Андрій Зінченко: як фінансові технології можуть завадити корупції в Україні — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Андрій Зінченко: як фінансові технології можуть завадити корупції в Україні

Фінтех і Картки
869
За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі України збитки від корупції й неефективного використання бюджетних коштів в сфері державних закупівель становлять близько 20% від річного обсягу, це близько 50 млрд гривень на рік.
За даними Transparency International Україна в 2015 році займала в рейтингу корупції 130 місце (відомості за 2016 рік ще не оприлюдненні — ред.)
Фундаментальне переосмислення державного підходу до питань боротьби з корупцією в сфері державних фінансів в 2015 році було реалізовано в Законі України «Про внесення змін до деяких законів України в сфері державних закупівель щодо приведення їх у відповідність з міжнародними стандартами та вжиття заходів з подолання корупції».
У 2016 році набрав чинності Закон України «Про публічні закупівлі». В законодавстві отримали затвердження такі поняття як «авторизований електронний майданчик», «електронна система закупівель», «моніторинг закупівель», що додало сучасності процесу.
Ефективність прийнятих змін у законодавство з організації закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальних громад можливо буде оцінити не менш ніж через бюджетний рік, а для нівелювання статистичних похибок і забезпечення репрезентативності досліджень з огляду на інфляційні та інші процеси обрій аналізу необхідно розширити до 3 років, однак такі строки в питаннях ефективності здійснення бюджетних видатків і боротьби із правопорушеннями в ході цього процесу неприпустимі.
У зв’язку із цим потрібно розглянути концептуально можливість розширення наявного інструментарію підвищення ефективності бюджетного процесу стосовно державних витрат у сфері закупівель шляхом впровадження сучасних і перспективних фінансових технологій у бюджетну сферу, як елемент державних фінансів.
Однією з форм існування корупційних схем у сфері публічних закупівель завжди було використання так званих підставних юридичних осіб. Нерідко організація, що перемагала в торгах, не була реальним виконавцем робіт або фактичним постачальником.
За таких обставин документи про виконання процедур закупівлі могли мати формальний характер, а до моменту проведення фактичних перевірок державною фінансовою інспекцією або правоохоронними органами отримані з бюджету кошти могли бути виведені з таких юридичних осіб в результаті чого ці особи могли перебувати в незадовільному фінансовому становищі (бути неплатоспроможними) – тобто виконати стягнення за виявленими фактами порушень не було б фактично можливим навіть у разі успішних розслідувань.
Встановлення винних як з боку осіб, що проводили закупівлі, так і з боку учасників і виконавців за такими процедурами у переважній більшості випадків не дозволяє компенсувати збитки.
У зведених звітах контролюючих органів ці збитки зазвичай одержують статус безповоротних втрат бюджетів, оскільки після відстеження фінансових ланцюжків вони, як правило, приводять до ліквідованих підприємств, підприємств-одноденок, підприємств, що оформлені на декласовані елементи й інших структур, іменованих правоохоронцями як конвертаційні центри (конверти — ред.), ями (застар. – ред.) і таке інше. А після виходу фінансових потоків з таких організацій вони стають абсолютно не відслідковуваними.
Таким чином, практично неможливо ефективно відстежити державні кошти після їх виходу з казначейських рахунків у приватну сферу, що у свою чергу уможливлює легалізацію цих доходів.
Незважаючи на існування механізмів боротьби із цим явищем, закріплених у Законі України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Зокрема механізм фінансового моніторингу, однак такий підхід, на мою думку, багато в чому є суб’єктивним.
Лише законодавство не здатне вирішити проблему. Тривалий час фінансові системи розвинених країн намагалися вирішувати схожі проблеми шляхом залучення розрахунків у безготівкову сферу й зменшенням обсягів розрахунків готівковими коштами, моніторингом.
Це дає істотний результат, однак цей результат недостатній і в предметній сфері цього огляду зі зрозумілих підстав не може застосовуватись через первинну безготівковість казначейських операцій та суб’єктивність моніторингу.
Та й науково-технічний прогрес приніс у досить консервативну фінансову сферу значні новації, істотність яких сформувала окремий термін, що усе більш міцно входить у повсякденний лексикон не лише фінансистів – фінансові технології (fintech).
Однією з таких технологій, що тільки починає глобально входити у фінансово-банківську сферу, є технологія блокчейн (blockchain).
Blockchain – база даних, у якій утримуються всі транзакції, які відбувалися будь-коли. Вона складається зі зв’язаних між собою блоків публічних даних, а шифрування не заважає читати вміст блоків і математично зв’язує блоки між собою при цьому ні один запис у жодному блоці ніяк неможна замінити, тому що виникнуть математичні розбіжності між блоками і буде потрібно міняти наступний за ним блок, за ним наступний і так весь ланцюг, що майже неможливо оскільки технічно й організаційно блокчейн – розподілена база даних внаслідок чого не існує єдиного місця, де зберігаються всі записи.
Реєстр транзакцій зберігається одночасно у всіх учасників системи й автоматично оновлюється до останньої версії при кожній внесеній зміні. Кожний учасник має доступ до інформації про будь-яку транзакцію, що коли-небудь відбувалася в блокчейні, починаючи з першої події.
Найбільш відома практична сфера застосування технології сьогодні – криптовалюти, зокрема – біткоіни, які є станом на початок 2017 року однією з більш ніж 650 існуючих криптовалют і їх кількість зростає.
Внаслідок ключової особливості технології – технічної складності підробки транзакції – існує можливість ідентифікації кожної конкретної грошової одиниці з моменту її емісії і надалі, що вже залучило до технології увагу світового банкінгу.
Так інноваційна кампанія R3 CEV до 2017 року об’єднала понад 75 великих банків та фінансових інститутів з різних країн у проект глобальної банківської системи, побудованої на основі blockchain технологій.
Серед них Bank of America, Barclays, BNP Paribas, Credit Suisse, Danske Bank, Deutsche Bank, J.P. Morgan, Goldman Sachs, Mitsubishi UFJ Financial Group, Morgan Stanley, National Australia Bank, Royal Bank of Canada, Royal Bank of Scotland, SEB, Societe Generale та інші.
Особливо показовим є те, що в цьому списку лідерів інноваційного банкінгу присутні й досить консервативні учасники. Англомовна преса називає цей список банківським “дрім-тім”.
Беручи до уваги викладене необхідно констатувати, що зазначена технологія, у разі впровадження в бюджетний процес України, зможе істотно підвищити контрольованість державних витрат, унеможливить і зробить неефективною подальшу легалізацію незаконно отриманих бюджетних коштів і дозволить у будь-який момент ідентифікувати кінцевого бенефіціара кожної державної гривні, а також візуалізувати повний ланцюжок транзакцій надходження грошової одиниці до такого бенефіціара.
Це створить платформу для нового наукового підходу й значно спростить об’єктивний фінансовий моніторинг, заощадить час і ресурси правоохоронних органів, відкриє нові міждисциплінарні обрії в т.ч. у таких сферах як кримінологія й системна аналітика, фінанси (усіх рівнів).
Андрій Зінченко, доктор філософії в галузі економіки, доцент кафедри фінансів Національного університету суднобудування
За матеріалами:
Finance.ua
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас