1129
Діти природи. Що заважає розвитку зеленої енергетики в Україні?
— Енергетика
Розвиток відновлюваної енергетики здатен послабити залежність України від поставок вугілля з зони АТО. На жаль, темпи зростання альтернативної генерації поки що не вселяють оптимізму, проте до 2030 року ситуація повинна кардинально змінитися.
У лютому державний “Укртрансгаз” вирішив по суті диверсифікувати свій бізнес – зайнятися не тільки транспортом газу, але і виробленням електроенергії. Компанія побудувала сонячну електростанцію (СЕС) потужністю близько 300 кВт на базі своєї філії “Управління “Укргазтехзв’язок”. Вже за перший місяць роботи в тестовому режимі СЕС забезпечила генерацію більше половини електроенергії, споживаної корпусом, на даху якого і встановлена станція: близько 15 тис. кВт/год з необхідних 23 тис. кВт/год. Але влітку генерація перевищить споживання: 55 тис. кВт/год на місяць проти 15 тис. кВт/год на місяць відповідно. Надлишок буде продаватися в об’єднану енергосистему (ОЕС). СЕС обійшлася “Укртрансгазу” в 12,3 млн грн, які компанія розраховує повернути через 6-7 років. А через рік “Укртрансгаз” збирається запустити ще дві СЕС загальною потужністю 150 кВт і повністю відмовитися від покупки електроенергії.
Зараз для України розвиток так званої зеленої енергетики (сонячної, вітрової, гідро- і біогенерації) актуальний як ніколи. Країна залежить від антрацитових шахт, що залишилися на неконтрольованих територіях. Закуповувати більш дороге паливо за кордоном або у теплового монополіста – ДТЕК Ріната Ахметова особливого бажання немає. Тому кризи в енергетиці неминучі.
Альтернативна ж генерація не прив’язана до видобутку корисних копалин. Дуже часто це невеликі об’єкти, які будують не пов’язані один з одним підприємці, тому можна не турбуватися про монополізацію ринку.
Нарешті, Україна має в цій області чималий потенціал. У приморських степах країни постійно дмуть вітри. Сонця у нас теж вистачає. Навіть в “північному” Києві сонце сяє 1927 годин на рік. Це більше, ніж в південних регіонах Німеччини. Але у німців, на відміну від нас, сонячні панелі стоять мало не на кожному другому будинку.
Не можна сказати, що чиновники не стимулюють розвиток “зеленої” енергетики. Для альтернативної генерації діє “зелений” тариф, який в кілька разів вищій за тарифи для традиційної енергетики. Наприклад, побудовані з 2017-го по 2019 рік СЕС зможуть гарантовано продавати енергію за 0,16 євро за кВт/год, що за нинішнім курсом становить 4,6 грн за кВт/год. Це в 2,5 рази вище, ніж тариф для теплової генерації.
Проте частка альтернативної генерації в загальному обсязі виробництва електроенергії в Україні вкрай невелика – лише 1% від загального обсягу. У той же час в ЄС частка енергії, одержуваної з альтернативних джерел, до 2020 року повинна досягти 20% від загального виробітку. Наприклад, Австрія планує повністю відмовитися від традиційної генерації вже до 2030 року.
На стрімке зростання “зеленої” генерації в Україні в найближчі роки сподіватися не варто. Цьому перешкоджають глобальні проблеми країни – корупція, постійна зміна правил гри на енергетичному ринку на догоду олігархічним групам і проблеми з виділенням землі.
Місія нездійсненна?
У 2014 році, після початку війни в Донбасі, уряд Арсенія Яценюка ухвалив “Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 р”. Згідно з документом, до 2020 року частка альтернативної генерації в Україні повинна скласти 11% від загального обсягу вироблення. А в проекті Міненерго “Енергетична стратегія України до 2035 року” і зовсім заплановано збільшення частки “альтернативки” до 21% до кінця цього терміну.
Правда, в обох випадках в запланованому показнику враховується виробництво електроенергії на гідроелектростанціях, які будували ще за часів СРСР. Їхня частка в загальному обсязі виробництва сьогодні становить 5-6% на рік. За даними Міненерго, в 2016 році гідрогенерація показала приріст виробництва на 34%, до 9,1 гВт/год.
А ось сумарне виробництво електроенергії вітровими і сонячними електростанціями, а також генерацією, яка працює на біомасі, в минулому році виявилося набагато скромніше. Воно збільшилося лише на 12%: з 1,6 гВт/год в 2015 році до 1,8 гВт/год в 2016 році. Частка таких станцій в загальному обсязі електрогенерації практично не змінилася і склала лише 1%.
У той же час теплова генерація, через постачальницькі проблеми якої в січні 2017 року країні ввели надзвичайний стан в енергетиці, навпаки, за 2016 рік збільшила свою частку на 2%, до 56,6 гВт/год. Основний приріст припав на кінець весни – початок літа. Тепловики в цей час працювали більш інтенсивно, ніж в минулі роки, бо АЕС знизили генерацію через плановий ремонт відразу декількох блоків.
Тобто частка альтернативної генерації поки росте черепашачими темпами, явно недостатніми для того, щоб виконати показники, намічені програмними документами.
В агентстві Держенергоефективності кажуть, що за три роки треба ввести в експлуатацію 5,2 гВт потужностей. Згідно з Нацпланом, вже в 2015 році частка потужностей сонячної і вітрової енергетики повинна була складати по 1 гВт кожна. Але хто і як повинен здійснити цей задум, до сих пір не ясно.
“Майже всі потужності СЕС, побудовані в 2016 році, фінансували українські інвестори, які не дуже багаті, – розповідає виконавчий директор компанії “Рентехно”, що займається монтажем промислових СЕС, Дмитро Лукомський. – Зарубіжні інвестори досить прохолодно ставляться до України. Без залучення іноземних інвесторів до 2020 року збільшити вдесятеро частку “зелених” в загальній генерації неможливо. Але дії влади тільки відлякують стратегічних інвесторів”.
Наприклад, навіть банальне землевідведення в українських реаліях перетворюється на заскладний квест. “Оформляти землю під об’єкт альтернативної енергетики треба не менше року. Тільки щоб затвердити, виготовити і погодити з усіма відомствами проект землеустрою може знадобитися більше семи місяців. Якщо потрібно змінити цільове призначення землі – це ще додатковий час”, – розповідає директор компанії з обслуговування іноземних інвестицій Investment Service Ukraine Іван Герасименко.
Ще одна проблема – отримання від чиновників дозволу на будівництво, а потім акту введення станції в експлуатацію. Як зазначає Герасименко, проблеми з цими документами виникають при щонайменшій невідповідності вимогам проектної документації. Лише після того, як електростанція побудована і введена в експлуатацію, інвестор може звернутися в Нацкомісію з регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) за ліцензією на виробництво електроенергії і наданням “зеленого” тарифу. “У ЄС порядки встановлені з точністю до навпаки. Спочатку ви отримуєте тариф і підписуєте договір і тільки потім вводите об’єкт в експлуатацію. При такій послідовності є гарантія, що, побудувавши станцію, ви зможете запустити її в роботу. Це питання дуже важливе для іноземних інвесторів , бо послідовність дій прямо пов’язана з фінансовими ризиками”, – говорить віце-президент Всесвітньої вітроенергетичної асоціації Андрій Конеченков.
Нарешті, НКРЕКП недавно прийняла постанову, якою встановила в кожній з областей єдину вартість так званого нестандартного приєднання до розподільних мереж (коли потужність об’єкта понад 160 кВт, відстань до точки приєднання перевищує 300 м). Через це ціна підключення для генерації потужністю від 160 кВт до 5 мВт зросла в кілька разів.
Під цю категорію потужності потрапляє левова частка об’єктів альтернативної енергетики. Подорожчання обійшло лише вітряки і сонячні панелі, встановлені на приватних будинках, які знаходяться не далі 300 м від точки підключення, оскільки їх дозволена потужність обмежується 30 кВт.
“Якщо раніше ми могли вибрати для клієнта ділянку, на якій вартість приєднання до мереж була оптимальною для його бізнес-плану, то тепер цього зробити не можна. В одній області в усіх місцях ціна буде однаковою. Раніше можна було приєднати СЕС з розрахунку 50 тис. євро за 1 мВт. Зараз ця сума становить близько 200 тис. євро”, – скаржиться Дмитро Лукомський.
Подорожчання підключення загальмує розвиток проектів з альтернативної енергетики, впевнений Андрій Конеченков. “При нових тарифах вартість приєднання до енергомережі об’єктів складе до 30% загальних витрат проекту”, – пояснює він.
Глава НКРЕКП Дмитро Вовк наполягає, що оплата за підключення в 20-30% від повної вартості проекту цілком прийнятна. Адже згідно зі звітом Міжнародного агентства відновлюваних джерел енергії за 2014 рік, частка витрат на підключення в загальній вартості будівництва електростанцій в світі доходить до 40%.
Однак суб’єкти господарювання парирують, що в Україні занадто великі економічні та політичні ризики, і стандарти стабільних економік до нашої країни не застосовуються. Великим інвесторам при поточних ризиках цікаво вкладатися лише в об’єкти з рівнем рентабельності від 25%, яких українські реалії дати не можуть. “З огляду на, що “зелений” тариф буде діяти у нас лише до 2030 року, інвестиційним фондам взагалі неясно, що відбудеться з прибутковістю альтернативної енергетики після цієї дати”, – говорить Лукомський.
Не сонцем єдиним
Одесит Володимир Єременко два роки тому встановив сонячні панелі потужністю 5 кВт на даху свого будинку. Електростанція обійшлася йому приблизно в $5 тис. “Я хотів стати енергонезалежним і не озиратися на те, який тариф на електроенергію встановлять завтра або післязавтра. А можливість продавати надлишок енергії за “зеленим” тарифом стала додатковим стимулом”, – розповідає він.
Найбільше електрики в родині Єременко споживають влітку, коли працюють кондиціонери, – близько 250 кВт/год. В середньому за рік його сім’я використовує близько 130-160 кВт на місяць. Домашня ж СЕС в теплу пору року генерує близько 600 кВт/год на місяць, а в холодну – 125-130 кВт/год. Взимку СЕС покриває більшу частину споживання енергії в будинку, а влітку одесит продає в мережу близько 400 кВт/год.
Приклад Єременка наслідує більшість власників приватних будинків, вибираючи для установки у себе саме сонячні панелі, а не вітряк. Через це виникає ще одна проблема української “альтернативки” – “перекіс” інвестицій в бік будівництва СЕС. Відбувається так тому, що для сонячної генерації встановлений найвищий тариф. У 2017 році він буде на рівні від 0,15-0,16 євро за 1 кВт/год. Тариф же для вітроелектростанцій складає лише 0,1 євро за кВт/год. Частково це виправдано, бо вітрова електроенергія дешевша за сонячну.
Однак різниця в тарифах заважає поширенню вітряків, і Україна слабо використовує ветрогенеруючий потенціал чорноморських степів. Крім того, встановивши паралельно з сонячними панелями вітряк, можна компенсувати втрати генерації через похмурі дні. Але необхідність встановлення паралельних вузлів обліку електроенергії за різними тарифами для панелей і вітряка значно збільшує інвестиційні витрати, а значить, і терміни окупності проекту.
Однак, незважаючи на проблеми, галузь все-таки буде рости. Діватися просто нема куди. До 2030 року почнуть масово закінчуватися терміни експлуатації побудованих за часів СРСР ТЕС і АЕС. Найпростіше замінити їх саме альтернативною енергетикою.
За прогнозами Дмитра Лукомського, вже в 2017 році може бути введено в експлуатацію від 200 до 300 мВт потужностей СЕС. А в Українській вітроенергетичній асоціації підрахували, що в цьому році почнуть працювати близько 100 мВт потужностей вітрогенеруючих установок. Зростанню альтернативної енергетики сприяє здешевлення обладнання для “зелених” електростанцій. Як розповідає інструктор американської енергетичної компанії Petroskills Іскандер Діяшев, за останні 40 років ефективність дослідних зразків елементів сонячних батарей збільшилася з 10-20 до 45-47%. Відповідно, вартість обладнання, потрібного для виробництва 1 кВт потужності СЕС, впала на 24%, до $700. Ефективність панелей буде і далі зростати, оскільки з кожним роком збільшується кількість лабораторій, які працюють над цією темою.
Тобто альтернативна генерація буде дешевшати і ставати більш вигідною для інвесторів, незважаючи на пов’язані з українською специфікою ризики.
За прогнозами Дмитра Лукомського, вже в 2017 році може бути введено в експлуатацію від 200 до 300 мВт потужностей СЕС. А в Українській вітроенергетичній асоціації підрахували, що в цьому році почнуть працювати близько 100 мВт потужностей вітрогенеруючих установок. Зростанню альтернативної енергетики сприяє здешевлення обладнання для “зелених” електростанцій. Як розповідає інструктор американської енергетичної компанії Petroskills Іскандер Діяшев, за останні 40 років ефективність дослідних зразків елементів сонячних батарей збільшилася з 10-20 до 45-47%. Відповідно, вартість обладнання, потрібного для виробництва 1 кВт потужності СЕС, впала на 24%, до $700. Ефективність панелей буде і далі зростати, оскільки з кожним роком збільшується кількість лабораторій, які працюють над цією темою.
Тобто альтернативна генерація буде дешевшати і ставати більш вигідною для інвесторів, незважаючи на пов’язані з українською специфікою ризики.
За матеріалами: Фокус
Поділитися новиною
