Андрій Усенко: інвестиції з Китаю. Чим може бути цікавою Україна? — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Андрій Усенко: інвестиції з Китаю. Чим може бути цікавою Україна?

Казна та Політика
1189
Наприкінці 2017 року між Україною і Китаєм було досягнуто стратегічних домовленостей про реалізацію спільних проектів на загальну суму близько $7 млрд.
Такі плани виглядають більш ніж оптимістичним сценарієм для України.
Основний інтерес інвесторів з Піднебесної перебуває в сфері комплексної реалізації інфраструктурних проектів.
Випадки прямих інвестицій, які могли б забезпечити істотне пожвавлення економіки, залишаються поодинокими.
Складно переоцінити потенціал співпраці України з Китаєм, який є другою найбільшою економікою світу. До 2020 року країна може стати найбільшим транскордонним інвестором з портфелем на рівні $20 трильйонів.
Останнім часом кількість проектів, що реалізуються в Україні китайськими корпораціями, значно збільшується, чому сприяє як агресивна зовнішня політика самого Китаю, так і поліпшення інвестклімату в Україні.
Згідно American Enterprise Institute and Heritage Foundation’s, кумулятивний обсяг інвестицій і будівельних контрактів в Україні до 2015 року досяг всього $9,6 млрд, що істотно нижче $27,8 млрд, які припадають, наприклад, на Польщу.
Основні сегменти економіки, які цікавлять Китай – аграрний і будівельний сектори, які в цілому відповідають характеристикам економіки Китаю – велика кількість населення цієї країни і сильний промисловий сектор.
Серед стримуючих факторів для збільшення частки України в структурі китайських інвестицій не тільки високі інфляційні ризики, корупція і політична нестабільність, а й неоднозначна історія відносин з українськими компаніями.
Можна навести приклад контракту між ПАТ “Державна продовольчо-зернова корпорація України” (ДПЗКУ) і Китайською національною корпорацією машинної індустрії та генеральних підрядів (ССЕС), підписаного в 2013 році. Загальна його вартість становить $3 млрд. Ця співпраця – найбільший проект Китаю в Україні.
В рамках першого траншу, який склав $1,5 млрд, ДПЗКУ зобов’язалася протягом 15 років поставляти в Китай зернові, а за рахунок виручених коштів погашати борг.
Друга частина траншу мала бути спрямована на закупівлю китайської техніки. Підписати такий великий контракт вдалося за рахунок надання державних гарантій, в разі невиконання держкорпорацією своїх зобов’язань – погашати борги ДПЗКУ буде уряд.
При цьому вартість даного кредиту в 2016 році була знижена з 4,5% + ставка Libor 6 місяців до 3%.
По першій частині проекту кредитні кошти були отримані. Друга частина через скандали і взаємні претензії так і залишилася лише на папері. Компанія перестала виплачувати Китаю борги по кредиту.
Крім того, в ДПЗКУ почалися процеси відчуження активів (на користь збанкрутілої ДАК “Хліб України”), що збентежило китайських партнерів.
Все це призвело до блокування рахунків ДПЗКУ в кінці 2017 року на вимогу Китаю через борги по кредиту. Цей кейс став досить ілюстративним.
Китайський інвестор дуже чутливий до невиконання другою стороною своїх зобов’язань і завжди піклується про свої інтереси.
Іншим прикладом китайських інвестицій в Україну може служити співробітництво китайської CNBM і Active Solar. Китайська національна компанія будівельних матеріалів стала власником 10 найбільших сонячних станцій в Україні загальною встановленою потужністю 267 МВт. І все б добре. Але механізмом придбання корпоративних прав стало погашення підприємством боргу перед китайським інвестором. Загальну вартість інвестиції в цей проект китайська сторона оцінила в $1 млрд.
Варто зазначити, що Китай виділяє кредитування, як правило, під закупівлю обладнання, виробленого в Китаї.
Таким чином забезпечує підтримку свого промислового сектора і значні обсяги експорту. Таким прикладом можуть служити інфраструктурні проекти, де китайська сторона завжди наполягає на залученні тільки китайського генпідрядника, тобто використанні китайських матеріалів і робочої сили, що дозволяє підтримувати промисловий і будівельний сектори Піднебесної. А це – експортний потенціал, підтримка високих темпів зростання ВВП, що для економіки Китаю є критичним.
З цієї причини навіть попри високі інвестиційні ризики Китай буде нарощувати обсяг інвестицій в Україну в найближчі роки. Чи означає це, що ми можемо забути про інвестиційний клімат і залишити старі підходи в адмініструванні та веденні бізнесу? Зовсім ні.
По-перше, існуюча модель китайських інвестицій не може бути вигідна Україні, оскільки вона не спрямована на розвиток внутрішнього виробництва, створення робочих місця для українців і національних продуктів з високою доданою вартістю.
По-друге, продаж підприємств за борги є індикатором кризи, а не розвитку економіки. По-третє, будь-яка економіка розвивається за рахунок прямих інвестицій, інвестицій в капітал, а не кредитів на придбання продукції країни кредитора. Саме це є нормальною світовою практикою, яку мали б забезпечити фінансові інститути, зокрема Експортно-кредитні агентства.
На даний момент ми можемо спостерігати тільки поодинокі випадки інтересу Китаю робити прямі інвестиції. Наприклад, це потенційний інтерес китайської біржі BOCE до «Української біржі» і продаж цій же компанії банку УБРР.
Китайські інвестори також розглядали можливість придбання компанії з ТОП-10 України з екстракції олійних культур, однак угода не була реалізована.
Для того, щоб Китай був зацікавлений робити інвестиції в капітал українських компаній, необхідно впровадити очевидні кроки – просте адміністрування податків, які при цьому повинні бути конкурентними в порівнянні з іншими країнами.
Потрібна прозора і об’єктивна система захисту прав кредиторів і права власності, ефективна система регулювання.
Іншими словами, зробити Україну конкурентоспроможною для інвестицій в порівнянні з іншими країнами, тому що поки буде вигідніше і безпечніше вкладати в інші юрисдикції, інвестори так і будуть чинити.
Андрій Усенко, менеджер відділу інвестицій та ринків капіталу KPMG в Україні
За матеріалами:
Finance.ua
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас