1894
"Зелена" енергетика в Україні: жереб кинуто
— Енергетика
Відновлювальна енергетика України після двох років стагнації подає ознаки життя. Експерти і гравці ринку зі стриманим оптимізмом стверджують: галузь в Україні надзвичайно перспективна. Законодавча база не без вад, але працювати можна, а значить, розвитку та інвестиціям бути.
Буму будівництва вітряків і сонячних станцій в середньостроковій перспективі в Україні не передбачається. Причин кілька. Нестабільна політична та економічна ситуація відлякує іноземний капітал. Та ще й Нацкомісія, що здійснює регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг щось не перераховує «зелений» тариф відповідно до курсу.
А то і зовсім знизить його заднім числом, як уже було в 2014 – 2015 роках. У той же час, при вступі до Енергетичної Спільноти Україна взяла на себе зобов’язання в 2020 році отримувати 11% електроенергії виключно з відновлюваних джерел, яке було закріплено в Національному плані дій з відновлюваної енергетики. Зараз же цей показник застиг на позначці близько 1%.
_І вовки ситі, і вівці цілі_
Варто нагадати, що до світового тренду розвитку чистої енергетики Україна приєдналася в 2009 році з прийняттям закону про «зелений» тариф. Встановлений в Україні «зелений» тариф того часу, а особливо для сонячної генерації, значно перевищував європейський, і просто перетворився в канал викачування грошей громадян в кишені чиновників і наближених до верхівки «міцних господарників». У той же час щорічно вводилося по 300 Мвт нових потужностей, а Україна стала лідером з розвитку альтернативної енергетики серед країн колишнього СРСР.
Надприбутково справи йшли у австрійської Activ Solar Андрія Клюєва. Компанія успішно реалізувала будівництво найбільшої сонячної станції Європи в Криму, а також ряд інших масштабних проектів на півострові і в південних областях країни. Не відставав і інший наближений до президента-втікача Януковича і олігарх Рінат Ахметов, забудовуючи прибережні регіони вітровими парками.
З одного боку – за кілька років практично з нуля була запущена високотехнологічна галузь, що само по собі неприродно на пострадянському просторі. А з іншого, в 2013 році була введена норма про місцеву складову, що суперечить здоровому глузду: для отримання «зеленого» тарифу спочатку 30%, а пізніше 50% обладнання, що використовується при будівництві об’єктів відновлюваної енергетики, повинні були бути вітчизняного походження.
Дана вимога блискавично закрила український ринок для нових гравців і інвестицій, залишивши його на поталу компаніям, що уже встигли на той момент розвернутися (у першу чергу, згадані вище). Далі анексія Криму, війна, економічна криза, надзвичайний стан в енергетиці, «зелений» тариф, що не перераховуються відповідно до курсу, і його ретроспективне зниження. Інвестори пішли, а український бізнес заморозив більшість проектів.
Галузь виживала тільки завдяки співпраці з міжнародними фінансовими організаціями на кшталт ЄБРР, в результаті чого деякі потужності все ж були введені. Ситуація кардинально змінилася (на рідкість в кращий бік) в 2015 році з прийняттям важливих змін в законодавстві, які на думку експертів стали компромісом для всіх зацікавлених сторін і дозволили стабілізувати ситуацію в галузі.
«Зелений» тариф був знижений до середньосвітового рівня, а вимогу «місцевої складової» замінили на механізм заохочувальних надбавок за використання обладнання українського походження, що враховує інтереси вітчизняних виробників, а також забезпечує вільний доступ нових гравців на ринок. Крім цього, підтримку отримала «вічно перспективна» в Україні біоенергетика, для якої «зелений» тариф був збільшений на 10%.
У той же час, гранична потужність генеруючих установок приватних домогосподарств була підвищена до 30 кВт, а також був введений “зелений” тариф на електроенергію, вироблену приватниками з енергії вітру. Варто відзначити, що держава викуповує за «зеленим» тарифом лише різницю між виробленою і спожитою енергією домогосподарством. Справа за малим. На думку експертів, найближчим часом флагманом розвитку відновлюваної енергетики в Україні стане вже згадана біоенергетика, найбільший потенціал якої – в сфері виробництва тепла. За різними оцінками, біопаливо може витіснити від 10 до 18 млрд. кубометрів природного газу.
В Україні високий потенціал біоенергетики обумовлений розвиненим аграрним сектором і сприятливим кліматом. Директор компанії Unisolar Тетяна Однорог зазначила, що потенціал розвитку сонячних електростанцій в приватних домогосподарствах українців і переорієнтації ринку на невеликі станції, до 100 кВт. «У 2018, 2019 роках основним ринком для України буде ринок інсталяції невеликих сонячних станцій до 100 кВт, і ринок приватних домогосподарств. Цей ринок має значний потенціал в Україні», – сказала Однорог.
Варто відзначити, слабкі, але багатообіцяючі паростки розвитку сонячної енергетики в приватному секторі. Так, незважаючи на високу вартість, за 9 місяців 2016 року кількість інстальованих електростанцій в порівнянні з аналогічним періодом минулого року в приватних домогосподарствах українців зросла майже в 5 разів, до 625 установок.
Експерт з відновлюваної енергетики Національного екологічного центру Максим Бабаєв пояснює дану тенденцію якісними законодавчими змінами. «Юридична база для розвитку приватних сонячних (а тепер і вітрових) станцій почала працювати з 2014 року. Процедура підключення такої станції досить легка, зараз на неї витрачається в середньому менше місяця.
З тих пір було встановлено понад 500 таких СЕС, і зацікавленість людей продовжує зростати», – сказав він, додавши, що велика кількість громадян, які бажають інвестувати в подібні проекти навіть в сформованих економічних умовах. «Але, щоб дати можливість ще більшому колу людей долучиться, потрібно знизити вартість систем, наприклад, за допомогою податкових пільг для імпортерів обладнання, його продавців тощо. Не завадили б і цільові пільгові кредити», – зазначив Бабаєв.
Він додав, посилаючись на міжнародний досвід, що стрімкий розвиток галузі неможливо без масової популяризації «зеленої» енергетики серед населення. «Німеччина, наприклад, вже має багато прикладів, коли цілі села або райони стають незалежними, покладаються тільки на місцеві відновлювані ресурси – сонце, вітер, біогаз.
Там добре працює механізм енергетичних кооперативів, який дозволяє громадянам з порівняно незначними вкладами брати участь в енергетичних проектах», – сказав він. Однак у високих кабінетах задовольнятися малим не прийнято. І не так давно в умах чиновників народилася ідея – будівництво найбільшого парку сонячних станцій в Чорнобильській зоні – Chornobyl Solar.
Заявлені потужності – гігават чистої енергії, можливі інвестиції – мільярди доларів. Міністр екології та природних ресурсів України Остапа Семерака в середині вересня цього року повідомив, що вже близько 10 компаній з усього світу зацікавилися даним проектом. Наприклад, за його словами, китайські компанії CCEC і GCL готові вкластися на 1 млрд. доларів протягом наступних двох років.
«Представники цих компаній вже зараз працюють безпосередньо в Чорнобильській зоні і на місці вивчають ситуацію і наші інфраструктурно-технологічні можливості… Наші переговори – досить оптимістичні», – писав Семерак на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook.
На користь Chornobyl Solar грає невисока вартість землі, і інфраструктура, яка простоює без діла, що спрощує життя потенційному інвестору, і скорочує час окупності проекту. Однак існує ймовірність, що даний проект так і не зійде зі сторінок численних декларацій і меморандумів, як мінімум в найближчому майбутньому.
«На сьогоднішній день, якщо ви будуєте сонячну електростанцію на Півдні України, вона окупиться за 8,5 років, на Півночі України – 12-13 років. Тому мені цікаво, хто буде будувати в Чорнобильській зоні. «Зелена» енергетика використовує особливості природи, тому потрібно оцінювати ситуацію по кожному регіону окремо», – вважає засновник компанії «Гідроенергоінвест» Ігор Тінний. Він зазначив, що в Україні зараз немає проекту в «зеленій» енергетиці, окупність якого менше 5-6 років. «І ніхто не буде інвестувати в проекти, окупність яких більше 10 років», – впевнений Тінний.
«Я не оцінюю проекти в Чорнобильській зоні як реалістичні. Виникає багато питань щодо таких станцій. Хто буде виконувати роботи по монтажу на забруднених територіях? Як буде проводитися сервіс? Як потім утилізувати відпрацьоване обладнання, адже це потенційно малоактивні радіоактивні відходи? Як така діяльність буде узгоджуватися із заповідним статусом Зони, який вона нещодавно отримала?» – Задається питаннями до проекту Максим Бабаєв.
Але потрібно віддати належне чиновникам – перетворити територію, яка на десятки тисячоліть залишиться непридатною для життя людей в високотехнологічний парк, що забезпечує чистою енергією тисячі людей – ідея, погодьтеся, шляхетна.
Дана споруда, будь вона зведена, має шанс стати символом нової нації, яка, не забуваючи про трагічні сторінки своєї історії, готова рухатися вперед з усім цивілізованим світом.
Вибір зроблений
Попередній рік став переломним для світового ринку електроенергії. У 2015 році вперше приріст нових потужностей відновлюваної енергетики перевищив аналогічний показник традиційної генерації.
Окрім цього країнами було інвестовано 265,8 млрд дол. в розвиток «альтернативної» енергетики, що вдвічі більше ніж на розвиток вугільного і газового секторів. І це незважаючи на падіння цін на викопні види палива.
Показовим є приклад Шотландії, яка в 2015 році 50% всієї електроенергії отримала з відновлюваних джерел, головним чином, за рахунок вітроустановок. При цьому вже в вересні цього року вітряки Шотландії змогли забезпечити електрикою практично кожен будинок в країні.
У Німеччині ж 8 травня цього року, альтернативними джерелами енергії було вироблено близько 87% енергії, необхідної для всієї країни, що призвело до надлишку потужностей, і протягом декількох годин – падіння цін на електроенергію нижче нуля. Водночас Німеччина планує в 2050 році повністю перейти на відновлювані джерела, схожі плани у Данії, Швеції, Австрії та інших.
Абсолютним лідером розвитку альтернативної енергетики є ніхто інший, як Китай. За останнє десятиліття виробництво енергії з відновлюваних джерел в Піднебесній зросло на 3588%, а в 2015 році сума інвестицій Китаю в відновлювані джерела склала понад 100 млрд. дол.
У той же час в Україні встановлені потужності відновлюваних джерел енергії складають трохи більше 1 ГВт, що близько 2% від потужностей національної генерації. Наша країна не повинна, і швидше за все не зможе найближчим часом наздогнати світових лідерів розвитку відновлюваної енергетики.
Поступовий рух Step by Step, можливо, є найкращим варіантом для нашої країни з оглядкою на постійне здешевлення і вдосконалення технологій. Все в наших руках, дорогі читачі, – «крига скресла», всі умови створені. Рішення ж головних проблем «зеленої» енергетики, таких як зберігання енергії і її передача, зовсім поставить хрест на добі вуглеводнів, але це вже в руках, науки і часу.
Ігор Орел
За матеріалами: Економічна Правда
Поділитися новиною
