390
Нова спецконфіскація: як уряд планує повернути мільярди Януковича
— Казна та Політика
У Верховній Раді з’явилася нова версія закону про спецконфіскаціі. Напередодні цей документ був схвалений урядом і відправлений до парламенту. Логіка закону проста – виписати процедуру арешту в досудовому порядку коштів та інших активів, які були отримані злочинним шляхом. Мета законопроекту також відома – передача в бюджет 1,5 млрд доларів “команди Януковича”, які були заарештовані ще в 2014 році урядом Арсенія Яценюка.
Майже два роки цей документ, ініціаторами якого були депутати “Народного фронту”, не міг пройти через український парламент, оскільки проти цієї ініціативи були багато депутатів і експертів. У ньому їм вбачалося бажання, на той момент прем’єрської фракції, монополізувати кошти представників минулої влади.
Тепер же шансів провести закон про спецконфіскаціі більше. Кабінет міністрів заручився підтримкою експертної групи Єврокомісії і правилами Всесвітнього банку. Чим нова законодавча ініціатива відрізняється від попередніх, і які інтриги стоять за її написанням.
Казус Пашинського
У 2014 році українськими силовиками були арештовані грошові активи колишнього глави держави Віктора Януковича і його найближчих соратників. Згідно з офіційними даними, Держфінмоніторинг заблокував гроші 19 нерезидентів, пов’язаних з колишнім президентом, на суму 1,34 млрд доларів.
Більша частина суми – 1,49 млрд гривень і 1,02 млрд доларів – це цінні папери. Безпосередньо в грошах заарештовано близько 380 млн гривень і близько 160 млн доларів. Зарахувати ці кошти в бюджет країни зараз неможливо, оскільки для цього необхідне рішення суду. Щоб спростити процедуру, соратники тодішнього прем’єр-міністра Арсенія Яценюка внесли в парламент законопроект про спецконфіскаціі.
Його авторами виступили Сергій Пашинський і Тетяна Чорновіл. Законопроект зміг пройти в Раді тільки перше читання. Законопроект критикували з різних приводів. Наприклад, депутати “Батьківщини” і Радикальної партії бачили в ньому спосіб розправи над політичними опонентами.
Представниця “Самопомочі” Олена Сотник вказувала, що в разі, якщо майно у Януковича і його оточення буде відібрано за запропонованою НФ процедурою, то вони з легкістю оскаржать це в європейських судах, отримають назад свої гроші і навіть компенсацію від України. Депутат-мажоритарник Віктор Чумак і колишній заступник генпрокурора Давид Сакварелідзе бачили в законодавчій ініціативі Пашинського його особистий інтерес, пов’язаний з розпродажем палива Сергія Курченка. Нібито оточення депутата, провівши закон про спецконфіскаціі, могло через схеми отримати 100 млн доларів.
Законопроект кілька разів намагалися виправляти, додавати авторів, але він так і не пройшов друге читання. У Пашинського є своє пояснення того, що сталося. За його словами, кілька політичних груп у парламенті отримали за це гроші від представників команди Януковича, зокрема, від колишнього міністра доходів і зборів Олександра Клименка і колишнього першого віце-прем’єра Сергія Арбузова.
“Після того, як ми провели законопроект в першому читанні, мені навіть подзвонили ці люди, і сказали, дослівно: “Дивно, що ви пройшли перше читання, ми ж заплатили по 200 штук баксів на рило, щоб не вистачило голосів”“, – розповів Пашинський, назвавши РБК-Україна кілька прізвищ тих, хто за його інформацією отримав гроші. Проте, навіть депутати від “Народного фронту” не раз самі визнавали, що у законопроекту щодо спецконфіскаціі могла бути інша доля, якби не його автори, яких підозрювали в корисливій грі.
Влітку, після чергового провалу законопроекту, на питання РБК-Україна, що він буде робити далі, Пашинський відповів: “Все, я вмиваю руки. Зрештою, ці гроші потрібні Кабміну і Гройсману, а не мені особисто. Тому нехай тепер прем’єр думає, як їх дістати”.
Дійсно, “гроші Януковича” зараз дуже потрібні Кабміну, тому вперше НФ отримав у своїй боротьбі за законопроект підтримку не тільки БПП, а й президента Петра Порошенка.
За інформацією РБК-Україна, саме першій особі держави вдалося переконати представників Єврокомісії не критикувати законопроект, а допомогти привести документ у відповідність до європейських норм права. В результаті було напрацьовано документ, який і презентував минулої середи, 14 вересня, міністр юстиції Павло Петренко.
Згідно з буквою закону
Новий законопроект (є в розпорядженні РБК-Україна) отримав громіздку назву “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення стягнення в дохід держави необґрунтованих активів”.
Зміни пропонується внести в кілька законів і кодексів, зокрема, Кримінальний і Цивільний. Найбільших змін зазнає Цивільно-Процесуальний кодекс України, в який пропонується додати цілу главу з назвою “Особливості позовного провадження в справах про стягнення необґрунтованих активів в дохід держави до закінчення кримінального провадження”. Згідно з проектом, тепер ще до завершення кримінального провадження, генеральний прокурор, його перший заступник або голова Спеціалізованої антикорупційної прокуратури можуть звернутися до суду із заявою про стягнення необґрунтованих активів.
Протягом 45 днів з дня опублікування інформації про відкриття провадження у справі суд призначає і проводить попереднє судове засідання, викликаючи на нього прокурора і відповідача. Засідання буде проведено і в разі, якщо відповідач не з’явиться до суду.
Прокурор просто повинен буде викласти обставини, які свідчать, що той ухиляється від слідства, наприклад, знаходиться в державному або міжнародному розшуку. Власне, це саме та норма, яка дозволить повернути державі “гроші Януковича”.
У пояснювальній записці до документа йдеться: “… Стягнення необґрунтованих активів буде можливим, якщо підозрюваний у кримінальному провадженні, в якому виявлені зазначені активи, переховується від органів слідства і суду та знаходиться в розшуку не менше двох місяців з дня його оголошення, при цьому у провадженні здійснюється спеціальне досудове розслідування або слідчим суддею відмовлено в задоволенні клопотання про проведення спеціального досудового розслідування”. У розшуку зараз перебувають і Янукович, і представники його колишнього оточення.
У суді, щоб довести необгрунтованість активів, достатньо, щоб під час попереднього судового засідання прокурор пояснив, “що сума (вартість) активів не відповідають:
1) відомому з офіційних джерел розміру доходів підозрюваного в календарному році, в якому такі активи були придбані ним у власність;
2) останнім відомим з офіційних джерел розмірам річних доходів підозрюваного – за відсутності відомостей про терміни отримання відповідних активів у власність”.
Законопроектом чітко прописується, про які активи взагалі може йтися. Це не автомобілі або квартири, а “гроші в готівковому або безготівковому вигляді в національній або іноземній валюті, цінних паперах, платіжних документах, банківських металах і дорогоцінному камінні, якщо їх вартість перевищує одну тисячу мінімальних заробітних плат (на сьогоднішній момент – 1,45 млн гривень)”.
Просто так вимагати від будь-якої людини повернути якісь кошти не вийде. Суд, вирішуючи конфіскувати їх чи ні, повинен відповісти на кілька важливих запитань. Зокрема, чи виявлено ці активи в ході розслідування корупційної діяльності щодо чиновника або представника місцевої влади; чи накладено на ці кошти арешт.
У позовній заяві з боку прокуратури також мають бути “викладені обставини, які дають підстави обґрунтовано вважати, що власник активів є їх номінальним утримувачем”.
Відповідач може ці звинувачення спростувати, надавши повний перелік документів, що підтверджують законність отримання активів. “Відповідач у справі – власник активів, який є підозрюваним у кримінальному провадженні, в якому виявлені такі активи, зобов’язаний довести суду наступні обставини:
1) наявність у нього права власності на активи, зазначені в позовній заяві прокурора;
2) правомірність підстав виникнення у нього права власності на такі активи;
3) правомірність походження майнових прав на блага, зокрема, грошові кошти, за рахунок яких відповідачем були придбані активи, зазначені в позовній заяві прокурора”, – йдеться в тексті законопроекту.
“Уявіть ситуацію: йде розслідування за корупційним злочином чиновника. Під час розслідування надходять дані про наявність рахунку з великою сумою на ньому. Власник і розпорядник рахунку – водій посадової особи. Водій починає стверджувати, що це його і він не має нічого спільного з посадовою особою . Який тут злочин з боку водія? – моделює ситуацію народний депутат Олена Сотник. – Як довести зв’язок з посадовою особою грошей, якщо транзакції не було. Майже неможливо. Але вам же підказує здоровий глузд, що у водія навряд чи, наприклад, мільйон доларів може лежати на рахунку?! І тут включається ця процедура: прокуратура обґрунтовує ознаки номінального утримувача грошей. Подає до суду. У водія є можливість довести, що він отримав ці суми із законних джерел і обгрунтовано. Якщо доведе – претензії прокуратури будуть відхилені. Якщо не доведе – гроші йдуть до бюджету”.
Відзначимо, що рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку у Вищому спецсуді. Управляти активами буде Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, отриманими від корупційних та інших злочинів.
Захід нам допоміг
У Мін’юсті висловили надію, що внесений проект допоможе отримати заморожені кошти Віктора Януковича, а текст законопроекту не викличе нарікань у залі. “Готуючи цей законопроект, було прийнято рішення підійти до цього питання зважено і скористатися світовим досвідом. Світовим банком і його ініціативою під назвою “STaR” розроблені методичні рекомендації по конструюванню законодавства про стягнення необґрунтованих активів за рамками кримінального провадження. Це свого роду практичний посібник, яким чином складати відповідне законодавство. І саме цей практичний посібник було взято за основу при підготовці цього законопроекту”, – йдеться в коментарі міністра юстиції Павла Петренка, який передала його прес-служба.
За словами міністра, принципова відмінність даного інструменту від всіх попередніх ініціатив полягає в тому, що в своєму нинішньому вигляді законопроект менш ризиковий для держави Україна, ніж всі попередні версії.
“По-перше, весь процес стягнення необґрунтованих активів відбувається не в кримінальному, а в цивільному позовному провадженні. Органи прокуратури пред’являють цивільний позов, і власне відповідач повинен довести в цивільному провадженні, що активи придбані обгрунтовано. Тут немає відносин прокурор-обвинувачений-підозрюваний. Тут є відносини позивач і відповідач, що набагато спрощує процес доведення, – підкреслив Петренко. – Дуже чітко виписаний предмету доведення відповідача. Прозоро і зрозуміло, що має довести особа, щоб позов генпрокурора був відхилений. Передбачено право на оскарження. Також передбачено ряд запобіжників, які нівелюють міфи про можливість застосування цього інструменту як засобу тиску”.
Тепер в цьому залишилося переконати народних депутатів. Передбачається, що розгляд закону може початися вже на цьому тижні, в четвер, 23 вересня.
Тетяна Ніколаєнко
За матеріалами: РБК-Україна
Поділитися новиною
