Андрій Зінченко: питання електричної рентабельності криптовалют


Андрій Зінченко: питання електричної рентабельності криптовалют

Однією з найбільш обговорюваних тем у світі фінансів і технологій у 2017 році, безсумнівно, стали криптовалюти. Саме цьогорічні коливання вартості найвідомішої з них – біткойна, стали причиною такої пильної уваги не тільки професіоналів ринку, а й звичайних громадян, які бажають взяти участь у новій «золотій лихоманці».

Біткойно-ефірова лихоманка

Питання природи криптовалют взагалі і біткойна зокрема ми торкалися раніше. Сьогодні ж нагадаємо, що технічною основою їх існування, інфраструктурою, є так званий майнінг.

Це процес розподіленого зберігання і обробки інформації про транзакції технічними потужностями учасників.

Зі зберіганням і передачею даних сьогодні все більш-менш ясно: терабайтні накопичувачі і широкі канали в мережу доступні кожному відносно недорого, та й у витратах вони займають незначну питому вагу.

Куди важливіші розрахункові ресурси – сьогодні це в основному ігрові відеокарти і спеціалізовані технічні рішення – майнери, які самі по собі коштують недешево, але при цьому мають цілком істотні споживані потужності в роботі.

Так, одна сучасна відеокарта, яка обслуговує існування криптовалют, може споживати 150 Вт на годину, а майнер, наприклад AntMiner S9, близько півтора кВт на годину. В умовно-домашньому майнінгу надто велика кількість таких пристроїв використовується нечасто, а от у великих центрах, іменованих промисловими фермами, їх можуть бути сотні і тисячі.

Про які потужності йдеться?

Для більш-менш достовірної відповіді на це питання необхідно ознайомитися з індексами енергоспоживання Bitсoin і Ethereum.

Річне споживання електроенергії інфраструктурою біткойна оцінюється приблизно в 27,3 ТВт, що приблизно еквівалентно споживанню Словаччини, Ірландії або 2,5 млн домогосподарств в США. Річна виручка майнерів при цьому складе 6,2 млрд USD, а вартість майнінгу – 1,3 млрд USD.

Обслуговування однієї транзакції обходиться в 260 кВт год. Інфраструктура біткойна формує 0,13% світового споживання електрики.

З ефіром ситуація характеризується такими показниками. Річне споживання близько 10 ТВт, що приблизно еквівалентно споживанню Грузією. Річна виручка майнерів при цьому складе 3,4 млрд USD, а вартість майнінгу – 1,2 млрд USD. Інфраструктура ефіру формує 0,05% світового споживання електрики.

І що в цьому поганого?

Технологія майнінгу, наприклад біткойна, передбачає змагальний момент серед учасників і в залік розрахункова робота з «видобутку» нового блоку піде не всім, а тільки тому, хто першим «порахує» блок з наперед заданими параметрами.

Таким чином частина майнерів займаються перетворенням електроенергії на тепло, яку колись з тепла перетворила, наприклад, АЕС в електроенергію.

Причому чим більше ферм бере участь у пошуку заповітного потрібного блоку, тим, відповідно до заздалегідь відомих алгоритмів, більші витрати ресурсів на його видобуток, а отже, і більші непродуктивні витрати електроенергії в ході змагання.

Багато майнерів по суті гріють атмосферу. А якщо згадати про не до кінця зрозумілу природу і концепцію цінності криптовалют, невідомих авторів блокчейну, а також врахувати думки про спекулятивно-бульбашковий характер вибухового зростання котирувань, то може цілком виявитися, що коли «бульбашка лопне», всі витрати ресурсів на криптовалюти можна буде вважати витраченими взагалі марно (якщо не враховувати фактичний перерозподіл більш традиційних грошей і просування в профільному інжинірингу).

Як довго ринок криптовалют може бути рентабельним?

Необхідно зауважити, що якщо вартість технічних засобів майнінгу по планеті більш-менш однакова (хоча ажіотажний попит, наприклад, на відеокарти викликав зростання цін навіть дефіцит пропозиції), то ціна електроенергії сильно різниться.

Залежно від місця розташування майнера його рентабельність буде неоднаковою.

Так в Україні ціна «кіловата» мало не найнижча в Європі та ще й облік організовано досить посередньо. Тобто поки койни в ціні, добувати їх в Україні відносно вигідніше, ніж в деяких інших країнах.

Але навіть в таких умовах особливо спритні майнери не хочуть платити і ці невеликі (відносно заробітку) гроші. Відомий випадок з виявленням майнінгової ферми в інституті Патона.

При цьому акценти оглядачами в історії розставлені в ключі незаконності видобутку криптовалют, коли в дійсності незаконним було саме використання лімітів щодо електрики, які в разі «ІЕЗ ім. Патона» з цілком зрозумілих причин мали бути значними, але витрачалися в цьому випадку не за цільовим призначенням.

Звичайно, мобільних ферм, які б ночами нелегально підключалися до проводів, сьогодні поки що ніхто не бачив, але нерідкі випадки, коли в різних місцях люди використовують чужі розетки для майнінгу.

У мережі можна знайти фотографії нових товарних відеокарт і комп’ютерів в IT магазинах, зайнятих майнінгом, майнять і на роботі.

Особливо хитрі аутсорсять обчислювальні потужності і електрику через майнінгові закладки в піратському ПЗ і навіть через скрипти на повсякденно відвідуваних інтернет ресурсах.

Все це буде працювати доти, доки котирування койнів знаходяться досить високо, але з ростом числа майнерів, як ми пам’ятаємо, зростає і складність видобутку, а значить і витрати на технічну частину і електроенергію, терміни знаходження цільових елементів блокчейну.

Хтось бачить у цьому аналог забезпеченості криптовалют, але до реальної забезпеченості це не має ніякого стосунку. У якийсь момент ситуація повторить історію дотокомів і ринку нерухомості і курси просядуть, волатильність, загалом, в наявності, алгоритми зміняться і ми відразу побачимо сильний відтік дрібних і середніх майнерів через невигідність вести витратний майнінг при низьких цінах на результуючий продукт.

На ринок потраплять сотні тисяч відеокарт (як було при падінні кілька місяців тому), складність відповідно до відомої логіки алгоритмів просяде і… Промислові майнери, що володіють більш значним запасом економічної «міцності», сконцентрують у своїх руках занадто великі потужності, що в теорії може їм дозволити позбавити блокчейн основної переваги, що просувається – достовірності транзакцій в децентралізованій обробці.

Варто враховувати, що до того часу майнити будуть не тільки койни, а й, наприклад, земельні та інші кадастри.

Чи дозволять уряди споживати таку кількість електроенергії і як довго?

Швидше за все дозволять – адже це доходи і мотивація інвестування в генерацію та розвиток мереж, а також небачені раніше регуляторні потужності для, наприклад, АЕС в періоди просадки споживання, але тільки доти, доки питання не буде переведене споживачами електроенергії та екологами в політичну площину.

Незважаючи на те, що електроенергія в звичному нам вигляді недоступна 1,3! млрд людей на планеті, ця проблема найбільш істотно стоїть в Африці.

У багатьох інших регіонах більш гостро стоїть питання розподільних мереж, які стримують реалізацію вироблюваних профіцитів потужності. Так, знамениті «віялові» відключення в Україні, яких вдалося уникнути в цьому році, в чималому ступені забезпечені саме замиканням потужностей в центрах вироблення слабкими мережами.

Автор знайомий з ситуацією, коли соціально значуще промислове підприємство потрапило в перспективний план «віялових» відключень при тому, що технологічний процес на підприємстві передбачає після його тривалого знеструмлення фактичну неможливість відновити нормальну роботу і позбавлення робочих місць сотень співробітників, що веде до драматичного зниження надходжень до місцевого бюджету і потенційної соціально-економічної кризи місцевого, а також політичної вищого рівня.

Можна припустити в майбутньому географічне упорядкування обчислювальних потужностей. Так само треба відзначити, що на ринку почали з’являтися перші зразки опалювальних приладів, де джерелом тепла є обчислювальна система.

Романтика закінчується

На тлі перспектив екологічних і політичних ускладнень, які мало кому потрібні в публічній площині, необхідно усвідомити, що романтичний період криптовалют, мабуть, добігає кінця.

Держави всерйоз беруться за регулювання незрозумілого за фактом і в перспективі явища, торгівля токенами і ICO все більше нагадує паралельну фінансову реальність, багато блокчейн-стартапів, що відкриваються з помпою, виявляються неактивними в подальшому, умови легалізації криптовалют і майнінгу в окремих країнах скоріше схожі на заборонні заходи, але по-демократичному ніби як можна (приблизно як за Гегелем Римським папою може стати турецький султан).

Фізичні особи вкладаються в крипту в основному з метою «продати по 10 000» – приклад Зімбабве мотивує, хоча за рахунок чого в економічному плані ці 10 000 повинні бути досягнуті, пояснити ніхто не може, як і предметну різницю між самими криптовалютами.

Причому необхідно відрізняти зростання вартості криптовалют за моделлю «бульбашки» від моделі «піраміди».

До останньої криптовалюти прямого стосунку не мають, а ось створювані навколо них стартапи – цілком можуть.

Податкове регулювання даної сфери діяльності швидше за все вводити не матиме сенсу на даному етапі через неможливість об’єктивного контролю і перспективного переформатування самого ринку в майбутньому.

Значущим маркером наближення цієї події стануть спекулятивні вкладення в койни кредитних коштів і навіть поява, якщо встигнуть, «паперових» койнів.

Чи зміниться модель ринку криптовалют за таких умов?

Найімовірніше так. Можна очікувати, що ринкове саморегулювання, яке саме по собі є дискусійним, до жорсткого втручання урядів встигне розставити частину точок над «i».

Неактивні проекти відімруть, більш-менш логічні залишаться і на основі виробленої практики почнеться системне осмислення і спроби предметного розуміння ситуації, уразливих місць і перспективних засобів застосування новомодного явища.

Істотною спадщиною сьогоднішньої кріптовалютної лихоманки стане широке застосування блокчейну. Він уже сьогодні впроваджується все ширше в т.ч. в банківському секторі – інноваційний банкінг підтримують навіть найбільш консервативні учасники ринку, а це мільйони транзакцій, блокчейн впроваджується на державному рівні і це тільки початок широкомасштабного наступу концепції, автори якої, як ми зазначали, невідомі.

Понад 9000 значущих реєстрів можна вести на блокчейні. І цей тренд, схоже, найближчим часом спадати не збирається. Рано чи пізно постане питання майнінгу вже цих баз даних і тоді решта великих гравців ділитимуть новий ринок (спроби заявити про себе робляться ними вже сьогодні), де практично не залишиться місця індивідуальним майнерам (або такі перейдуть на обслуговування вже зовсім невеликих проектів) в сьогоднішньому вигляді, тому що потенційна плата за майнінг не дозволить добитися хорошого рівня рентабельності без масштабів, а багато платити ніхто не буде.

Майнінг стане багато в чому централізованою послугою з великими провайдерами. Цю послугу вже можна буде оподаткувати і предметно регулювати на законодавчому рівні. У тому числі з урахуванням географічних, генераційних і інших чинників. Але в цьому є ризик дискредитації початкової ідеї.

Андрій Зінченко, доктор філософії в галузі економіки, доцент кафедри фінансів Національного університету суднобудування, магістр державного управління (MPA)

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

  • !

    Колонка відображає виключно точку зору автора, та може не збігатися з думкою редакції. Публікація колонок здійснються згідно Правил, а Finance.ua виконує лише роль носія. Копіювати ці авторські матеріали можна лише за наявності посилання на автора та Finance.ua.

Дивись також
В Контексті Finance.ua