Андрій Зінченко: чи потрібен в Україні поштово-пенсійний Ощадбанк?


Андрій Зінченко: чи потрібен в Україні поштово-пенсійний Ощадбанк?

У спадок від СРСР Україна, серед іншого, отримала двох найбільших монополістів – Ощадбанк і Пошту. Підприємства, які колись не мали конкурентів, продемонстрували билинний управлінський провал практично на всіх фронтах.

Та останнім часом з’являється все більше розмов про їх можливе об’єднання. Наскільки це реально? І що може принести як самим компаніям, так і українцям подібний симбіоз?

Історичні передумови

Справедливості заради варто зазначити, що організаційно-фінансові наслідки пострадянських процесів були об’єктивно непростими, але на тлі державних можливостей ці підприємства в конкурентній боротьбі брали участь відверто слабо.

В результаті на ринок комфортно вийшли трохи менше, ніж 200 фінансово-кредитних установ і потужна група транспортно-логістичних підприємств, окремі з яких в кращих традиціях агресивного маркетингу прямо називали себе спеціалізованими банками і поштою.

Наслідки приватної ініціативи для державного сектора відомі.

У свою чергу жива природа яскраво ілюструє, що чим більший розмір організму, тим більше часу витрачається на те, щоб сигнал передався від рецепторів по нервах і була сформована відповідна реакція у вигляді дії.

Менеджмент як наука вивчив і спроеціював подібне на ділову сферу, але практичні затримки впровадження наукових досягнень в управлінську практику сфери навколо державного управління виявилися майже фатальними на тлі «стахановських» темпів розвитку конкурентів, особливо в період високої доступності кредитних ресурсів.

При колосальному проникненні і значному сприйнятті клієнтами Ощадбанк і Укрпошта істотно відстали в питаннях якості і впровадження сучасних послуг, які б відповідали потребам сучасного суспільства.

Особливо хотілося б відзначити, що купити поштову марку з оплатою банківською карткою в Укрпошті неможливо аж до сьогоднішнього дня!

Сильно запізнілі ж управлінські реформи в Ощадбанку і Укрпошті суспільством сприйнялися в першу чергу як ребрендинг і довгоочікуваний ремонт деяких відділень, але не як якісно нова концепція надання послуг з державними гарантіями надійності (до слова, питання гарантування вкладів фізичних осіб в Ощадбанку – одна з важливих конкурентних переваг, яку дещо послабили перспективи аналогічних гарантій в майже державному Приваті).

На тлі відкриття фінансових сервісів транспортними компаніями стало очевидно, що боротьба за клієнтів набуває загрозливого обороту і формувати більш-менш пристойні звіти стає все складніше, а тут на горизонті цілком реалістично сформувалася перспектива великої приватизації, з якої життєво важливо отримати можливий максимум. Мимоволі спливає в пам’яті поняття синергії.

Світовий досвід

З погляду оцінки реальної ефективності державного менеджменту (в першу чергу як власника) необхідно взяти до уваги, що ідея об’єднання великих монополістів або мімікрії під них не нова.

У світі достатньо прикладів ефективного використання переваг обох складових під одним брендом: Поштовий Банк Ізраїлю, Postbank в Нідерландах, заснований поштою в 1968 році Girobank у Великобританії, Japan Post Holdings, Postbank у Німеччині, An Post в Ірландії.

До речі, історія поштової справи в сусідній Польщі ще в 16 столітті була пов’язана з італійським банкірським будинком. Досвід італійської пошти, яка надає банківські та страхові послуги (складають більше половини обороту), вивчають у Росії.

Ситуація в загальному очевидна для будь-якого ритейлера: мережа поштових відділень – найпотужніший канал очного поширення продуктів. Причому продуктів будь-яких – банківська система України, наприклад, значну частину доходів в посткризовому періоді отримує від реалізації в т.ч. страхових послуг.

А враховуючи той факт, що подібного роду продажі в реаліях вітчизняного менталітету повинні мати якусь матеріальну форму, мережу поштових відділень, де є живий контакт з клієнтом, є просто-таки фантастично розгалуженим каналом дистрибуції.

Перефразовуючи відомий мультик про Малюка і Карлсона, можна риторично задуматися: «Уявляю, що скаже АМКУ, НБУ», але про це нижче.

Наші дні

Якщо згадати забуту нині абревіатуру АППБ, то виявиться, що поштово-пенсійним себе почав називати і протримався в такому вигляді аж до придбання іноземною банківською групою один з найбільших банків сучасної України.

У 2006 році ідея об’єднання Пошти і Ощадбанку, на піку розвитку фінансової системи, вийшла в публічну площину.

А в недалекому минулому Укрпошта вже задумалася про власну банківську ліцензію або навіть купівлю готового банку з ліцензією, вибір яких на ринку загалом достатній (а деякі з такою метою колись і відкривалися). Юридичні тонкощі таких можливостей тимчасово залишимо в стороні.

Проблемні аспекти

Спроби Укрпошти зрозумілі – адже більшість співробітників не мають кваліфікації «продажників», особливо у фінансовій сфері.

Тобто маючи велику мережу, контакт з клієнтом і державно-позитивний імідж використовувати ці плюси Укрпошта навіть в разі отримання банківської ліцензії (або купівлі її з банком) зможе далеко не завжди. Банківські продукти занадто складні і незвичайні для непідготовлених співробітників пошти, а в банку, що купується, продажників на всю країну не вистачить навіть якщо всі вони будуть цілодобово проводити підвищення кваліфікації працівників пошти.

Масова ж заміна співробітників може створити додаткову соціально-економічну напругу в суспільстві і в т.ч. відповідне погіршення сприйняття кінцевого бренду.

Все це відбувається на тлі того, що практично будь-який сучасний банк в графі свого сайту «Про банк» традиційно заявляє, що є універсальним і надає всі види банківських послуг (хоча низка послуг не виявляється толком в жодному банку взагалі – авт.) і відмінності часто в широкому сенсі зводяться до наявності банкоматів, онлайн банкінгу, кольору логотипу та розміру мережі. Останнє нижче буде розглянуто детальніше.

Клієнтоцентричність

Центральним елементом даної ситуації є клієнт. Тут у пошти явні проблеми. За короткий в історичному плані період пошта повністю втратила сегмент особистої переписки з очевидних причин розвитку технологій.

Помітною складовою поштового обігу до недавнього часу залишалися ділове листування, судові повідомлення і подібне.

Але і ця частина роботи з впровадженням ЕЦП та електронного документообігу в судочинстві сильно просяде.

На зрослий потік відправлень у вигляді посилок різного розміру і подібного сьогодні претендує далеко не одна Укрпошта.

Питання грошових переказів перетікають у банківський сектор. Близько чверті доходів Укрпошта отримує із комісійної винагороди за виплату пенсій, але тільки за 2016 рік Ощадбанк залучив (тобто перехопив у пошти – авт.) понад 600 тис. отримувачів пенсій на карткові проекти. Зазначу, один Приватбанк обслуговує понад 3 млн пенсіонерів.

При цьому питання безпеки доставки великих сум Укрпоштою не раз потрапляли в новини, в той час як інкасація того ж Ощадбанку користується непоганим попитом у банків, які такої не мають.

А з урахуванням того, що ПФУ планує впровадження нового пенсійного посвідчення у вигляді банківської картки, неважко спрогнозувати наслідки для Укрпошти втрати в цій частині доходів і перспективну боротьбу за клієнта банківським сектором.

Хоча титульного виконавця пенсійного посвідчення у вигляді банківської картки вгадати не важко (а це одночасно і підтримка проекту з регулярним оновленням баз даних і самих карток за термінами – авт.). З пенсіонерами пошта практично гарантовано втрачає потік їхніх комунальних платежів, переказів та інших ситуативних продажів.

Разом з цим з близько 30 тис. гаселених пунктів в Україні банківські послуги налагоджені приблизно в 2 тис. і поточна фінансова ситуація не надто сприяє зростанню числа відділень, особливо у віддалених і невеликих населених пунктах.

А ось Укрпошта має понад 10 тис. відділень, в т.ч. рухомих і понад 35 тис. листонош, які користуються значно більшою довірою населення, ніж банківські службовці.

Тобто теоретично доступність сучасних банківських послуг повинна зрости, навіть беручи до уваги той факт, що багато послуг йдуть в онлайн.

Одночасно буде технічно і організаційно забезпечено реалізацію концепції нового пенсійного посвідчення в сільській місцевості.

Монополія і приватизація

З цих позицій об’єднання може створити потужного учасника ринку, який при належному менеджменті зміг би оптимізувати структуру витрат і бути конкурентоспроможними як на поштовому, так і на ринку фінансових послуг. Але менеджмент цей буде, найімовірніше, вже не державний.

Ощадбанк концептуально підлягає приватизації. У сьогоднішньому вигляді, в поточних ринкових умовах знайти покупця на нього буде непросто, особливо при наявності також концептуально приватизованого в майбутньому Приватбанку, який, як ми пам’ятаємо, має суттєві (за винятком балансу) конкурентні переваги як закінчена і організована структура.

Ставати автором внутрішнього приватизаційного канібалізму, зважаючи на іміджеві ризики і подальшу проблему у вигляді згасаючої Укрпошти, не захоче ніхто. Тому концепція створення різних приватизаційних переваг у конкуруючих структур не позбавлена ​​логіки. Та й вірогідність отримати чисто математично більше коштів від приватизації в такому випадку істотно зростає.

Ризики

Головними реципієнтами ризиків передбачуваного об’єднання і подальшої приватизації можна назвати ту ж категорію людей, які побоювалися аналогічних процесів у Японії і Бразилії.

Так, якщо структура стане приватною, то існує ймовірність того, що мережа філій у віддалених (наскільки це поняття можна застосувати до Японії – авт.) і малонаселених пунктах може бути оптимізована. Що позбавить жителів таких місць доступу до сучасних банківських і поштових послуг.

На рубежі тисячоліття чималій частині жителів Бразилії доводилося долати більше 100 км для того, щоб скористатися банківськими послугами.

Щось аналогічне відбувається сьогодні з реорганізацією системи місцевих судів, які укрупнюються, тяжіючи до міст.

Другою категорією реципієнтів ризиків є співробітники структур, що зливаються, – частина буде перенавчена, а частина, найімовірніше – звільнена за скороченням.

Окреслені питання однозначно вимагають попереднього моделювання. При цьому варто відзначити абсолютну реальність (з деякими юридичними застереженнями, які цільовим чином можуть бути врегульовані, практика є – авт.) самої концепції і дві основні позитивні перспективи для держави:

1. Злиття Укрпошти та Ощадбанку зможе помітно наблизити прагнення НБУ до безготівкової економіки.

2. У разі (а швидше за все саме так і буде – авт.) приватизації підсумкової структури бюджет отримає значно більше приватизаційних надходжень, які в теорії можна ефективно використовувати на інфраструктурні, енергоефективні та інші проекти з довгостроковим ефектом і позбутися складних для якісного управління активів, виконавши зобов’язання перед зовнішніми кредиторами.

Андрій Зінченко, доктор філософії в галузі економіки, доцент кафедри фінансів Національного університету суднобудування, магістр державного управління (MPA)

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

  • !

    Колонка відображає виключно точку зору автора, та може не збігатися з думкою редакції. Публікація колонок здійснються згідно Правил, а Finance.ua виконує лише роль носія. Копіювати ці авторські матеріали можна лише за наявності посилання на автора та Finance.ua.

Дивись також
В Контексті Finance.ua