294
"Три роки на милицях": чи зможе Україна повернутися на зовнішній борговий ринок
— Казна та Політика
За стінами Міністерства фінансів зараз звучить досить багато скепсису щодо майбутнього держфінансів.
Все частіше в колах фінансистів звучить тема ймовірного дефолту України в 2019 році, коли на Україну припаде найближчий пік зовнішніх і валютних виплат за держборгом або, як мінімум, нової реструктуризації.
Хто зберігає оптимізм, так це міністр фінансів Олександр Данилюк. Він вірить у продовження співпраці України з МВФ і вважає, що Україна може вийти на зовнішній ринок запозичень в цьому році.
ЕП вирішила дізнатися у фінансистів, чи зможе Україна в нинішньому році обійтися на борговому ринку без зовнішніх поручителів, і що з цього може вийти.
“Ми плануємо вийти на зовнішній ринок запозичень в 2017 році. Але це не буде велика сума. Це скоріше для того, щоб дати сигнал, що ми присутні на ринку”, — заявив у понеділок на прес-конференції Олександр Данилюк.
За його словами, сума запозичення може скласти 500 млн доларів, але остаточного рішення з цього питання немає. Така обережність у висловлюваннях з боку міністра цілком закономірна.
Останній раз Україна випускала євробонди, без політичних домовленостей, в квітні 2013 року. Цьому випуску передував відомий політ в США на переговори до приватних інвесторів пари наближених до “сім’ї” Віктора Януковича фінансистів — Сергія Арбузова і Юрія Колобова. Тоді Україні вдалося випустити 10-річні бонди під 7,5% річних.
Після цього позики були виключно “політичними”, в тому числі і скандальна позика на 3 млрд доларів в кінці 2013 року від РФ, яку було оформлено через купівлю євробондів на Ірландській фондовій біржі.
Після Революції Гідності Україна випускала євробонди під гарантії уряду США. Після зміни господаря Білого дому на таку підтримку український Мінфін, схоже, розраховувати не може.
Все, що залишається — вичавити максимум з поки ще чинної програми МВФ і спробувати знову повернутися на ринок зовнішніх запозичень.
В іншому випадку, вже скоро Україну незабаром може чекати необхідність нової реструктуризації зовнішніх боргів.
Згідно з тією програмою з МВФ, яку підписала Наталія Яресько на початку 2015 року, Україна має увійти у 2018 рік з 28,5 млрд доларів ЗВР. А за підсумками 2018 року і зовсім накопичити 35 млрд на ЗВР.
Враховуючи те, що зараз у резервах лежить 15,5 млрд доларів, навряд чи можна говорити про те, що резерви до 2018 року досягнуть хоча б показників початку 2013 року. При цьому на 2019 рік припадає пік боргових виплат. Тільки за зовнішніми боргами Україна повинна буде виплатити не менше 6 млрд доларів.
“Через три роки тупцювання на місці Україна повернулася навіть не у вихідну точку, а далеко назад: мізерні ЗВР, негативний торговий баланс, та і весь платіжний баланс виходить ледве-ледве в нуль, цілковита відсутність реформ, періодичні спроби гривні зірватися і далі в чергову яму, мертва економіка і купівельна спроможність населення, що стрімко біднішає — все це вимагає пошуків джерел валюти, тим більше, що, судячи з усього, прихильність МВФ тане, і ймовірність отримання нових траншів без реформ також стрімко зменшується. Тому бажання вийти на ринок зовнішніх запозичень через євробонди цілком зрозуміле”, — говорить фінансовий аналітик Іван Угляниця.
Водночас, за його словами, на ринку є покупці практично будь-якого ризику, тому Україна цілком може здійснити невеликий випуск на 3-5 років.
“Правда, розраховувати при цьому на якісь цікаві умови навряд чи можливо. Індикатором тут можна вважати нещодавній випуск “Кернелу” і існуючий випуск Україна-22, які торгуються приблизно на одному рівні — 8,4%”, — підкреслює Угляниця.
Схожої думки дотримується і керівник аналітичного департаменту Concorde Capital Олександр Паращій.
“Позичити завжди можуть. Питання тільки – за якою ставкою. Наприклад, сьогодні 5-річні єврооблігації України торгуються за умовною ставкою 8,5%, що не дуже-то й дешево. При розміщенні нових облігацій (при інших рівних), ставка може бути і вищою”, — говорить аналітик.
За його словами, фактором, що підвищує ставку, може послужити скромна сума випуску, всього 0,5 млрд доларів, і обставини, які можуть насторожувати міжнародних кредиторів, наприклад списання єврооблігацій “Приватбанку”.
“Також успіх залучення, наскільки я розумію, воно планується на друге півріччя 2017-го, буде залежати від продовження програми з МВФ. Без програми, без позитивного відгуку від МВФ, таке залучення обійдеться дуже дорого”, — додає Паращій.
Член Українського товариства фінансових аналітиків Віталій Шапран вважає, що 2017 рік не найкращий час для позик, оскільки також є фактор зростання ставки ФРС.
“Якщо десятирічні казначейські зобов’язання казначейства США торгуються на ринку від 2,5% і вони продовжують рости, то це зростання змушує пропонувати країни з меншою кредитною якістю більшу премію за ризик”, — зазначає Шапран.
“Якщо Мінфін наважиться йти на цей ринок без “милиць від Держдепу”, я просто впевнений, що це можуть бути лише невеликі суми, щоб Україна формально повернулася в ряди урядів ринків, що розвиваються і позичають гроші на світовому ринку, — говорить аналітик.
Водночас зі зростанням проблем в країнах збільшується і попит на запозичення. Минулого року країни, що розвиваються, випустили близько 506 млрд дол. облігацій у твердій валюті порівняно з 382 млрд в 2015 році.
Цього року вже випустив облігації Єгипет на 4 млрд дол. (5-, 10- і 30-річні папери), який можна порівняти з Україною, як мінімум, за обсягом боргу до ВВП — 92,3% Єгипту проти 78,2% України.
“Прибутковості по Єгипту все одно нижчі з багатьох причин, але це, швидше, ілюстрація до того, що і на такий рівень ризику є непоганий апетит, тому Україна цілком може провести це розміщення.
В цілому, питання, швидше, в тому, що це всього лише невеликий технічний, можна навіть сказати, операційний момент, який не вирішує жодних проблем, а тільки купує трохи часу”, — констатує Угляниця.
Олександр Моїсеєнко
За матеріалами: Економічна Правда
Поділитися новиною
