мають бути на жорстких умовах: наприклад, скільки свердловин потрібно бурити на рік, як інтерпретувати всі дані, в яких випадках можна ділянку перепродати – газодобувач повинен нести відповідальність. У нас все це давно документально розписано, але не завжди працює. Потрібен контроль. В цілому всі нововведення логічні і правильні», – зазначив Опімах.

За його словами, відкриття геоінформації та введення прозорих аукціонів з надання права на користування надрами в сукупності з впровадженими навесні цього року механізмами – стимулююча рента для нових газових свердловин, дерегуляція дозвільної системи, децентралізація рентних платежів (тепер 5% ренти компанії відраховують на розвиток регіонів, де проводиться газовидобуток, що вирішує спірні питання з місцевою владою), стабілізаційна обмовка – мораторій на підняття податків для нових свердловин, причому обіцяно нічого не міняти впродовж п’яти наступних років, – дадуть свій позитивний ефект. Він вже в наявності – за перше півріччя кількість свердловин зросла на 65% в порівнянні з минулим роком.

«Зрозуміло, що свердловини не буряться за один день, цей технологічний процес займає багато часу. Залежно від регіону – до шести місяців. Але результат зростання видобутку є. Причому він стабільний останні чотири місяці. Це радує, в порівнянні з негативом на початок року, коли фіксувався спад видобутку. І це є результатом тих змін, які запровадив уряд», – сказав Опімах.

Здавалося б, реформа ринку газовидобутку – відмінна, і можна незабаром очікувати її карколомних результатів. Але, як то кажуть в казках, в даному випадку – газовій, не так сталося як гадалося…

Плани і реалії: газові нестиковки

Експерти не поділяють оптимізму уряду щодо різкого зростання газовидобутку в Україні (навіть незважаючи на реформаторські кроки) і з приводу досягнення головної мети – забезпечення газом власного видобутку до 2020 року.

Так, генеральний директор «Укрнаукагеоцентр» Петро Голуб вважає, що не потрібно робити ставку на нові аукціони, а головною заковикою в справі підвищення обсягів газовидобутку буде повна відсутність геологорозвідки в країні.

«Ймовірно, уряд не зовсім поінформований про реальний стан справ і перспективи наших надр. Всі, напевно, намагаються прикрасити те, що відбувається, тому влада і не володіє ситуацією щодо газовидобутку. Головне – потрібно зайнятися геологорозвідкою, а зараз все крутиться навколо видобутку, впровадження нових технологій. Це – правильно, і зробити це легко. Але саме геологорозвідка визначає перспективи, в результаті цієї ретельної і скрупульозної роботи ми зможемо розраховувати на позитивний ефект в майбутньому. Геологічна галузь в Україні повністю завалена. Геологорозвідувальних робіт ніхто не проводить, якщо навіть хтось щось і робить, то тільки на найближчу перспективу, щоб отримати продукцію сьогодні. Ресурси у України величезні, але отримання з них продукції залишається на віртуальному рівні. Є, безумовно, запаси реальні, якими і займаються декілька державних і приватних компаній, але їх вистачить лише на 22 роки з урахуванням нинішніх темпів видобутку – 20,7 мільярда кубометрів. Тому потрібно відродити геологорозвідувальну галузь, або хоча б галузеві підприємства. Але ніхто цим не займається. У «Нафтогазу» 100 мільярдів прибутку, якби хоч один мільярд був би виділений на геологорозвідку, то ми б відновили роботи і можна було б говорити про якусь конкретну перспективу, але останні роки на ці цілі гроші взагалі не виділяються. Звісно, розвідка – ризикована справа і витратна. Але за даними геофізиків, ми володіємо запасами 5,6 трильйона кубометрів. Необхідно їх розвідати, це передбачає подачу на поверхню продукту – газу або нафти. А вже потім ділянки виставляти на аукціони. Одна бурова коштує 200 мільйонів при заляганні ресурсів 5-5,5 тисячі метрів. З огляду на чималі витрати, приватники на це виділяти гроші не будуть. Потрібна державна програма. Особливо, з урахуванням величезних запасів сланцевого газу. Але цим ніхто не займається. І хто ж буде купувати ліцензії зі старою інформацією про надра на ділянці? Причому їх і так вже роздали величезну кількість. На них сидять як собаки на сіні – ніхто нічого не розробляє. Тому зараз запропонувати можуть тільки малоперспективні ліцензії. Потрібно йти великим фронтом – пропонувати 5-10 ліцензій, серед яких є і перспективні, і ні. Тоді для власника буде окупатися і розвідка, і видобуток», – зазначив експерт.

За його словами, досягти мети уряду – забезпечити себе газом власного видобутку до 2020 року – нереально. Лише – теоретично. Той приріст видобутку, який ми на сьогодні маємо, погоди не робить. «Думаю, у верхах вже це розуміють, хоч гасла і продовжують лунати. Для цього є політичні нюанси», – сказав Голуб.

Песимістично налаштований і експерт в сфері геології, газо- і нафтовидобутку Геннадій Кулініч: «Ситуація склалася складна. До останнього часу на аукціони виставлялися неризикові об’єкти. Тепер все змінилося. Неризикові площі всі розбурені, всі ділянки, де можна було легко брати ресурси, розібрані. А все, що залишилося, і виставлятимуть на аукціони – ризикові об’єкти, з великими глибинними заляганнями, невеликі за розміром площі, що вимагають пошукового буріння. Тобто, я б не чекав на аукціонах цікавих і вигідних пропозицій. Навряд чи ризикові об’єкти зацікавлять великих інвесторів. Так було і з Shell, і з Chevron. Обидві компанії пішли, і справа не тільки в політичній ситуації в країні, війні на Донбасі. Їм були виділені серйозні площі під видобуток сланцевого газу, в тому числі і традиційного природного. Але вони вважали, що такі дрібні масштаби видобутку і при цьому «важкі» ресурси в плані розвідки і підняття на верху – не їхній бізнес. Я песиміст. У досягнення мети – до 2020 року забезпечити країну газом власного видобутку – не вірю. Якщо залишимося на сьогоднішньому рівні видобутку, або хоча б з приростом в 5-7%, то вже буде добре. Навіть щоб підтримувати видобуток на цьому рівні потрібні чималі гроші. Тому не варто навіть мріяти, що будуть вкладати кошти в ризикові об’єкти, що вимагає величезних ресурсів».

Опімах поділяє думку експертів. Він згоден, що вільних ласих шматочків газового пирога, вже розроблених ділянок, в Україні немає, хоча ресурсний потенціал – суттєвий. Тому і необхідна геологорозвідка, але вона дорога, ризикована. В останні роки зволікали з її проведенням, що пов’язано з багатьма аспектами, в тому числі з нормою, що існувала до недавнього часу, коли за приріст видобутку потрібно було додатково платити. Тобто, з одного боку – вітали зростання газовидобутку, з іншого – вимагали плати за нові обсяги, за нові ділянки геологорозвідки. Тепер цю норму скасовано.

«Дуже багато позитивних кроків, які незабаром дадуть про себе знати, зроблено. Галузь капіталомістка, витратна. Тому, на жаль, не все так швидко йде, як хотілося б. Але процес рухається і позитивний результат не змусить себе чекати. Уже зараз відчутне збільшення газовидобутку», – підкреслив Опімах.

На його думку, досягнення мети – перейти до 2020 року на газ власного видобутку – має дві складові: необхідно підвищити видобуток і одночасно скоротити споживання.

«Потрібно довести обидва рівні до 27 млрд кубометрів. Щодо енергоефективності робиться багато, і ми вже скоротили споживання до 31 мільярдів кубометрів газу. Тепер завдання – скоротити до 27 мільярдів кубів, причому до цього ж рівня наростити видобуток. Чи зможемо ми це зробити? Покаже час. Що стосується газовидобутку, то йти до заповітного показника все тяжче. Не все було швидко зроблено, як планувалося. Реалізація всіх планів була відстрочена, як мінімум, на рік. Час втрачено, не знаю, чи подолаємо мету в 27 мільярдів газу… Буде тяжко, але точно, що ми зробимо, збільшимо видобуток в цілому», – підсумував Опімах.

Якщо вірити експертам, то реалізація стратегії нарощування внутрішнього видобутку газу до рівня самозабезпечення може не відбутися у відведені їй терміни. А значить – відкладається і зниження «газових» тарифів. Хоча, це і так вбачається малоймовірним. Можливості Кабміну в цьому питанні обмежені – існуючі зобов’язання нашої країни перед Євросоюзом в рамках Угоди про асоціацію і перед головним кредитором – Міжнародним валютним фондом – не переглядають перегляду ціни на газ в сторону зниження. Вартість блакитного палива на нашому внутрішньому ринку повинна відповідати цінам європейських постачальників. Іншими словами, який би газ Україна не споживала, його ціна повинна бути не нижче за імпорт, з урахуванням розцінок на європейських газових хабах. Змінити що-небудь, значить переглянути міжнародні договори з МВФ і Євросоюзом, чого на практиці не бувало. І хто буде в збитку? Промисловість закладе зростання вартості палива в ціну своєї продукції і поверне витрачені кошти, а ось пересічний українець залишиться на бобах…

Нана Чорна