802
Приватизація держбанків: за безцінь або ніяк
— Казна та Політика
Уряд намагається стратегічно вирішити проблеми держбанків країни. Те, що ці фінустанови неефективні, нещодавно визнала і глава НБУ Валерія Гонтарєва. Змінити ситуацію чиновники планують, продавши до 2018 року 20-відсоткову частку акцій в державних фінансових установах.
Однак експерти сумніваються, що приватні інвестори будуть зацікавлені в такій покупці в найближчій перспективі. Чи варто очікувати приватизації держбанків і якими будуть наслідки для банківського ринку в цілому?
Валіза без ручки
Літня спека не злякала сотні киян, які щомісяця в цей період традиційно шикуються в багатогодинні черги під відділеннями державного Ощадбанку для оплати комунальних послуг. За будь-якої погоди банк залишається популярним для пенсіонерів і працівників бюджетних установ, і завдяки цій популярності практично захлинається потоком клієнтів, кількість яких в період кризи в державних банках зазвичай зростає.
Безумовно, державні фінустанови виконують колосальну соціальну функцію, але є і зворотний бік медалі. За підсумками минулого року найбільші держбанки – Ощадбанк і Укрексімбанк – отримали 12 млрд гривень і 14 млрд гривень збитку відповідно. Роком раніше – 8,5 і 9,8 млрд гривень. Через багатомільярдні збитки держава змушена постійно поповнювати їхній капітал. На такі цілі, за оцінками Національного банку, за останні 9 років витрачено майже 90 млрд гривень коштів платників податків.
“Протягом тривалого часу ці банки залишалися неефективними через слабкість корпоративного управління, відсутність зрозумілих бізнес-моделей і кредитування підприємств у колі бізнес-інтересів політичних діячів. Це несе значні фіскальні ризики”, – заявила голова НБУ Валерія Гонтарєва під час презентації першого звіту з фінансової стабільності. Вона також зазначила, що регулятор рекомендує прискорити стратегічне реформування цих структур, включно із призначенням менеджменту на конкурсних засадах і залученням у капітал стратегічних інвесторів.
Кабінет Міністрів презентував стратегію реформування державного банківського сектора ще в лютому поточного року. В рамках цієї стратегії планується поетапний вихід з капіталу держбанків, зокрема приватизація найбільших державних гравців – Ощадбанку та Укрексімбанку. Ймовірно в середині 2018 року уряд планує продати близько 20% акцій держбанків. Надалі, до кінця 2020 року, може бути ухвалено рішення про повну приватизацію, оскільки, як то кажуть у стратегії, “держава не має наміру зберігати свою частку власності довше, ніж це необхідно для максимізації вартості для платників податків”.
Відносно решти держбанків уряд анонсував повний вихід з їхнього капіталу до кінця 2017 року. Швидше за все, націоналізований в 2009 році Укргазбанк буде виставлено на продаж. Це великий і прибутковий гравець, який нещодавно заявив про завершення фінансового оздоровлення і повне погашення стабілізаційних кредитів НБУ. Що стосується решти невеликих і, по суті, заморожених структур – “Українського банку реконструкції та розвитку” і “Земельного банку”, то, швидше за все, їм уготовано долю санаційного Родовід Банку, який був переданий до Фонду гарантування вкладів фізосіб для ліквідації відразу ж після презентації стратегії.
Після рішення по Родовід Банку реалізація стратегії застопорилася у зв’язку зі зміною уряду і кадровими перестановками в Мінфіні та стала черговою декларацією про наміри. Крім того, реалізація амбітних планів Кабміну вимагає змін законодавства, зокрема зняття заборони на приватизацію держбанків, зміни їхнього статусу в системі гарантування вкладів і оновлення порядку призначення керівництва. Однак рано чи пізно й ці бюрократичні формальності дозволять, і питання, що буде з найбільшими державними банками та їхніми вкладниками, стане актуальним.
Купи слона
За оцінками інвестиційних банкірів, повний продаж державних банків найближчим часом малоймовірний з причин низької якості банківських активів в Україні, несприятливу екологічну ситуацію в економіці країни і відсутність платоспроможних покупців.
Зокрема, фахівець відділу продажів боргових цінних паперів Dragon Capital Сергій Фурса оцінює ймовірність повної приватизації держбанків як нульову, припускаючи лише часткове входження в їхній капітал протягом 2-3 років міжнародних інвесторів, таких як Європейський банк реконструкції та розвитку або Міжнародна фінансова корпорація (IFC).
На його думку, це дозволить поліпшити систему корпоративного управління і підвищити прозорість фінустанов, після чого можна буде знову подумати про продаж. За оцінками експерта, про ціну цих активів говорити поки рано, оскільки поточна вартість українських банків через вантаж накопичених боргів прагне до нуля і зараз український банківський сектор малопривабливий для інвесторів.
Керуючий партнер Capital Times Ерік Найман прогнозує, що в цьому році покупців на держбанки не буде, але вони можуть з’явитися вже в наступному. За його оцінками, вигідний продаж малоймовірний, оскільки ціна буде нижче балансового капіталу і не дозволить державі окупити свої вкладення. Серед потенційних покупців експерт назвав ЄБРР, зазначивши, що це буде комерційна інвестиція і вже через 5 років інвестор зможе подвоїти вкладення, продавши свою частку вдвічі дорожче.
“100%-ва державна гарантія за вкладами в Ощадбанку піде в минуле. Держбанки стануть відповідальнішими, прозорими і більш ринковими. Стійкість банківської системи виросте”, – перерахував Найман наслідки такої угоди, зазначивши, що відтік вкладників з держбанків малоймовірний, оскільки одним з акціонерів буде така солідна структура, як ЄБРР.
Керівник аналітичного відділу Concorde Capital Олександр Паращій вважає, що до продажу держбанків доцільно поміняти їхню систему корпоративного управління і ввести в наглядову раду незалежних директорів. А якщо для цього доведеться продати частину акцій банків ЄБРР або IFC, то і це потрібно зробити.
За його оцінками, говорити про ціну продажу передчасно, але, швидше за все, вона буде близько одного капіталу. “Головним наслідком для ринку має стати поліпшення ефективності роботи банків, підвищення якості ризик-менеджменту, системи добору позичальників. Для вкладників нічого не зміниться, хіба що якість послуг може зрости”, – прогнозує експерт. Паращій також відзначив, що ефект для ринку може бути істотним, тільки якщо держбанки купить хтось із вже чинних гравців, але поки про наявність таких планів невідомо.
Що стосується термінів продажу, то чим швидше він відбудеться, тим буде краще для держави, але такий сценарій малоймовірний. “Якщо дивитися на приватизаційні процеси в Україні, наприклад, на те, що відбувається із “Центренерго”, особливого оптимізму щодо термінів у мене немає”, – пояснив він.
Підводні камені
Експерти з-поміж колишніх керівників найбільших держбанків, які не з чуток знають проблеми цих фінустанов, солідарні з інвестбанкірами. Вони вважають продаж держбанків в найближчій перспективі невигідним.
Голова правління Української міжбанківської валютної біржі Анатолій Гулей (в минулому – голова правління Ощадбанку) упевнений, що розмови про продаж держбанків на даному етапі – спекулятивне питання, в якому є тільки політика і немає економіки. “Коли міжнародні експерти проведуть аналіз і доведуть, що це вигідно, це одна справа. Але коли про це говорять політики або депутати – це просто смішно”, – зазначив він.
Екс-банкір також нагадав, що розмови про продаж держбанків тривають останні 10 років, оскільки гарантія Ощадбанку “психологічно тисне на бюджет”, і міжнародні експерти в своїх оцінках неодноразово звертали увагу українського уряду на нераціональність постійних витрат коштів платників податків на докапіталізацію держбанків. Але далі розмов справа поки не заходила.
“Мінфін стверджує, що у них є стратегія, але для її реалізації потрібна дорожна карта. Поки ця стратегія лише як декларація, по ній ніхто не рухається. Питання поки що відкладено. Теоретично, продаж – це правильно. Але будь-який експерт скаже, що продавати, коли немає ринку, коли немає зростання економіки, невигідно. Країна дуже низько оцінюється міжнародними експертами за критеріями ризику, тому продавати зараз не варто”, – додав Гулей.
Як альтернативу він вважає за доцільне розмістити акції держбанків на Варшавській біржі, щоб поспостерігати, як вони будуть котируватися, або запропонувати покупку цих акцій громадянам України – вкладникам цих банків. Залучення іноземних інвесторів, які будуть міняти корпоративне управління в банках на свій лад і вирішувати, як розпоряджатися мільярдними коштами українських вкладників, на думку експерта, є конфліктом інтересів.
Глава Центру економічних досліджень і прогнозування “Фінансовий пульс” Сергій Мамедов (у минулому – голова правління державного Укргазбанку) називає плани продажу найбільших держбанків абсолютно нереалістичними. За його оцінками, ціна продажу акцій цих банків буде значно нижче номіналу, але навіть якщо теоретично уявити ймовірність продажу за номіналом, збитки складуть колосальну суму.
“В Ощадбанк держава вклала 29,9 млрд гривень, а капітал зараз – 13,3 млрд. Втрати складуть 16,6 млрд гривень, або 56%. Укрексімбанк отримав 21,7 млрд гривень, його капітал – 4,6 млрд гривень, втрати будуть 17 млрд гривень, або 79%. В Укргазбанк вклали 13 млрд, капітал банку – 4,3 млрд, втрати – 8,8 млрд, або 67%”, – пояснив він, відзначивши, що державі буде складно змиритися з такими збитками, і виникне багато запитань до уряду, який ризикнув провести такий продаж.
Також серед факторів, що стримують приватизацію держбанків, Мамедов назвав високу концентрацію державних і комунальних підприємств у їхніх активах, яка за оцінками аналітиків може складати близько 45%, або 77 млрд гривень в Ощадбанку, 47%, або 67 млрд в Укрексімбанку, 69%, або 30 млрд гривень в Укргазбанку (з урахуванням державних паперів і депозитних сертифікатів).
Крім того, держбанки виконують специфічну роль, допомагаючи уряду в кредитуванні держпрограм і покриваючи бюджетний дефіцит, від чого відмовитися дуже складно. Крім цього, як зазначив експерт, продаж гальмує низька рентабельність, оскільки, за його оцінками, якщо враховувати показник розформованих резервів з початку року, поточний результат діяльності держбанків буде гірше офіційно оголошеного. Все це, кажуть експерти, ускладнюється відсутністю потенційних інвесторів.
У сухому залишку
Якщо підсумувати оцінки експертів, то минула десятирічка розмов про продаж держбанків плавно переходить в десятирічку підготовки до цього продажу. І немає жодних гарантій, що ці угоди відбудуться, але механізм уже запущено.
Судячи з усього, процес буде тривалим. Наприклад, Мінфін повідомив про попередні переговори з ЄБРР і IFC про їхнє входження в капітал Ощадбанку та Укрексімбанку ще на початку березня, відразу після презентації нової стратегії держбанків, однак через півроку новин з цього питання більше не було.
Зрозуміло, до входження в капітал будь-який бізнесмен хоче детально вивчити об’єкт інвестування і може висунути ряд умов. За відомостями учасників ринку, саме на прохання ЄБРР і IFC Національний банк вирішив послабити валютне регулювання в травні-червні, скасувавши бар’єри для залучення інвестицій і виплати дивідендів.
Тим часом, державний Ощадбанк активно продовжує дострокове погашення кредитів рефінансування НБУ. За інформацією банку на кінець травня, менш ніж за півтора року він повернув регулятору 14,39 млрд гривень. За відомостями джерел в банку, зараз його документи активно шерстять експерти ЄБРР, і погашення кредитів перед НБУ є однією з умов інвестора.
До Укргазбанку, швидше за все, придивляється IFC, з якою банк 17 травня підписав договір про співпрацю в сфері “зеленого” фінансування, що спрощує кредитування проектів відновлюваної енергії та енергозберігаючих технологій. Робота йде повним ходом.
Водночас, вкладникам великих держбанків, якщо їх якимось чином лякає перспектива несподівано і швидко стати вкладниками приватних банків, хвилюватися не варто. У найближчі кілька років повний продаж цих банків малоймовірний. Уряд навряд чи ризикне продавати такі активи за безцінь, а для продажу хоча б за ціною одного капіталу потрібно ретельно підготуватися.
Що стосується дрібніших установ, то, швидше за все, зі сплячого режиму вони плавно перейдуть в режим ліквідації, але завдяки їхній мізерній частці на ринку ця подія пройде для банківської системи непоміченою.
У будь-якому випадку, продаж держбанків буде вигідним для дійсних клієнтів держбанків. Через побоювання банкірів втратити частку ринку, що може бути побічним ефектом продажу, клієнти зможуть отримати кращу якість сервісів. І більше не втрачати свідомість в багатогодинних чергах щомісяця, у двадцятих числах.
Ольга Некрасова
За матеріалами: РБК-Україна
Поділитися новиною
