Олександр Хлопенко: клин клином. Хеджування ризиків для страхування угод і активів


Олександр Хлопенко: клин клином. Хеджування ризиків для страхування угод і активів

Неможливо переоцінити кількість ризиків, що виникають при здійсненні угод в Україні: від ненадійності окремих банків та контрагентів, до частих змін у політиці НБУ.

Нові правила валютного регулювання, деофшоризація і BEPS змушують бізнес шукати нові шляхи захисту активів та гарантування угод.

Поширеним у західних країнах способом страхування угод є хеджування ризиків.

Хеджування являє собою використання різних фінансових інструментів (валюти, цінних паперів, товарів) для мінімізації негативного впливу ринкових коливань. Розвиток напрямку, розпочавшись в XIX столітті з бажання групи фермерів стабілізувати ціни на біржі Чикаго, еволюціонувало в хедж-фонди, що управляють сьогодні сотнями мільярдів доларів.

Ризики під контролем

В Україні хеджування поки не набуло популярності, оскільки ринок деривативів все ще перебуває на стадії становлення. Американські і європейські компанії з допомогою ф’ючерсів, форвардів та опціонів страхують валютні, товарні ризики, плаваючі процентні ставки за позиками та ризики в операціях з цінними паперами. Опціони, правда, зустрічаються значно рідше двох інших інструментів і за стандартами МСФЗ не вважаються хеджуванням ризику.

Приміром, володіючи акціями умовної компанії «АБВ» на суму 100 доларів, ви очікуєте, що ринок може впасти, а ціна на акції – знизитися. Ви купуєте пут опціон (опціон пут – право, але не зобов’язання продати певну кількість базового активу продавцеві опціону за фіксованою ціною — Авт.) на продаж акцій компанії «АБВ» через три місяці з фіксованою ціною 100 доларів. Якщо прогноз виправдається і ціни впадуть, ви продаєте опціон, компенсуючи тим самим втрати різницею з продажу. Якщо ціна не змінилася або навіть піднялася – опціон не продається і втратою вважається тільки вартість самого опціону.

На сьогодні фахівцями у цій галузі використовується найширший спектр стратегій – короткий і довгий, динамічне і статичне хеджування, форвардне (форвардний контракт — обов’язковий для виконання терміновий контракт, відповідно до якого покупець і продавець погоджуються на поставку товару обумовленої якості та кількості або валюти на певну дату в майбутньому, – Авт.), ф’ючерсне (ф’ючерс — цінний папір, який зобов’язує обидві сторони здійснити купівлю-продаж товару або іншого інструмента в майбутньому за обумовленою ціною — Авт.) і опціонне хеджування. Все залежить від цілей, методів і термінів угод, а також ставлення керівників компаній до самих ризиків.

Українські підприємці, оцінюючи ризики своєї діяльності, можуть прийняти рішення самостійно їх мінімізувати. Наприклад, обмежити або повністю «ізолюватися» від валютних операцій, або брати позики з фіксованою ставкою, і т. п.

Зі світової практики

Хеджування ризиків не дає гарантії, що сторона «вийде в плюс» за результатами угоди. Його мета полягає в іншому – мінімізувати втрати і по можливості звести їх до нуля. Дане співвідношення ризику втрат і втрати потенційної вигоди є основним критерієм при прийнятті рішення про хеджування тієї чи іншої операції. Найкраще цю дилему ілюструє кейс авіакомпанії Lufthansa.

У 1985 році авіакомпанія замовила у корпорації «Боїнг» виробництво двадцяти літаків Boeing 737 за $500 000 000. В угоді було прописано умову про здійснення оплати виключно у доларах США.

Компанії довелося закупити валюту за дойчемарки (ДМ). При цьому, аналітики прогнозували зміцнення марки і ослаблення долара і радили керівництву авіакомпанії просто «почекати» моменту падіння курсу, а потім закупити валютні кошти.

Але в Lufthansa вирішили хеджувати валютні ризики, оформивши форвардний контракт на 50% від усієї суми за курсом 3.2 ДМ за долар. До січня 1986 року долар ослаб і продавався по 2.4 ДМ за долар, підтвердивши тим самим прогнози аналітиків.

У результаті компанія була змушена купити половину суми за курсом 3.2 і половину з 2.4, втративши вигоду в обсязі близько 13% від всієї суми угоди, за що Міністерство Транспорту і акціонери згодом розкритикували її керівництво.

Оцінюючи таку стратегію можна зробити висновок, що, з одного боку, компанія втратила можливість максимально заощадити на закупівлі валюти. З іншого боку, впевненість керівництва в тому, що втрат, пов’язаних з волатильністю валютних ринків не станеться, виправдовує можливість втрати частини потенційного прибутку.

Цей приклад підкреслює необхідність завжди брати до уваги безліч критеріїв як при прийнятті рішення про застосування хеджування, так і при виборі методів формування самих угод.

Вітчизняні бізнесмени, що займаються міжнародною торгівлею, могли б успішно використовувати цей механізм для страхування поставок сільськогосподарської контрактації, операцій з валютою та цінними паперами, а також позик від нерезидентів і багато чого іншого.

Тим більше, що сьогодні інструментарій хеджування значно розширився і став більш гнучким у порівнянні з тим, яким він був тридцять років тому. Підбір надійних банків, вибір біржі та майданчики для хеджування ризиків, а також якісний супровід угоди дозволить не тільки застрахуватися від багатьох небезпек, але й позитивно вплине на імідж українських підприємств в очах закордонних партнерів.

Олександр Хлопенко, молодший юрист ICF Legal Service

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

  • !

    Колонка відображає виключно точку зору автора, та може не збігатися з думкою редакції. Публікація колонок здійснються згідно Правил, а Finance.ua виконує лише роль носія. Копіювати ці авторські матеріали можна лише за наявності посилання на автора та Finance.ua.

Дивись також
Весь ринок:Фондовий ринок
Архiви:2017 2016 2015
Рейтинг популярності матеріалу «Олександр Хлопенко: клин клином. Хеджування ризиків для страхування угод і активів» на Finance.ua - 2.4
В Контексті Finance.ua