1910
«Безтранш» і «терплячий» Фонд
— Казна та Політика
На нещодавніх переговорах у Вашингтоні уряд України запропонував МВФ новий варіант визначення ціни газу, використовуваного населенням нашої країни. Але, як пише «Українська правда», МВФ зайняв принципову позицію — жодних ретроактивних змін. Ця суперечка, а також невиконання Україною ще низки умов практично унеможливлює подальше кредитування нашої країни щонайменше до весни 2018 року, зазначають у УП.
ВСЬОГО ТРИ КРОКИ
Тим часом міністр фінансів Олександр Данилюк, назвав усього три кроки, які нам необхідно зробити для продовження найближчим часом фінансування Міжнародного валютного фонду, й констатував, що Україна наблизилася до виконання його рекомендацій. Але при цьому чомусь оминув «газову» причину можливого «безтраншу». Під час дискусії в Вашингтоні він нагадав про реалізовану вже пенсійну реформу й готовий до внесення до парламенту закон про приватизацію, що спрощує цей процес, а також пояснив очікуванням висновків Венеціанської комісії затримку зі створенням антикорупційного суду. І головне – Данилюк категорично спростував інформацію, що з’явилася в українській пресі, про бажання Києва перервати співпрацю з МВФ. «МВФ – це потужний сигнал для залучення інвестицій: як прямих, так і боргових», — додав він.
Проте, диму без вогню, як то кажуть, не буває, хоча навпаки – інколи трапляється. В будь-якому разі, за підсумками ходіння Данилюка за море й за траншем МВФ, в Україні в черговий раз виникла дискусія про те, в чому небезпека такої ситуації для нашої країни, і чи може вона прожити без підтримки Фонду.
КОРУПЦІЯ ЦІНОЮ $1,5-2 ТРИЛЬЙОНИ
«Це питання стосується більше політики, – каже економіст Андрій Вигиринський і пояснює свою позицію, звертаючись до виступу того ж таки Данилюка: – Перше питання, на якому він (Данилюк) акцентував увагу, — це корупція. Від 1,5 до 2 трильйонів доларів, там лунали такі цифри, це сума коштів, які втрачає наша країна внаслідок корупції». Він також звертає увагу на останні події під стінами українського парламенту, які також багато в чому стосуються боротьби з корупцією.
За словами експерта, ситуація, коли МВФ міг авансом виділяти Україні гроші, керуючись довірою до обіцянок, що програма співпраці з ним буде виконана, вже у минулому. «Програма МВФ за своїми термінами близька до завершення, — констатує Вигиринський. — А ключові моменти в боротьбі з корупцією досі не реалізовані. Як наслідок економіка країни не розвивається, як хотілося б або як планувалося. Інше питання стосується приватизації. Після Революції Гідності пішов уже четвертий рік, а ми досі не чуємо про підприємства, куди зайшли інвестиції й генерували б додатковий прибуток. Лише 17 вересня уряд вніс доопрацьований проект про приватизацію, який робить безальтернативним продаж виставленого на приватизацію підприємства».
ПОЛІТИКА VS ТРАНШ
Експерт звертається також до питання газу й пропонує уявити ситуацію, коли Україна перебуває під геополітичним тиском, пов’язаним з розробкою законопроектів про деокупацію неконтрольованих територій і стикається з акціями громадського опору, спрямованими на боротьбу з корупцією. На додаток до цього, зазначає він, приймається рішення про підвищення тарифу на природний газ. «Якою буде реакція на це людей, які стоять сьогодні під стінами парламенту?», — запитує Вигиринський і зазначає, що, з одного боку, логічна й послідовна формула ціни газу має бути прийнята, й ми повинні її дотримувати. З другого боку, він посилається на слова прем’єр-міністра Гройсмана, який обіцяв, що ціна газу не підвищуватиметься. Та все ж, за його словами, глава уряду й Президент країни розуміють, що ця вимога МВФ важлива і тариф все ж таки доведеться підвищувати. «Отже, політика стає чинником, що гальмує момент надання чергових траншів допомоги», — запевняє економіст.
«Те, що МВФ у черговий раз відклав виділення кредитного траншу Україні, — це не несподіванка, — зазначає колега Вигиринського по цеху Віктор Скаршевський. — Це звичайна ситуація. Було б новиною, якби він за розкладом видав Україні черговий транш. Ось тоді треба було б думати: що ж таке сталося? Але дива немає й не буде. Досі було так: Україна вдавала, що вона виконує свої зобов’язання. А МВФ вдавав, що погоджується з цим. А якщо МВФ вважав, що давати Україні кредит не можна, то серед великої кількості своїх вимог і зобов’язань нашої країни він виділяв ті, які ще не виконані, і кредит не давав. Непідвищення ціни газу й стало підставою не давати кредит». Скаршевський вважає це швидше «політичною грою», ніж бажанням проводити реформи в нашій країні.
НУЛЬОВИЙ БАЛАНС
«З вересня 2015 року до сьогодні Україна отримала всього два транші по мільярду доларів. Для нашої країни це взагалі нічого, особливо порівняно з тим, скільки Україна мала б за цей час отримати, а це відповідно до програми — 8 мільярдів доларів, — каже економіст, — відставання в 6 мільярдів, а виконана програма всього на 25%».
«Співпраця абсолютно неефективна, — робить висновок Скаршевський, — і у такому вигляді нікому, й передусім Україні, не потрібна. Якби наша країна повністю виконувала свої зобов’язання перед МВФ, то малого й середнього бізнесу в нас би вже не було. Адже Україна зобов’язалася посилити податковий режим для малого бізнесу. У перекладі це означає просто ліквідувати його».
Економіст вважає, що відсутність траншу ніяк не вплине ні на курс національної валюти, ні на загальну економічну ситуацію. Внутрішніх резервів в Україні, на його думку, цілком достатньо. Чисті міжнародні резерви становлять майже 6 мільярдів доларів, тож цього року Україна взагалі не потребувала кредиту. «А той, який вони дали у квітні, ми тут же, рівно мільярд, і віддамо МВФ. Тобто баланс у нас нульовий», — упевнений Скаршевський.
КОЛИ КЛИЧУТЬ МВФ
Член Економічного дискусійного клубу Євген Олейніков вважає МВФ звичайним міжнародним інститутом, що є частиною системи глобальної економіки. Підтвердженням цього він вважає хоча б те, що Китай довго боровся й таки добився включення юаня до валютного кошика МВФ. Більшість країн світу, за словами експерта, розуміють його значення й прагнуть взяти участь у його роботі. МВФ ніколи не кличуть, коли в країні все добре, переконаний Олейніков. Тоді Фонд приходить і починає переформатовувати країну так, щоб вона вписувалася у його уявлення про місце й роль цієї країни в глобальній економіці.
«Фондом управляють не вороги України, які хочуть нас знищити, й не друзі нашої країни, що бажають зробити нам добре навіть на збиток собі, — констатує експерт. — Ним керують прагматичні люди, які бачать територією, якою управляють, усю земну кулю. Планета для них, як єдина економічна система, де є якесь ділення: хтось грає на біржі, а хтось добуває вугілля в шахті. І кожному такому кластеру відводиться своя роль, зокрема й нашій країні. І перше, що робить Фонд, прагне зменшити витрати в економіці, щоб підтримати державу і її функції. Але соціальну допомогу він прагне обрізати максимально. Тоді до країни заходять глобальні гравці, яким ні до чого витрати на підтримку соціальної системи. Пояснення цьому таке: якщо ваша економіка ефективна, то громадяни й самі на себе зароблять — не треба робити їх утриманцями інших платників податків».
«СЛУХАЙТЕ, ЩО МИ ГОВОРИМО»
«З Фондом можна розмовляти, — впевнений експерт. — У нього можна канючити. Десь так: а можна, ми не проводитимемо земельну реформу — земельні відносини у нас ідеально відрегульовані. Але ж насправді ці відносини у нас страшні. Це якась гримуча суміш залишків кріпацтва і якихось сучасних ринкових відносин. У нас досі ставки плати за оренду землі у власників земельних паїв регулюються указом Президента від 2001 року. І досі парламент не зміг ухвалити закон, який би нарешті врегулював це питання». «Чи треба реформувати нашу систему земельних відносин? — запитує Олейніков і без вагань відповідає: — Треба! Питання лише в тому, як це зробити. Ось Фонд і говорить нам: або подайте своє реальне бачення цього, або слухайте, що говоримо ми».
«Ось це — форма найкращого спілкування з МВФ, — наголошує економіст і зазначає: — У нас настільки не реформована система управління й економічних відносин, що будь-які грамотні комплексні реформи автоматично призведуть до скорочення витрат». «На жаль, у нас їх немає, — додає він. — І в цьому криється ключова проблема. У нас немає свого комплексного бачення того, яку країну ми взагалі хочемо будувати. Якщо не вважати таким баченням набір загальних фраз».
ПИТАННЯ ЧАСУ
Олейніков порівнює пострадянські результати України й Польщі. За його словами, в той момент, коли Україна здобувала незалежність, вона була в чотири рази багатшою за Польщу. Минуло 20 років, і тепер ми їздимо на заробітки до Польщі, а вона відмовляється від непотрібного їй траншу МВФ у розмірі 9,2 мільярда доларів через «хороший стан економіки». «Річ у тім, що ми пішли різними шляхами, — пояснює експерт. — Вони обрали шлях глобальної зміни системи — розуміли, яку Польщу хочуть отримати. Ми запхали до своєї Конституції такий обсяг соціальних функцій, з яким навіть Радянський Союз не міг впоратися. Поки вони розвивалися, ми варилися в цьому казані. Але економіку обдурити неможливо. За це ми розплачуємося».
«Ми можемо гордо сказати МВФ своє «ні» й деякий час прожити без нього, — підсумовує Олейніков, — але діра в нашій зовнішній торгівлі нікуди не зникла. Негативне сальдо торговельного балансу зберігається. А через приватизацію нашої економіки рівень споживання імпортної продукції продовжує зростати, й лише питання часу, коли нас у черговий раз наздоженуть порожні ями з усіма наслідками, що випливають з цього. Якщо ми не вживемо заходів, щоб почати системно змінювати власну країну, то знову-таки лише питання часу, коли МВФ до нас знову повернеться з черговими вимогами. Питання ціни на газ він порушував ще з початку 2000-х років. Сьогодгі знову торгуємося. Але фонд терплячий. Він свого доб’ється».
Віталій Княжанський
За матеріалами: День
Поділитися новиною
