717
Сергій Мамедов: Держава і держбанки
— Кредит&Депозит
Проблема державних банків не нова. Але особливо гострою вона стала в зв’язку з націоналізацією найбільшого «Приватбанку» в 2016-му році. Після цієї події частка активів держави в банківській системі України досягла 55% (для порівняння, ще в 2014 році вона становила всього 18%). Це дуже погано впливає на ринок. Чому?
По-перше, держава як власник не завжди працює ефективно. Це особливо помітно у банківській сфері. Замість того, щоб заробляти для держави, держбанки постійно потребують додаткового вливання грошей.
Так, лише за минулий рік на ці цілі було витрачено не менше 155 млрд гривень державних грошей (рекорд встановив тепер вже державний «Приват» – понад 139 млрд грн).
По-друге, фактична монополія держбанків на ринку призводить до штучного управління вартістю кредитів і депозитів, що дестабілізує ринок і не дає йому розвиватися на принципах чесної конкуренції.
По-третє, державні банки найчастіше використовують для покриття дефіциту бюджету через «добровільну» купівлю ОВДП.
По-четверте, держбанки отримали монопольне право на обслуговування держкомпаній і державних програм, що знову-таки порушує ринковий принцип конкуренції та ускладнює приватному сектору доступ до фінансових ресурсів.
Таким чином, держбанки замість цінного активу перетворилися для держави на пасив, який постійно вимагає уваги і фінансових вливань.
Збиток за 2015 рік – 26 млрд грн; за 2016 рік – 250 млн грн (з урахуванням Приватбанку – 135,5 млрд грн). І хоча в 2017 році ситуація змінилася в кращий бік, загальні показники держбанків знову тягне вниз той-таки «Приват» (його фінансовий результат на 01.10.2017 — це мінус 1,6 млрд
грн).
грн).
Одна з основних проблем держбанків — це величезна кількість непрацюючих кредитів. Якщо враховувати показники «Привату», то середня частка «поганих» кредитів в кредитному портфелі держбанків досягає більш ніж 50%.
По суті, це кредити, які з кожним місяцем повернути все важче.
Фактично це втрачені гроші. Державні, бюджетні гроші. Заяви про швидке вирішення цієї проблеми, тим більше в цьому році, — не більше ніж риторика. Звідки взятися грошам?
В Україну не йдуть інвестиції, і у нас дуже низький внутрішній попит. ФГВФО продає активи з дисконтом до 90%. В Україні не існує спеціальних державних програм, які дозволили б зупинити падіння вартості активів та створити попит. Без вирішення цих проблем держава буде змушена і далі нести свій «хрест» – за рахунок платників податків.
Чудово розуміючи важкість тягаря, який він взяв на себе, уряд шукає способи позбутися його. Ми вже не вперше чуємо про розробку стратегії розвитку держбанків, про намір продати ці банки в приватні руки і т. д.
Тепер прозвучала дата — 2018-й. Вона викликає великі сумніви. Держбанки — далеко не найкраще місце для інвестування грошей. Не тільки державних, будь-яких.
У найближчому майбутньому в кращому випадку можливі домовленості з великими міжнародними фінансовими структурами про купівлю ними частки в держбанках до 10%, але не раніше 2019-го року.
І навіть для цього в держбанках необхідно провести кардинальні реформи: змінити корпоративне управління (склад Правління та наглядових рад, щоб прибрати можливість держави впливати на операційне управління банків); відмовитися від універсальної моделі розвитку і чітко розмежувати спеціалізацію банків; радикально зменшити частку держсектору в активах і пасивах цих банків; вивести банки на високі показники рентабельності активів та прибутковості капіталу за рахунок інновацій і сервісів.
Окремий випадок – «Приватбанк». Тут існують додаткові ризики — тривалих судових розглядів з кредиторами на міжнародному рівні. Тому найближчим часом питання продажу «Привату» не актуальне.
Сергій Мамедов, Голова Правління Банку «ГЛОБУС»
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
