21849
Єдиний податок та ЄСВ: що врятує спрощенців від помилок
— Казна та Політика
Через кілька днів спливає термін сплати ЄСВ та єдиного податку платниками 1 та 2 груп. Це 19-е і 20-е квітня, відповідно. За оперативними даними Мінрегіону, за перший квартал 2018 року єдиний податок забезпечив приріст у 29,4 % або 1,6 млрд грн додаткових надходжень місцевих бюджетів порівняно з січнем-березнем минулого року.
Оскільки єдиний податок нарівні з ПДФО — один із драйверів наповнення місцевих бюджетів, податківці пильно стежать за його сплатою. І часто карають підприємців штрафами і пенею навіть за помилки в реквізитах при перерахуванні грошей в бюджет.
Як правило помилки відбуваються за недоглядом і досить скоро виявляються самими платниками. Вони пишуть листи в податкову і просять зарахувати платіж з правильними реквізитами. Але податківці часто задовольняють такі прохання лише з нарахуванням штрафу та пені. Юристи розповіли UBR.ua які аргументи можуть зменшити втрати бізнесменів.
Скільки треба платити
Для початку нагадаємо, що всі фізособи-підприємці (ФОП) на спрощеній системі оподаткування зобов’язані платити два податки: ЄСВ (єдиний соціальний внесок) і власне єдиний податок.
З 1 січня 2018 року законом про держбюджет були підвищені прожитковий мінімум до 1762 грн (для працездатних осіб) і мінімальна зарплата — до 3723 грн. А також з ухваленням пенсійної реформи змінилася мінімальна база для нарахування ЄСВ “єдинниками” 1 групи.
Всі ці зміни вплинули на розмір обов’язкових платежів, які “єдинники” (спрощенці) сплачують до бюджету. Ставка єдиного податку для 1 та 2 груп встановлюється місцевими органами влади у межах: 1 групи — до 10% суми прожиткового мінімуму (176,20 гривень на місяць), 2 групи — до 20% від розміру мінімальної зарплати (744,60 гривень на місяць).
«Якщо місцеві органи влади не встановили розмір податку, то сплаті підлягає зазначена у законі максимальна ставка», — пояснила UBR.ua керуючий партнер АК «Прайм» К. А. С. Group, адвокат Тетяна Кузьмич.
Також з 1 січня 2018 року була скасована пільга щодо ЄСВ для 1 групи у розмірі 50% від ставки.
Як відзначає фінансовий аналітик Eterna Law Зоя Кравченко, ЄСВ сплачується не залежно від того, велася діяльність чи ні. Його необхідно платити і під час відпустки чи хвороби підприємця.
«Починати потрібно платити з того місяця, в якому ви зареєстровані як ФОП, а не з місяця, в якому ви перейшли на єдиний податок», — уточнила юрист.
Як вже зазначалося, в 2018 році розмір ставки ЄСВ установлено на однаковому рівні для всіх груп платників єдиного податку, в тому числі і першої групи єдиного податку: 819,06 грн/місяць. Платити можна щоквартально, а не помісячно. Терміни сплати єдиного соціального внеску в 2018 році за 1-й квартал — до 19 квітня включно. Сума разом за 2-й квартал 2018 — 2457,18 гривень.
«Можна ЄСВ не платити помісячно. Важливо не пропустити строк 19 квітня. Інакше штрафних санкцій не уникнути. Реквізити в цьому році не змінилися», — зазначила Кравченко.
З 1 січня 2018 року фермерські господарства також сплачують ЄСВ. А підприємці, які отримують пенсію, і фермери-пенсіонери звільняються від сплати ЄСВ за себе.
Що стосується граничних строків сплати єдиного податку, то платники першої і другої груп повинні платити щомісяця, авансом, не пізніше 20 числа поточного місяця. Тобто, за квітень 2018 року потрібно сплатити до 20-го числа цього місяця.
Але, як показує практика, часто саме ця проста операція може призвести до сумних наслідків.
Як уникнути помилок
Найчастіше податківці намагаються штрафувати під приводом несплати податку, навіть якщо він був сплачений, але з помилками у реквізитах або не на той рахунок. Якщо податок не був сплачений або в меншій сумі, ніж потрібно, то треба якомога швидше доплатити.
Бажано встигнути доплатити різницю до граничного терміну сплати, інакше штрафу не уникнути (у розмірі 50% суми єдиного податку). Але буває, що платник забуває вказати свій індивідуальний податковий номер (ІПН) і платіж «зависає» на рахунку в не рознесених платежах до з’ясування інформації про нього.
Наприклад, підприємець помилився, коли в грудні 2017 року сплатив єдиний податок, забувши при цьому вказати ІПН. В результаті в картці підприємця відображається «діра» з єдиного податку, що, на думку податківців, є податковим боргом.
І всі наступні платежі єдиного податку ДФС зараховує як погашення старого боргу. Цей механізм погашення податкового боргу однаковий для всіх податків (пп. 87.9 і 131.2 ПК), коли кожен наступний платіж спрямовувався спочатку на погашення, а все, що залишилося — на погашення поточного зобов’язання. Тому, коли через кілька місяців з’ясовується помилка, податківці готові все врахувати, але вимагають сплати штрафу за ці кілька місяців, поки існував борг.
Те саме може бути, коли підприємець забув заплатити за якийсь місяць.
Але якщо у випадку з реальною несплатою все-таки є факт невиконання податкових зобов’язань, то при помилковому перерахуванні грошей, наприклад, на інший рахунок або з помилковими реквізитами, юристи кажуть, що є всі шанси відстояти своє право не платити штрафи. Гроші можна «перекинути» на правильний рахунок, а відбитися від штрафів, посилаючись на аргументи Верховного суду та інших судових інстанцій.
Постановами №810/875/17 від 30 січня 2018 року і №826/3999/16 від 13 лютого 2018 року ВС визнав неправомірним нарахування податківцями штрафів та пені у випадку не зазначення ІПН та помилки в ЄДРПОУ. Суд вирішив, що податок був сплачений вчасно, хоча і з помилкою, адже гроші надійшли на єдиний казначейський рахунок.
Таким чином, фізособу-підприємця не можна звинувачувати у бездіяльності в частині сплати податків. А тому дії щодо сплати узгодженого зобов’язання в строк, хоч і помилкові, не можуть бути підставою для застосування фінансових санкцій. І якщо підприємець встигає розібратися з проблемним платежем у строк до 90 днів, то і підстав для нарахування пені бути не може (п. п. 129.1.3 ПКУ).
Ті самі аргументи можна застосовувати і при помилковій сплаті на інший розрахунковий рахунок. Головне, щоб він був бюджетним. Тобто логіка така: гроші в бюджет надійшли, значить, платник не винен.
Однак податківці категорично не погоджуються з таким підходом, а тому треба бути готовим битися з ними до вищої судової інстанції. Зокрема, в ДФС бачать різницю між «сплатою податку» і «зарахуванням податку» (на що звертає увагу ВС).
Податківці вважають, що сплата податку відбувається шляхом подачі платіжки в банк, а зарахування платежів на єдиний рахунок — це вже бюджетні правовідносини, до яких платник не має жодного відношення і не бере участі в них.
Костянтин Симоненко
За матеріалами: УБР
Поділитися новиною
