330
Коли "обирають серцем": популісти можуть стати біля керма провідних світових держав
— Світ
Популісти стрімко набирають вагу в країнах – стовпах світового порядку. Їх прихід до влади – більше не “страшилка” для вразливого західного істеблішменту. Популісти біля керма перестали бути проблемою виключно пострадянських або латиноамериканських держав.
Журналісти вирішили розібратися, в яких впливових країнах популісти можуть найближчим часом здобути кермо влади. І чому звиклий до демократії та відносно високого рівня життя західний електорат “купився” на заяви, що сіють ворожнечу, і гарні, але порожні економічні гасла?
США. Дональд Трамп
Найбільша увага зараз прикута до феномену Дональда Трампа – можливого майбутнього президента США. Ще кілька місяців тому висунення настільки скандальної, якщо не сказати одіозної, людини кандидатом від Республіканської партії багатьом здавалося абсолютно немислимим. Але тріумф Трампа на праймеріз позбавив вибору його партійних опонентів, яких, до речі, чимало.
Головна зброя Трампа – популізм у гірших його проявах. Треба віддати йому належне: він добре відчуває дух часу. Мільярдер підіграє незадоволеному робітничому класу – тим, хто найбільше постраждав від торгових домовленостей, подібних до Північноамериканської угоди про вільну торгівлю. Вона призвела до того, що багато американських компаній перенесли свої заводи в Мексику.
Як би абсурдно це не звучало, можливий президент країни, що є мігрантською по суті, будує свою кампанію зокрема і на антиіммігрантських настроях. Згадайте безглузду обіцянку Трампа звести стіну на кордоні з Мексикою, щоб не пускати мігрантів. Судячи з усього, до мексиканців у нього взагалі вкрай “тепле” ставлення.
“З Мексики до нас приїжджають не найкращі люди. Вони везуть із собою наркотики. Вони злочинці, ґвалтівники”, – заявив Трамп в минулому році. Хоча статистика свідчить, що серед уродженців США частка тих, хто потрапляє за ґрати, вище, ніж серед приїжджих. А злочини мігрантів насамперед пов’язані з порушенням міграційного законодавства.
“Трамп “піднімається” на хвилі зростання в США крайніх правих поглядів і антиіммігрантських настроїв. Те ж саме, до речі, спостерігається і в Європі”, – прокоментував “Обозревателю” дипломат, експерт “Майдану закордонних справ” Олександр Хара.
Від Трампа дісталося і мусульманам. У минулому році він запропонував створити на них базу даних, а через пару місяців і зовсім зажадав не пускати мусульман в США. На хвилі терористичної загрози, яка накрила США і ЄС, такі заяви викликають співчуття у частини американців, хоча і є дискримінаційними. Трамп, звичайно, спростовує звинувачення в расизмі. Але це не заважає йому стверджувати, що “негри за природою ліниві”.
“Знаєте, думаю, багато американців і багато українців задаються питанням: та що взагалі діється в США? Яким чином така агресивна і конфліктна людина настільки наблизилася до президентського крісла? Адже під час передвиборної кампанії вона образила, як би нікого не забути, мусульман, євреїв, латиноамериканців, афроамериканців, жінок і людей з обмеженими можливостями”, – зазначив американський політичний консультант і письменник Лінкольн Мітчелл.
Почасти популярність Трампа пов’язана з його репутацією нібито напрочуд успішного бізнесмена: “Він вміє робити гроші для себе, значить – зможе робити гроші і для держави”. Втім, це суперечливий аргумент.
“По суті, найбільше досягнення Трампа – у нього трохи менше грошей, ніж якби на самому початку він просто взяв батьківський капітал і поклав його на депозит”, – наголосив Мітчелл.
Україну, звісно, найбільше непокоїть позиція республіканця щодо Росії. Дональд Трамп і Володимир Путін неодноразово позитивно відгукувалися один про одного. А недавно кандидат в президенти і геть пообіцяв у разі обрання розглянути питання зняття санкцій і визнання анексії Криму.
Звичайно, Трамп – вкрай непередбачуваний політик, тому не виключено, що він змінить тональність своїх заяв, якщо очолить Білий дім. Популістам не властива стабільна риторика. Крім того, в США сильний державний апарат, а він не дозволить президенту кардинально міняти курс. Однак Трамп-президент безперечно буде спрямовувати Сполучені Штати в бік ізоляціонізму, що не відповідає інтересам України.
Франція. Марін Ле Пен
Ще один лояльний Москві західний політик з президентськими амбіціями Марін Ле Пен – голова французької ультраправої партії “Національний фронт”. Згідно з поточними опитуваннями громадської думки, Ле Пен має всі шанси вийти в другий тур виборів президента, які відбудуться навесні наступного року.
Як і Трамп, вона вміло маніпулює антиіммігрантськими настроями, приправляючи свою риторику навіть не заграванням, а прямолінійним фліртом з Москвою. Ле Пен спочатку виступала проти антиросійських санкцій. А нещодавно вона пообіцяла визнати Крим російським в разі своєї перемоги на виборах.
Багато її заяв носять дискримінаційний і расистський характер. Як і Трамп, вона критикує чинну владу в країні, не добираючи виразів. Так уже склалося, що затиснутий в лещатах соціалістичних ідей і власних обіцянок французький президент Франсуа Олланд дав величезний простір для маневру своїм конкурентам. І Ле Пен найактивніше використовує цей простір, дорікаючи Олландові в слабохарактерності й некомпетентності, якщо висловитися м’яко.
“Позиції популістів в деяких країнах ЄС серйозно посилилися з ряду причин. Це і внутрішні проблеми, і зовнішні виклики: реакція на теракти, міграційний криза, соціально-економічні проблеми, втома від санкцій, війна в Сирії і навіть спроба перевороту в Туреччині. Є багато нюансів. І популісти відмінно вміють ними маніпулювати, грати на страхах і невдоволенні. В сумі це дає відчутний ефект”, – прокоментував екс-дипломат, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки “Центру Разумкова” Михайло Пашков.
Австрія. Норберт Хофер
Євроскептик і правий популіст Норберт Хофер вважався одним із фаворитів президентських перегонів у Австрії. На нещодавніх виборах він програв, і багато хто зітхнув з полегшенням. Але не так сталося, як гадалося, – Конституційний суд визнав результати недійсними. Перевибори відбудуться на початку жовтня. Тобто, у Хофера є реальні шанси очолити країну. Звичайно, посада президента в Австрії носить швидше церемоніальний характер. Однак Хофер пообіцяв, що в разі обрання він це змінить.
Як і перераховані вище популісти, Хофер будує свою кампанію на антиіммігрантських настроях. Нічого оригінального і принципово нового політик не говорить, але в обставинах, що склалися, дещо набридлі гасла правих популістів знайшли підтримку у великої частини австрійського суспільства.
І само собою Хофер лояльний до Кремля. Він заявляв, що в разі його перемоги відносини між Австрією та Росією стануть більш інтенсивними. “Давайте пам’ятати, що ми зобов’язані Росії”, – сказав на початку липня Хофер.
Великобританія. До чого призводить популізм?
Якщо американці, французи і австрійці ще можуть перешкодити популістам прийти до влади, то Великобританії залишається тільки розплутувати наслідки. Саме на хвилі недалекоглядного популізму більшість британців проголосувала за вихід з Європейського Союзу.
Як не дивно, один з головних призвідців Brexit і один з головних супротивників Brexit – та сама людина. Завдяки підтримці населення, занепокоєного проблемою скорочення витрат, Кемерон і його Консервативна партія здобули в 2015 році абсолютну більшість в парламенті й змогу створити однопартійний уряд. Це стало можливим багато в чому тому, що Кемерон пообіцяв провести референдум про вихід з ЄС. Звичайно, він розраховував на те, що британці проголосують проти Brexit. Тодішні результати соцопитувань давали йому на це всі підстави. Однак прем’єр потрапив у власну пастку – маховик був запущений.
Цікаво, що вже через кілька днів після референдуму головний агітатор за вихід з ЄС і найбільш імовірний претендент на прем’єрське крісло Боріс Джонсон відмовився від претензій на пост глави уряду. Не при справах залишився і ще один видатний агітатор за Brexit міністр юстиції Майкл Ґоув. Це ще раз доводить, що за заявами популістів рідко стоїть конкретна програма дій, яку можна втілити в разі перемоги емоцій над здоровим глуздом.
Аліна Купцова
За матеріалами: Обозреватель
Поділитися новиною
