273
Приватизація в Україні: місія нездійсненна?
— Казна та Політика
Процес приватизації в Україні вже третій рік поспіль не рухається далі амбітних планів. Як повідомили в прес-службі Фонду державного майна України (ФДМУ), на кінець липня від продажу держмайна в бюджет надійшло 57,4 мільйона гривень із запланованих 17,1 мільярда. Це становить близько 0,3% річного плану. Продаються поки що лише дрібні об’єкти і пакети акцій невеликих підприємств.
Проблема не нова. У 2014 році тодішній прем’єр-міністр Арсеній Яценюк оголосив про намір провести наймасштабнішу приватизацію за останні 20 років. Однак її план в той рік було виконано лише на 0,3%. Наступного року цей показник склав 1%. ФДМУ сподівається поліпшити становище в третьому і четвертому кварталах 2016 року завдяки продажу держпідприємств групи “Г”, які мають стратегічне значення або унікальне виробництво. Серед них, зокрема, ВАТ “Центренерго”, ПАТ “Сумихімпром”, кілька обленерго і, звичайно, ВАТ “Одеський припортовий завод” (ОПЗ).
План під загрозою?
Однак після недавньої невдалої спроби продажу ОПЗ, який мав принести бюджету левову частку надходжень від приватизації (стартова ціна заводу складала 13,2 мільярда гривень), експерти висловлюють сумніви щодо виконання поставлених завдань.
Керуючий партнер інвесткомпанії Capital Times Ерік Найман в коментарі DW зазначив, що бачить цілком реальну загрозу того, що план приватизації знову провалиться: “Восени повернуться з відпусток парламентарії, і може початися новий період політичної турбулентності. І тоді багатьом буде не до приватизації”. Крім очікуваної політичної нестабільності й загрози дострокових парламентських виборів, серед негативних чинників експерт також називає відсутність потенційних покупців держвласності й затримку з наданням Києву чергового траншу МВФ.
Колишній віце-прем’єр уряду Словаччини, співголова групи стратегічних радників при Кабміні Іван Міклош вважає, що план приватизації не буде виконано, якщо не буде змінено підхід до неї. “Перш за все, від самого початку необхідно залучати досвідчених іноземних радників, які допомагали б управляти процесом і досягати успіху”, – наголосив Міклош в інтерв’ю DW.
Аналітики застерігають, що можливий провал приватизації і зрив надходжень до бюджету відповідних сум загрожують черговим витком економічної кризи. “Найголовніший ризик – недофінансування дохідної частини держбюджету, яке призведе до того, що влада буде змушена секвеструвати видатки бюджету або ввімкнути друкарський верстат. А це викличе значну інфляцію і девальвацію гривні”, – попереджає Ерік Найман.
Продаж ОПЗ – спроба номер N
Поки ж Фонд держмайна і Кабмін розраховують все ж продати ОПЗ в кінці літа або восени, знизивши стартову ціну. За словами голови ФДМУ Ігоря Білоуса, на 30%. Фахівці ще напередодні невдалого конкурсу з продажу заводу наголошували, що ціна на нього завищена. І саме це стало в підсумку причиною провалу конкурсу. Старший економіст київського Центру соціально-економічних досліджень “CASE Україна” Володимир Дубровський вважає, що зменшення ціни може сприяти приватизації ОПЗ.
Однак крім завищеної ціни потенційного інвестора відлякує величезний борг – 193 мільйонів доларів – ОПЗ перед компанією Ostchem Holding Limited Дмитра Фірташа. Але, як стверджує Іван Міклош, зараз в української влади є розуміння і воля розв’язати ці проблеми. “Уряд має намір здійснити успішну приватизацію компанії. Без вирішення питань боргу і завищеної ціни це зробити дуже складно, навіть неможливо”, – визнає Міклош.
Ерік Найман згоден з тим, що, не врегулювавши питання заборгованості компанії Фірташа, приватизації ОПЗ не провести. “У цих умовах потрібно знижувати ціну дуже сильно, до чого не готова влада. У нинішньому вигляді об’єкт не продати, навіть якщо знизити її на 30%”, – упевнений експерт.
Ризики для інвестора
Приклад з ОПЗ свідчить про те, що іноземні інвестори досі бояться вкладати великі гроші в українську економіку. І для цього, крім конфлікту в Донбасі й політичної нестабільності, є інші вагомі причини.
Серед них опитані DW експерти назвали складну податкову систему, валютні обмеження, судові суперечки з Росією і несприятливу зовнішньоекономічну кон’юнктуру для українського експорту. Крім того, зазначає Володимир Дубровський, продажу найбільш привабливих держактивів сильно заважають інтереси тих, хто дуже давно взяв під контроль фінансові потоки цих підприємств.
Іван Міклош нарікає, що у інвесторів досі немає впевненості у незворотності реформ в Україні. “Вони досі не вірять, що реформи дійсно повністю завершаться і в країні будуть сприятливі умови для ведення бізнесу”, – констатує Міклош, додаючи, що сподівається на поліпшення інвестиційного клімату в міру реалізації в Україні структурних реформ.
Нових гравців поки не видно
Серед об’єктів великої приватизації, запланованих до продажу в цьому році, – кілька обленерго. Як відомо, обленерго досі контролює вузьке коло осіб: Рінат Ахметов, Ігор Коломойський, Юрій Бойко, Ігор Суркіс, Костянтин Григоришин, а також російська компанія VS Energy.
Ерік Найман рішуче відкинув можливість того, що в списку власників обленерго з’являться іноземці. А Володимир Дубровський пояснив, що для іноземного інвестора, який не є політичним гравцем в Україні, на цьому ринку існують великі ризики: “У країні діє система правил, яка йому незрозуміла і за якими інвестор не звик працювати”.
І в результаті, каже Дубровський, навіть за абсолютно прозорих умов приватизації той чи інший актив може легко опинитися в руках олігархів. “Головне, щоб не було претензій з приводу дискримінаційних умов. Ринок є ринок, і, може так статися, що абсолютно справедливо за ринковою ціною той-таки Фірташ (є власником великих хімпідприємств в Україні. – Ред.) придбає, наприклад, “Сумихімпром”. І це нормально”, – підсумовує експерт.
Максим Сидоржевський
За матеріалами: Deutsche Welle
Поділитися новиною
