2859
Позаштатний розклад. Чому через три роки кожен п'ятий українець буде поєднувати кілька робіт
— Особисті фінанси
Армія фахівців без певного місця роботи збільшується. Експерти заговорили про новий еволюційний етап розвитку світового ринку праці — гігономіку.
Трудова книжка Ірини Абрамович останні чотири роки лежить вдома. Весь цей час вона працювала в досить напруженому графіку — розробляла рекламну та сувенірну продукцію, займалася івент-менеджментом, писала і редагувала всілякі промотексти, консультувала і асистувала при підборі персоналу, іноді планувала PR-кампанії. У штат ні до кого не наймалася, але могла одночасно співпрацювати з декількома роботодавцями на умовах фрілансу. Така форма працевлаштування стає все більш популярною, причому не тільки в Україні. Це глобальний тренд.
Згідно з минулорічним звітом про тенденції на ринку праці Global Contingent Workforce Study від EY (раніше — Ernst & Young. — Фокус), за останні п’ять років кількість позаштатних співробітників збільшилася в кожній другій великій міжнародній компанії, що взяла участь у дослідженні. 40% опитаних фахівців з підбору персоналу припускають, що кількість залучених ними фрілансерів зросте протягом наступної п’ятирічки.
Тренди гігономіки
Армія фахівців без певного місця роботи збільшується. Експерти заговорили про новий еволюційний етап розвитку світового ринку праці — гігономіку (нова модель економіки, яка передбачає спільне використання різних ресурсів, в тому числі кадрових). Це коли працівник може поєднувати відразу кілька вакансій в різних компаніях. Один з проявів цієї тенденції — питома вага фріланса в організаційній структурі компаній постійно зростає. За даними EY, серед американських роботодавців до початку II півріччя 2016-го середній показник сумісників — 17% від загальної кількості працівників.
Прогноз такий: до 2020-го в кожній четвертій компанії частка позаштатників збільшиться до 30%, а кожна п’ята працююча людина буде фрілансером. Це означає, що концепції корпоративної культури незабаром доведеться переглядати.
Практика залучення працівників на непостійній основі, звичайно, існувала завжди, але, як правило, мова йшла про короткострокові завдання. І ось вам нові реалії: більше третини компаній по всьому світу запрошують позаштатників на рік і більше. Формально це все ще вважається тимчасовим працевлаштуванням, але організаційно воно мало чим відрізняється від постійного.
Розвиток гігономіки породив нову категорію співробітників, і багато роботодавців поки що не цілком розуміють, як вибудовувати з ними відносини. 21% представників бізнес-структур, що брали участь в опитуваннях EY, не змогли відповісти, хто саме в компанії відповідальний за оренду фрілансерів. Кожен четвертий зізнався, що не знає, хто повинен курирувати роботу такого персоналу.
Особливо часто позаштатників залучають в операційні відділи, сервісні служби, департаменти IT. Закономірно, що вони отримують доступ до корпоративних баз даних та іншої закритої інформації, що має комерційну цінність. Найбільш далекоглядні роботодавці зрозуміли, що в такій ситуації недостатньо просто змусити всіх підписати тимчасові трудові договори і угоди про нерозголошення — потрібно подбати про організацію програм підвищення рівня лояльності. Для позаштатників розробляють соцпакети, системи преміювання, їх навіть включають в корпоративні програми талант-менеджменту, які передбачають можливість навчання за рахунок роботодавця.
Місцева специфіка
У нашій країні точно визначити частку позаштатного персоналу на ринку праці дуже складно. Надто вже багато роботодавців ведуть подвійну бухгалтерію, та і співробітники воліють приховувати джерела заробітку. Однак уявлення про обсяги фріланса можна отримати за результатами досліджень того ж EY і статистики сайтів, призначених для пошуку роботи.
В опитуваннях EY в Україні беруть участь більш ніж 200 компаній з різних галузей. В минулому році вони констатували таке співвідношення штатних і позаштатних співробітників: відповідно 90% і 10%. Є підстави припускати, що в осяжному майбутньому розрив скорочуватиметься. “В 2014-2017 роках компанії оптимізували витрати на персонал, в тому числі змінюючи форму працевлаштування, — каже Юлія Головко, старший консультант практики People Advisory Services компанії EY в Україні. — Судячи з результатів нашого торішнього експрес-огляду, 7% компаній вже переглянули форму працевлаштування і ще 6% запланували такий перегляд на 2017-й”.
У деяких галузях позаштатного персоналу пропонують більш вигідні фінансові умови, щоб мотивувати перехід “на вільні хліби” і компенсувати незручності, пов’язані з юридичним оформленням альтернативних форматів співпраці. Приміром, деякі IT-компанії надають своїм працівникам можливість вибору форми працевлаштування. “Якщо фахівець вибере штатне працевлаштування, його зарплата буде виражена у гривні, а якщо стане підрядником — в іноземній валюті”, — коментує Олена Бойченко, директор практики People Advisory Services компанії ЕУ в Україні.
На момент написання статті на сайті Rabota.ua були розміщені чотири тисячі вакансій, які передбачають роботу на фрілансі. Причому серед них зустрічаються посади, які ще недавно за замовчанням передбачали місце в штаті і повну зайнятість. Приміром, завідувач з господарської частини або головний бухгалтер. “Іноді такі пропозиції з’являються через те, що роботодавець зневірився знайти потрібну людину в штат, — пояснює Тетяна Пашкіна, HR-експерт Rabota.ua. — Це не означає, що на ринку немає вільних фахівців потрібної кваліфікації. Зазвичай вони є, просто їх не влаштовують низькі зарплати”.
Не від хорошого життя
Судячи з результатів опитувань, які проводить Rabota.ua, 60% працездатних українців мають досвід фріланса, 30% постійно працюють у позаштатному режимі і 18% поєднують таку роботу зі штатним працевлаштуванням.
Глобальний тренд — підробіток, як правило, що пов’язаний з основною кваліфікацією і дає працівникові можливість освоїти якісь нові навички в своїй сфері діяльності. Наприклад, графічний дизайнер хоче спробувати себе в мультиплікації і приєднується до команди, що створює анімаційний ролик, або психотерапевт у час, вільний від прийому пацієнтів, курує групу психологічної підтримки, еколог-дослідник проводить екологічний аудит виробничих процесів на підприємстві і т. д.
Але в Україні зв’язку між основною і додатковою роботою може не бути зовсім. Мотивацією пошуку фріланса для наших співвітчизників служить не стільки бажання розширити свою компетенцію, скільки банальний брак грошей. Тому звичайна справа, що “білий комірець” після закінчення офісного дня стає таксистом, а лікар швидкої допомоги у вільний час відповідає на дзвінки в якому-небудь колл-центрі.
“Зарплати, які сьогодні готовий запропонувати роботодавець, в середньому на 18% нижче очікувань співробітників, і цей розрив збільшується з кварталу в квартал, — каже Тетяна Пашкіна. — Тим, хто формував штат, коли долар коштував 8 грн, досі здається, що 8-10 тис. грн — достатня винагорода для професіонала з повною зайнятістю. Втім, навіть ті, хто адекватно оцінює ситуацію, часто просто не можуть запропонувати більше”.
Як наслідок — працівники незадоволені своїми зарплатами і багато з них постійно знаходяться в пошуку. З тих, хто заповнив анкету Rabota.ua, 64% відзначають, що робота у них є, але вони відкриті для пропозицій. Останнім часом збільшилася кількість користувачів, які переглядають вакансії, але на жодну не відгукуються. Висновок зробити нескладно: люди хочуть змінити роботу, але не бажають міняти шило на мило. Різниця в зарплаті в 1-2 тис. грн для жителів великих міст не варта клопоту і ризиків, пов’язаних з переходом на нове місце, а більше ніхто не пропонує. Найлогічніший вихід — залишитися на колишній позиції, але знайти підробіток.
Цікава деталь: світова практика показує, що в кризових ситуаціях, коли населення біднішає, рівень лояльності працівників до роботодавців, як правило, зростає. В Україні чомусь відбувається зворотне.
Тетяна Пашкіна не без підстав припускає, що вся справа в почутті несправедливості. У пресі постійно з’являється інформація про те, що в минулому році 100 кращих українських компаній заробили 4 млрд грн. У країні інфляція, при цьому зарплати, зафіксовані в гривні, або не індексуються взагалі, або збільшуються незначно. “Людина, давно невдоволена своїми заробітками, бачить, що компанія, де вона працює, робить якісь дорогі придбання, запускає нові проекти, але у відповідь на її прохання про надбавку до зарплати начальники розводять руками: вибач, мовляв, криза. Висновок напрошується сам собою: гроші у роботодавця є, але на співробітника він їх витрачати не хоче. Про яку лояльність можна говорити при таких настроях?” — ставить риторичне запитання експерт.
Розвиток ринку фріланса може частково згладити ці протиріччя, але породити інші. Українським роботодавцям доведеться підлаштовуватися під нові тренди і, можливо, міняти корпоративну культуру.
Марія Бондар
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
