415
Артем Ковбель: Дорожнім фондом - по бездоріжжю і нехлюйству
— Казна та Політика
Герой повісті «Золоте теля» Остап Бендер свого часу придумав дуже промовисте гасло: «Автопробігом по бездоріжжю і нехлюйству!». Ці слова дуже добре підходять і до сучасної Україні, з тією лише різницею, що наша країна збирається бити по бездоріжжю Дорожнім фондом. І децентралізацією.
Власне, про Дорожній фонд
Закон про його створення Рада ухвалила в листопаді 2016-го. Ще півроку уряд погоджував деталі, і ось восени, нарешті, нам сказали точно: так, Дорожньому фонду бути вже дуже скоро.
Структура почне працювати з 1 січня 2018 року. Її головне завдання – розподіляти і контролювати кошти на фінансування доріг. Зараз за цим ніхто не стежить, тому можливостей для крадіжки хоч відбавляй. Фонд буде ці можливості припиняти, забезпечуючи прозорість грошових операцій. За умови, звісно, якщо його роботу правильно організують.
Гроші фондом будуть виділятися в двох напрямках: на ремонт місцевих доріг та на ремонт трас загальнодержавного призначення. Перші потрапили під юрисдикцію місцевої влади, яка тепер сама буде вирішувати, коли і яку конкретно ділянку ремонтуватимуть у першу чергу, а не чекати милості згори. А ось другими буде займатися тільки «Укравтодор».
Таким чином, в Україні не тільки створили окремий орган для дорожнього фінансування, але ще й провели децентралізацію контролю доріг. Адже аж до сьогоднішнього дня за ремонт усіх доріг (крім внутрішньоміських, які і так перебувають під опікою місцевої адміністрації) відповідає «Укравтодор», що неефективно у всіх сенсах: корупція процвітає, а ресурсів, щоб слідкувати за всією мережею доріг не вистачає. Адже в Україні протяжність тільки автомобільних трас становить 172,4 тис. км – більше, ніж у деяких країнах Європи.
Враховуючи особливості вітчизняного фінансування дорожніх робіт, яке зазвичай становило 4-5 млрд грн на рік, розраховувати на ефективність «Укравтодору» взагалі смішно.
Але наступного року ситуація повинна змінитися: уряд не тільки обіцяє створити Дорожній фонд, але і виділити на дороги відразу 32 млрд грн. До того ж муніципалітети зможуть залучати до співпраці приватних інвесторів – все разом це обіцяє непогані перспективи.
Але є інша проблема – відсутність гарантій якості дорожнього покриття з боку підрядників і чиновників. Без подібних поручительств складно очікувати високої якості дорожніх робіт.
Як отримати ці гарантії?
У Німеччині, наприклад, коли підрядник будує дорогу, він укладає контракт з державою, в якому детально прописується все: час робіт, тип використовуваного матеріалу, гарантія, якість.
За невиконання зазначених умов забудовника карають копієчкою і дуже сильно. Тому там помилитися або обдурити собі дорожче виходить.
В Україні ж ця система не налагоджена як слід. У нас, по суті, тільки зараз в контракті почали давати конкретні гарантії, як у Німеччині. А що стосується штрафів – вони, звичайно, є, але, очевидно, про це всі забули.
Принаймні, досі жодного гучного випадку оштрафування компанії, що підрядилася на виконання дорожніх робіт, не було.
Але щодо підрядників є й інший важливий момент. Справа в тому, що вони можуть поручитися за свою роботу в тому випадку, якщо дорогам забезпечать належні умови експлуатації та утримання.
Простіше кажучи, потрібно своєчасно прибирати сніг взимку з асфальту – тоді умови використання доріг будуть правильними. Якщо ж цього не зробити, то сніг розтане, і волога, що утворилася, потрапить всередину дорожнього покриття.
При заморозках ця вода застигає, розширюється, збільшуючи і тріщини в асфальті. Чим частіше цей сценарій буде повторюватися за сезон, тим гірше «почуватиметься» дорожнє покриття, навіть якщо воно зроблене з найкращих матеріалів.
Звинувачувати за це підрядників якось не дуже справедливо. Якщо вже хто і несе відповідальність – це комунальні служби. Адже підтримувати дороги в порядку – це їхнє завдання.
На жаль, в Україні не вистачає ресурсів, щоб забезпечити роботу комунальників на належному рівні. Але якщо вирішити цю проблему, то і підрядники будуть точнішими в своїх обіцянках якості.
Варто відзначити, що якість перевірки дорожніх робіт у нашій країні також залишає бажати кращого. По-перше, їх мало, по-друге – вони не завжди гідні довіри. Відповідно, і підрядникам особливо нема чого боятися. Оскільки не перевіряють – не буде претензій. А не буде претензій – не потрібно і гарантій давати, змінювати підходи до роботи, використовувати нові матеріали тощо. І так все добре.
Тільки нещодавно в Україні взялися за виправлення ситуації, організувавши комплексні перевірки. Їх проводять не тільки державні структури, а й незалежні інженери.
Також останні кілька років до співпраці залучаються фахівці із зарубіжних країн. Чим швидше систему перевірок удосконалять, тим ефективніше працюватимуть підрядники. І чиновники теж.
Чи вміють в Україні в принципі робити дороги?
Тут виходить палиця на два кінці. З одного боку, так – українські інженери активно переймають нові технології будівництва доріг. У країні чимало будівельних компаній, які працюють «по-новому» і надають справді якісні послуги – не гірше за європейських фахівців. Але все впирається в гроші.
Вище вже говорилося, що до цього року уряд виділяв на дорожні роботи 4-5 млрд грн – це катастрофічно мало навіть для банального латання ям на дорожньому полотні. У сусідній Польщі, наприклад, на цю сферу виділяється в десять разів більше – до 5 млрд євро на рік.
Також варто враховувати, що і вартість дорожніх робіт не дешевшає. Зараз за капітальний ремонт одного квадратного метра дороги необхідно заплатити від 1555 до 3000 грн в залежності від складності роботи. Та й латання дорожніх дірок обходиться недешево: від 183 до 469 грн/кв. м. При таких розцінках навіть виділених у цьому році рекордних 17 млрд грн мало, що вже говорити про 5-ть.
Проте, як казав незабутній Остап Бендер, крига скресла. Необхідні перетворення в країні вже почалися. Залишається тільки сподіватися, що їх доведуть до кінця і ситуації, як у тому ж «Золотому теляті», коли «з нагоди обліку шніцелів їдальня закрита назавжди», не виникне.
Артем Ковбель, партнер Kreston GCG
За матеріалами: Finance.ua
Поділитися новиною
