1633
До побачення, неякісні ліки? Хто вирішуватиме, чим лікуватися українцям
— Казна та Політика
Дуже мало людей, купуючи ліки в аптеці чи дивлячись на рецепт лікаря, задумуються про те, що ж вони купують.
Та й не мають вони цього робити — це робота фармацевтів, а не пацієнтів. Саме вони мають сказати, які ліки ефективні, а які є суто маркетинговим продуктом розрекламованої витяжки якогось слоно-носорога, що рятує від усіх хвороб.
Така проблема неякісних чи недієвих ліків, або використання занадто дорогих медпрепаратів, вирішується єдиним державним переліком лікарських засобів.
Ліки, які не входять до цього переліку не можуть закуповуватися за кошти державного бюджету, а в деяких країнах лікарі не можуть їх прописувати пацієнтам, а можуть лише рекомендувати.
Уявіть собі, як такі переліки почали бити по кишеням фармацевтичних компаній.
Тут продаєш собі екстракт магічної п’явки, яка лікує від усіх хвороб світу, аж раптом тобі кажуть, що ефективність таких ліків клінічно недоведена, і тому їх призначення може носити лише рекомендаційний характер.
Всесвітня організація охорони здоров’я створила перший примірний перелік ще у 1977 році.
Він мав на меті показати, в яких ліках співвідношення ціна-якість є найкращим. Фактично він формувався за трьома основними принципами: клінічна доказова база, наявність препарату в протоколах лікування різних країн та фармакоекономічні критерії, а саме які ліки найбільш доцільно економічно закуповувати.
Розуміючи, що навіть найбагатші країни світу не можуть дозволити собі лікувати пацієнтів дуже дорогими ліками, фармацевти і лікарі взялися аналізувати, що краще застосовувати та при яких захворюваннях.
Як це зараз працює в Україні
Сьогодні в Україні існує декілька різних переліків ліків, якими користуються заклади охорони здоров’я: Державний формуляр лікарських засобів, Національний перелік лікарських засобів та Перелік лікарських засобів, які можуть закуповувати заклади охорони здоров’я за бюджетні кошти.
Фактично до одного з них потрапляли всі препарати, які сьогодні зареєстровані в Україні. Навіть те, що закордоном вважалося б БАДом (біологічно активні добавки), в Україні на ура закуповують за кошти державного бюджету.
Наприклад, лідером продажів в аптечних мережах є препарат “Актовегін”. Його купують не тільки пацієнти за власні кошти, але й закуповують майже всі лікарні України на мільйони гривень щороку.
Проте, мало пацієнтів знають, що це чи не єдиний препарат, в якого немає зареєстрованої хімічної формули, адже фактично основа препарату — витяжка з бичачої крові, тобто фільтрована кров телят. Так само “ефективно” до 30 років ХХ століття туберкульоз лікували собачим жиром.
Насправді, через велику кількість переліків і спектру ліків в Україні профільні лікарні, зазвичай, закуповують дуже “непрофільні” препарати.
Так, психіатричні лікарні при мінімальних бюджетах закуповують не препарати для лікування психіатричних станів та захворювань, а гепатопротектори чи антибіотики. Здавалося б спочатку треба лікувати саме захворювання, а потім вже всі супутні хвороби.
В Україні ж закуповується все, що є на полицях дистриб’юторів. Зазвичай торгові представники приходять до головного лікаря з конкретним переліком залишків того, що є в них на складах, і саме в такому вигляді замовлення у вигляді сформованого списку і потрапляє до номенклатури, тобто переліку того, що буде закуповуватися.
Тепер же, з єдиним чітким переліком, впихнути “потрібні” препарати не по основній хворобі, дорогі чи з недоведеною ефективністю, буде в рази важче.
Що хочуть зробити
Через 40 років після цивілізованого світу ідея створити єдиний перелік дійшла і до України.
Тепер і в нас хочуть мати економічно та клінічно обґрунтований список препаратів, щоб таким чином, принаймні, державні гроші витрачати на те, що найбільш ефективне та економічно доцільне.
Чи варто казати, що конкурс на експертів, які обиратимуть цей список шалений, адже від їх рішення залежать величезні прибутки фармацевтичних компаній в Україні.
Минулого року, коли виникла ідея перекласти та взяти за основу перелік препаратів Всесвітньої організації охорони здоров’я, зчинився величезний скандал. Мовляв нам треба виключно свій і міжнародні експерти нам не указ.
На 12-18 вакантних місць експертів, що обиратимуть Національний перелік, подалося 30 кандидатів. Більше половини з них, 18 чоловік, представники Державного експертного центру, тобто державної установи при Міністерстві охорони здоров’я, яка вирішує, які препарати можна пускати на український ринок, а які – ні.
Щоправда, в багатьох з цих експертів є конфлікт інтересів, адже прямо чи опосередковано вони пов’язані чи то з фармацевтичними групами або аптечним бізнесом.
Так, наприклад, Марина Дудлей, яка п’ять років поспіль працювала завідувачем аптеки “Фалбі” та Мирослава Яременко, яка була офіційним представником цієї ж аптечної мережі.
Екс-президент “Фалбі” Михайло Пасічник – соратник Петра Багрія, президента “Асоціації виробників ліків України”.
Саме Багрій за часів керівництва міністерством Олега Мусія домігся призначення Михайла Пасічника Головою Державної служби лікарський засобів. Заступницею Пасічника відразу призначили Олену Алексєєву, екс-директора “Асоціації виробників ліків України”, президентом якої є Петро Багрій.
До цієї асоціації входить більшість українських виробників, які зацікавлені в тому, щоб їх препарати були в переліку ліків, які закуповуватиме держава, або в тому, щоб налагоджувати виробництва того, що туди потрапить.
Нагадаємо, згаданий Петро Багрій — є ексклюзивним постачальником багатьох препаратів іноземних фармацевтичних компаній, які перепаковуються на його заводі “Люмєр-Фарма”.
Вартий уваги також інший експерт — Владислав Онищенко. Як зазвичай і стається, після керівної посади в держорганах відразу після звільнення Онищенко вирішив заснувати свою громадську організацію “Союз споживачів медичних послуг”.
До цього він був головним інспектором України (в.о) з контролю якості лікарських засобів.
Цікаво, що співвласниками його організації виступили люди, тісно пов’язані з фармацевтичним бізнесом. Так, наприклад, одним із співвласників організації є Ігор Вовкодав, який також володіє чи пов’язаний через родичів з 14 іншими фармацевтичними компаніями, чи тими які надають їм послуги.
Вовкодав є керівником компанії “Фарм-рост”, яка надає всі можливі послуги з просування препаратів на ринку. Тому важко говорити про відсутність конфлікту інтересів в Онищенко, чий бізнес партнер займається просуванням ліків.
До того ж, невідомо, як Онищенко хоче потрапити до експертного комітету, якщо в документі Міністерства охорони здоров’я чітко сказано, що експерти повинні працювати в закладі охорони здоров’я, або вищому медичному навчальному закладі, або науково-дослідній установі. Тобто, зі списку автоматично виключаються представники громадськості.
Конфлікт інтересів є в запорізьких науковців. Так, зокрема Ольга Гетало забула вказати в своєму резюме, що до цих пір залишається власником та директором ПП “Вірго”, основним зайняттям якого є роздрібна торгівля фармацевтичними товарами.
Слід відзначити і окрему групу пов’язаних експертів з Житомира. Так, наприклад Сергій Грищук та Валентин Парій є представниками однієї організації – БО “Лікарняна каса житомирської області”, Парій є головою правління, а Грищук заступником виконавчого директора.
Академік Парій має і невеличкий бізнес разом з виконавчим директором Лікарняних кас — ТОВ “Євро-ВВ”, тому громадських активістів-академіків поєднують не лише наука, а й бізнес-інтереси.
Є представники і іншої житомирської організації — Ольга Стецюк від ГО “Спілка працівників фармації”, але навряд чи вона пройде, як і Онищенко, оскільки громадськість до участі не допускають.
Пов’язані між собою і експерти, які подалися від Львівського медичного університету. Його представляють Андрій Зіменьковський, завідувач кафедри клінічної фармації, фармакотерапії та медичної стандартизації, син ректора університету та його підлегла Уляна Янишин.
За однією ж адресою прописки із Зіменьковським, яку він вказав в резюме, живе людина з таким же самим прізвищем, але іншими ініціалами Зіменковський Володимир Олегович. Останній є співвласником ТОВ “Науково-практичний центр “Лабофарм”.
Сам же завідувач кафедри свого часу був помічником народного депутата Сятині Михайла Луковича, який має фармацевтичний бізнес: є співласником ТОВ “Український фармацевтичний центр”, ТОВ “Укрфармо”, ТОВ “С. І. Б. трейд”, а дружина разом зі словаками є співвласницею ТОВ “Транскотракт-медікал Україна”.
Найголовніша проблема новоствореного органу, як і усього в нинішній Україні — це відсутній принцип рівного представлення інтересів різних груп. Наприклад, асоціація національних виробників може мати місце в складі цієї робочої групи, але воно повинно бути урівноважене представниками індійських компаній чи компаній виробників інноваційних ліків.
Представників лікарських та пацієнтських об’єднань взагалі немає, і вони, мабуть, навіть не здогадуються про створення цієї групи.
Практично весь склад центрального формулярного комітету Міністерства охорони здоров’я, який формує національний формуляр, переходить до нового органу, що є прямим конфліктом інтересів і чим він буде відрізнятися від формулярного комітету, взагалі не зрозуміло.
Відбувається монополізація ринку, адже одні і ті самі люди формують всі переліки в країні та ще й відповідають за реалізацію їх положень.
Так 6 представників Центрального формулярного комітету подали документи в Експертний комітет з формування переліку. Серед них Валентин Парій, Тетяна Думенко та Тетяна Ковальчук, Ольга Садовнича, Яковлева Лариса та Олена Матвєєва.
Всі вони, окрім Парія та Яковлевої, є й працівниками Державного експертного центру. Постає питання чи Центральний формулярний комітет буде розформовано, чи ті люди, яких оберуть до експертного комітету вийдуть з нього, чи, як зазвичай це відбувається — одні і ті ж люди посідатимуть місця і там і там.
Адже в існуючих формулярах та національних переліках є торгові назви препаратів, закупівля яких прямо заборонена національним законодавством і там безперечно лідирують національні виробники.
Наприклад, Одеський медуніверситет прямо планує закупити “Преднізолон” виробництва компанії “Дарниця”, а Український науково-практичний центр ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України – препарат “Лесфаль”, який мало того що є безрецептурним препаратом (тобто фактично БАД) так і випускається одним виробником — компанією “Фармак”.
До цього переліку експертів-монополістів, які десятками років займаються формуванням переліків, можна віднести і кандидата Петра Середу, керівника Державного науково-експертний центр лікарських засобів, який займався не просто експертизою, а науковою експертизою з 1999 року, коли МОЗ України була проведена реорганізація Фармакологічного комітету МОЗ України в державне підприємство – Державний науково-експертний центр лікарських засобів (ДНЕЦЛЗ) МОЗ України.
Цікаво, що під час конкурсного відбору в вимогах було зазначено обов’язкову відсутність зв’язків експертів протягом останніх чотирьох років з фармацевтичними компаніями, про який можна прочитати в додатку 1. Тим не менше, одна з претенденток — Ореста Спіняжко — ще минулого року працювала в компанії “Актавіс”.
Фактично всі, хто подалися формувати “новий перелік”, або представники старих “експертних” груп, які сформували вже не один перелік в цій країні, або представники певних бізнес структур чи фармацевтичного лобі.
Питання в тому, як експертів перевірятимуть на наявність інтересів, адже жоден з них офіційно про нього не заявив.
Олександра Устінова, Центр протидії корупції
За матеріалами: Економічна Правда
Поділитися новиною
