2268
П'ять причин, з яких санкції проти Росії не переживуть 2017
— Казна та Політика
Навіть офіційний Київ неохоче визнає: геополітична обстановка змінюється для України не в кращий бік. Нові реалії створюють нові правила. Як наслідок – Україна стає заручником процесів, на які має мінімальний вплив.
Великою є небезпека того, що антиросійські санкції Європейського Союзу і США не переживуть 2017 рік. Або не переживуть в своєму нинішньому вигляді. При певному збігу вдалих для Києва обставин цього можна уникнути. Але сценарій зняття або пом’якшення санкцій в цьому році дуже вірогідний, щоб його ігнорувати.
Ще у вересні минулого року наші джерела в Адміністрації Президента України говорили: є великі сумніви в тому, що в грудні ЄС продовжить санкції. Тоді на руку Києву зіграв міжнародний звіт про катастрофу MH17 і сирійська авантюра Кремля, яка викликала сильне роздратування Заходу. Але немає гарантій, що зірки зійдуться і цього разу.
ЗМІ склали топ-5 причин, з яких Росія може позбутися санкцій вже в цьому році.
Французький глухий кут
Майбутні президентські вибори у Франції, призначені на весну, вселяють побоювання не тільки в контексті санкцій. Під питанням – “нормандський” формат, безвізовий режим (якщо ЄС не надасть його до того часу) і євроінтеграція України.
Два лідери передвиборчих перегонів Франсуа Фійон і Марін Ле Пен публічно виступають проти продовження санкцій. Франція – одна з найвпливовіших і найбільш авторитетних країн-членів ЄС. Санкції діють понині багато в чому саме завдяки санкційній коаліції Парижа і Берліна. Якщо один зі “стовпів” впаде, ймовірно, завалиться і вся конструкція.
До цього треба додати, що продовження санкцій вимагає одностайного голосування країн ЄС, так званого консенсусу. По суті, щоб заблокувати санкції, Парижу досить сказати безкомпромісне “проти”.
Критична маса
Проблема не тільки у Франції. Критична маса незадоволених санкціями в ЄС невблаганно зростає. Від них вже давно не в захваті Італія, Греція, Болгарія, Угорщина, Словаччина, Кіпр та Австрія. Офіційний Відень, наприклад, виступає за поступове зняття санкцій, перетворивши їх з “системи покарання на систему заохочення”. Новообраний президент Болгарії Румен Радев і зовсім не розмінювався на дипломатичні формулювання, обіцяючи домогтися зняття санкцій.
У березні відбудуться і парламентські вибори в Нідерландах. Там імовірна перемога євроскептичної Партії свободи під керівництвом Герта Вілдерса. Ця політсила затято виступає за зняття санкцій.
Окремо позиції цих країн не вплинули б на консенсус в ЄС. Але в сумі вони можуть схилити чашу терезів на користь Росії.
Найсильніший слабкий союзник
Останнє слово в ЄС все ще залишається за Берліном. У України може бути купа претензій до німецького канцлера Ангели Меркель, однак вона була і залишається головним рушієм санкційної політики і найвпливовішим союзником Києва в Євросоюзі. Але у вересні відбудуться вибори в бундестаг. Ситуація тут не така критична, як у Франції. Судячи з результатів останніх соцопитувань, у Меркель є непогані шанси зберегти за собою крісло канцлера (хоча до виборів ще більше ніж півроку, і ситуація може кардинально змінитися).
І все ж, навіть якщо Меркель вдасться залишитися у владі, опозиція до неї істотно посилиться. Рейтинг євроскептичної партії “Альтернатива для Німеччини”, яка ратує за скасування санкцій, зростає. На регіональних виборах політсила показала хороші результати, в той час як партія Меркель – досить слабкі. Якщо “Альтернатива для Німеччини” увійде в бундестаг з великою кількістю місць, Меркель вже не зможе їх ігнорувати. І канцлеру доведеться коригувати свій курс, можливо, на шкоду Україні.
Темна американська конячка
Президент США Дональд Трамп неодноразово давав зрозуміти, що виступає за нормалізацію відносин з Росією. Також він допускав перегляд санкцій. З моменту останньої подібної заяви спливло багато води. Трамп став обережнішим у своїй риториці щодо Росії. Багато в чому завдяки скандалам навколо втручання Москви в американські вибори і Goldengate (доповіді про наявність у Кремля компромату на Трампа). Але це не означає, що ідея поліпшити відносини з Москвою, в тому числі за рахунок зняття санкцій, забута. Наприклад, незадовго до інавгурації Трамп заговорив про якусь угоду – скорочення ядерних озброєнь Москвою в обмін на зняття санкцій.
Головний стримуючий Трампа фактор на шляху нормалізації відносин з Кремлем – Конгрес. Демократи і значна частина республіканців багато чого зроблять, щоб цього не допустити. Та й в самій команді Трампа є люди (віце-президент, голова Пентагону, директор ЦРУ та інші), які не підтримують різкого зближення з Росією. Через вибухонебезпечну політичну ситуацію на російському напрямку глава Білого дому навряд чи зважиться на радикальні кроки найближчим часом і обере тактику поступового згладжування суперечностей. З огляду на певну ексцентричність і непередбачуваність Трампа, не виключено, що з часом сторони дійдуть якоїсь домовленості, яка буде торкатися і санкціного питання (як мінімум санкції за кібератаки).
Але навіть якщо американські обмеження з огляду на внутрішньополітичну ситуацію поки збережуться, ясно одне: Трампу не цікавий єдиний трансатлантичний санкційний фронт. США часів Барака Обами доклали багато зусиль, щоб переконати європейських партнерів у доцільності продовження санкцій. Роль Вашингтона в тому, що санкції ЄС ще в силі, не варто недооцінювати. А ось від Трампа подібних зусиль очікувати було б наївно.
Мінське замкнуте коло
Переговори в Мінську і “нормандському” форматі вже давно рухаються по колу. Перспективи створення “дорожньої карти” Мінських угод примарні. Захід би з полегшенням зітхнув, якби Україна пішла на “болючі компроміси”, які суперечать її національним інтересам.
Штатам часів Трампа український напрямок не цікавий, Європі – просто не до того. Відсутність прогресу в переговорах, пропаганда Росії, яка звинувачує Україну в “непоступливості”, сумнівні успіхи Києва у сфері реформ і боротьби з корупцією, ізоляціоністські тенденції в Штатах і ЄС – все це в сумі народжує сильну втому Заходу від української кризи в цілому і від санкцій зокрема.
Аліна Купцова
За матеріалами: Обозреватель
Поділитися новиною
