226
Фондовий ринок
— Фондовий ринок
3-7 листопада 2003 року
Український фондовий ринок продовжує демонструвати динаміку росту, що від нього ніхто не очікував ще декілька місяців назад. Звичайно, було безліч припущень щодо того, що з настанням осіннього періоду ринок пожвавиться. Однак очікувати росту ринку майже на 30% за два місяці могли тільки самі страшенні оптимісти. Великі надії на подальший хід подій саме в такий спосіб уселяють якісно нові характеристики ринку, прояви яких на ринку раніш не спостерігалося.
Перша характеристика - це аполітичність. Приємно радує той факт, що, незважаючи на ранній старт президентської компанії в Україні, на ринку ростуть і ціни, і обсяги торгів. Причому, навіть факт зміни структури торгів за рахунок збільшення угод з так називаними «сміттєвими» акціями є позитивним. Він свідчить про те, що потенційні і дійсні інвестори розглядають корпоративний сегмент ринку як основу основ економіки України.
Друга характеристика - це наявність імунітету до впливу негативних факторів зовнішнього походження. У даному випадку, мова йде про локальне падіння ринку цінних паперів Росії внаслідок арешту глави «Юкоса». Раніше український ринок практично завжди реагував досить болісно на всі негативні новини з Росії. Зараз ми бачимо наявність персистентності. Більш того, можна говорити про те, що Україна і вітчизняний фондовий ринок якісно відрізняються від російської традиції тим, що в нас немає, по влучному вираженню відомого російського публіциста, маятникової парадигми (торохкань за короткі періоди часу від беспредела лібералів до беспредела бюрократів). Ні, звичайно, і в нас у силу споріднення слов'янських менталітетів велися розмови про реприватизацію, перегляд її окремих результатів. Але, на щастя, чи то в силу уроджених лінощів, чи то по щасливому збігу обставин, розмови так і залишилися розмовами. І тепер ми маємо те, що маємо, але вже в більш вигідному положенні стосовно Росії.
Ринок у силу подібного збігу обставин росте як на дріжджах. У зв'язку з цим, правління НБУ має намір розглянути питання підвищення в листопаді дисконтної ставки, що із грудня 2002 року утримується на рівні 7% річних. Глава правління НБУ, коментуючи цю заяву, говорив про те, що подібна міра викликана підвищенням рівня інфляція в жовтні до 1,3% і загальним підсумком за 10 місяців року до 4,7%. Однак, виходячи й аналізуючи динаміку інфляційного процесу зовсім очевидно, що за підсумками року інфляція навряд чи перевищити рівень у 7%. Тому, можна припустити, що підвищенням дисконтної ставки НБУ намагається залучити на ринок державних фінансів частину інвестиційного капіталу, що на даний момент працює тільки на корпоративний сегмент. Подорожчання вартості грошей, автоматично робить більш вигідними заощадження, інвестиції в державні цінні папери, а не у виробничі проекти. Ці латентні наміри НБУ, утім, підтверджує глава Центробанку С. Тігіпко. В інтерв'ю газеті «Київські Відомості» він заявив, що деякі українські банки повинні знизити темпи росту своїх кредитних портфелів щоб уникнути ризику втрати ліквідності. Інша цитата. «Темпи нарощування обсягу кредитування і депозитів в Україні занадто високі, і підтримувати такі темпи постійно неможливо». Виникає цілком закономірне питання. Чому неможливо? Якщо банк дотримує умови відповідності термінів по активних і пасивних операціях, то ризики ліквідності мінімальні. Зрештою, у НБУ так довго говорили про необхідність активізації роботи банків по залученню депозитних внесків, що тепер заяви банківських чиновників, якщо їх брати до уваги в чистому виді, виглядають парадоксально. Звичайно ж, у НБУ сидять розумні люди. Просто по старій бюрократичній традиції вони не звикли говорити ВСЮ правду!
За матеріалами: Швабій Костянтин
Поділитися новиною
