883
Олег Кузнецов: Україна і «Північний потік - 2». Що буде?
— Енергетика
Ідею зведення другого газопроводу по дну Балтійського моря, який дозволить безпосередньо качати газ із Росії до Німеччини в обхід України, підтримує безліч країн. У них, звісно, є противники.
У кожної зі сторін в даному питанні свій інтерес, свій мотив. Розуміння цих мотивів вже дає відповідь на питання щодо того, чи буде «Північний потік – 2» доведений до кінця і чи зможе Україна стати цьому на заваді.
Мотиви прихильників «труби»:
Росія. Тут багато пояснювати не треба. Своїми діями російська сторона вже не раз доводила, що розглядає природний газ не як торговельний ресурс, але в першу чергу – як інструмент тиску на Європу. Спорудження газопроводу «Північний потік – 2» для неї – спосіб посилити цей тиск і показати свій вплив на регіон.
Крім того, Росія зможе максимально знизити свою залежність від транзиту газу через територію України і додатково нанести цим економічну втрату останній. Адже втрата газового транзиту обернеться для України втратою 3% ВВП (такі дані наводить НБУ – авт.). Як не крути, ляпас від Росії виходить чималий.
Німеччина. Німці – одні з ініціаторів реалізації проекту «Північний потік – 2». Отримавши можливість безпосередньо отримувати газ Росії, вони тим самим вирішують проблему своєї залежності від країн-транзитерів, а також газових воєн, якими славляться Україна і Росія.
Для Німеччини це вагомий аргумент. А ще, сконцентрувавши на своїй території потужності відразу двох газопроводів, Німеччина перетворюється на своєрідний «газовий центр» Європи.
Інші європейські країни вже будуть залежати від неї в плані газу, а сама Німеччина отримає непоганий дохід від його транзиту. І від будівництва теж, тому що в ньому задіяні відразу чотири німецькі компанії.
При цьому самі німці не витратять ні копійки, всі витрати бере на себе російська сторона. Суцільні вигоди, як вже тут відмовитися? Тим більше, вибирати є з чого. Є ж іще США зі своїм сланцевим газом.
Але американський газ дорожчий. Та й доставляти його теж тяжче, все-таки Росія територіально ближче до Німеччини, ніж Штати.
Крім того, відмова від американського газу має і політичне підґрунтя. Трамп на даний момент веде досить агресивну торговельну політику.
Згадати хоча б торішнє посилення Вашингтоном мит на поставки європейських сталі та алюмінію. При цьому американський президент вимагає від тієї ж Німеччини, щоб вона відмовилася від вигідного для неї «Північного потоку – 2». Нерівноцінний обмін якийсь виходить.
Швеція, Швейцарія та інші країни, що дали згоду на будівництво. Для більшості з них будівництво «Північного потоку – 2» економічно вигідне.
Наприклад, в Швеції «Газпром» планує розмістити частину потужностей з будівництва газопроводу, відповідно, країна отримає за це чималі «відпускні» в бюджет.
У Швейцарії все трохи інакше. По-перше, на будівництво газопроводу підрядилась швейцарська компанія Nord Stream AG, яка по завершенні проекту принесе країні чималі дивіденди у вигляді сплачуваних податків.
Крім того, доходи Швейцарії включають прибуток від фрахту трубоукладальної компанії Allseas AG, яка теж підрядилась на виконання робіт. Прибуток в даному випадку становить близько 300 тисяч євро на день.
Схожа ситуація у Франції, Чехії, Нідерландів і ряду інших європейських країн. Їхні великі компанії (французька Engie, чеська NET4Gas, нідерландська Wasco Coatings Europe BV і т.д.) також задіяні в будівництві газопроводу, що принесе їм великий прибуток. Небажання втрачати цей прибуток, а також, ймовірно, псувати відносини з великим бізнесом, і керує політичними силами цих країн…
Компанія Engie, до слова, і зовсім є одним з акціонерів «Північного потоку-2». Вона прямо заявляє про те, що буде підтримувати проект за будь-яких обставин.
Мотиви противників «Північного потоку – 2»:
До числа основних противників належать Україна, США, Польща.
Україна. З Україною все зрозуміло. З відкриттям газопроводу українська транзитна труба практично спорожніє, країна втратить значну частину свого бюджету і 3% ВВП разом з ними. Для нас, для нашої країни, будівництво «Північного потоку – 2» – це справді проблема.
Польща. У Польщі проблема аналогічна до нашої. Вона, як і Україна, ризикує втратити можливість транзиту газу і всі вигоди, що випливають з цього.
Можна сказати, що обидві країни на даний момент є найбільшими критиками нового проекту, використовуючи для цього будь-які можливості.
Проблема в тому, що аргументів для блокування будівництва у обох замало. І Україна, і Польща синхронно звинувачують Росію в «газовому» тиску на Європу і закликають шукати альтернативи російській сировині.
Спроби вирішити все на вищому рівні поки нічого не дали. Єврокомісія ще торік заявила, що не має повноважень для блокування проекту «Північний потік – 2». Виявилося, що експортні трубопроводи в нормативно-правових актах ЄС не згадані, а європейське регулювання не застосовується до зовнішніх постачальників.
США. З іншого боку, є США, які також проти будівництва «Північного потоку – 2». Для них Європа – важливий ринок збуту сланцевого газу. Втрачати його їм абсолютно невигідно. А в даному випадку мова йде не тільки про те, щоб втратити, але і віддати його Росії – країні, з якою у США досить-таки напружені відносини.
До недавнього часу всі спроби США у блокуванні проекту будівництва не можна було назвати ефективними. Американці погрожували санкціями, намагалися звернутися до почуття справедливості європейців, закликаючи їх не дати скривдити Україну і Польщу необдуманими діями.
Але в підсумку введені акції виявилися не такими вже серйозними і явно недостатніми, щоб запобігти будівництву.
Більше того, в Америці зараз складається ситуація, коли права рука діє окремо від лівої. Якщо американський уряд налаштований проти «Північного потоку – 2», то великі американські банки вважають інакше.
Наприклад, в листопаді 2017 року американський банк JP Morgan Chase спільно з японськими Mizuho Bank Ltd. і Sumitomo Mitsui Banking Corp. видав «Газпрому» кредит на мільярд євро.
Це говорить лише про одне: можливість Білого дому в обмеженні доступу російських корпорацій до міжнародного фінансування дуже обмежені. А значить, вплинути і на будівництво особливо він не зможе.
Що в підсумку?
Вищесказане наочно доводить, що противники «Північного потоку – 2» явно програють прихильникам. Не тільки в плані кількості, але і щодо якості аргументації.
Більшості країн новий газопровід надає значні економічні вигоди, а заодно дозволяє позбутися транзитної залежності.
А що мають противники? По факту – нічого. Тільки погрози та залякування енергетичною залежністю Європи, яка і так всім очевидна. І яка, до речі, нікуди не дінеться навіть якщо «Північний потік – 2» не будуватимуть. Просто з його будівництвом у Європи з’являється більше бонусів, відтак чому б ними не скористатися?
Ситуацію можна змінити, якщо запропонувати відчутну альтернативу «Північному потоку – 2». Щось, що змусить Європу змінити свої погляди.
Можливо, якщо вдасться вирішити загрозу торговельних воєн між Євросоюзом і США, а також деяких інших проблем, що накопичилися між ними, тоді вдасться досягти і компромісу щодо «Північного потоку – 2». Але в це віриться слабо. Занадто вигідний у фінансовому плані цей проект для Європи – як для країн в цілому, так і для бізнесу.
Виходячи з цього, можна припустити, що другому газопроводу на дні Балтійського моря все ж бути. І Україні вже потрібно готуватися до цього. Хоча б – створити сектор відновлюваної енергетики, диверсифікувати і впорядкувати поставки вугілля, а також підтримувати в безпечному і робочому стані інфраструктуру своєї атомної енергетики.
Олег Кузнецов, партнер Kreston GCG
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
Також за темою
«ДТЕК Нафтогаз» зазнав 40 млн євро збитків від атак рф
Ціни на нафту відреагували на глобальний надлишок
Які пристрої не можна підключати до подовжувача
ЄС погодив план повної відмови від російського газу до 2028 року
Україна запропонувала США використати свою енергетичну інфраструктуру для Європи — Зеленський
В Україні 20 жовтня в усіх областях діятимуть графіки обмеження електроенергії
