990
Банки, шахраї, кризи, кредити...
— Кредит&Депозит
Як відомо, під час економічних і особливо фінансових криз все більше людей починають діяти непорядно. Якщо взяти Україну, то наші майдани народжують як безліч героїв або просто пасіонарних українців, так і шахраїв, які концентруються в органах державної влади і фінансових структурах. Скажу більше — я поділяю думку видатних американських економістів Д.Акерлофа і Р.Шилера, що саме необачна, непорядна, а у випадку України — шахрайська поведінка людей у владі і фінансах і породжує ці кризи!
Перебуваючи на посаді заступника голови Національного банку України з 2005-го по 2009 р., а з 2009 р. і до приходу до влади В.Януковича в 2010 р. — на посаді заступника міністра фінансів, я бачив, на що здатні топ-керівники української влади заради ще більшої влади і грошей! Наприклад, ще в 2008 р. було прийнято рішення опустити курс гривні до 14 грн/дол., щоб зняти з посади і дискредитувати свого однодумця, але потенційно політичного суперника! Або надати 5 млрд грн рефінансування банку олігарха під заставу, який не вартий аркуша паперу, на якому він написаний, або вимагати за високі посади від 10 до 50 млн дол., або брати за повернення депозитів проблемних банків 50% відкату, або роздати пільги олігархам і посилати до них державних службовців з проханням оплатити службові відрядження, оскільки в бюджеті немає грошей…
Отже, покарання винних є необхідним і, можливо, найголовнішим антикризовим елементом фінансово-економічної політики держави! Саме тому навіть МВФ вимагає це реально зробити вже сьогодні. Адже українська влада не зробила цього ні в 2004-2005 рр., ні в 2008-2009-х, ні в 2013-2015-х, хоча саме в цей час фінансове шахрайство розквітало! Якщо говорити прямо, то саме влада заохочує шахраїв різного масштабу до крадіжки приватних і державних (по суті, народних) активів банків та інших фінансових організацій, наприклад корпоративного недержавного пенсійного фонду НБУ. Як відомо, з цього фонду в 2013-2014 рр. його керівництво шляхом примітивних шахрайських фінансових операцій вкрало 900 млн грн. Ніхто не покараний! Саме тому криза триває…
Не хотів би далі заглиблюватися в цю проблему, як це зробив народний депутат Сергій Тарута, моє завдання як економіста зовсім інше — пояснити насамперед керівництву країни і громадянському суспільству, що робити в першу чергу для відновлення зростання ВВП і доходів українців. Я глибоко переконаний, що після шахрайських схем і “абсолютно легальних” фінансових махінацій згортання кредитування займає друге місце по руйнівному впливу на українську економіку та суспільство. Дуже корисно для членів уряду і керівництва НБУ відкрити для себе і зрозуміти парадокс заощадження Кейнса: скорочення кредитування веде до скорочення інвестицій і споживання і, таким чином, до ще більшого скорочення кредитування…
Вже майже три роки українські банки зменшують обсяги кредитування бізнесу і населення як в абсолютних цифрах, так і відносно ВВП. Так, за три роки частка кредитів відносно ВВП впала з 47 до 39% (на початок 2016-го). Подібна тенденція дуже загрозлива для розвитку України, адже, крім кредитного ресурсу, теоретично існують тільки три джерела ресурсів для зростання. Перше — власні ресурси бізнесу, але вони також зменшуються в останні три роки. Друге джерело — інвестиції, що залучаються на національному ринку капіталу. На жаль, навіть у кращі часи цей ресурс був близький до нуля, а зараз він від’ємний. Третє — чисті прямі іноземні інвестиції, які також за останні три роки наблизилися до нуля.
Отже, кредитний ресурс в Україні є головним, якщо не єдиним ресурсом для економічного зростання, причому емпіричний досвід показує, що він повинен зростати більш високими темпами, ніж ВВП. Наприклад, якщо уряд хоче, щоб ВВП України в 2017 р. зріс на 3%, то комерційні банки повинні збільшити кредитування бізнесу та людей принаймні на 6-7%, а краще — на 15-20%. Виникає питання, як це зробити?
Зробити це непросто, але можливо. Для обґрунтування цього наведу мою оцінку роботи банківської системи в двох аспектах. Перший: як банківська система виконує свої функції. Другий: який внесок роблять Національний та комерційні банки в соціально-економічний розвиток України.
Тільки тоді, коли НБУ з допомогою інструментів монетарної політики регулює банківську систему виконувати її головні функції принаймні на трійку, вона (банківська система) буде нейтральна до економічного зростання!
А що на практиці? Як видно з табл. 2, в 2015 р. банківська система дуже негативно впливала на економічне зростання. У 2016 р. ситуація трохи покращилася, але негативний вплив залишився. У 2017 р. доводиться все ще очікувати незначного негативного впливу банківської системи на ВВП, якщо не пришвидшити реформи…
Що потрібно зробити Верховній Раді НБУ та уряду для того, щоб досягти принаймні нейтрального впливу банківської системи на зростання ВВП в 2017 р. і позитивного впливу в майбутньому?
По-перше, зрозуміти, особливо новому уряду України, що в сучасних умовах в усьому світі саме центральні банки є головними державними установами, відповідальними за економічне зростання. Правильна політика НБУ вже через місяць може привести до позитивних змін в економіці! До речі, правильні рішення уряду дають результати мінімум через рік. Тому необхідно зробити НБУ відповідальним за економічне зростання. Головною метою НБУ має стати економічне зростання за умови збереження цінової (інфляція не більше 5%) і фінансової (банки та інші фінансові установи масово не падають) стабільності. НБУ і уряд за десять років повинні забезпечити щорічне зростання кредитування на рівні не менше 15-20% в рік з адекватними ставками для бізнесу і людей (інфляція плюс 4-5%). Створюються нові робочі місця, зростає ВВП, зменшується інфляція — добре працює НБУ. Якщо все падає, то він працює погано.
Пропоную такі першочергові дуже прості і оперативні дії НБУ для прискорення економічного зростання в 2017-2018 роках:
1. Відмовитися від політики монетарного звуження і перейти до політики кредитної і монетарної експансії за умови цінового таргетування (2016 р. — 12%, 2017-й — 8, 2018-й — 4%). Треба накачувати економіку України грошима під зав’язку, тільки загроза інфляції повинна гальмувати цей процес…
2. Зменшити облікову ставку спочатку до 13%, а наприкінці року — до рівня цільового показника інфляції на кінець року (близько 12%) з коридором для кредитних операцій НБУ (інфляція +1,5%) і депозитних операцій (інфляція -1,5%). Це приведе до здешевлення гривневих кредитів бізнесу до рівня 14-15% вже на початку 2017 р. і зменшення інфляції, а також збільшення прибутку бізнесу і податкових надходжень до бюджету.
3. Зняти всі адміністративні обмеження за операціями з валютою, включаючи обов’язковий продаж валютної виручки. Такі заходи будуть стимулювати повернення валюти в банківську систему і значно зменшать тіньовий валютний ринок.
4. Дозволити банкам кредитувати у валюті не тільки експорт, але й імпорт та інші операції підприємств за умови адекватного хеджування валютних ризиків. Система хеджування валютних ризиків має бути негайно впроваджена НБУ. Такі заходи дозволять 50-60 млрд дол., зараз перебувають поза банківською системою, повернути в банки і використовувати як кредитний ресурс зі ставками 8-9% у валюті.
5. Припинити практику форсованого банкрутства комерційних банків. Подібна політика веде до падіння ВВП і втечі капіталу з країни.
6. Припинити дискредитацію малих і середніх комерційних банків. Дозволити банкам (які виконують всі нормативи) довести капітал до 300 млн грн до кінця 2019 р. Це дасть можливість збільшити інвестиції в банківську систему, а банкам — виконувати їхні головні функції: проводити платежі, зберігати депозити та надавати кредити, а не займатися, як зараз, планами та заходами по втечі з банківського ринку України, готуючись до примусового банкрутства. Полегшити інвестиції в капітал банків. Скасувати бюрократичні перепони для рекапіталізації банків, особливо проблемних.
7. Збільшити суму застрахованих депозитів до 300 тис. грн та включити в систему гарантування депозитів юридичних осіб (особливо це важливо для підприємців та малого бізнесу).
8. Створити прозорий ринок проблемних активів з можливістю їх сек’юритизації.
Звичайно, для виконання пунктів 7 і 8 необхідна допомога парламенту, але перші шість пунктів правління НБУ може реалізувати за один день! Таке рішення може забезпечити 2-3% додаткового зростання ВВП. Щоб рости ще швидше, треба прийняти більш складні інституційні заходи.
Враховуючи те, що вже третина банків перебуває в стані ліквідації, почну з цієї процедури. Головне — треба призначати команди тимчасових адміністрацій проблемних банків та їх ліквідаторів не тільки Фондом гарантування вкладів, але і найбільшими кредиторами таких банків, які бажають повернути проблемні активи банку і врятувати свої гроші, які бюрократи та фінансові шахраї намагаються вкрасти! Отже, кожен банк, що втратив капітал нижче нормативного рівня чи став неплатоспроможним, повинен отримати нову наглядову раду з представників ошуканих людей і підприємств, а також держави в особі фонду пропорційно їхньому портфелю депозитів, залишків коштів і неоплачених платежів до держбюджету та соціальні фонди та наданих державних кредитів (включаючи кредити рефінансування НБУ і витрати на компенсацію вкладів населення). Ця наглядова рада і має сформувати команду банкірів і юристів, які будуть або рятувати банк (з метою його подальшого продажу), або повертати проблемні активи власникам напряму без посередників (на практиці — бюрократів). Тільки такі заходи можуть припинити “банкопад” і розкрадання банківських активів. Більше того, непрацюючі активи (а це переважно кредити) в руках легальних приватних власників почнуть працювати. Тоді ми побачимо зворотну тенденцію — не списання кредитів, а їх повернення!
Зовсім інакше повинна виглядати процедура для проблемних великих банків, активи яких перевищують 5% від загального показника банківської системи країни. Такі установи небезпечно ліквідувати (є загроза, що зупиниться вся банківська система), їх краще націоналізувати, нуліфікувавши акціонерний капітал старих власників. Далі держава стає власником цих банків, інвестувавши в їх капітал, звичайно, за рахунок держбюджету. Україна має досить негативний досвід такої націоналізації в 2008-2009 рр.., коли націоналізували навіть не тільки великі, але і середні банки “Київ” і “Родовід”. Майже 10 млрд грн вкрали, а банки стали банкрутами. Як відомо, держава є найгіршим власником, особливо коли її каркас базується на системі “смотрящих”, мета діяльності яких — максимізувати свої доходи і доходи тих, хто їх призначив, за рахунок знищення державної власності.
На жаль, зараз існує небезпека необхідності націоналізації великого банку. Як треба діяти? По-перше, домовитися з позиції сили з власниками. По-друге, на конкурсних засадах вибрати команду менеджерів, здатних керувати великим банком. Це повинні бути справжні банкіри з великим досвідом практичної оперативної роботи, включаючи менеджерів націоналізованого банку. По-третє, мета діяльності нової команди менеджерів — збільшити капіталізацію банку, через рік (максимум два) продати його і у випадку отримання інвестиційного прибутку (коли ціна продажу банку перевищить інвестиції держави в капітал) отримати 10% бонусів, а решту віддати старим акціонерам банку!
Як далі прискорити зростання кредитування в умовах, коли банківська система просто ледь виживає, а внутрішніх ресурсів немає ні у людей, ні у підприємств? Є ще одне джерело ресурсів — зовнішні інвестиції і кредити, і їх потрібно конвертувати у зростання ВВП. Уряд і НБУ повинні взяти за правило направляти на міжбанківський валютний ринок не менше 20-30% валюти, залученої урядом від усіх донорів і насамперед — від Світового банку. Це повинні бути інвестиційні витрати державного бюджету. Застосування цього правила не тільки збільшить пропозицію доларів на ринку, що сприятиме посиленню гривні, але і згенерує економічне зростання. Звичайно, не варто тішити себе ілюзіями, що інвестиційні витрати з бюджету дуже ефективні, мультиплікатор бюджету в кращому випадку дорівнює одиниці (це означає, що інвестиційні видатки бюджету додатково на одну гривню ведуть до збільшення ВВП на одну гривню). Приватний сектор зазвичай працює набагато ефективніше.
Друге речення базується на власному досвіді. У 1993-1996 роках, коли я працював в ЄБРР на посаді виконавчого директора, за моєю ініціативою вдалося відкрити першу для України кредитну лінію на 300 млн євро для малого і середнього бізнесу. Це, власне, була перша валюта, що зайшла на наш ринок через українську банківську систему для малого і середнього бізнесу України. На жаль, зараз ми, по суті, повернулися в 90-ті роки минулого століття. Тому завдання для уряду — відкрити під державні гарантії кілька таких кредитних ліній для української банківської системи, яка без зовнішніх ресурсів ще довго перебуватиме на межі виживання. Для цього Нацбанку слід відродити групу управління проектами при НБУ для відкриття 4-5 кредитних ліній від міжнародних фінансових організацій (під держгарантії уряду України) комерційним банкам для кредитування малого і середнього бізнесу під низькі відсотки. Обсяг кожної кредитної лінії приблизно 0,5 млрд дол., сумарно близько 2-2,5 млрд.
Для економічного зростання в 10% і більше треба провести ще більш складні інституційні зміни, а саме:
1. Створити Банк розвитку для фінансування інфраструктурних проектів, довгострокового кредитування пріоритетних галузей виробництва і проектів малого та середнього бізнесу через кредитні лінії українським комерційним банкам. Початковий капітал такого банку — 2 млрд дол. На жаль, тотальна корупція у фінансовому секторі дає підстави міжнародним фінансовим організаціям не підтримувати цей проект.
2. Створити Корпорацію зі страхування і підтримки експорту на базі Укрексімбанку. Укрексімбанк та Ощадний банк повинні бути приватизовані протягом 2017-2018 роках, оскільки, незважаючи на періодичні сплески прибутковості, вони є хронічно збитковими фінансовими інститутами, на підтримку яких держава має витрачати десятки мільярдів гривень!
3. Заснувати Нову фондову біржу зі 100-відсотковим державним капіталом під повним патронатом, наприклад, Варшавської або Франкфуртської фондовій біржі, яка реально зможе залучити капітал для українських компаній. Всі інші біржі повинні бути закриті як імітаційні по суті, фіктивні — це в кращому випадку. На жаль, більшість із них є інструментом для шахрайських фінансових схем.
Який висновок? Ми живемо в унікальній країні, де прості правильні рішення нездійсненні… Так житимемо ще довго, поки філософи не стануть королями, а “королі” не підуть вирощувати капусту.
Олександр Савченко
За матеріалами: РБК-Україна
Поділитися новиною
