644
Ісландське, валлійське, угорське диво. Коли гроші не грають в футбол
— Світ
Євро-2016 завершився. Завершився перемогою збірної Португалії. Безумовно, цей факт знайде своє відображення в спортивних архівах. На нього будуть ще посилатися і згадувати багато разів, коли будуть підраховувати трофеї футбольних збірних.
Через десятки років в сухій статистиці ви не знайдете майже нічого, що свідчить про неймовірні виступи тієї ж Ісландії, Угорщини або Вельсу. Статистика пам’ятає тільки переможців.
Проте ісландці, угорці і валлійці ще довго пам’ятатимуть, як далеко забралася їх збірна, і як вона грала. Хоч їх збірні й вибули з турніру, не дійшовши до фіналу, але своєю грою підкорили мільйони уболівальників.
Якщо вірити економічному департаменту найбільшого голландського банку ABN AMRO, перемоги національних збірних покращують настрій людей, що стимулює споживання, а з ним і ВВП. Виявити цей зв’язок практично неможливо, проте він існує.
Ймовірно, для згаданих трьох країн ефект повинен бути ще більш відчутним, враховуючи, що їх збірні створили свого роду сенсації.
Візьмемо ту ж саму Ісландію, приклад якої, безумовно, вже увійшов в усі можливі курси тренінгів на тему “як повірити в себе”. Саме завдяки футбольній збірній маленька Ісландія з населенням як умовний Чернігів прогриміла на всю Європу. Навіть скандальна відставка ісландського прем’єра через гучний “панамський скандал” — це пшик порівняно з успіхами ісландців на футбольних полях Франції.
Кожен 10-й ісландець виїхав до Франції підтримати національну збірну. В цілому до Франції вирушило трохи більше 30 тисяч ісландців. За попередніми оцінками ісландської влади вони витратили за час перебування на турнірі 36-43 млн євро.
У свою чергу, Угорщина, якій букмекери з самого початку віддавали останнє місце в групі, не програвши жодного матчу, зайняла перше місце в групі. Потрапляння до фінальної частини турніру — для угорців вже велике досягнення, не кажучи про їх вихід до “плей-офф”. В останній раз угорці грали у фінальній частині Євро ще 44 роки тому.
А що Вельс? Національна команда цієї країни досі ніколи не потрапляла до фінальної частини турніру, і одразу ж опинилася в четвірці найсильніших поряд з такими мастодонтами як Німеччина, Франція і Португалія.
А тепер подивимося на досягнення національних збірних крізь призму декількох показників: загальна ринкова вартість всіх футболістів кожної зі збірних і кількість зареєстрованих футболістів в кожній з країн. Йдеться про дані, надані французькою Courrier International.
Що більше впливає на успіхи збірної: кількість “зірок” в команді або популярність гри в країні.
Порівняйте реальні досягнення кожної з команд-учасників фінальної частини Євро 2016 з іншими показниками, які теоретично можуть впливати на успіх.
Перший показник — це ринкова вартість гравців (сума вартості гравців збірної на трансферному ринку). Другий показник — кількість футболістів в країні, зареєстрованих федерацією країни. Третій показник — частка зареєстрованих футболістів порівняно із загальною кількістю населення.
У Ісландії, яка виявилася в списку восьми кращих команд Євро 2016 і вибула з турніру на стадії півфіналу, найгірші показники в цьому плані.
По-перше, вартість всіх футболістів у збірній Ісландії до турніру становила близько 40 млн євро. Дешевше тільки збірна Північної Ірландії — 37 млн євро, і збірна Угорщина — 26 млн євро. Ринкова вартість футболістів української збірної, наприклад, 119 млн євро.
По-друге, кількість футболістів, зареєстрованих ісландською федерацією, становить 20,7 тисячі осіб. І це не найгірший показник. В Албанії, населення якої у 8 разів більше ісландського, тільки 10,2 тисячі грають в футбол. Для порівняння: найкращий показник у Німеччині – 3,9 млн футболістів.
Однак це, напевно, той випадок, коли важлива не абсолютна величина, а відносна. Хоча ісландці за кількістю граючих футболістів і пасуть задніх, їх політика залучення населення до такого виду спорту як футбол вражає. Ісландія тут випереджає усіх — 6,33% усього населення Ісландії грає у футбол, з них третина — жінки.
Для України цей показник на рівні 1,68% — 762 тисячі гравців. Якщо вірити французькому виданню, то в сусідній Росії футболістів, зареєстрованих федерацією, удвічі менше.
Чому навколо Ісландії, Вельсу та Угорщини стільки галасу? Вони демонструють як можна бути ефективними без дорогих футболістів у складі та мільйонної армії гравців, які служать базою для відбору цього самого складу.
Історія знає декілька прикладів, коли команди навіть вигравали Євро в статусі аутсайдерів. Так було в 1992 році, коли Данія, яка випадково потрапила на фінальну частину турніру (поїхала замість знятої із змагань Югославії), виграла Євро. В 2004 році те ж саме зробила Греція, яку футбольні експерти навіть в “плей-офф” не бачили.
Є і більш “свіжі” приклади, на клубному рівні — це чемпіонство скромного ФК “Лестер Сіті”.
Коли в травні 2014 року футбольний клуб Leicester City пробився в англійську прем’єр-лігу, його власник Вічай Шріваддханапрабха поклявся, що витратить 180 млн фунтів, але виведе Leicester в топ-5 англійської прем’єр-ліги через три роки.
Йому треба було для цього два роки і менше половини цієї суми: в травні цього року Leicester сенсаційно став чемпіоном Англії. Успіх безвісного і небагатого клубу в самому конкурентному чемпіонаті Європи вітали футбольні вболівальники по всьому світу.
За матеріалами: Економічна Правда
Поділитися новиною
