660
Артем Ковбель: тренд на «сміття». Чому в Україні зросла кількість фіктивних цінних паперів?
— Фондовий ринок
Купівля-продаж цінних паперів забезпечує постійний кругообіг грошей, змушуючи їх працювати як на економіку, так і на населення, для якого ЦБ є реальною альтернативою депозитним накопиченням.
Але це – тільки за наявності ефективно діючого фондового ринку. А якщо його немає – виходить так, як в Україні.
Ситуація зі «сміттєвими» цінними паперами – яскравий того доказ.
«Сміттєві» папери – початкове призначення
У розвинених країнах під цим терміном маються на увазі високоприбуткові цінні папери з низьким кредитним рейтингом.
Зазвичай (але не завжди) емітентами таких паперів виступають неліквідні бізнеси, компанії, які опинилися на межі дефолту і т. д.
Продаючи свої акції або облігації, вони сподіваються покращити своє фінансове становище. При цьому емітенти змушені пропонувати інвесторам підвищену премію, щоб компенсувати рівень ризику.
Завдяки цьому прибутковість сміттєвих цінних паперів може перевищувати ключову ставку Центробанку як на кілька процентних пунктів, так і в кілька десятків разів.
При грамотному підході, читай – виборі емітента, подібного роду інвестування може принести солідний прибуток.
Часто купівля «сміттєвих» цінних паперів активізується в моменти, коли інші, більш якісні, інвестиційні інструменти на фондовому ринку демонструють надмірно низьку прибутковість.
Наприклад, подібна тенденція спостерігалася в серпні минулого року на американському ринку облігацій. Тоді прибутковість десятирічних облігацій Казначейства США становила близько 2% річних, а середня прибутковість американських «сміттєвих» бондів, за підрахунками Bloomberg, коливалася в районі 5,8%.
Подібна різниця, як свідчать дані аналітичної платформи Informa Global Markets, стимулювала колосальний сплеск транзакцій з низькорейтинговими облігаціями.
Обсяг емісій з ними в серпні минулого року склав 17,65 млрд доларів, що майже на 900 млрд вище від аналогічного показника за 2016 рік.
А що в Україні?
У нас немає фондового ринку, немає нормального механізму захисту інвестицій, і взагалі законодавство у тому, що стосується інвестиційної діяльності, вкрай слабке. Тому й таке явище, як «сміттєві» цінні папери, в Україні діє по-особливому. З місцевим колоритом, так би мовити.
Зазвичай під «сміттєвими» в нашій країні маються на увазі фіктивні цінні папери, які створені фіктивними компаніями і не забезпечені реальними активами.
Мета їх створення прозаїчна – ухилення від сплати податків і відмивання грошей.
Так, купуючи несправжні акції, підприємство таким чином штучно підвищує власні витрати і зменшує нарахування при сплаті 25% податку на прибуток.
Ще одна розповсюджена схема – виведення грошей за кордон. Для цього компанія продає задешево фіктивні папери нерезиденту країни, після чого викуповує їх за максимальною ціною, дозволяючи нерезиденту вивести за кордон отриманий прибуток.
В підсумку гроші залишаються за кордоном, а нічого не значущі папери повертаються в Україну і осідають в місцевих банках. Як правило, – не найбільш значущих і великих.
Це доводить нещодавня заява представників ФГВФО про те, що в ліквідованих банках виявлена висока концентрація сміттєвих цінних паперів – майже 13 млрд. При тому, що їх загальний портфель ЦП становить 15 млрд.
Всі ці цифри є наочним підтвердженням того, яких масштабів досягає тіньова економіка в Україні і що буває, коли в країні немає ефективного фондового ринку.
Відсутність законодавчого регулювання даної сфери призводить до того, що податківці навіть не можуть ефективно попереджати шахрайські схеми.
Так, у Законі України «Про цінні папери та фондовий ринок» навіть не прописаний термін «сміттєві» або фіктивні цінні папери, не кажучи вже про способи боротьби з ними.
Тому Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку безпосередньо не здатна заборонити емісію таких акцій або облігацій, для цього доводиться шукати формальні приводи. Які найчастіше легко відхиляються в судовому порядку.
Що робити?
Перша відповідь на це питання очевидна – реформувати фондовий ринок.
Необхідно опрацювати нову програму розвитку для всього сегмента в цілому, створити базу даних емітентів цінних паперів з вільним доступом до неї інвесторів, запровадити механізми захисту інвестицій, контролю діяльності емітентів та інше.
Важливим критерієм ефективності фондового ринку є доступ до нього широких верств населення. Це не тільки стимул для економіки, але і ознака прозорості всього сегмента. Найяскравіший приклад – США. Там близько половини сімей володіють акціями, при цьому створені спеціальні інститути для захисту інтересів саме дрібних інвесторів.
В Україні фондовий ринок – це скоріше закрита зона, яка доступна для обмежених осіб та існує за своїми правилами. В таких умовах хіба дивно, що в країні спостерігається зростання кількості «сміттєвих» цінних паперів?
Крім того, необхідні зміни в податковому законодавстві.
В Україні, як не крути, присутнє значне податкове навантаження на бізнес, а ось програм для його підтримки немає. Стикаючись з такими витратами, багато з них справді змушені шукати тіньові способи вирішення проблеми. Цінні папери – один з них, на жаль.
Артем Ковбель, партнер Kreston GCG
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
