1564
Виконуючих обов’язки керівників банків дедалі більшає
Щонайменше у десяти банківських установах функції першої особи виконують заступники або екс-керівники інших структур. У одних випадках ВО — явище бюрократичного штибу, й затвердження нового керівника є питанням часу. В інших — тривале існування банку «без голови» свідчить або про труднощі з вибором нової кандидатури, або про протиріччя між акціонерами. Другий варіант поширеніший.
Зміна топ-менеджерів банків — процес майже безперервний. Регулярні кадрові перестановки особливо популярні в дрібних банківських установах, перспективи розвитку більшості яких обмежені. Втрачаючи свою ринкову нішу, вони поступово перетворюються на кузню кадрів для їхніх щасливіших колег.
Недавно одразу два менші банки залишилися без голів правління, а заступники дістали літери в. о. В одеському Інвестбанку після відставки Віталія Доброва з посади голови правління виконуючим обов’язки призначили заступника Олену Резниченко. А в донецькому банку «Донеччина» цей статус отримала заступник голови Тетяна Чалих. До речі, цього року «Донеччина» має всі шанси зробити «хет-трік».
Спочатку банк залишив Павло Борулько, діставши посаду заступника голови в Ощадбанку, а Олег Адамов, який посів його місце, не пропрацював тут і п’яти місяців. Не має голови правління і середнячок — Промислово-фінансовий банк, де виконувати обов’язки призначено заступника голови Олександра Мільовського.
Якщо для дрібних банків втрата топ-менеджера — подія пересічна, то для великих — явище більш ніж болісне. Перша особа банку — своєрідний провідник між акціонерами та більшими клієнтами. Зі зміною вищого керівника обриваються ці взаємини, відбудувати які новачкові не так уже й легко.
На думку голови Укрсоцбанку Бориса Тимонькіна, голова правління банку — це не проста посада, і якщо її залишають, то підшукати заміну складно. Попит на перших осіб на ринку завжди величезний, і навіть якщо є заступники голови правління, які, можливо, фахово кращі за голову й цілком можуть обійняти вищу посаду, їх часто не помічають.
Ймовірно тому, що заступники менш відкриті — і для акціонерів, і для найбільших клієнтів. Багато залежить і від стилю корпоративного управління в банку. В одних випадках посаду голови правління автоматично займають його заступники, але все ж частіше акціонери намагаються залучити на посаду голови правління керівників інших банківських установ.
«У банківській спільноті діє чітке розмежування ринку перших осіб. Дуже складно керівникові дрібної регіональної банківської установи очолити великий мережевий банк», — зазначає Б. Тимонькін. Серед найсенсаційніших відставок цього року — звільнення голів правління Першого українського міжнародного банку Миколи Виноградова й Лариси Карамушки з Українського банку розвитку і реконструкції. Утім, у ПУМБу незабаром повинен з’явитися новий керівник. Наразі обов’язки голови правління виконує Віктор Пантелєєнко.
Справа техніки
Призначення та звільнення керівника банку — передусім питання процедурне. Залежно від статуту, кадрові перестановки топ-менеджерів проводять або наглядова рада, або акціонери.
«Призначення на посаду голови банку або виконуючого обов’язки залежить від багатьох чинників. Один з них — хто з керівних органів уповноважений робити кадрові перестановки. Якщо рішення ухвалює наглядова рада, то затвердження претендента на посаду голови правління відбувається в стислі строки. Інша річ, якщо призначення виноситься на порядок денний зборів акціонерів.
Тоді затвердження нового керівника банку може тривати місяцями», — заявив «Контрактам» голова правління АгроКомБанку Олександр Новиков.
Але й це не все. Претендентові на посаду голови правління необхідна згода Національного банку. Як виявилося, досягти прихильності НБУ — справа не з простих.
Кілька років тому ніяк не міг утвердитися в статусі голови правління один топ-менеджер великого банку, який не має економічної освіти. Технареві довелося терміново перевчатися за фахом «фінанси і кредит». Але навіть добра економічна освіта не гарантує затвердження Нацбанком.
Керівник одного банку, створеного за участю зарубіжного капіталу, тривалий час домагався дозволу НБУ тільки тому, що в нього був іноземний паспорт. І лише після кількох переекзаменувань було отримано згоду.
«НБУ висуває дуже жорсткі вимоги, оскільки слід знати не тільки практичні аспекти банківської діяльності, а й бути підкованим теоретично, — говорить Новиков. — Треба бути обізнаним в окремих постановах НБУ, знати різні методологічні положення. Процедура узгодження в НБУ — це як екзамен. Я сам його здавав і можу стверджувати, що за один раз його здати можуть далеко не всі потенційні банкіри».
Проте далеко не завжди самі в. о. прагнуть стати головами правління. Одна з нинішніх виконуючих обов’язки, побажавши залишитися неназваною, здивувала, коли заявила, що не горить бажанням стати керівником. «Я не кар’єрист», — резюмувала заступник. Але це, швидше, виняток. Переважна більшість — без п’яти хвилин голови правління. Якщо тільки кандидатура влаштовує власників банку.
«Міжсобойчики»
Сьогодні ринок розбурхують чутки про призначення нового голови правління Першого українського міжнародного банку та про причини відставки колишнього керівника. Подейкують, що екс-голова пішов з посади не з власної волі.
Думки щодо цього розділилися. Одні вважають, що його звільнення було пов’язане з втратою ПУМБом позицій у банківській системі. Інші переконані, що так хотіли самі акціонери. На користь першої версії свідчить помітне сповільнення темпів розвитку ПУМБу. Якщо на початку року ця фінансова установа замикала першу десятку найбільших банків, то тепер вона вже 13-а в рейтингу.
Чисті активи банку за січень—серпень, за даними Асоціації українських банків, скоротилися рівно на 100 млн грн. Але якщо зважити, що Микола Виноградов керував банком з часу його заснування, то навряд чи тимчасові труднощі могли б призвести до його відставки. У цьому разі правдивішою видається друга версія. До того ж саме її частіше називали опитані банкіри.
За інформацією одного з керівників банку, іноземні акціонери ПУМБу, серед яких Fortis Bank, почали активно впроваджувати європейські стандарти роботи. Добрі наміри призвели до того, що процес прийняття рішень ускладнюється бюрократичною тяганиною. Банк став менш гнучким у обслуговуванні клієнтів.
До того ж, кажуть, що іноземці зажадали обмежити розмір кредитів, які видаються великим донецьким підприємствам, що входять до відомої промислової групи, зарахувавши їх до інсайдерів, тоді як до складу акціонерів з українського боку входить тільки компанія «Торговий Дім «Азовсталь». Такі обмеження спричинили скорочення кредитного портфелю банку і вдарили по його ринкових позиціях — традиційно сильних саме в донецькому регіоні. Проте сам Виноградов без роботи не залишиться і найближчим часом має очолити один з великих банків.
Схоже, через розбіжності з іноземними акціонерами не затримається в банку і тимчасово виконуючий обов’язки Віктор Пантелєєнко — також один зі старожилів ПУМБу (свого часу він займався реєстрацією ПУМБу в Нацбанку).
За неофіційними даними, Пантелєєнко взагалі піде з банківської системи — українські акціонери банку запропонували йому роботу в компанії «Азовмаш». А на головування в ПУМБі нині пророкують екс-голову НБУ і голову наглядової ради Брокбізнесбанку Володимира Стельмаха.
Цілком можливо, що й у Промислово-фінансовому банку акціонери ніяк не можуть погодити кандидатуру голови правління. Від призначення виконуючого обов’язки минуло вже півроку. А недавня зміна всієї наглядової ради банку і проведення емісії слідом за цим — одна з ознак приходу нових власників.
Хмизу в огонь підкидає той факт, що до складу власників Промислово-фінансового банку входять компанії, пов’язані акціонерним капіталом з Укртатнафтою. Цей нафтовий актив — яблуко розбрату між двома найбільшими промислово-фінансовими групами — УкрСиббанком і ПриватБанком.
За матеріалами: Контракти
Поділитися новиною
