Наддержава, аналог НАТО чи розкол на блоки: на що перетвориться ЄС — Finance.ua
0 800 307 555
0 800 307 555

Наддержава, аналог НАТО чи розкол на блоки: на що перетвориться ЄС

Світ
1040
Brexit, міграційний криза, терористична загроза, економічні проблеми південної частини блоку, провал переговорів про зону вільної торгівлі з США, рецесія мінського процесу – одні з багатьох причин поглиблення кризи єврозони. Стало очевидно, що процес реформування Європейського Союзу неминучий. Це вже питання не доцільності, а виживання. Організація, на яку багато в чому орієнтується Україна, через кілька років, ймовірно, еволюціонує в геополітичне утворення зовсім іншого штибу. Які зміни грядуть?
Вже навесні
Якщо ще кілька років тому про кардинальні реформи в ЄС говорили переважно несміливо (хоча кризові тенденції вже тоді були наявні), зараз необхідність модернізації визнають практично всі країни-члени, навіть стовпи єврозони – Німеччина і Франція. Вперше за десятиліття європейські лідери публічно заговорили про небезпеку дезінтеграції і розпаду ЄС.
Для розуміння ситуації дуже важливий вересневий неформальний саміт Євросоюзу в Братиславі, на якому глави держав вирішили розробити “дорожню карту” щодо подальшого розвитку союзу. За словами канцлера Німеччини Ангели Меркель, план дій буде готовий до березня 2017 року.
“У світлі критичної ситуації, в якій знаходиться ЄС через рішення про вихід Великобританії та інші труднощі, ми домовилися, що повинні розробити план роботи і до 60-річчя Римського договору опрацювати відповідні теми”, – заявила Меркель.
Тепер головна інтрига полягає в тому, яке бачення майбутнього організації ляже в основу реформ. “Модернізація ЄС – незворотний процес. Але її спрямованість зараз передбачити вкрай складно. Є багато підходів. Однак реформи, швидше за все, будуть стосуватися і внутрішньої ситуації, і механізмів реагування на зовнішні виклики (тероризм, мігранти і так далі)”, – прокоментував “Обозревателю” співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки “Центру Разумкова” Михайло Пашков.
Два підходи
Якщо поки що не акцентувати увагу на нюансах, в цілому є 2 основні підходи до реформування: це посилення і ослаблення інтеграції. Прихильники першого підходу: Німеччина, Італія, Іспанія, Бельгія і, можливо, Франція. Позиція Парижа багато в чому буде залежати від результатів президентських і парламентських виборів наступного року, адже є ризик, що до влади прийдуть євроскептики.
За повернення частини повноважень національним урядам виступають, зокрема, Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Ірландія, Нідерланди, Швеція та Данія. У більшості цих країн вкрай сильні євроскептичні настрої, тому централізаційні процеси вони сприймуть негативно, що загрожує тільки посиленням напруженості і розбіжностей в ЄС.
“Якщо розуміти під посиленням інтеграції надання союзу рис наддержави, то це нереалістично. Власне кажучи, головна причина виходу Великобританії – невдоволення посиленням центристських тенденцій в організації”, – підкреслив у бесіді з нами надзвичайний і повноважний посол, екс-представник України в Раді Організації Об’єднаних Націй з прав людини Володимир Василенко.
На тлі повсюдного зростання популярності популістів, які і без того агітують за національні референдуми про членство в ЄС, курс на централізацію може мати трагічні наслідки для єврозони.
“Після Brexit найбільшого ризику “фекту доміно” зазнають скандинавські країни, що входять в ЄС (Фінляндія, Данія, Швеція, – Ред.). Вони дуже обережно дивляться на те, що відбувається в країнах “старої демократії” – Франції, Німеччині”, – зазначив у коментарі “Обозревателю” професор Дипломатичної академії України Сергій Шергін.
Очевидно, що реформований Євросоюз буде будуватися за принципом національних держав. Перегляд повноважень основних структур організації (Єврокомісії, Європарламенту та Європейської Ради) також імовірний.
“Єдиний перспективний підхід – знаходження модальності, при якій ЄС зможе краще реагувати на зовнішні та внутрішні виклики, але залишиться спільнотою національних держав”, – вважає Володимир Василенко.
Перерозподіл повноважень – не єдиний напрямок реформ. Щоб стабілізувати ситуацію в організації, необхідно звести до мінімуму один з найважливіших кризових чинників – наплив мігрантів. Це завдання передбачає вибудовування ефективної системи прикордонної безпеки ЄС. Ще один важливий аспект – соціально-економічна політика. Йдеться, наприклад, про розробку програм по зниженню безробіття. Ця проблема дуже актуальна, зокрема для Франції.
Дворівнева система і армія
Є ще одна концепція реформування Європейського Союзу – дворівнева система, до якої згодом зможуть приєднатися також Норвегія, Туреччина, Швейцарія та Україна. Цю ідею запропонував журналіст The Financial Times Гідеон Рахман. Простіше кажучи, йдеться про різні рівні інтеграції.
“Варіант з переходом Євросоюзу на дворівневу систему не є ідеальним, однак здається найбільш слушним. Він дає можливість зберегти цілісність Євросоюзу і дозволяє демократизувати його так, щоб можна було почути голос кожної країни. Але на те, щоб внести зміни до установчих договорів, піде дуже багато років”, – прокоментував аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень Євген Ярошенко.
Крім того, поки що це лише красива і важко здійснена ідея, у якої немає публічних прибічників серед керівництва країн ЄС.
Малоперспективною задумкою є і створення армії Європейського Союзу, що додало б організації якусь подібність до НАТО. Хоча про ЄС як аналог альянсу можна говорити лише з великою натяжкою. В цілому армія вписується в стратегію централізації і є “дітищем” голови Єврокомісії Жан-Клода Юнкера. Його ідею підтримують Франція і Німеччина, виступаючи за створення загальноєвропейської військової доктрини. А ось східноєвропейські країни (Литва, Латвія, Естонія, Польща), а також “нейтральні” держави (Швеція, Фінляндія, Австрія, Ірландія) висловлюють серйозну стурбованість з цього приводу.
Аліна Купцова
За матеріалами:
Обозреватель
Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter , щоб повідомити про це.

Поділитися новиною

Підпишіться на нас