Прибуткові пристрасті


Прибуткові пристрасті

Заплановане тепер уже на початок наступного року нововведення має знизити податкове навантаження, збільшити приплив інвестицій в економіку, спростити облік, скоротити способи мінімізації податків. На відміну від податку на прибуток, податок на виведений капітал (ПВК) дає бізнесу можливість маневру, дозволяючи самостійно вирішувати, коли і в якому обсязі здійснювати виплати в бюджет, адже мова йде лише про оподаткування розподіленого прибутку (спрощуючи – дивідендів), тобто будь-які реінвестиції в бізнес від сплати податків звільняються. Але в безлічі озвучених позитивів приховано чимало ризиків для системи державних фінансів і українського бюджету.

Головним аргументом за відмову від податку на прибуток (ПП) в його нинішньому вигляді був величезний адміністративний тиск на бізнес при мінімальному фіскальному ефекті. Дійсно, в останні роки надходження від цього податку були дуже скромними, декларована “збитковість” підприємств, що впевнено працюють, бентежить, податкове навантаження було гнітюче нерівномірним. Торік, наприклад, 90% надходжень податку на прибуток забезпечила тисяча компаній з існуючих 250 тис. Різні, часто цілком легальні, способи оптимізації податку на прибуток призвели до багаторічної ганебної практики фіскалів збирати податок авансом. Що породило зовсім вже неприйнятну в цивілізованій країні проблему податкових переплат. Очевидно, що система потребує реформування. Але чи стане заміна одного податку іншим відповіддю на всі питання?

Німецька консультаційна група, яка спільно з Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій вивчала питання, зробила досить стримані висновки: перспективи, мовляв, непогані, але в короткостроковому періоді ризиків не уникнути. Природно, мова йде про ціну, тобто про недонадходження до бюджету, яку доведеться заплатити за податкову лібералізацію. І чи буде ця ціна справедливою, якщо запропонований варіант реформи податку не вирішить багатьох існуючих проблем?

Що не так з податком на прибуток?

База чинного податку на прибуток складається з скоригованого фінансового прибутку компанії і оподатковується за ставкою 18% з подальшою сплатою податку на доходи фізичних осіб на рівні 5% і військового збору в 1,5% при виплаті дивідендів приватним особам. І база оподаткування, і ставка податку, на думку експертів, відповідають міжнародній практиці. А податкове навантаження в 23,3% лише незначно перевищує цей же показник по податку на прибуток в інших країнах.

Фактично податок на прибуток – це податок на капітал, його ставка визначає, чи буде підприємець інвестувати зароблені кошти в розвиток чи продовжить їх споживати. У світовій практиці вважається, що при високій ефективній ставці інвестиції знижуються. А українська практика демонструє, що і при помірній в 23,3% – не ростуть. І чи зростатимуть, якщо її продовжити знижувати?

У чинній системі фінансування за рахунок власного капіталу менш привабливе для підприємця, ніж кредит, наприклад. Так, український бізнес регулярно нарікає на недоступність кредитів. Але цей же український бізнес вже має величезну частку позикових коштів і дуже неоднозначні кредитні історії. І з точки зору оподаткування, кредит все ще вигідніший, ніж реінвестиції, адже сплату кредитних відсотків можна зарахувати до витрат, а фінансування за рахунок нерозподіленого прибутку – ні. З цієї точки зору, податок на прибуток інвестиціям дійсно не сприяє. Але хто візьметься стверджувати, що проблема з відсутністю інвестицій тільки в цьому?

Так, в останні роки ПП був відносно невеликим джерелом податкових надходжень до бюджету України. Але в цьому році ситуація почала змінюватися. Частка податкових платежів від великого бізнесу, що обслуговується Офісом великих платників, згідно зі звітністю останнього півріччя склала 58,3% від загального збору податкових платежів. У лідерах ПДВ – 59,1 млрд грн (+21% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року) і акциз – 28,9 млрд (+20%). На подив, не відстає і податок на прибуток. У першому півріччі від великих платників надійшло 20,5 млрд грн. податку на прибуток, або 144% індикативних показників з цього податку. Приріст випереджає темпи збільшення зборів як ПДВ, так і акцизів – 30-відсоткове підвищення в порівнянні з аналогічним періодом 2016-го. Тобто провали в надходженнях, які раніше пояснювалися різними способами ухилення, дійсно могли бути пов’язані з об’єктивними причинами – економічною кризою і відсутністю реального прибутку.

Багато компаній через стрімке знецінення гривні зазнали великих збитків, в основному викликані втратами від курсових різниць по номінованих в іноземній валюті боргах. Ці збитки переносилися на майбутні періоди, скорочуючи поточні податкові зобов’язання підприємств з податку на прибуток. З одного боку, оптимізація, з іншого – об’єктивні причини. За даними Держстату, за січень-березень 2017 р. великі і середні підприємства зафіксували збитки в обсязі 54,4 млрд грн. А частка збиткових підприємств склала 36% від їх загальної кількості. Втім, і ці цифри досить оптимістичні, в минулому році, наприклад, обсяги зафіксованих збитків були втричі більшими.

Природно, це не означає, що від сплати ПП ніхто не ухиляється. Причому щодо цього податку існують цілком легальні методи ухилення, навіть на міжнародному рівні. Можливості ухилення від сплати ПП великі. Наприклад, шляхом укладання договорів на неіснуючі послуги, що надаються платником-“спрощенцем”, він, в свою чергу, потім платить 5-відсотковий податок на доходи і повертає залишок мінус свою комісію за переказ безготівкових коштів у готівку. За даними ДФС, за рік таких угод укладається приблизно на 50 млрд грн. Несправедливо стверджувати, що всі вони є фіктивними, та й не наш обов’язок це доводити. Але подібні операції однозначно можна назвати сумнівними.

Треба пам’ятати і про те, що платники з доходом менше 20 млн грн не повинні застосовувати податкові коригування, такі, як резерви, мінімальні терміни амортизації, уцінка, “тонка” капіталізація і т.п. У зв’язку з цим вони можуть використовувати широкий спектр цілком законних інструментів обліку для зменшення фінансового результату і зниження податкового навантаження.

Питання надходжень від ПП – це не тільки українська проблема. У світовій практиці взаємозв’язок між ставками податку на прибуток і надходженнями від нього теж не завжди однозначний. Але той факт, що тільки 5% від загальної кількості більш ніж 250 тис. українських платників зараз платять цей податок і лише 1000 платників забезпечують 90% його надходжень до бюджету, вказує на серйозні проблеми з виконанням закону, а не з самим податком.

“Чинний ПП в Україні є стандартним як щодо ставки, так і у визначенні податкової бази. Він навряд чи несе якісь особливо шкідливі економічні наслідки сам по собі. Ключові проблеми, пов’язані з податком на прибуток в Україні, – це великі, можливо, незаконно сформовані, збитки попередніх періодів і недостатня здатність податкових органів контролювати правильність нарахування ПП. Ці проблеми самі по собі не вказують на необхідність різкої зміни системи, і їх, ймовірно, потрібно вирішувати, поступово реформуючи податкові органи”, – зазначають німецькі експерти в резюме свого дослідження.

На їхню думку, основний недолік нинішньої системи – це адміністративне і фінансове навантаження на підприємства, викликане, крім іншого, частими податковими перевірками. Про якість перевірок, здійснюваних українською фіскальною службою, чули всі. Нерідко візити податківців в буквальному сенсі зупиняють роботу в головному офісі компанії і призводять до нарахування невиправданих податкових зобов’язань, які важко заперечити через таку ж далеку від ідеалу судову систему. Але всі ці проблеми ніяк не пов’язані з недоліками саме податку на прибуток, їх причина в недостатній інституційній спроможності та корупції в ДФС. Заміна одного податку іншим ці причини не усуне. Тим часом зміни пропонують фундаментальні, і вони відчутно можуть відбитися на дохідній частині бюджету.

Шанс не платити

Запропонований замість податку на прибуток податок на виведений капітал передбачає зміну бази оподаткування на транзакції, які передбачають виведення капіталу з податкової системи. Згідно з проектом закону про ПВК такі транзакції будуть обкладатися податком за ставкою 15% для дивідендів і 20% для інших, “ризикових”, форм виведення капіталу, наприклад, завищення трансфертних цін або індексація процентних ставок по кредитах від пов’язаних осіб. Ця система істотно відрізняється від чинної системи податку на прибуток, оскільки базою оподаткування стають транзакції з неплатниками ПВК, а комплексну базу на підставі фінансової звітності взагалі перестають враховувати.

За прогнозами авторів проекту, нас чекає збільшення інвестицій і зниження адміністративного тиску. Основна відмінність в тому, що прибуток згідно зі фінзвітністю замінюється фактичними фінансовими потоками. І податок стягується лише з тих прибутків, які були розподілені підприємством, ось чому цей податок ще називають податком на розподілений прибуток. І це дійсно спрощує систему, адже замість складних оцінок вартості активів та сум амортизації підприємствам пропонують лише враховувати грошові потоки, причому тільки тоді, коли вони покинули податкову систему, адже операції між платниками ПВК в межах України також звільняються від оподаткування.

Проект пропонує 15-відсоткову ставку оподаткування на виплати дивідендів і 20-процентну ставку для прирівняних платежів, до яких відносять ризикові операції, які пов’язують з ухиленням від сплати податків. По суті, бізнесу пропонують бонус у 5% “за чесність”.

Адміністрування справді спроститься. Основний принцип адміністрування будь-якого податку – обов’язок звітувати тільки про оподатковувані операції. Природно, якщо їх перелік скорочується, це автоматично спрощує адміністрування. Звіти про дивіденди, операції з виведення капіталу і прирівняні платежі потрібно буде подавати щомісяця, але тільки якщо такі операції в даному місяці відбувалися. Звіт про контрольовані операції, до яких застосовуються правила трансфертного ціноутворення, – щорічно. Платник самостійно буде розраховувати суму податку до сплати. І його це точно не обтяжить – оцінка податкової бази проста і зрозуміла.

Очевидно, оподаткування тільки грошових потоків, а не результату обліку має сенс. Саме за таким принципом діють так звані непрямі податки, які вважаються більш надійними з точки зору державних доходів і менш уразливими з точки зору зловживань. Але в українських податкових реаліях теорія часто розходиться з практикою. Зокрема, “непрямий” ПДВ в Україні є не тільки основним джерелом наповнення бюджету, а й основною базою для податкових зловживань.

Ймовірно, нерозподілений прибуток компаній, переставши бути об’єктом оподаткування, збільшить грошові резерви підприємств і сприятиме інвестиціям. Цілком можливо, доступ компаній до кредитів теж покращиться, оскільки фірми вже не будуть імітувати збитковість заради зниження податкового навантаження, одночасно занижуючи свою платоспроможність. Але чи буде це принциповий вплив?

Думки розходяться. ZN.UA отримало доступ до робочих документів деяких відомств, які займаються розробкою реформи і впровадженням застави на виведений капітал.

Експерти Мінекономрозвитку вважають: “Введення податку на виведений капітал, як і більшість заходів, спрямованих на зменшення податкового навантаження, може мати різноспрямований вплив на економічну систему. Так, основний негативний вплив зазначеної податкової ініціативи очікується в частині недоотримання податкових надходжень в результаті істотного зменшення бази оподаткування, зниження окремих ставок оподаткування, а також за рахунок скасування податку на репатріацію і відходу від оподаткування податком на доходи фізичних осіб і військовим збором з отриманих дивідендів. Поряд з цим зниження податкового навантаження на прибуток підприємств істотно знижує мотивацію суб’єктів господарювання до приховування частини прибутку та застосування схем мінімізації оподаткування”.

У Мінфіні впевнені, що при оцінці впливу законопроекту важливо враховувати “потребу в значному часі, необхідному для перехідного періоду введення податку на виведений капітал”. І згадують досвід Естонії (один з небагатьох позитивних, до речі), в якій податок на виведений капітал діє з 2000 р., а ось обсяги його надходжень до бюджету досягли рівня надходжень від податку на прибуток лише через чотири роки після впровадження.

Німецькі дослідники, цитовані вище, також вважають, що економічний вплив введення ПВК на інвестиції та економічне зростання буде обмеженим. А ось фіскальний вплив переходу на ПВК, швидше за все, буде негативним в короткостроковому періоді, потребуватиме розробки комплексної стратегії щодо фінансування цієї реформи і пошуку відповідних компенсаторів.

Поточні оцінки негативного короткострокового впливу на бюджетні доходи також розходяться. Очікувано найбільш оптимістичні автори законопроекту про податок на виведений капітал, що прогнозують, що в перший рік після реформи держбюджет недоотримає 11 млрд грн, що становить 0,5% ВВП в 2016 р. Не менш оптимістично на майбутні втрати дивиться Мінекономрозвитку, прогнозуючи втрати в розмірі 1,2-1,3% від прогнозного ВВП в перший рік реформи з подальшою тенденцією до зменшення бюджетних втрат через активізацію виробничої діяльності до 0,8-0,9% від ВВП за підсумками 2020-го.

Мінекономрозвитку змоделював два альтернативні варіанти впровадження реформи. В “Сценарій 1” було закладено зниження видаткової частини бюджету, спрямоване на компенсацію податкових втрат, в “Сценарій 2” – збільшення дефіциту бюджету на відповідну суму. У розрахунках за сценаріями враховувалося, що частину додатково отриманих коштів (близько 70%) підприємства будуть реінвестувати в власну діяльність, а залишок (майже 30%) направлятимуть на поточні витрати (в т.ч. для закупівлі проміжних товарів і послуг, які будуть використовуватися для розширення власної виробничої діяльності). У свою чергу, кошти, спрямовані на реалізацію інвестиційних проектів, з урахуванням мультиплікативного ефекту, будуть генерувати додану вартість в наступних періодах. А кошти, спрямовані на поточні витрати, з одного боку, сформують додатковий попит на виробництво товарів проміжного користування, з іншого – згенерують додану вартість товарів, робіт і послуг.

Сценарії, запропоновані Мінекономрозвитку, різняться, але не суттєво. Якщо спиратися на них, то пошук компенсаторів для проведення реформи і введення податку на виведений капітал не є необхідністю, без якої реформу не запустити. Причина – в оптимізмі відомства. І, на жаль, не всі так бадьоро дивляться в майбутнє.

Експерти Мінфіну поділилися з ZN.UA своїми підрахунками. На їхню думку, розрахована сума податку на виведений капітал та прирівняні до виведення капіталу платежі в загальний фонд держбюджету складуть 19,9 млрд грн, що на 40,6 млрд грн менше від затвердженої на 2017 р. суми податку на прибуток підприємств (60,5 млрд грн.). Погодьтеся, втрата відчутна. А цифра недобору співзвучна з торішньою оцінкою ДФС, яка оцінила втрати від введення податку на виведений капітал в 39 млрд грн.

Український інститут майбутнього, експерти якого також беруть участь в обговоренні реформи, на основі даних МВФ, Держстату, Мінфіну і ДФС, також моделював ступінь впливу введення ПВК на економіку і бюджет. Їхні результати говорять про передбачувані втрати для бюджету в обсязі 25 млрд грн в перші два роки реформи. Але вони ж стверджують, що протягом наступних п’яти років реформа згенерує додаткові надходження в бюджет на рівні 200 млрд грн. Чи реально?

Зараз надходження від податку на прибуток становлять 60 млрд грн, а передбачувані надходження від податку на виведений капітал, за оцінками ДФС, будуть на рівні 17 млрд грн. Хто дасть гарантію, що різниця дійсно буде реінвестована, і бюджетні втрати перших років окупляться в майбутніх періодах?

Згідно з дослідженнями, проведеними експертами German Advisory Group, введення податку на виведений капітал в Естонії, Молдові та Македонії надало стриманий економічний вплив. Так, динаміка ВВП в цих країнах нічим не відрізнялася від динаміки в країнах-сусідах, які реформу не проводили. Зате негативний ефект від фіскальних дисбалансів був відчутнішим, ніж економічний імпульс від додатково виявлених коштів підприємств.

В результаті досі податок на виведений капітал діє тільки в Естонії. У Македонії і Молдові реформа провалилася, а податок був скасований. Автори дослідження вважають, що причина, крім іншого, в недостатньому бюджетному плануванні, яке не враховувало бюджетні втрати перших років реформи. На жаль, українські реформатори поки наступають на ті ж граблі. Упевнені в позитивних змінах в середньостроковій перспективі, автори реформи забувають, що до неї ще треба дожити, а перші роки реформи вимагатимуть чималих компенсаторів. Мінфін готовий їх шукати, тим більше що скорочення видаткової частини бюджету – це ніби як давній пріоритет нової влади. Ось тільки охочих реально стримати бюджетні апетити заради успіху реформи немає. А значить, і сама реформа під загрозою.

Юлія Самаєва

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Також з цієї теми: Казна та Політика
Дивись також
В Контексті Finance.ua