0 800 307 555
0 800 307 555

Гроші давай. Чому український бізнес не знайшов спільної мови з податківцями


Гроші давай. Чому український бізнес не знайшов спільної мови з податківцями

Які нюанси взаємовідносин підприємців з фіскалами у представника малого бізнесу, власника відомої юридичної компанії та одного з найбільших агротрейдерів країни?

Малий бізнес

Олександр Чумак – засновник компанії “Чумак та партнери”, яка займається поставками запчастин для промислового обладнання.

— Я почав займатися приватним бізнесом ще в 1996 році. За цей час заплатив чимало податків і пережив безліч неприємних ситуацій, пов’язаних з податковою. Були в мене і “маски-шоу” на початку 2000-х: кілька міліціонерів увірвалися в мій офіс і спробували винести сейф вагою 600 кг в надії, що там лежать гроші і документи. Був і приїзд бригади з 12 співробітників податкової міліції, які шукали в моєму офісі зброю. Були і звинувачення в ухиленні від сплати податків, підробці документів і навіть розкраданні державних коштів. Мені досі цікаво, як могла привласнити державні гроші приватна структура, яка ніколи не працювала з бюджетними організаціями.

Часи, коли податкову очолював Азаров, запам’яталися як повний “бєспрєдєл”. Робочий день міг початися з приходу УБОЗу, а закінчитися приїздом міліції або СБУ.

Коли відбулася Помаранчева революція, у нас, невеликих підприємців, з’явилася надія, що бізнес можна буде вести відкрито. Пам’ятаю, у 2005 році ми з партнерами відзначали старий Новий рік і вирішили: “А давайте ми більше не будемо займатися мінімізацією — станемо працювати чесно. Адже прийшла нова влада”. І ось дожив я з такими намірами до травня. А в травні до мене прийшов чоловік з податкової міліції і попросив грошей. Мовляв, начальство надіслало зібрати кошти на ремонт згорілого котла. Я дістав 150 грн, які у мене на той момент були, віддав податківцю і сказав: “Щоб я тебе більше не бачив”.

Звичайно, за Ющенка все-таки стало краще. Але не тому, що він став президентом. Ми просто навчилися захищатися. До мене вже не можна було просто так прийти і відкрити двері ногою.

Сама система не змінилася. Після цього зі мною відбувалося ще багато таких моментів, які геть вбили мою віру в майбутнє. Я бачив, що без того, щоб “вирішити питання”, займатися бізнесом просто неможливо. Коли ти повинен прийняти якесь швидке рішення, яке відноситься до компетенції органів влади, дешевше дати хабар і заощадити час.

Досі система зацікавлена поставити бізнес в такі умови, коли він сам буде змушений домовлятися. Підприємці ж не ставлять собі за мету давати хабарі. Вони роблять це з тієї причини, що це один зі способів швидко вирішити питання: отримати ліцензію, дозвіл, відшкодувати ПДВ

Справедливості заради зазначу, що зараз податкова міліція стала набагато менше “кошмарити” малий бізнес. Він просто пішов на другий, бо з дрібних підприємців вже взяти нічого. Тому податкова зараз працює в основному із середнім бізнесом, у якого ще щось залишилося. Але методи при цьому ті ж — прийти і наїхати, тому що функції цього органу досі такі ж, як і раніше. І держава продовжує покладати на ДФС функції щодо виконання планів зі збору податків. Податкова так і не стала сервісним органом, який би допомагав підприємцям у здачі звітності та вирішенні проблем з помилками. У нас як і раніше головна задача фіскалів не допомогти бізнесменові знайти помилку і виправити її, а покарати за її вчинення.

Так, є деякі поліпшення. Наприклад, набагато покращилася ситуація з процедурами відкриття і закриття бізнесу. Але, наприклад, електронне відшкодування ПДВ, яке декларувалося новою владою, працює неефективно і постійно піддається критиці з боку платників податків. Тому що це великі гроші. А де є великі гроші і контакт з чиновником, там обов’язково будуть проблеми. Існуюча система не дозволяє працювати чесно ні фіскалам, ні бізнесу.

Середній бізнес

Ростислав Кравець, адвокат, старший партнер адвокатської компанії “Кравець та Партнери”

— Я — законослухняний платник податків, законодавство не порушую, проте не маю поваги до податкових органів. Мені так і не довелося побачити, як податкова займається проблемами держави, а не вирішує свої меркантильні задачі за допомогою тиску на бізнес та штучного створення непрозорих схем для отримання дивідендів.

З перших років незалежності в діях податкової служби так і не спостерігалося кроків, орієнтованих на реальне спрощення ведення бізнесу. Всі зусилля спрямовуються на посилення фіскальної політики, посилення контролю над бізнесом і штучне збільшення штрафів для наповнення бюджету. В український бюджет як стаття доходів традиційно вписують надходження від штрафів платників податків. Тобто держава закладає плановий показник стягнення штрафів, а податкова намагається будь-яким шляхом досягти поставленої мети, незалежно від реальної ситуації з порушеннями серед платників податків.

Засновником подібної практики став Микола Азаров. У формі, створеній ним у 90-ті роки, фіскальна система діє до сьогоднішнього дня — з усіма тіньовими тарифами і поборами. З часом вона доповнювалася лише новими, більш технологічними елементами контролю над бізнесом на зразок електронного декларування, електронної звітності та накладних.

Кожен новий голова податкової в Україні фактично продовжував справу Азарова. Єдине, що у міру розвитку інформаційних технологій і тиску міжнародної громадськості, керівники податкової служби намагалися продемонструвати прогрес і відсутність корупції в першу чергу у сфері повернення ПДВ, що є найбільшою статтею доходів для чиновників.

При Олександрі Клименку митну службу з окремого інституту державної влади, трансформували в підрозділ податкової в рамках новоствореного міністерства з податків і зборів. Певна логіка в такому об’єднанні є, але і податкову, митницю потрібно було б підпорядковувати Мінфіну. Клименківський “Мінздох” став якимсь окремим царством, а у його чиновників з’явилася ще одна велика стаття доходів, наряду з поверненням ПДВ, — контрабанда.

Бізнес на конвертації грошей і переведення їх у готівку для мінімізації податків розпочався в Україні ще при Азарові і розвивався досить успішно. Але при Азарові все це робилося не централізовано — хто як хотів, так і конвертував гроші, періодично попадаючись. При Клименку ж для конвертації коштів під дахом податкової з’явилися так звані сертифіковані майданчики, через які мала працювати вся країна. Тобто відбулася перша за всю історію спроба податкової повністю очолити тіньовий бізнес з оптимізації податків. На сертифікованих майданчиках для всіх суб’єктів госпдіяльності були встановлені однакові правила гри щодо того, скільки і куди платити. На ці майданчики заганяли весь працюючий бізнес. Те ж стосувалося і ввезення імпорту. При Клименку більшості імпортерів, які готові були завозити товар в Україну чесно і відкрито, не давали цього зробити. Їх просто примушували займатися контрабандою через механізми, налагоджені під егідою “Мінздоху”. Зокрема, через схеми наближеного до “сім’ї” Сергія Курченка в країну контрабандно завозилися нафтопродукти. Нікому іншому імпортувати в Україну нафтопродукти не давали фізично.

До речі, після втечі злочинної влади бізнесу нерідко доводилося відповідати за участь у схемах Клименка. Зокрема, через те, що підприємства Курченка не доплатили мільярди гривень податків, фіскали не придумали нічого розумнішого, ніж прийти з перевіркою до всіх українських нафтотрейдерів, які купували у компаній Курченка нафтопродукти. Держава в особі податкової та СБУ покривала схеми контрабанди Курченка, а нова влада вирішила покласти відповідальність за це на пару сотень нафтотрейдерів і стягнути несплачені податки з них. Історія закінчилася десятками судових розглядів, які бізнесу вдалося виграти.

Коли після Революції гідності податкову очолив Ігор Білоус, частина сертифікованих майданчиків якийсь час успішно продовжувала роботу, як і схеми з повернення ПДВ у ручному режимі. Незважаючи на те, що кожна нова влада заявляла про запуск автоматичного повернення ПДВ, насправді ця практика завжди стосувалася тільки дуже великих платників податків з прямими стосунками у верхах. Всі інші, як і раніше, змушені стояти в черзі і чекати повернення ПДВ у ручному режимі.

Майданчиків, які діяли при Клименку і Білоусі, вже немає. Однак конвертаційні центри по всій країні продовжують діяти. Я б не сказав, що ця проблема нерозв’язна. Ще з часів Азарова аналітичний департамент податкової успішно виявляв фірми, через які оптимізуються податки. Адже податківцям чудово видно кількість працівників на підприємстві, обороти, коли і на кого фірма була оформлена і т. п. Практично фіскалам завсім не складно видати хоч сьогодні список таких конвертаційних компаній по всій Україні з точністю до 99%. Однак цим ніхто не займається, тому що самі ж фіскали без конвертцентрів позбудуться свого доходу.

Кар’єра Романа Насірова в ДФС почалася зі скандалу. У липні 2015 року він, будучи вже главою ДФС, голосував за зміни до Конституції України в якості народного депутата. Але в лютому 2016 року справу закрили, бо, мабуть, у прокуратурі вирішили, що немає ніякого порушення законодавства в тому, що одна і та ж особа може виконувати обов’язки глави ДФС і голосувати за зміну Конституції.

Також при призначенні Насірова виникло чимало запитань і щодо його податкової декларації. Зокрема, здивувала відсутність у ній інформації щодо квартири в Лондоні, яка нібито перебуває в лізингу.

Втім, найважливіше, що в податковій сфері з приходом Насірова нічого не змінилося. Повертати ПДВ продовжували в ручному режимі. Всі схеми — контрабанда, конвертаційні центри і т. п. — продовжили свою роботу. І, що сумно, ні при злочинній владі, ні при владі, поставленій Революцією гідності, ніхто так і не зайнявся системним реформуванням “азаровського” Податкового кодексу в напрямку спрощення ведення бізнесу та підвищення його прозорості. Ті, хто домагається влади, мабуть не планують жити і працювати в цій країні.

Великий бізнес

Всеволод Кожем’яко – власник компанії “Агротрейд”

— При “пізньому Кучмі”, коли Микола Азаров став главою податкової, “Агротрейд” був ще невеликою компанією з більш ніж скромним впливом у бізнес-середовищі. А відносини бізнесу з податківцями, якщо так можна висловитися, — первісними. Поваги до приватної власності не було ніякої. Мета була одна: забрати, відібрати, поділити.

Всі підприємці були для фіскалів одного поля ягодами, тобто злодіями. Якщо я купив у держави на аукціоні якесь підприємство, то вважалося, що я вкрав його, а не чесно придбав. Вони дійсно вірили, що бізнес працює і взагалі існує виключно завдяки тому, що вони де-то “недопрацювали”. До нас ставилися, як до нариву на тілі багатостраждального українського народу, який з’явився виключно завдяки тому, що вони нам дали таку можливість. Цей махрово-совковий менталітет пронизував податкову того часу.

Одним словом, створене Азаровим відомство наводило на нас жах. Та й на весь інший бізнес теж. Тільки зараз розумію, що тоді все було не так вже страшно. Якщо порівнювати азаровських фіскалів з тими, хто прийшов пізніше, це була аматорська робота. Та й економіка була такою, що “куди не кинь зерно, воно проросте”.

При Вікторі Ющенку з фіскалами працювати стало досить комфортно (в цей період податкову очолювали Олександр Кірєєв і Сергій Буряк — ред.). Тоді в країні з’явилася певна демократія.

На жаль, тривала відлига недовго. При Клименку у фіскалів з’явилася чітко налагоджена, дуже жорстка вертикаль. Умови в економіці стали цілком цивілізованими, тому податкову інспекцію влада перетворила на ефективну машину, яка викачувала гроші з економіки. Все це відбувалося в “промислових масштабах”. При цьому з кожним роком ресурсів залишалося все менше, а бажаючих годуватися на них ставало все більше. Відповідно і методи фіскалів ставали все більш “ефективнми” і витонченими.

Серед податківців існувала стовідсоткова кругова порука, і вся ця машина діяла в інтересах Віктора Януковича, який стояв на вершині владної піраміди. Методи роботи були дуже жорсткими, і мало хто міг дозволити собі не погодитися або протидіяти. Мені навіть важко уявити, хто б міг тоді на таке зважитися. Якщо “зверху” надходила команда “працювати” з якоюсь компанією, тому що вона комусь сподобалася, її власнику краще було відразу попрощатися з бізнесом. Спати спокійно можна було лише в тому випадку, якщо до твого бізнесу ніхто не відчував інтересу.

Сьогодні такої жорсткої централізації немає. З’явилася демократія, але разом з нею і певний хаос. Через це атакувати бізнес може почати хто завгодно на будь-якому рівні. І привід для цього може бути найпристойніший і, як не дивно, доволі патріотичний. У нас в Харкові деякі податківці, наприклад, намагалися збирати з підприємців гроші нібито на АТО, для армії. Рівень цинізму просто зашкалює.

Хіба що податкова стала обережніше ставитися до великих компаній, які платять багато податків. При Азарові нас запросто могли б звинуватити у відмиванні грошей, назвати конвертаційним центром.

Але за великим рахунком у податковій зробили лише “легкий косметичний ремонт”. Суть взаємин бізнесу і фіскалів залишилася колишньою. У кожного з них є свій “маленький” покровитель, який дозволяє продовжувати все як було. І в цьому немає нічого дивного. У нас, в Харкові, кадровий склад податкової не змінювався дуже давно. Отримують податківці, як і раніше мало, недостатньо для того, щоб працювати чесно і якісно.

Головні зміни після Майдану відбулися не в податковій, а в бізнес-середовищі. Ми зрозуміли, що потрібно відбиватися й шукати справедливість. Так, зараз у нашої компанії судів з фіскалами набагато більше, ніж будь-коли. Але з’явилася надія, що є шанс їх виграти і на нас за це не нападуть.

Марія Бабенко, Антоніна Бажан, Олена Романюк

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Опитування
В Контексті Finance.ua