1647
Формула з наперстка: як донецьке вугілля стало роттердамським
— Енергетика
14 червня парламентський комітет з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки зібрав круглий стіл, щоб вислухати всі «за» і «проти» щодо нового Порядку формування прогнозної оптової ринкової ціни електричної енергії. Нацкомісія з питань регулювання енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП) затвердила його ще 3 березня 2016 року, але поки що не застосовувала.
Ціни на електроенергію в Україні – фіксовані і формуються держрегулятором. І якщо для населення їх встановлюють на більш-менш тривалий період, то для промисловості переглядають щоквартально – як правило, у бік зростання – і залежать вони від цілої низки чинників. Графік прогнозного збільшення цін важливий для загального регулювання економіки. Новий документ НКРЕКП цікавий тим, що в розрахунок уперше введено формулу вартості вугілля з прив’язкою до світового ринкового індикатора – API2+, який означає: біржова ціна в порту Роттердама за останні 12 місяців, плюс вартість доставки з Роттердама в Україну, плюс вартість розвантаження в порту України.
Голова НКРЕКП Дмитро Вовк довго відмовлявся публічно коментувати появу такої дивної прив’язки, пояснюючи це тим, що її ще не схвалено. 28 квітня нинішнього року Мін’юст нарешті затвердив новий порядок формування з «роттердамською» прив’язкою. І з травня НКРЕКП уже могла б застосовувати його для розрахунків оптової ринкової ціни електроенергії, але поки що веде розрахунки, виходячи з ціни 1250 гривень за тонну вугілля, а за нинішнього індикатора API2+ вона має становити не менш як 1600 гривень за тонну.
У гравців енергетичного ринку і профільних експертів постало закономірне питання: невже відстань від донецьких шахт до вітчизняних ТЕС можна порівняти з відстанню від Роттердама до кордону України? А головне – у якому порту треба перевантажувати донецьке вугілля, щоб доправити його, наприклад, на Луганську ТЕС? Під час круглого столу колишній член НКРЕКП Андрій Герус звернув увагу присутніх і на те, що на сьогодні компанія ДТЕК Ріната Ахметова контролює 80% видобутку вугілля і 70% виробництва електроенергії на ТЕС: «Одна компанія сама видобуває і сама собі продає».
Яскрава презентація
Цікаву новину перед своїм виступом повідомив голова НКРЕКП Дмитро Вовк. Виявляється, з 1 червня на вітчизняні ТЕС перестало надходити вугілля з окупованих районів Донбасу – нібито через страйк шахтарів. Виникли серйозні проблеми з антрацитом, «хоча ситуація не така критична, як торік», уточнив чиновник. Цікаво, що два тижні про цю ситуацію мовчали і в Міненерговугілля, і в ДП «Укренерго», які ведуть щоденну статистику поставок і залишків запасів вугілля на складах ТЕС. Та й «Укрзалізниця» нічого не повідомляла про зупинку курсування вантажних поїздів з ОРДЛО.
За даними Всеукраїнської енергетичної асамблеї (ВЕА), на сьогодні для теплової генерації України держшахти постачають 15% вугілля, приватні шахти ДТЕК – 85%. Причому майже весь антрацит на окупованих територіях теж добувають шахти, підконтрольні ДПЕК.
Але Дмитро Вовк у таку статистику не заглиблювався, він розгорнув яскраву презентацію аргументів на користь методології з прив’язкою до Роттердама. Виявляється, раніше в Україні чиновники ціну вугілля у вартості кВ-год. електроенергії, що виробляється на ТЕС, ставили «зі стелі» і корелювали в ручному режимі. Через це неможливо було регулювати порядок визначення ціни на е/е для ТЕС, а отже, не було змоги прогнозувати її зміни в подальшому.
А ось прив’язка до світового ринкового індикатора API2 + дає можливість уникнути ручного режиму. Більше того, в разі початку бойових дій на Донбасі наші генерувальні компанії матимуть гроші для закупівлі антрациту за кордоном. А ще підвищення ціни вугілля для держшахт сприятиме зниженню їхньої збитковості.
Пригадуємо, у лютому 2015 року, в розпал протистояння міністра Демчишина з ДТЕК щодо собівартості тонни вугілля на вітчизняних шахтах, той же Вовк на засіданні комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу розгорнув чудову презентацію, де наочно довів, що вартість вугілля становить 1100 гривень за тонну, а не 1400 гривень, як вимагав ДТЕК.
Минуло трохи більш як рік, і тепер Вовк із легкістю довів, що тільки «роттердамська» ціна врятує вітчизняну генерацію від колапсу. І це при тому, що імпортне вугілля у виробництві е/е становить 5–7%. Зате відсоток підвищення ціни на електроенергію за «роттердамської прив’язки» обчислюється десятками відсотків, а вугільно-електричний монополіст отримує відразу два профіти: спочатку – за вугілля, потім – за електроенергію.
Паливні наперсточники
В Україні формулу ціноутворення з прив’язкою до світових індикаторів на паливний ресурс почали застосовувати 2008 року, коли ВАТ «Укрнафта» зобов’язали продавати нафту тільки через біржу. «У формулі як базу використовують ціну російської нафти сорту urals, причому беруть котирування за північним і південним Platts, де враховують особливості логістики. Оскільки українська нафта за якістю краща за російську, і вихід продукції від неї більший, робляться відповідні коригування. У цілому можна сказати, що формула об’єктивна», – констатує Сергій Куюн, директор консалтингової групи « А-95».
Нафта власного видобутку в Україні забезпечує лише близько 20% споживання нафтопродуктів, а на 80% країна залежить від їхнього імпорту. Не було б нафтопродуктів, ми б імпортували нафту, тож у будь-якому разі були б прив’язані до світових котирувань, вважає експерт.
Удруге схожа формула «засвітилася» в російсько-українському газовому контракті від 2009 року. І там уже використали ноу-хау. Серед базових індикаторів з’явилася позиція «топковий мазут», хоча в Україні на ТЕС і ТЕЦ переважно використовують вугілля, а мазут тримають для підстрахування на випадок форс-мажору. Але вугілля у формулі не було. Вартість мазуту в будь-якому випадку вища, ніж вугілля, а отже, і кінцева ціна газу буде вищою. Хто і в якому відомстві відповідав за цю формулу? Міністром економіки на той момент був Богдан Данилишин, а міністром фінансів – Віктор Пинзеник. Останній залишив посаду в лютому 2009 року, рівно через місяць після підписання горезвісного контракту.
Третій раз знову «відзначилася» формула ціни на газ, тепер уже для внутрішніх споживачів. Оскільки українська промисловість давно купує газ за ринковими цінами, влада вирішила навести комерційний лад у сегменті побутових споживачів і теплокомуненерго (ТКЕ). З 1 травня 2016 року ціна газу для них підвищилася майже увічі і стала єдиною – 6879 гривень за 1000 «кубів». Як базовий індикатор взяли спотову ціну на найбільшому європейському газовому хабі – Баумгартен (Австрія), плюс доставка до кордону України.
«Такий принцип формування ціни на газ міг би бути, якби ми на 100% залежали від імпорту. Я не кажу, що тарифоутворення має бути якось розділено за газом власного видобутку і за імпортом, але це має бути мікс, – пояснює Валентин Землянський, газовий експерт. – За даними НАК, торік населення спожило 11,3 млрд «кубів», а ТКЕ – 5,9 млрд, тобто всього 17,2 млрд «кубів». «Укргазвидобування» за минулий рік дало 14,5 млрд кубометрів. Потрібен запас усього 4 млрд куб. м імпортного газу. Відповідно, і формування ціни має йти зовсім інше».
Таке різке підвищення ціни призвело до ще більших проблем: по-перше, у юридичних осіб вимиваються обігові кошти і йде зростання собівартості, яке лягає на споживачів. По-друге, відсутність прив’язки нових тарифів до реального рівня доходів населення. Уряд намагався відійти від масштабного субсидування НАК «Нафтогаз України», а замість цього потрапив в іншу пастку – зростання субсидій для населення. При цьому навіть минула зима – без підвищених тарифів – показала прорахунки політики адресних субсидій.
У міністерствах немає комунікації, тому одні виставили нормативи споживання «зі стелі», інші в пориві популізму, з розповідями про соціальний захист населення, їх швидко профінансували. У підсумку субсидій видали більше, ніж люди спожили газу. Надходження «живих грошей» за газ різко зменшилося. Частина громадян або платить з останніх сил, або відмовляється від газу на користь інших енергоносіїв. І є категорія малозабезпечених, хто споживав його без особливих обмежень, і тепер вони ж дістали можливість і далі не заощаджувати, а жити за рахунок субсидій. А ті, хто споживав розумно, очікують, що заощаджену субсидію їм видадуть грішми.
Але «Нафтогаз» відмовляється приймати від облгазів протоколи соціальних служб із переліком і обсягами субсидій, тому що грошей там закладено більше, ніж вони продали газу.
Хто рахує собівартість вугілля
І ось тепер – донецьке вугілля за ціною роттердамської біржі. І вже не як один з індикаторів чи коефіцієнт на відсоток використання, а на весь обсяг вугілля, який іде на українські ТЕС. Аргумент, що це підвищення тарифу тільки для промисловості, – просто софістичний трюк. Для населення це підвищення позначиться зростанням цін на товари, продукти і тарифи; втратою і скороченням робочих місць, коли підприємство не зможе покривати всіх видатків на свою діяльність або взагалі закриється через втрату конкурентоспроможності. Це також пришвидшує інфляцію й уповільнює економічне зростання країни.
Яка взагалі собівартість видобутку вугілля на українських шахтах? Це питання залишається таємницею за сімома печатками ось уже 20 років. Так, шахти різні, і вугілля в них різне, і економіка кожної шахти унікальна, тому до кожної з них має бути індивідуальний підхід. Проте ніде ніколи не було показано зведених таблиць із даними щодо кожної шахти. Хоча дотації на них обчислювалися десятками мільярдів гривень на рік.
Сьогодні підрахунки собівартості презентують різні організації. Наприклад, існує доповідь Антимонопольного комітету з дослідження ринків вугілля та електроенергії. От і Всеукраїнська енергетична асамблея заявила, що нині середня собівартість вугілля державних шахт становить 2100 гривень за тонну. При цьому переліку фахівців, як і методології вироблених ними розрахунків, – щоб оцінити рівень їхньої компетентності, – немає.
На круглому столі нардепи Лев Підлісецький і Вікторія Войціцька вкотре нагадали, що ДТЕК, незважаючи на неодноразові звернення комітету ВР, не надав даних про собівартість вугілля з власних шахт. У відповідь на це гендиректор ДТЕК Максим Тимченко почав погрожувати: якщо ціна залишиться на нинішньому рівні – 1250 гривень за тонну, то в теплової генерації в разі форс-мажору з АТО не залишиться коштів на закупівлю вугілля в ПАР і Австралії. За його даними, законтрактована ціна вугілля з ПАР з поставкою в Україну в серпні цього року становить $75 за тонну, з Австралії з поставкою на початку вересня – $86. І це вище, ніж пропонована формула API2+ – $50 за тонну вугілля плюс $15 за доставку ($65, або 1625 гривень за тонну).
На жаль, Тимченко не назвав сторін укладення цих контрактів, що вельми прикро, особливо на тлі останніх скандалів про купівлю «африканського» вугілля у гонконгських і кіпрських фірм із російсько-українським корінням. Тому що, за даними Forbes, Австралія пропонує вугілля по $49,9; Росія на Тихому океані – по $52,1; навіть Колумбія – по $44. А українські держшахти сьогодні продають на ТЕС по $44,2. Екс-голова «Макіїввугілля» Станіслав Толчин, якого таки не призначили заступником міністра Міненерговугілля, в заяві, розісланій інформагентствам, також обурився новою формулою з прив’язкою до Роттердама. За його словами, Україна повністю забезпечена власним вугіллям і має виходити з внутрішніх реалій.
Зависло все
Уже понад рік на тому ж сайті Міненерговугілля розміщено проект закону про ринок вугілля, один із розділів якого присвячено формуванню та функціонуванню вугільної біржі. «Ну ви ж не купуєте хліб в Україні за ціною хліба у Франції, три євро за батон. Чому ви хочете, щоб вам платили за вугілля за європейською ціною? Була розмова з представниками ДТЕК, вони кажуть, що тут немає цінового індикатора. Основним завданням біржі і було створення внутрішнього цінового індикатора на вугільну продукцію, який би розраховувався, виходячи з цін усіх комерційних контрактів – як внутрішніх, так і зовнішніх, а також цін біржових угод. Це реальні контракти, які укладають наші учасники ринку. На жаль, інтересу ця пропозиція не викликала», – наголошує Олексій Ластовець, заступник голови Біржового комітету Української енергетичної біржі.
Сьогодні середня ринкова ціна донбаського вугілля – 600–700 гривень за тонну, ДТЕК за підтримки НКРЕКП купуватиме його на своїх шахтах за цією ціною, а заводитиме на свої ТЕС за документами по 1500 гривень, прив’язуючи ціну до API2+ – маржа 900 гривень на тонні. Як же так удалося умовити непримиренного борця з ДТЕК міністра Демчишина, адже саме за нього було затверджено нову формулу? ДТЕК покриває 80% ринку, а решта 20% припадає на «Центренерго», який третій рік не можуть продати, і на «Донбасенерго», виставлений на продаж, який пов’язують з Олександром Януковичем.
«До того ж не треба забувати, що формула API2+ пов’язана з валютою, і якщо зросте ціна валюти, це потягне і ціну електроенергії. Тобто якщо у нас долар стане не 25, а 35, то й ціна вугілля автоматично стане не 1500, а 2300 гривень. І оскільки вугілля – сировина для електроенергії, у нас автоматично зростуть тарифи», – підраховує Ластовець.
На минулому засіданні Дмитро Вовк відмовився презентувати графік прогнозного розрахунку підвищення оптової ціни на електроенергію. Він пообіцяв зробити це на наступному засіданні. Але коли воно відбудеться – наразі невідомо.
Інна Коваль, Олег Кильницький
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
