Таємниці фінмону: що Нацбанк приховує від українців і банкірів, контролюючи готівку

Національний банк відмовляється роз’яснювати українцям, за якими правилами в нашій країні працює система фінансового моніторингу. У відповідях він посилається на існуючі закони, власні нормативні акти і роз’яснення. При цьому всіляко стимулює банки шаленіти, вигадуючи нові перепони для клієнтів.

Штрафують не всіх

У відповіді на запит нацбанківці підраховують: з початку року наклали штрафів на банки за порушення правил фінмоніторингу на 40,4 млн грн. Санкціям були піддані 13 банків з 33 перевірених. Причому тільки 9 «вагомих» порушень потягнули на 37,5 млн грн. штрафу — у них перевірка виявила ознаки ведення ризикової діяльності (фіктивне підприємництво/схемні операції з відмивання коштів).

Втім, у прес-службі НБУ зізнаються, що штрафують не завжди, а тільки в тих випадках, коли порушення дуже серйозні. За дрібні помарки банки обмежуються рекомендаціями: як налагодити роботу служби фінмоніторингу, щоб надалі не допускати прикрих помилок.

Тим часом, ніякої конкретики в Нацбанку не повідомляють. І якщо скритність регулятора в частині імен банків-порушників зрозуміти можна, то відмова говорити про деталі правопорушень, за які фінустанови несуть суворе покарання, логічному поясненню не піддається.

Нацбанк неодноразово заявляв про свою готовність допомагати банкірам впроваджувати ризик-орієнтований підхід. Для цих цілей навіть «регулярно проводяться навчальні» семінари. І якщо прагнення допомогти банкірам настільки велике, чому б не поділитися з ними реальними кейсами?

Публічна проблема

Одна з ключових проблем, з якими стикаються українські фінансисти — виконання вимог законодавства щодо верифікації та ідентифікації клієнтів-публічних осіб.

Її існування визнає і сам Нацбанк: неналежне виконання заходів щодо публічних діячів або пов’язаних з ними осіб значиться на першому місці в списку найбільш частих порушень законодавства про протидію відмиванню коштів. Банкіри розводять руками — виконати їх просто неможливо. Адже відстежити всі зміни неймовірно складно. А єдиної бази публічних осіб, якою могли б користуватися банкіри, в Україні немає.

«Нацбанк володіє такими даними. Власне, в результаті звірки з нею і виявляються факти порушень. Так чому б не дати доступ до неї всім банкам? Як банк може гарантувати регулятору, що через тиждень після відкриття рахунку публічна особа не одружиться або непублічна обійме «публічну» посаду? Все це просто нереально відстежити», — скаржиться екс-скарбник українського банку.

У самому Нацбанку на пряме запитання UBR.ua відповіли, що з ініціативою створити загальну базу даних публічних діячів перш виступала НАБУ (банківська асоціація). Під це завдання навіть був написаний законопроект. Сам же регулятор лише підтримує таку ідею.

Зараз єдиною конкретикою в цьому питанні залишається роз’яснення Держфінмоніторингу від 26 січня 2016 р., в якому відомство рекомендувало використовувати як джерело інформації про публічних діячів реєстр, створений громадським об’єднанням «Центр протидії корупції». Останнє не є офіційним органом і фінансується низкою іноземних держав, а також за рахунок приватних пожертв українців.

Відмовляють у кредитах

Тим часом, клієнти повідомляють про все нові епізоди абсурдних відмов з боку банкірів надавати найпростіші послуги. Про багато з них Нацбанку відомо: якщо не з вуст самих клієнтів, то із запитів настирливих ЗМІ. Однак, судячи з відповідей регулятора, захищати права споживачів він не має наміру.

Навпаки, надпильність фінансистів, яка вже межує з маразмом, їх цілком влаштовує. Більш того, схоже, що саме так НБУ розуміє формат ризик-орієнтованого підходу. Нехай навіть він суперечить не тільки здоровому глузду, але і безпосередньо перешкоджає досягненню іншої нацбанківської мети, заради якої минулого тижня навіть збиралася Рада НБУ — пожвавлення кредитування.

У відповідь на заклик в соцмережах повідомити про випадки відмов банку проводити операції, банкіри і юристи поділилися абсурдними епізодами. Банки не тільки вимагають документи на суми набагато нижчі за порогові 150 тис. грн., але і відмовляються відкривати рахунки і навіть не хочуть видавати кредити.

«Невелика фінансова компанія планує видати кредит своєму клієнту-фізичній особі на купівлю в’язального верстата для дрібного бізнесу. Сума кредиту приблизно вдвічі вища за поріг для обов’язкового фінмону. Кредит буде видаватися безготівковим банківським переказом на рахунок клієнта в банку. Банк при відкритті рахунку попередив, що для обов’язкового фінансового моніторингу операції з видачі кредиту вимагатиме від клієнта документи, що підтверджують його фінансовий стан, і проведе власний аналіз можливості клієнта забезпечити обслуговування та повернення кредиту. Я так розумію, що якщо ризиковикам банку документи не сподобаються, то він просто заблокує можливість видачі кредиту», — відповів нам у коментарі банківський юрист, екс-співробітник департаменту реєстраційних питань та ліцензування НБУ Олександр Ярецький.

При такому підході НБУ навряд чи може розраховувати на допомогу банкірів у справі оздоровлення економіки. У розмовах «без диктофонів» фінансисти визнають, що фінансовий моніторинг по-українському більше схожий на гру в російську рулетку — НБУ видав банкам заряджений револьвер і пропонує самим вгадати, в якій каморі патрон. Ось вони і захищаються всіма доступними засобами, впроваджуючи, замість ризик-орієнтованого, підход «не помиляється той, хто нічого не робить». А презумпцію невинуватості замінюють презумпцією вини.

Амністією не пахне

Ось чому в Україні почастішали випадки відмови банків відкривати рахунки новоствореним юридичним особам. У НБУ кажуть, що банкіри правильно роблять, адже нові компанії «зі зрозумілих причин» (відповідь прес-служби Нацбанку) нерідко використовуються для легалізації кримінальних доходів. І додають, що закон вимагає в обов’язковому порядку моніторити операції новоствореної юридичної особи.

Тим часом, ідею провести в Україні загальну амністію капіталу Нацбанк всерйоз не сприймає. Хоча багатьом фінансистам вона здається цілком спроможною. Суть її проста: встановити для всіх громадян і компаній (за винятком санкційних і тих, які були викриті у відмиванні коштів) строк, протягом якого вони зможуть без санкцій і додаткових питань з боку НБУ, податківців, Держфінмоніторингу та інших контролерів внести готівкові кошти на рахунок. Без обмеження сум, надання довідок та виписок, що підтверджують походження коштів. А після закінчення пільгового періоду — ввести суворі правила фінансового моніторингу. Єдине, на що може піти НБУ — амністія валютних капіталів.

Не доводиться сподіватися банкірам і на обіцянку голови Нацбанку Катерини Рожкової впорядкувати купу нормативних актів і роз’яснень НБУ з приводу організації процесу первинного фінмоніторингу. Оскільки анонсований «лаконічний» документ будується за принципом гучного закону «Про валюту». Останній же ніяк не вирішує проблему розрізненості підзаконних актів, що визначають валютні правила, а відповіді на конкретні запитання спрямовує до нинішніх чи майбутніх постанов НБУ.

За результатами семінару, на якому регулятор ділився з банкірами «кращими практиками фінансового моніторингу» (куди, до речі, відмовилися допустити представників ЗМІ, а на гострі запитання банкірів відповідати відмовлялися), Нацбанк опублікував на своєму сайті прес-реліз.

У ньому, зокрема, НБУ оприлюднив добірку, що містить 18 документів роз’яснювального характеру, виданих самим регулятором і Державною службою фінмоніторингу з 2013-го по 2017 рік. Нацбанківці вважають, що таким чином відповіли на численні запитання банкірів і простих українців про засади проведення фінансового моніторингу.

Юрій Павлов