303
5 фактів про позов проти Росії в Міжнародному суді ООН
— Казна та Політика
Міжнародний суд ООН в Гаазі 19 квітня винесе проміжне рішення за позовом України проти Росії. Позов став наслідком анексії Криму і підтримки Москвою сепаратистів на Донбасі.
В середині січня 2017 року Україна подала до Міжнародного суду ООН в Гаазі позов проти Росії. Формально мова не йде про законність або незаконність анексії Криму чи встановлення відповідальності Росії за війну в Донбасі. У своєму позові Київ вказує на порушення Москвою двох конвенцій ООН, до яких приєдналися обидві країни: Міжнародної конвенції по боротьбі з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Україна вимагає прийняти рішення про тимчасові заходи, щоб змусити Росію вже зараз дотримуватися цих угод. Справа в тому, що для прийняття остаточного вердикту суду потрібно більше часу. Тому 19 квітня судді винесуть лише проміжне рішення у справі.
Звинувачення Києва на адресу Москви
Київ звинувачує Москву в тому, що Росія не виконує міжнародні зобов’язання з протидії тероризму. Головний докір – Москва не вживає заходів, щоб зупинити постачання зброї і фінансування бойовиків “ДНР” і “ЛНР”. Таким чином, аргументує українська сторона, Росія побічно сприяла вчиненню нападів з боку сепаратистів на цивільне населення.
Як приклади таких нападів наводяться, зокрема, обстріли рейсового автобуса під Волновахою, житлових мікрорайонів Маріуполя та Краматорська, збитий пасажирський літак рейсу MH17 “Малайзійських авіаліній”. Що стосується Криму, то Україна вказує на дискримінацію на півострові після анексії українців і кримських татар як представників національних меншин. Мова, зокрема, йде про заборону меджлісу кримських татар, арешти активістів і закриття ЗМІ.
Вимоги Києва
Мета тимчасових заходів, прийняття яких вимагає Київ – зобов’язати Москву вже зараз виконувати положення міжнародних конвенцій: припинити фінансову і збройну підтримку незаконних збройних формувань “ДНР” і “ЛНР” і гарантувати, що надання такої допомоги приватними особами з території Російської Федерації буде неможливим; докласти всіх зусиль для виведення російської зброї з території України і забезпечення “належного контролю на кордоні України і Росії”, щоб припинити поставки зброї і грошових коштів “незаконним збройним формуванням, причетним до актів тероризму на Україні”.
Аргументи російської сторони
Дипломати і юристи, що представляють Росію в Гаазі, під час дебатів на початку березня заявили, що ніяка зброя з території РФ в Донбас не поставляється. А зброю “повстанці” роздобули на старих складах радянської армії в місті Артемівськ (в минулому році перейменований на Бахмут). Це місто знаходиться під контролем українських урядових сил, захопити військову базу у 2014 році бойовикам не вдалося. Питання української сторони про те, звідки у бійців “ДНР” і “ЛНР” нові зразки російського важкої зброї, залишилося без відповіді.
Ключовий юридичний аргумент Москви полягає в іншому – поставити під сумнів компетенцію Міжнародного суду ООН в Гаазі розглядати дану справу. Адже конвенція щодо протидії міжнародному тероризму не передбачає відповідальності держав за його можливе фінансування. Суд може лише перевірити, чи достатні зусилля докладає та чи інша держава, щоб виключити фінансування та озброєння терористів в кожному конкретному випадку. Схожа за логікою аргументація наводиться і у відповідь на звинувачення в расовій дискримінації в Криму.
Шанси Києва на успіх
Оптимізму українській стороні додає успіх Грузії в 2008 році. Суд тоді прийняв рішення проти Росії з метою припинити расову дискримінацію грузин у самопроголошених Абхазії та Південній Осетії. Рішення було спірним: вісім суддів проголосували “за”, сім – “проти”. Серед тих, хто не повірив запевненням Москви в тому, що Росія “не здійснює фактичний контроль над цими територіями”, був француз Ронні Абрахам. У справі “Україна проти Росії” Абрахам є суддею-доповідачем.
Водночас навіть у разі прийняття рішення про тимчасові заходи, воно ще не означає перемогу Києва в юридичній суперечці з Москвою. Грузія кількома роками пізніше зрештою програла. Міжнародний суд ООН вирішив, що позов Тбілісі проти Москви – не в його компетенції. Адже міжнародні конвенції покликані запобігти расовій дискримінації або фінансуванню тероризму не державою, а фізичними особами в конкретних випадках. Саме на це робить ставку Москва.
Якими можуть бути наслідки рішення суду ООН
Яке б рішення не прийняв Міжнародний суд ООН про тимчасові заходи або навіть в цілому по суті позову України проти Росії, воно буде мати швидше символічне, а не практичне значення, говорять опитані експерти. Адже для його імплементації потрібні резолюції Ради Безпеки ООН. Росія в Радбезі має право вето. Ним свого часу скористалися США.
У 1986 році за позовом Нікарагуа проти Сполучених Штатів судді постановили, що військові операції Вашингтона на території Нікарагуа були агресією і суперечили принципу міжнародного права про відмову від застосування сили проти інших держав. Жодних наслідків для США це рішення не мало, бо проекти відповідних резолюцій Ради Безпеки ООН були приречені на провал через право вето Вашингтона. Більш того, після винесення рішення на користь Нікарагуа, яке передбачало, зокрема, виплату компенсацій, Сполучені Штати вийшли з-під юрисдикції Міжнародного суду ООН. Не виключено, що в разі програшу проти України Москва може взяти приклад з Вашингтона.
Євген Тейзе
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
