1141
"Європейська наддержава" за схемою Меркель-Олланда. Що налякало поляків?
— Світ
Brexit створив для Європи головоломку, до розв’язання якої вона не була готова, змусивши ЄС шукати нову міссію.
У Берліні та Парижі до останнього не вірили в те, що у Великій Британії переможуть євроскептики. Плану Б не було. Відразу після оголошення результатів референдуму у Великобританії президент Франції терміново зібрав у Єлісейському палаці нараду Ради міністрів, на якій доручив членам уряду розробити ключові принципи і пропозиції для європейських партнерів. Водночас, канцлер Ангела Меркель скликала представників чинної коаліції та фракцій в бундестазі й лише після цього вийшла з короткою заявою, суттю якої було: це “поворотний момент”, але ЄС сильний і витримає удар. Після цього Меркель у всіх своїх виступах повторювала ці тези, але тон ставав все більш діловим і конкретним.
Через кілька днів вибухнули польські ЗМІ: мовляв, Берлін і Париж хочуть створити замість Євросоюзу європейську наддержаву, де вони б мали вирішальне слово у всіх питаннях.
Чи справді Німеччина і Франція мають сверхамбіції та що саме пропонують?
СТРАТЕГІЯ ДВОХ І ТРЕТІЙ РИМ
Головний меседж канцлера ФРН після референдуму: якщо народ вирішує проти ЄС, значить, він не бачить для себе реальної вигоди. Звідси випливає нагальна необхідність зробити так, щоб населення 27 країн Євросоюзу розуміло, навіщо єврочиновники засідають у Брюсселі. Більше справ, менше слів. Акцент на молодь, забезпечення її зайнятості, розширення прав і можливостей. Якнайшвидше врегулювання ситуації з біженцями (багато хто саме на Меркель покладає мало не персональну відповідальність за наплив біженців до Європи). Канцлер пообіцяла, що сама особисто і весь уряд Німеччини докладуть усіх зусиль для того, щоб запобігти можливому розколу в ЄС.
Меркель і до Brexit називали “канцлером всієї Європи”, а тепер, з виходом союзника за багатьма позиціями, тягар стає ще більше. І у висловлюваннях німецьких політиків звучить готовність прийняти на себе ще більше відповідальності.
Готовність, але аж ніяк не бажання. Німеччина зовсім не прагне до імперської ролі. Тут свою роль відіграє історична пам’ять і побоювання звеличення, яке принесло народам Європи і самій Німеччині страшні страждання, причому не раз. Крім того, сама Меркель належить до категорії осіб, які радше керуватимуть “з тіні”.
А взагалі, куди спокійніше було ділити тягар ухвалених рішень якщо і не на 28, то хоча б на трьох – Великобританію, Німеччину і Францію.
Берлін і Париж у ці дні виявляють активність більше за інших. Меркель минулого понеділка покликала до себе Франсуа Олланда. Разом з італійським прем’єром Маттео Ренці. Не всі зрозуміли, навіщо, але з виходом Великобританії ця країна стає третьою найбільшою в ЄС. І взагалі, три голови ліпше, ніж дві. Так що вісь Берлін – Париж – Рим якраз і може стати “стрижнем” ЄС формату “27”.
Втім, поки Італію не залучили до розробки “Спільної пропозиції”, свого роду стратегічного плану, який підготували міністри закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр (який, не виключено, стане президентом ФРН навесні наступного року) і Франції Жан-Марк Еро. Цей документ під назвою “Сильна Європа в небезпечному світі” (Ein starkes Europa in einer unsicheren Welt) є у кореспондента Укрінформу в Берліні.
Отже, у “Спільній пропозиції” Штайнмаєр і Еро пропонують комплекс заходів у сферах безпеки, міграційної політики та економіки, підкреслюючи, що “Німеччина і Франція несуть відповідальність за посилення солідарності й згуртованості в Європейському Союзі”.
Дипломати визнають, що в останні роки інтерес деяких держав – членів ЄС дещо підупав та існують “різні амбіції” щодо проекту європейської інтеграції. З метою “запобігти повзучому розпаду” слід зосередитися на тому, щоб Євросоюз повніше і конкретніше відповідав очікуванням громадян.
На цьому тлі виглядає дещо парадоксальним, що основні положення нового стратегічного плану Берліна і Парижа передбачають зміцнення ролі Брюсселя. Адже, за результатами недавнього опитування німецького соціологічного інституту TNS, таку євроцентралізацію підтримують лише 27% німців, тоді як 64% вважають за краще передати вирішення питань на національні рівні. Це при тому, що 87% громадян ФРН підтримують членство їхньої країни в ЄС і тільки 10% висловилися за вихід з нього.
ЄВРОАРМІЯ І СПІЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ КОРДОНІВ
У розділі про безпеку стратегічного плану йдеться про те, що кризи підступають все ближче до кордонів ЄС, у тому числі зі сходу, безпосередньо впливаючи на європейців. Берлін і Париж знову закликали до “загальної концепції Європи як Союзу… із загальною політикою безпеки та оборони”. На основі вже досягнутих успіхів два міністри пропонують створити “Глобальну стратегію ЄС” (новий основоположний документ, свого роду зовнішньополітичну доктрину) і визначити “європейський порядок денний”. Він, за задумом авторів, має охопити такі питання, як аналіз і розуміння інтересів безпеки, обмін інформацією, підтримка безпеки в сусідніх регіонах, більш “сильна і гнучка” участь ЄС у подоланні криз, проведення щорічно Ради з безпеки в рамках Європейської Ради.
У документі зазначається, що “Німеччина і Франція мають спільними зусиллями боротися за те, щоб ЄС крок за кроком перетворювався в незалежного глобального гравця з власною зовнішньою та політикою безпеки”. ЄС, вважають Штайнмаєр і Еро, має бути здатний ефективно планувати і здійснювати цивільні та військові операції, спираючись на спільно фінансовані збройні сили з високим рівнем готовності.
“Мета полягає в тому, щоб наші знання і наші інструменти в цивільній і військовій сфері ще ефективніше втілювати в реальну політику”, – продовжують автори концепції. Причому, судячи з усього, не тільки в Європі. “Європейський Союз повинен інтенсивніше інвестувати в запобігання конфліктам та в стабілізацію у своєму оточенні, а також в регіонах, які потерпають від криз в усьому світі”, – йдеться в документі. В тому числі пропонується “ще ефективніше, ніж раніше”, допомагати країнам-партнерам і сусідам у будівництві їхніх структур безпеки.
Особливим пріоритетом мають стати заходи протидії тероризму. Німецький і французький міністри вважають за доцільне розширити в довгостроковій перспективі компетенцію Європейської прокуратури з розслідування злочинів проти фінансових інтересів ЄС також на сферу боротьби з тероризмом і організованою злочинністю.
У міграційній політиці міністри пропонують перейти до “справді інтегрованої європейської міграційної політики” та спільної відповідальності, адже основні країни – реципієнти біженців довго не витримають такого навантаження. У цьому контексті заявлено про необхідність передати функцію захисту зовнішніх кордонів ЄС “мультинаціональному відомству з охорони кордонів і узбережжя”, яке буде створено на базі FRONTEX. Також пропонується створити європейську електронну систему дозволів на в’їзд ESTA для громадян третіх країн з безвізовим режимом. У питанні прийому біженців автори проекту пропонують, щоб у середньостроковій перспективі Європейське бюро підтримки в сфері притулку (EASO) підтримало би процес стандартизації та створення спільного банку даних мігрантів.
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВАЛЮТНИЙ ФОНД І ЄДИНИЙ БЮДЖЕТ
Багато цікавого автори проекту пропонують у розділі, присвяченому економіці. Знову нагадуючи про те, що саме на них лежить основна відповідальність за завершення створення і зміцнення валютного союзу (що є умовою виживання євро), Берлін і Париж наполягають на ще більшому економічному зближенні, ліпшому політичному управлінні та фінансовому розподілі навантаження. Водночас, дипломати закликають поважати бажання деяких держав самим вирішувати, коли вводити єдину валюту, визнаючи, що навантаження на країни виявилися більшими, ніж очікувалося.
У короткостроковій перспективі міністри вважають за доцільне створення посади постійного президента Єврогрупи, який був би підзвітний відповідальному за валютний союз підкомітету Європарламенту. У довгостроковій перспективі Єврогрупа та її президент мають стати підзвітними парламентському органу, що складається із членів Європарламенту і національних парламентів. Цей орган повинен мати повноваження з усіх питань, що стосуються бюджетного та макроекономічного моніторингу.
Європейський стабілізаційний механізм (ESM) пропонується перетворити на повноцінний європейський валютний фонд під парламентським контролем, а також зробити кроки до створення “єдиного бюджету”. А Європейський фонд стратегічних інвестицій (EFSI) серйозно зміцнити.
Як перший крок до загальної бюджетної та економічної політики вже до 2018 року, можна, вважають міністри, спрямувати інвестиції в найбільш постраждалі від кризи держави.
У Франції, крім роботи над стратегічним планом, прагматично прорахували і фінансовий тягар, який може впасти на інші країни ЄС після виходу Великої Британії. За даними впливового французького видання Le Point, Brexit призведе до втрати 8,34 млрд євро з казни Європейського Союзу (деякі джерела називають цифри до 10 млрд євро). Адже Великобританія входить до числа держав ЄС, у яких чистий баланс є негативним. Зокрема, минулого року членство в Євросоюзі коштувало їй 15,59 млрд євро, зате з бюджету Єврокомісії країна отримала 7,25 млрд євро.
Згідно з неофіційними підрахунками фінансового комітету національних зборів Франції, Париж змушений буде збільшити свій внесок в бюджет ЄС на 960 млн щорічно. У 2015 році негативне сальдо Франції в рамках ЄС становило 6,8 млрд євро. Загалом внесок Франції в бюджет ЄС складає 21 млрд євро, тоді як відшкодування становить 14,2 млрд євро (тобто 10,6% витрат ЄС є французькими).
ПОЛЬЩА В ОПОЗИЦІЇ
Поява документа “Сильна Європа в небезпечному світі”, підготовленого в Берліні й Парижі, викликало в Польщі ефект бомби, що вибухнула в політичному середовищі. Навіть попри подальші запевнення німецьких політиків і дипломатів, зокрема посла Німеччини в Польщі Рольфа Нікеля, що це неофіційний документ і є лише вступом до широкої дискусії.
“Наддержава замість ЄС – ультиматум Німеччині та Франції” – під таким гучним заголовком на сайті телеканалу tvp.info в понеділок вранці 27 червня з’явився аналіз документа, який Штайнмаєр і Еро ще навіть не встигли представити країнам “Вишеградської четвірки” в той же день у Празі . У статті наголошувалося, що Берлін і Париж після виходу Великобританії з ЄС хочуть піти шляхом ще більшої інтеграції в рамках ЄС, створивши “єдину європейську країну”, де все буде залежати від кількох сильних європейських гравців. Отже, країни-члени, фактично, не матимуть права на власну армію, свої спецслужби, окремий кримінальний кодекс, окрему податкову систему.
Міністр національної оборони Польщі Антоній Мацеревич, коментуючи документ, назвав його “нервовими діями” з боку зовнішньополітичних відомств Німеччини та Франції. Він розкритикував Берлін і Париж за те, що в розділах, котрі стосуються безпеки, немає жодної згадки про НАТО, хоча пропозиції в цій сфері є аналогічними тим, які реалізуються в рамках Північноатлантичного альянсу. Він також поскаржився, що в документі більший акцент робиться на захист від загроз із півдня, ніж зі сходу.
Прес-секретар президента Польщі Марек Магеровський наголосив, що саме через спроби ЄС створити наддержаву мешканці Великобританії вирішили сказати Європі “ні”. Він натякнув на можливий парад національних референдумів про вихід з ЄС, якщо гасло “більше Європи” щодня будуть чути громадяни країн-членів, зокрема, Нідерландів, Франції та Австрії.
Голова МЗС Польщі Вітольд Ващиковський пом’якшив риторику колег, зазначивши, що сьогодні ніхто не має наміру створювати наддержаву, але є спроби зробити “спеціальні зони в рамках ЄС на базі єврозони”. Насправді, в Польщі здавна побоюються випасти у “другу лігу” Євросоюзу саме через те, що Варшава не входить у єврозону. У Польщі не хочуть появи Європи “двох швидкостей”, де основні рішення приймалися б у колі країн, які перейшли на євро. Проти цього свого часу боровся ще екс-прем’єр Польщі Дональд Туск. Тому можна припустити, що як президент Європейської Ради він у Брюсселі не допустить такого варіанту розвитку подій.
На відміну від представників влади польське експертне середовище досить стримано відреагувало на пропозицію Берліна і Парижа. Деякі експерти стверджують, що в документі є багато пропозицій, які є очевидними і з якими варто було би погодитися. Інші зауважують, що частину з них не схвалять самі ж Німеччина і Франція, оскільки це вимагатиме законодавчих змін у цих країнах.
Варто зазначити, що дискусія в Польщі про стратегію Німеччини та Франції не пройшла повз увагу Росії. Прокремлівські ЗМІ відразу підхопили цю тему. Використовуючи гасло “Розділяй і володарюй” і керуючись “темниками” з Кремля про неминучість розпаду ЄС, вони відзначали, що “імперські амбіції Німеччини налякали Польщу”, а “Варшава з історичного погляду не має причин довіряти сусідам”.
Звичайно, результати референдуму у Великобританії викликали рефлексії і в Польщі. Владний політикум у Варшаві наголошує, що Євросоюз нині потребує реформ, щоб вижити в непрості часи. Однак, на відміну від Німеччини і Франції, які бачать майбутнє Європи у фактичному посиленні європейських інституцій, у Польщі пропонують будувати Спільноту на базі “вільних народів”. Члени польської партії влади “Право і Справедливість” (PiS) натякають, що саме “закручування гайок” європейським столицям, значні обмеження і повчання з боку Брюсселя відлякали від проекту “Євросоюз” британців.
У Польщі мають свій інтерес в ослабленні впливу чиновників із брюссельських кабінетів на національні столиці. Варшава останні півроку перебуває під пильною увагою Єврокомісії, яка почала процедуру оцінювання стану верховенства права в Польщі у зв’язку з ухваленням низки законів, які, на думку Брюсселя, можуть суперечити нормам демократії. Тим часом, у внесенні в майбутньому змін до закону про ЄС польська влада бачить можливість позбутися надокучливих листів, а також інспекторів з Брюсселя, які будуть вказувати, як їй жити далі.
Втім, не варто сподіватися, що Польща в світлі озвучених пропозицій, які навіть не мають статусу офіційних документів, робитиме якісь демарші в бік Брюсселя чи Берліна з Парижем. Варшава просто на старті дискусії про майбутнє ЄС хоче дати зрозуміти іншим партнерам по ЄС, що є однією з найбільших країн Співтовариства, і її голос слід враховувати. Її побоювання посилюються фактом, що після “розлучення” Лондона з Брюсселем Польща автоматично стає найбільшою країною ЄС, яка не входить в єврозону і не має на це ніяких перспектив у найближчому майбутньому.
ТЕРМІНИ УХВАЛЕННЯ РІШЕНЬ
Великобританія чудово розуміє, що тільки вона може «натиснути на кнопку» фактичного виходу з Євросоюзу. Але ніхто – ні проєвропеєць Девід Кемерон, ні переконаний євроскептик Борис Джонсон – не поспішають це робити. Вони обидва свідомі того, що процедура «розлучення» залежить від них, а поки ж вони тримають Європу в заручниках.
Розвиток ситуації в Європі донедавна був таким, що нікого не здивувало б, якби восени Лондон оголосив про «другий тур референдуму». Однак на цьому тижні раптово з’явилася вимога Франсуа Олланда про терміновий початок переговорів з “офіційного розлучення”.
Очікується, що у вересні цього року збереться спеціальна нарада лідерів. На ній 27 держав-членів мають домовитися про конкретні проекти для досягнення протягом наступних 6 місяців економічного зростання і зміцнення безпеки.
Наступним кроком мають бути засідання Європейської Ради в жовтні й грудні 2016 року. На них Рада повинна оцінити прогрес і дати необхідні вказівки.
З нагоди 60-річчя Римського договору 25 березня 2017 року 27 країн-учасниць повинні будуть затвердити новий спільний європейський проект.
Ольга Танасійчук, Роман Сущенко, Юрій Банахевич
За матеріалами: Укрінформ
Поділитися новиною
