Бухгалтерська революція, якої не було


Бухгалтерська революція, якої не було

Бухгалтерів поспішили обнадіяти нововведеннями в оформленні «первинки». Ті не встигли зрадіти, як виявилося, що поліпшення косметичні.

Законодавці спробували спростити життя бухгалтерам, скасувавши низку реквізитів для оформлення первинної документації. За задумом Мінфіну, це змінить саму суть «первинки», яка тепер повинна містити лише відомості про господарську операцію, а не підтверджувати в обов’язковому порядку її здійснення. Стверджується, що це, в свою чергу, виб’є з рук фіскалів один із інструментів тиску на підприємців – невизнання тих або інших первинних документів. Насправді, зміни всього лише привели законодавство у відповідність до практики українського бухгалтерського обліку і жодного особливого прориву не містять.

Два підходи до «оцифрування» всієї господарської діяльності

Дивно чути від радника міністра фінансів Олени Макеєвої про те, що нововведення, внесені Законом №1724-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар’єрів для експорту послуг» (далі – Закон 1724), є революційними, причому саме в бухгалтерському обліку.

Для розуміння ситуації та значення внесених змін у бухгалтерський облік необхідно зробити невеликий відступ.

Проблема вибору підходів у побудові бухгалтерського обліку – економічного або юридичного, хвилювала науковий світ ще за часів Жака Саварі, Адама Сміта, Давида Рікардо та інших. Це XVII-XVIII століття!

Принципова відмінність цих підходів ілюструється наступним спрощеним прикладом. Уявіть підприємство, яке в найближчі два місяці може виробити і продати продукції на 100 тис. грн. рівними частинами – 50 тис. грн. за перший місяць і стільки ж – за другий. Витрати виробництва складають 70 тис. грн. і теж розподіляються рівномірно по двох місяцях.

При економічному підході важливий результат. Тому він не вимагає повного контролю процесу. У цьому випадку власник підприємства може схитрувати і в першому місяці показати не реальні 35 тис. грн. витрат, а 50 тисяч, додавши ще не існуючі 15 тисяч. Разом прибутку в першому місяці не буде (50 – 50 = 0), і податку на прибуток теж. Але у другому місяці він змушений буде показати тільки 20 тисяч витрат, адже 15 тисяч він вже «приписав» до витрат першого місяця. Прибуток вийде 30 тисяч (50 – 20 = 30). У підсумку за два місяці прибуток становитиме 30 тис. грн.

При юридичному підході здійснюється повний контроль, і схитрувати власник не зможе. Він покаже і в першому, і в другому місяці прибуток по 15 тисяч (50 – 35 = 15). Але за підсумками двох місяців ми отримаємо і в цьому випадку ті ж 30 тисяч прибутку.

Український вибір – тотальне панування «папірця»

Юридичний підхід, з точки зору суспільства і держави, здається більш привабливим, адже все під контролем, і податок на прибуток – за документами – враховується рівномірно. Але для реалізації такого підходу необхідно мати «роздуті» штати бухгалтерів і створювати цілу армію контролерів.

Україна пішла саме цим шляхом. Так історично склалося. Ленін і Сталін, з їхнім спотвореним розумінням економіки на рівні кретинізму, не могли побудувати ефективну економіку, а ось диктатуру – будь ласка. Диктатура вимагає тотального контролю та фіксації усіх фактів, і для неї юридичний підхід до ведення бухгалтерського обліку підходив якнайкраще. Причому вимагалося не просто документування, а саме фіксація факту. Щоб у разі чого було ясно, кого слід розстріляти. Більшовики з усією своєю люттю взялися за цю справу, довівши її до абсурду. Незалежна Україна тільки зараз від нього відходить.

Цивілізований світ давно визначився і знайшов збалансований, розумний підхід до вирішення даної проблеми – давши свободу у виборі способу документування.

Так, ніхто не збирається відмовлятися від документування господарських операцій – без цього бухгалтерський облік помре, перетворившись на суху статистику. Але не можна ж контроль доводити до повної маячні всупереч економічній доцільності та здоровому глузду. Ми ж з часів радянської влади перебуваємо саме в такому стані – під тотальним пануванням «папірця»! І що ж в результаті маємо? Наша економіка – одна з найбільш неефективних і «темних». У нас одна з найбільших за чисельністю, неефективна та вкрай корумпована армія фіскалів!

Дата, підпис – і документ готовий

Стосовно самих змін, які внесені до Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон про бухгалтерський облік), то вони незначні.

Перше, що змінено законодавцями в головному «бухгалтерському» Законі – це визначення первинного документа. Тепер він повинен містити тільки інформацію про господарську операцію. Підтверджувати факт її здійснення первинний документ не повинен. Причому вимоги до змісту первинного документа не змінилися. Ті ж назва, дата, підпис. Прибрали тільки явний анахронізм – місце складання.

Відповідно, тепер підставою для відображення господарської операції у бухгалтерському обліку може бути документ, що не фіксує факт здійснення такої господарської операції, а лише її відображає. І складати його не обов’язково під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її завершення.

Варто відмітити, що ці зміни лише враховують реалії і приводять законодавство у відповідність до практики бухгалтерського обліку. А реалії такі, що більшість існуючих документів у бухгалтерському обліку і так не фіксували факт здійснення операції! Тим не менш, на підставі одних папірців можна було здійснювати записи в бухгалтерському обліку, а на підставі інших – ні. Чому? Незрозуміло.

Візьмемо, наприклад, платіжне доручення. Цей документ не фіксує факту платежу, навіть якщо на ньому є штамп банку і підпис його працівника. Це всього лише доручення банку здійснити платіж з рахунку підприємства та підтвердження банком того, що він прийняв його до виконання. Факту переказу він не фіксує, як і виписка з рахунку, яка взагалі є звичайним реєстром. Але це ніколи нікого не хвилювало, і платіжне доручення слугувало підставою відображення платежу у бухгалтерському обліку.

Або послуги з оренди приміщення. Вони надаються щодня, щогодини і навіть щосекунди. Це одна господарська операція, і закінчується вона, наприклад, через рік. Але юридичний підхід вимагав папірець для щомісячного відображення таких витрат в обліку. І ось вам, будь ласка – акт отриманих послуг з оренди за місяць! Акт не фіксує факту здійснення господарської операції, він всього лиш юридично підтверджував згоду орендаря в тому, що він такі послуги отримав, а орендодавець їх надав. Але в обліку акт відображався. Водночас рахунок, який виставлявся на оплату наданих послуг з оренди на підставі договору і має не менше підстав для відображення в обліку, ніж вищевказаний акт, навпаки, в обліку не відображався.

Ще один приклад – з рахунком-фактурою. Фактура – це супровідний запис товару з зазначенням ціни. Наприклад, є якась домовленість між постачальником і покупцем, за якою постачальник зобов’язується поставити товар, а покупець оплатити його. Товар відправлений (внесений до фактури), і у рахунку-фактурі зазначається кількість товару, ціна, вартість, дата відвантаження, кількість місць, вид транспорту, станція відправлення, станція призначення та інше. Але при цьому він не фіксує ні факту відправлення, ні отримання товару. З якої причини цей документ не дозволяв відображати операцію в бухгалтерському обліку?

Ось цю дурість і прибрали.

Легкий «тюнінг» електронної документації

Крім того, законодавці змінили в Законі згадку «машинні носії» на «електронні засоби» і прибрали обов’язкову вимогу вказівки місця складання електронного документа.

На перший погляд, прогресивні зміни в дусі часу, але це тільки на перший погляд. У тому ж Законі, але в іншій статті читаємо: «У разі складання та зберігання первинних документів з використанням електронних засобів обробки інформації підприємство зобов’язане за свій рахунок зробити їхні копії на паперових носіях на вимогу … правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень…». Знову без папірця – нікуди!

І ще «революційна» зміна: дані аналітичних рахунків повинні відповідати даним синтетичних рахунків не на перше число кожного місяця, а на останнє. Для непосвячених – закриття рахунків здійснюється на кінець кожного місяця і, природно, дані аналітичного та дані синтетичного обліку, які формуються на підставі аналітичного обліку, повинні бути рівними саме на кінець місяця. А на початку місяця починають відображати нові операції, і може з’явитися різниця, оскільки не всі операції одночасно відображаються в аналітичному та синтетичному обліку.

Анахронізм, застарілу термінологію і ще одну дурість прибрали.

От і все!

Назвати це революційними змінами в бухгалтерському обліку може тільки той, кому дуже хочеться показати, що вони є, навіть якщо їх немає.

Перекіс в юридичну сторону у нас в обліку просто жахливий, і маленький крок у виправленні ситуації – це тільки перша лопата гною, викинута з авгієвих стаєнь вітчизняного бухобліку. На жаль, він досі являє собою чудовисько, що поєднує в собі радянську форму обліку з Національними положеннями (стандартами), поставленими зверху на неї та приліпленими десь збоку Міжнародними стандартами обліку.

Панове законодавці! Ви людям, образно кажучи, зуби не заговорюйте, здивуйте бухгалтерів ось чим:

1. Прийміть беззастережно дані бухгалтерського обліку як основу для податкового.

2. Відмініть директивний План рахунків та інструкцію до нього.

3. Остаточно визначіться, на яких стандартах ви будуєте облік.

4. Відмовтеся від тотального контролю і дайте бізнесу свободу організації бухгалтерського обліку.

Ось тоді це буде революція!

Валерій Карєв

  • i

    Якшо Ви помітили помилку, виділіть необхідну частину тексту й натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це нам.

Дивись також
Рейтинг популярності матеріалу «Бухгалтерська революція, якої не було» на Finance.ua - 2.6
В Контексті Finance.ua