871
Кукурудза проти «прогресивних»: об'єктивні перспективи застосування біопалива
— Енергетика
Проекти у сфері біопалива другого покоління (advanced biofuels) отримують близько $1,5 млрд венчурних інвестицій на рік.
На початку року влада США вперше безпосередньо проінвестувала в компанії, які займаються виробництвом біопалива: LanzaTech і Avapco повинні направити ці кошти на проектування і будівництво заводів. Обидві компанії спеціалізуються на виробництві біопалива з відходів. Деревні і газові відходи виробництва будуть використовуватися для одержання спиртів, з яких в подальшому отримають дизельне та авіаційне паливо. Чому ж Міністерство енергетики США вирішило підтримати ці компанії і надати їм майже $8 млн?
Біопаливо, основними видами якого є біоетанол і біодизель, поряд з сонячною, вітряною і гідроенергією, належить до відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Згідно з глобальним звітом про стан відновлюваної енергетики-2016, у світовому масштабі протягом останніх шести років ВДЕ випереджають традиційну енергетику з інвестицій в нові потужності. Щорічні інвестиції в ВДЕ до 2020 року оцінюються в $400-500 млрд. Серед країн, які активно інвестують в ВДЕ, лідирують Бразилія, Індія, Китай, при цьому в Європі і Японії спостерігається падіння попиту на альтернативні джерела у зв’язку з низькими цінами на нафту.
Історія біопалива почалася в 1970-ы роки, коли в США випустили Clean Air Act (федеральний закон, що контролює забруднення повітря на національному рівні). Основною метою закону було скорочення рівня викидів транспортних засобів: літаків, поїздів, автомобілів. Згідно з аналітичними даними Pitchbook, сьогодні понад 70 компаній працюють у секторі розробки та виробництва біопалива. Варто додати, що в останні 5-7 років багато компаній цієї сфери збанкрутували. Це торкнулося навіть портфелів активів провідних венчурних фондів, наприклад, Khosla Ventures. Портфельна компанія KIORA розвивала технології отримання палива з целюлози, отримала $600 млн і збанкрутувала в 2015 році. Найцікавіше, що у Khosla Ventures є ще два активи в біопадивному секторі: це Geva і Mari. Обидві компанії публічні, і котирування першої з моменту розміщення десять років тому впали на поточний момент вже в 15 разів, а котирування другої — в 32 рази.
Технології Conventional Biofuels & Advanced Biofuels
Можна виділити два типи біопалива: рослинне (conventional biofuels), наприклад, ріпакове, і промислове (advanced biofuels), яке отримують з рослинних відходів, деревних виробництв, відходів промислових газів.
Ситуація з біопаливом з сільськогосподарських культур (conventional biofuels) досить трагічна: якщо в 1997 році інвестиції в цей сектор були вище $25 млрд. на рік, то до 2015 року на цей напрямок практично перестали інвестувати. Чому так сталося? В першу чергу, є ряд обмежень на політичному рівні, що передбачають скорочення викидів парникових газів при виробництві і обов’язкову міжнародну сертифікацію біопалива для виходу на світовий ринок. Для сільського господарства це стандарти SAN/RA і GlobalGAP RTRS, RSPO і Bonsucro. Незважаючи на те, що схеми сертифікації постійно розширюються, це створює потенційні ризики для інвестора, обмежуючи експортний потенціал продукції.
Також посилюється суперництво між біопаливом і харчуванням для населення за сільськогосподарські ресурси. Великі групи агро-лобістів протидіють використанню сільськогосподарських ресурсів для виробництва біопалива, оскільки це розходиться з завданнями продовольчої безпеки країн і чинить непрямий вплив на виробництво харчових продуктів, різноманітність вирощуваних культур, ціни на продовольство і площу сільськогосподарських земель.
Відповідно до загальносвітової оцінки, для виробництва 952 літрів етанолу потрібно 2,8 тонни пшениці, а для виробництва 2 000 літрів етанолу – 5 тонн кукурудзи.
І з цим пов’язані певні політичні ризики, ризики продовольчої безпеки. Якщо розглядати переваги виробництва conventional біопалива для екології – їх, насправді, немає. Наприклад, на отримання одного літра біопалива в середньому витрачається близько одного літра звичайного дизельного палива для тракторів і комбайнів, які збирають сировину з полів.
У свою чергу біопаливо типу advanced не тільки не шкодить екології, але і вирішує проблему відходів. Цей напрям зараз перебуває на ранній стадії розвитку, хоча і потихеньку перехоплює ініціативу у рослинного біопалива: інвестиції в advanced почалися з 2008 року і тривають досі. При цьому обсяги вкладених коштів не такі великі: за останніми даними, за останні 8 років у середньому інвестори вкладали приблизно $1,5 млрд на рік і продовжують інвестувати досі.
Я думаю, що у біопалива з деревних відходів і промислових газів у цілому є перспективи: тільки в Росії відходи лісової промисловості становлять близько 35 млн кубометрів на рік, а за обсягами лісозаготівлі країна займає друге місце в світі після США.
Американські компанії в сфері біопалива: на що підуть гранти?
LanzaTech і Avapco представляють напрямок advanced biofuels.
LanzaTech отримує етанол з газів, що утворюються на металургійних підприємствах, зокрема, при виробництві сталі. Етанол виходить завдяки перетворенню вуглецю на паливо за допомогою газової ферментації. Для цього використовуються спеціальні мікроби, які ростуть на газах, а не на цукрі, як в традиційній ферментації. Відпрацьовані гази і залишки, що містять вуглець, трансформуються в рідини, з яких можна отримати біопаливо.
Компанія розвивається з 2005 року, їй вже більше 12 років. За цей час вона вже залучила інвестиції в $250 млн, включаючи $51 млн від державного корпоративного фінансування. LanzaTech входить в портфель Khosla Ventures. У них є дослідне виробництво: три установки, які на рік виробляють загалом близько 814 000 літрів етанолу або 215 000 галонів на рік.
Avapco, в яку американська влада вклала $3,7 млн, отримує етанол і бутанол з деревних відходів: тирси або трісок. Компанія запатентувала власну технологію AVAP (American Value Added Pulping), яка грунтується на розщепленні біомаси. Завдяки цій технології отримана в процесі розщеплення целюлоза перетворюється на чистий потік глюкози, яка з використанням біологічних організмів або хімічного каталізу стає хімічною речовиною.
У цілому ринок біопалива становить приблизно $100 млрд. на рік. Частка advanced biofuel при цьому поки що незначна і, за прогнозами аналітиків, може досягти 18% від загального обсягу виробництва до 2035 року.
Економіка біопалива в порівнянні із звичайним паливом дуже складна. За даними міжнародного статистичного порталу www.statista.com, економічна конкуренція між біопаливом і звичайним паливом виникає при ціні $80 за барель. Водночас бажання споживачів авіаційної промисловості використовувати біопаливо виникає при ціні від $100 за барель і вище. Таких цін немає вже кілька років і не факт, що будуть в горизонті 10 років. Все це ставить велике запитання про перспективи цього ринку і динаміку інвестицій, яка, як бачимо, сильно впала за останні 10 років. Але тим не менш, є державна підтримка, і індустрія практично тримається саме на ній. На сьогоднішній день 64 країни або вже випустили певні протекціоністські заходи щодо використання біопалива, або планують це зробити. До них відносяться країни Євросоюзу, США, Азія. Вони дають податкові пільги, субсидії, встановлюють обов’язкові квоти біопаливного використання в авіаційних компаніях. У США, наприклад, з 2015 року діє такий інструмент як touches credit — субсидії в розмірі 27 центів за кожен літр, які виплачуються виробникам біопалива. Завдяки субсидіям і заходам державної підтримки, середньомісячне виробництво біопалива в США з 2015 до 2016 року зросло на 10% — до 130 млн галонів на рік. Відповідно, якщо субсидії та підтримка скасовуються, а це періодично відбувається, ситуація на ринку погіршується. У Європи, наприклад, є якийсь ліміт – заходи підтримки біопалива — Директиви ЄС щодо відновлюваних джерел енергії і використання палива для транспорту з відновлюваних джерел (European Union Renewable Energy Directive, EU Directives for Renewable Energies and Fuel Quality) — діють до 2020 року, а потім їх продовження не планується. Заходи державної підтримки стали причиною зростання виробництва біодизеля в ЄС 2000 року по 2007 рік – тоді потужності збільшилися з 3 до 25 млн тонн. Але вже до кінця 2008 року потужності в 15 млн тонн виявилися незавантаженими, і частина європейських біодизельних підприємств була демонтована і продана, а з 2014 року зростання інвестицій і споживання біопалива зупинився.
Згортання заходів підтримки виробництва біопалива в ЄС вже позначилося на інвестиції в сектор: після інформації про те, що підтримку не подовжують, інвестиції практично зупинилися.
чи планують заробляти в цій сфері венчурні інвестори? У Росії інвестувати в субсидовані галузі навряд чи стане стратегією. Ми шукали компанії у сфері біопалива для інвестицій, в тому числі і російські, але вважаємо, що цей сектор не для венчурного інвестування, принаймні, при поточній економіці. Це сфера відповідальності держави, яка інвестує на виконання своїх соціальних зобов’язань. Для венчурних фондів це занадто високоризикова інвестиція, і останні десять років це підтверджують. Так, у 2014 році іспанська компанія Abengoa оголосила про урочисте відкриття заводу, що спеціалізується на виробництві етанолу з целюлози. З 2010 по 2014 рік Abengoa отримали $2,7 млрд кредитних гарантій в рамках програми Барака Обами з розвитку альтернативної енергетики. Однак у 2015 році акції Abengoa за рік подешевшали на 57% і в кінці 2015 року компанія збанкрутувала. Abengoa була представлена в 70 країнах світу й забезпечувала роботою 26 000 осіб. Сумна доля спіткала також Vireol Bio Energy, Tonon Bioenergia, і багато інших компаній.
Біопаливо – це політична історія, багато політиків спекулюють на тлі зростання нафтових цін або на тлі наростання напруженості між імпортерами та експортерами енергоресурсів. У США тема біопалива використовувалася для вирівнювання енергобалансу. Умовно кажучи, президенти США часто згадують біопаливо як рятівну пігулку для зниження імпорту палива з арабських країн. У 2008 році Джордж Буш на міжнародній конференції з відновлюваних джерел енергії закликав «злізти з нафтової голки» і пов’язав національне виробництво біопалива з прагненням «скоротити імпорт на обсяг, еквівалентний трьом чвертям поставок з Близького Сходу».
І природно, зараз підтримується тренд на екологічність. Біопаливо скорочує викиди на 30-80%, але його в чистому вигляді ніде не використовують. Це завжди суміш біопалива з класичним паливом в різних пропорціях. Виникають складнощі із застосуванням чистого біопалива: дуже часто потрібна модифікація двигунів.
Conventional biofuel неможливо робити нескінченно, бо вже зараз є величезний дефіцит сільськогосподарської сировини. Умовно кажучи, світова орна зона вже у 80-х роках минулого століття досягла своєї межі. Тому до conventional biofuel логічний виклик, і дивно, що він надійшов так пізно, тому що вже давно були помітні суттєві недоліки. Відповідно advanced biofuel – історія більш цікава. Цей напрямок підтримують багато лобістів.
Ринок авіаперевезень – драйвер для біопалива
Авіаційний сектор складає на паливному ринку приблизно 10%, і в ньому діє досить серйозне лобі біопалива. Є такі організації, як Міжнародна організація цивільної авіації ICAO та Міжнародна асоціація повітряного транспорту (The International Air Transport Association), в яких активно лобіюється біопаливо і нормативи, зміщення співвідношення по його використанню в авіаційному транспорті. Вже побудовано ряд фабрик біопалива для авіації, і багато авіакомпаній, особливо в США, прагнуть використовувати його з кілької причин. Перша причина — щоб виконати рекомендації ICAO і підтримати стосунки з громадськими організаціями. Друга причина — екологізація транспорту, як хороший PR для авіакомпаній. І третя причина – зниження ризиків волатильності цін на паливо. У біопалива дуже великий позабіржовий ринок і стабільна вартість. Класичне паливо – це повністю біржовий продукт, і його вартість залежить від біржової ціни. Коливання відбуваються постійно, і ми це дуже добре бачимо. Тому мотивація у компаній є. Крім того, проглядаються перспективи як в авіації, так і в морському транспорті. Чому компанії повністю не переходять на біопаливо, наприклад, в авіації? Були проведені випробування з авіаційними двигунами, і вони показали, що в конструкції сучасних реактивних двигунів стовідсоткове біопаливо негативно впливає на шланги, прокладки. Його не можна використовувати без суттєвої модифікації двигунів. А вносити зміни в технологічний ланцюжок ніхто не любить: це довго і дорого. І з економічної точки зору це недоцільно для компанії.
Драйвери ринку біопалива сьогодні – це Європа і Америка, до них приєднуються Індія і Китай. Найбільш активно розвиває сферу біопалива Бразилія, де біопальне становить 18-20% від всього споживаного транспортного палива. Але ця країна зосереджена в основному на виробництві сonventional biofuel. Міжнародна асоціація повітряного транспорту (The International Air Transport Association) заявила, що споживання біопалива серед всіх авіаційних компаній, з яким вона взаємодіє, вже до 2017 року буде доведено до 10%. Іншими перспективними галузями для застосування біопалива в транспортній сфері можуть стати традиційний автомобільний сектор, а також морські та залізничні перевезення.
Данило Шапошников
За матеріалами: Forbes
Поділитися новиною
