Банківські картки почнуть приймати в кіосках: чого чекати людям і бізнесу — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Банківські картки почнуть приймати в кіосках: чого чекати людям і бізнесу

Фінтех і Картки
1913
Банківською карткою незабаром можна буде розрахуватися всюди. З липня 2018 року всі підприємства на загальній системі оподаткування, а також аграрні компанії – платники єдиного податку (IV група) зобов’язані встановити у себе платіжні термінали (POS-термінали). Через два роки, з 1 січня 2020 року українці повинні мати можливість оплатити безготівкою будь-які товари і послуги, незалежно від організаційної форми та способу оподаткування продавця.
Як випливає з проекту постанови КМУ, яку розробили в Мінекономрозвитку, до цього терміну в Україні не повинно залишитися бізнесу, не охопленого безготівковими розрахунками. Формально навіть торговці на ринках (крім тих, хто не є підприємцем і лише періодично продає, наприклад, вирощену на своїй ділянці продукцію) повинні приймати картки до оплати.
Нічого в документі не йдеться також і про осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність: адвокатів, нотаріусів, вільних художників, артистів та інших осіб, які згідно із законом можуть наймати до 4 працівників.
Всім іншим треба готуватися до майбутніх перевірок (якщо цю постанову ухвалять) з боку ДФС і Держпродспоживслужби на предмет дотримання права українців на безготівкову оплату товарів і послуг.
Нагадаємо, Комплексною програмою розвитку фінансового сектора України до 2020 року передбачено поступове зниження рівня готівки в економіці (відношення М0 до ВВП) через два роки до 9,5% (у 2014 році цей показник становив 18,1%). А мережа платіжних терміналів має подвоїтися з нинішніх 5,5 тис. штук на 1 млн населення до 11 тис. одиниць.
Кого накриють першими
Ідея обов’язкового встановлення POS-терміналів у торгівлі та сфері послуг по всій Україні аж ніяк не нова. Обов’язкове приймання банківських карток до оплати в торгових і сервісних точках вимагається ще з кінця 2004 року, коли стали чинними поправки до закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Щоб покупці мали право розплачуватися з продавцем зручним для них способом: готівкою або платіжними картками.
Однак п. 14.19 Закону не уточнює, хто зобов’язаний встановити платіжні термінали. Це визначено в постанові КМУ №878 від 29 вересня 2010 року. Зокрема, мова йде про підприємства торгівлі (магазини, супермаркети, ТЦ), громадського харчування (кафе, бари, ресторани та ін.) і послуг (перукарні, бюро перекладів і т.п.), де потрібне використання касового апарата.
Поки можна не ставити термінали тим, хто веде свою діяльність в населених пунктах, де мешкають до 25 тис. осіб. Також від обов’язкового встановлення POS-терміналу звільнені власники кіосків і павільйонів (площею до 20 кв. м), крім тих, що встановлені на АЗС. Такою ж пільгою користуються платники єдиного податку 1-3 груп (вони не зобов’язані ставити РРО).
Однак, якщо буде прийнято нову постанову КМУ замість чинної, то всі ці пільги поступово будуть скасовані.
Як вже було зазначено, всі, хто продає товари або надає послуги фізособам (в тому числі дистанційно, поштою або через інтернет), і працює на загальній системі оподаткування, повинні будуть встановити платіжні термінали до 1 липня 2018 року.
При цьому не має значення, в якому населеному пункті ведеться діяльність, тобто, навіть в селі або селищі.
Наступного року настане черга платників єдиного податку.
Платники єдиного податку під наглядом
Першими встановити платіжні термінали з 1 січня 2019 року будуть зобов’язані платники податку 2-3 групи (фізичні та юридичні особи) в містах, незалежно від кількості жителів. Головна умова – щоб площа їхніх торгових приміщень була більше 20 кв. метрів.
Через півроку, з 1 липня 2019 року це правило пошириться на всіх платників єдиного податку 2-3 груп в будь-яких населених пунктах і незалежно від площі торгових приміщень.
Нарешті, з 1 січня 2020 року, абсолютно всі «єдиноподатники», включаючи першу групу (фізособи-підприємці без найманих працівників) зобов’язані будуть мати у себе POS-термінал. Тобто, за лагодження взуття чи купівлю пляшки води в кіоску теоретично можна буде розплатитися карткою.
При цьому всі розрахунки з фізособами на суми більше встановленого НБУ ліміту (50 тис. грн) повинні проводитися виключно в безготівковій формі.
Контролювати встановлення платіжних терміналів буде Державна фіскальна служба, а перевіряти дотримання прав громадян на безготівкову оплату – Держпродспоживслужба.
До чого готуватися
Як підрахували в Мінекономрозвитку, ця новація торкнеться приблизно 183 тис. малих і мікропідприємців. На встановлення платіжного терміналу і його обслуговування один суб’єкт протягом першого року витратить понад 6 тис. грн. У цю суму будуть входити оренда (купівля) пристрою, його обслуговування та сплата комісійних.
При середній оренді в 300 грн/міс. річна плата складе, за розрахунками МЕРТ, 3600 грн/рік.
А вартість передачі інформації по каналах зв’язку – 2160 грн/рік (з розрахунку 60 Мб/день). Ще в 205 грн на рік обійдеться купівля касової стрічки (з розрахунку 3 рулони на місяць).
За розрахунками МЕРТ, витрати можуть бути скорочені в два рази за рахунок використання інших платіжних сервісів замість встановлення POS-терміналу: інтернет-банкінг, електронні гроші, мобільні пристрої і т.п.
Також передбачена можливість кооперації підприємців у використанні одного POS-терміналу, правда, за умови, що розрахунки кожного з них будуть облікуватися окремо.
«Зараз немає проблем заплатити за товар карткою. При бажанні можна скористатися різними платіжними системами, наприклад, Приват24. Тепер практично у кожного є картковий рахунок і тому я бачу в цій пропозиції МЕРТ тільки бажання нав’язати ці термінали, щоб дати заробити грошей окремим суб’єктам, які будуть займатися встановленням та обслуговуванням», – запевнив президент Всеукраїнської Асоціації «Укрринок» Олександр Назаренко.
За словами директора Української Асоціації постачальників торговельних мереж Олексія Дорошенка, кінцева мета держави – збільшити податкові надходження за рахунок збільшення частки безготівкових розрахунків, що дозволить краще контролювати обороти, які зараз знаходяться в тіні, позаяк розрахунки проводяться готівкою.
«Спочатку створять відповідну «інфраструктуру» для контролю оборотів, а потім знизять планку дозволених розрахунків готівкою з нинішніх 50 тис. грн на день для одного покупця, наприклад, до 30 тис. грн. До слова, готівкові розрахунки між підприємствами давно обмежені сумою в 10 тис. грн.», – зазначив UBR.ua Дорошенко.
Але поки готівка нікуди не дінеться, адже майже 40% економіки знаходиться в тіні. І перевага в розрахунках, за словами експерта, буде надаватися тим, хто платить готівкою.
«Потрібно знижувати податки, щоб тіньовий бізнес втрачав свої переваги, поєднуючи репресивні методи зі стимулюючими. Адже навіть зараз, коли складну побутову техніку треба продавати тільки через касу, часто бувають випадки продажу без касового чека», – зауважив Дорошенко.
Покарання гривнею
Як зазначає податковий консультант Київського центру підтримки і розвитку бізнесу Олександра Томашевська, зараз платіжні термінали зобов’язані мати всі юрособи, які торгують у великих містах. За відмову в можливості розплатитися карткою або відсутність терміналу штраф 8,5 тис. грн (за законом про захист прав споживачів).
За порушення права розраховуватися електронними платіжними засобами передбачена адмінвідповідальність. Перший раз оштрафують на суму від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів (1 700-3 400 гривень), за повторне порушення протягом року, якщо протягом року застосовувався адмінштраф за таке ж порушення, – від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів (8 500-17 000 гривень) (ст. 163-15 КУпАП).
«Для фізосіб-підприємців такої відповідальності немає. Ось і хочуть в рамках виконання європейських директив скоротити оборот готівки», – впевнена Томашевська.
За її словами, іноді вдається уникнути штрафу, надавши контролерам довідку з банку (де обслуговується підприємство), що в даний момент відсутні вільні пристрої і немає технічної можливості підключитися.
Однак це може не спрацювати, якщо контролери будуть сповідувати формальний підхід.
З іншого боку, не варто забувати і про витрати, які підприємство повинно понести на встановлення терміналу.
«Комісія банків може становити 0,3% для великої торговельної мережі, де багато терміналів і більших обертів. Для більш дрібного бізнесу це може бути і 2-3%. В середньому 1-1,5%. Треба гарантувати банку обсяг транзакцій, адже фінансисти хочуть розуміти, коли окупляться витрати на POS-термінал через комісію, що стягується», – сказав Олексій Дорошенко.
Наприклад, для турагентства встановили 3% банківської комісії. При продажу туру за 20 тис. грн і невеликій націнці турагента в 1 тис. грн комісія банку може зробити невигідним продаж турів за безготівкою. Виходить, з одного боку, не можна не ставити термінал, а з іншого – це може виявитися невигідно.
Тому, на думку експертів, компанії будуть формально виконувати правила і ставити термінал, але посилаючись на відсутність зв’язку з банком, наприклад, відмовляти в обслуговуванні карток. Тому навряд чи це позначиться на підвищенні цін на послуги, що надаються, або товари, що продаються.
«При розрахунку готівкою на закупівлі товару (наприклад, власниками кіосків) порушників завжди двоє: продавець і покупець. І якщо вони погоджуються на готівкові розрахунки, так це і залишиться. З 2011 року всі юрособи зобов’язані мати такі термінали. Але водночас повно випадків, коли «термінал не працює», – підкреслила Олександра Томашевська.
І чим далі від столиці, тим порушників буде більше. Посилатимуться на незнання нових правил і т.п. Або прикидатися, що «10 хвилин тому все працювало».
Костянтин Симоненко
За матеріалами:
УБР
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас