720
Заступник голови НБУ Дмитро Сологуб: "Хочете кредит під 3%, покладіть депозит під 1%"
— Казна та Політика
Замглави Нацбанку Дмитро Сологуб в інтерв’ю УНІАН розповів про хід місії МВФ, майбутньої першої міжнародної конференції в Україні про трансформацію центробанків, прогнози регулятора і плани щодо лібералізації валютного ринку.
В Україні другий тиждень працює місія Міжнародного валютного фонду, підсумком чого може стати отримання нашою країною чергового траншу кредиту на 1,7 млрд дол. І пов’язаного з програмою фінансування на 5 млрд дол. Від інших кредиторів, включаючи Європейський Союз і уряд США. За оцінками ряду експертів, фонд може піти на поступки за деякими параметрами програми, враховуючи, що Кабінет міністрів з 1 травня підвищив тарифи на газ до ринкового рівня з випередженням графіка, передбаченого програмою співробітництва з МВФ.
В інтерв’ю заступник голови НБУ Дмитро Сологуб розповів про головні питання, які зараз обговорюються з місією МВФ, чи буде переглянутий прогноз по інфляції, беручи до уваги підвищення тарифів на газ, чи є підстави для подальшої лібералізації валютного ринку і пом’якшення монетарної політики, а також про те, коли в Україні знизяться ставки за кредитами.
Дмитро, ви зустрічалися з представниками місії Міжнародного валютного фонду. Які перші підсумки? Україна продовжить співпрацю з МВФ? Які нововведення можливі в оновленому меморандумі?
Глава НБУ вже говорила, що Національний банк виконує всі умови програми співпраці з МВФ. Ми ведемо діалог з представниками фонду постійно, не тільки в період місії. Йде обговорення робочих моментів, і несподіванок для нас в новому меморандумі бути не повинно.
Зрозуміло, що Україні потрібно збільшувати свої резерви. Але немає універсальної формули, щоб вирахувати, скільки резервів потрібно країні. Два роки тому, в 2014 році, резерви були 18 млрд дол. Говорили, що це – мало, всього три місяці імпорту. Зараз у нас резерви 13 млрд дол. І покривають трохи менше 4 місяців імпорту, а рік тому були 5 млрд дол. І покривали менше 2 місяців імпорту. Тобто, складно сказати, який рівень повинен бути.
Ми обговорюємо монетарну політику, перехід до інфляційного таргетування, політику на валютному ринку і фінансовий сектор. Ми провели стрес-тестування і переговори з банками по капіталізації. Які правила нагляду потрібно поміняти, яка стратегія розвитку повинна бути у банківської системи і що вже зараз повинні робити банки, щоб «не проспати» майбутнє.
Одне з наших пріоритетних завдань – поліпшення ситуації з кредитуванням пов’язаних осіб та ідентифікацією власників банків.
Крім питань, які в компетенції НБУ, в програмі МВФ є питання фіскальної політики, державних підприємств, антикорупційної і пенсійної реформ. Але це вже компетенція уряду.
Чи може фонд піти на поступки по якихось параметрах програми, враховуючи, що ми підвищили тарифи на газ з випередженням графіка?
Тарифи на газ – безумовно, важливий сигнал. Але на цьому життя не закінчується, і підвищення тарифів не означає, що можна ще 10 років нічого не робити. З огляду на пережиту кризу, витягати себе з цього болота доведеться досить довго. За зростанням тарифів виникає питання субсидування і енергоефективності. За зниженням ставки єдиного соціального внеску виникає питання дефіциту Пенсійного фонду.
Прогрес у виконанні програми є, і в МВФ це розуміють. Але для продовження співпраці потрібно не тільки бажання фонду, а й з нашої сторони має бути рух. Ми налаштовані оптимістично. І при оптимістичному сценарії отримання траншу цілком реальне в найближчі місяці.
Що стосується песимістичного сценарію, то ми себе досить впевнено почуваємо. Згадайте лютий-березень – ситуація була досить напружена, очікування були поганими, курс зашкалював. Але потім ситуація вирівнялася. Плаваючий курс допомагає пікові моменти згладжувати. У 2011, у 2012 році щоосені ринок очікував падіння, і ці коливання тривали по кілька місяців. Зараз, завдяки плаваючому курсу і ефективній системі аукціонів, ми ці коливання згладжуємо. Інфляція знизилася. Люди дійсно починають звикати, що наше головне завдання – справлятися з інфляцією, а щодо курсу – згладжувати надмірні коливання. У світі більш-менш все нормально з цінами на метал. І український бізнес пожвавлюється.
Економіка – дуже складна система, і центральному банку важливо приймати рішення, щоб не нашкодити. І це неправда, що ми все робимо за вказівкою фонду. Ми говоримо з МВФ на рівних. І фонд наші дії підтримує. Якби нас не підтримувало світове співтовариство, то хіба можна було б нам організувати такий безпрецедентний для України захід як майбутня конференція про трансформацію діяльності центральних банків?
Що за конференція?
Вона відбудеться 19-20 травня в Києві. Буде понад 200 учасників з понад 15 країн, в тому числі представники центральних банків, міжнародних фінансових організацій, української та світової академічної спільноти, експертного середовища. У числі учасників – глава Центробанку Польщі Марек Белька, головний економіст Міжнародного валютного фонду Моріс Обстфельд, віце-президент міжнародної інвестиційної компанії Black Rock Філіп Хільдебранд, заступник голови Банку Швеції Пер Янссон. Відкриє захід глава Нацбанку України. Це буде професійна дискусія про актуальні проблеми та майбутнє центральних банків. Ми вбудовуємо Нацбанк в співтовариство центробанків світу і ламаємо стереотип про те, що Україна – відстала країна.
Моріс Обстфельд, головний економіст МВФ, – значуще ім’я у світовій економіці. По суті, він керівник напрямку досліджень у фонді. Приміром, у МВФ є такий регулярний продукт, як World Economic Outlook (прогноз для світової економіки). Його пише департамент досліджень, і Моріс представляє для публіки, для громадськості цей звіт. Разом з Полом Кругманом він написав найпопулярніший в світі підручник з міжнародної економіки, який, по суті, є настільною книгою для всіх, хто вивчає економіку. До МВФ Обсфельд працював керівником групи радників при Білому домі. Також він багато років працював в університеті Каліфорнія в Берклі, разом з Юрієм Городниченко, випускником Київської школи економіки та засновником VoxUkraine. Так нам і вдалося залучити його на конференцію. Що особисто я вважаю дуже знаменною подією – люди такого рівня відвідують нашу країну не так часто. Наприклад, якщо говорити про економістів, то можна згадати лише візит два роки тому Роджера Маерсона, Нобелівського лауреата з економіки.
Які надії Національний банк покладає на цей форум?
Перш за все, це допоможе НБУ відбутися як центральному банку. Подібні конференції – звичайна практика і норма для центробанків світу. Ми організовуємо захід спільно з Центробанком Польщі, який має колосальний досвід в цьому напрямку. У них є щорічна конференція, спеціалізований Recearch Work Shop і інші заходи. У нас такої практики майже не було. Це – центр економічної дискусії, коли люди збираються і говорять про важливі речі. Світ швидко змінюється, змінюються й економічні теорії. А в суперечці народжується істина. І для того, щоб зрозуміти, куди і як рухатися в мінливому світі, потрібна фахова дискусія. Всі розмови про «гроші з вертольота», негативні процентні ставки – світ там ніколи не був, і дискусію про це потрібно вести.
Проводячи конференцію, ми пропонуємо майданчик для дискусії і заявляємо про те, що нам є що показати з точки зору нашого досвіду і тих рішень, які ми прийняли за останні півтора року. Зарубіжні колеги іноді дивуються нашим успіхам в напрямку трансформації НБУ. Але Україна опинилася в такій ситуації, коли потрібно міняти як банківську систему, так і модель функціонування самого Нацбанку. Коли все добре, складно обґрунтувати реальні радикальні реформи. І українська криза – незвичайна. У нас, також як в Греції, були накопичені дисбаланси, але до всього цього додалася війна, яка обрізала 25% виробництва. І різка переорієнтація зовнішньої торгівлі, коли після 30% товарообігу з Росією стало менше 10%. І ці шоки відбулися практично одночасно. Таким чином, для міжнародних організацій це – теж колосальний досвід, який потрібно вивчити, так як немає ніяких гарантій, що таке не повториться ніде в світі в майбутньому.
З іншого боку, якщо говорити про монетарну політику і політику регулювання в банківському секторі, то ми ще наздоганяємо те, що багато зробили багато років тому. Але в світі все змінюється, і ті підходи, які були 20 років тому, зараз вже не застосовні. Не можна зорієнтувати минуле. Тобто, монетарна політика Національного банку України не повинна тергетувати монетарну політику Центрального банку Чехії 97-го року. Це не має сенсу, світ змінився. В цьому і є ключовий виклик – ми впроваджуємо інфляційне таргетування, будуємо процедури прийняття рішень за лекалами поляків, чехів, канадців, новозеландців, але ми ж не можемо робити те, що вони робили в 90-их.
Ми зможемо просувати свої антикризові рецепти в світі Трансформувати вимоги МВФ з урахуванням нашого досвіду?
Насправді, це вже відбувається. Наприклад, програма докапіталізації українських банків, яка розрахована на 3 роки і передбачає поступовий вихід банків до нормального рівня капіталу. У світі таких прикладів особливо не було – є норма адекватності капіталу не нижче 10%. Виявляється, коли всі шоки дають про себе знати одночасно, банківська система може залишитися взагалі без капіталу. Раніше вважалося, що якщо банківська система залишається взагалі без капіталу, то вона вмирає. А ми бачимо, що вона не вмирає. За перший квартал ряд банків показали дуже хороші фінансові результати. До них йдуть депозити, і вони починають видавати кредити.
Також наше регулювання, підхід до стрес-тестування. Цю методологію непросто було придумати, радилися з міжнародними організаціями та консалтинговими компаніями. Радилися з банкірами. У підсумку і банки, і міжнародні експерти визнали, що методика правильна. І я знаю, що МВФ вже застосовує цю методику в інших країнах. Нацбанк цілком може виступити консультантом в інших країнах, за прикладом консультантів, які працюють в Україні.
Зараз Центробанк Чехії вважається одним з кращих в Європі. Але він не завжди був таким, в Чехії, можна сказати, взагалі не було центрального банку як суб’єкта ринкової економіки, коли вона стала новою країною після соціалізму. І в Румунії не було. Вони теж їздили і вчилися, в Англію і інші країни. А тепер, наприклад, чехи приїжджають до Канади і допомагають вибудовувати там систему макроекономічного моделювання. У світі немає аутсайдерів або лідерів на 20 років вперед, все залежить від того, як ти себе поведеш. Україна за своїм інтелектуальним потенціалом не гірше країн Центральної та Східної Європи. Так що і нам є що запропонувати світові.
А як всередині країни? На зорі трансформації НБУ і чищення банківської системи був величезний опір ринку. Як зараз йдуть справи, ви відчуваєте підтримку банкірів?
Якщо аналізувати імідж центрального банку, то в професійному середовищі він покращився. Є постійний діалог. Ми регулярно запрошуємо експертів. І завдяки прозорості регулятора, у них все менше питань.
З іншого боку, більшість кроків регулятора – болючі. Не можна назвати реформу банківської системи популярною. В якійсь мірі Національний банк як лікар. Колись ми обговорювали рейтинг центральних банкірів і жартували, що насправді це – рейтинг людей, які роблять боляче, щоб потім було добре, як стоматолог або хірург.
Є два інструменти проведення економічної політики – монетарна і фіскальна. Фіскальна політика діє швидко: підвищили або знизили податки – і протягом 3-6 місяців отримали результат. Монетарна політика діє на економіку з тимчасовим лагом у кілька кварталів або навіть років. Це означає, що якщо ми сьогодні щось зробили, вичистили банківську систему в 2014-2016 роках, то результат буде в наступні роки. Завтра не буде результату.
Тобто, про результати зниження облікової ставки НБУ до 19% в квітні говорити ще рано?
Потрібно розуміти, як монетарна політика діє на економіку. Національний банк знизив ставку. Після цього знижуються ставки на міжбанку. Ці ставки, за якими банки торгують між собою, є основою для ставок по депозитах і кредитах. Якщо клієнт приходить і бачить зниження ставки, він бере більш вигідний кредит під проект на будівництво заводу або переоснащення вже існуючого підприємства. Це – інвестиція. Або людина купує машину, або холодильник – це вже споживання. Так механізм монетарної трансмісії і впливає на економіку. Цей цикл в нормально працюючій економіці займає до 12-18 місяців.
Що ми бачимо вже зараз – ставки міжбанківського ринку почали знижуватися, навіть, незважаючи на те, що ми знизили ставку не так значно. Адже крім зміни ставок діє канал очікувань – важливе не тільки фактичне зниження ставки, але і очікування подальшого зниження в майбутньому. При стабілізації курсу і зниження інфляції з кінця березня – початку квітня депозитні ставки в деяких банках вже стали падати – цей канал починає працювати.
З огляду на часовий лаг, протягом 9 місяців подальшого зниження ставки очікувати не варто?
Чому ж, це – безперервний процес. Ми знаходимося в циклі зниження ставок. Сказати, коли ми наступного разу знизимо ставку, я не можу. Будемо оцінювати темпи інфляції.
Якщо центральний банк хоче стимулювати економіку, то він встановлює негативну ставку по відношенню до очікуваної інфляції. Наприклад, при нормально працюючій економіці, якщо очікувана інфляція 5%, встановлюється ставка в 3%, що стимулює економіку до розвитку. Ставки по кредитах будуть на рівні 4%, і всі побіжать за кредитами, розуміючи, що при такому рівні інфляції реальна вартість кредитів нульова.
У нас на кінець року очікувана інфляція складає 12%, а ставка на початок року була на рівні 22%. Тобто, реальна ставка була позитивна – на рівні близько 10%. Це – жорстка монетарна політика, спрямована на стабілізацію системи і зниження інфляції.
Стимулювати економіку – це добре, але для цього потрібні певні умови. Якби ми встановили ставку 2-3%, то хто б побіг брати кредит, щоб будувати завод в Черкаській області? Швидше, в наших умовах політичної нестабільності простіше піти і долари купити. І це при тому, що наша економіка досить закредитована, кредитоспроможних позичальників не так багато.
Ми можемо поступово пом’якшувати монетарну політику, що і робимо. Говорити, що ставка повинна бути нульовою, поки рано. Але важливо, щоб вона не була такою високою, як зараз.
Коли у нас будуть ставки по кредитах на рівні 1-2% річних, як в європейських країнах?
Якщо хочете кредит під 3%, покладіть депозит під 1%. Ви готові покласти депозит під такий відсоток? Думаю, українці поки не готові. Крім того, ставка по кредиту – це ставка по депозиту плюс маржа або міра банківських ризиків, що включає зарплату персоналу і дивіденди акціонерам. Високі ризики – висока маржа.
Щоб кредитні ставки були низькими, низької інфляції і стабільного валютного курсу мало. Банкіри можуть розповісти безліч прикладів, як видані кредити не повертаються. Була така історія, коли місцева влада перейменувала вулицю, і позичальник зміг вивести заставу, тому що вона нібито тепер не там, де знаходилася раніше. Через слабість юридичної системи у банків зростають ризики, зростає маржа і ставки по кредитах.
Якщо ми говоримо про те, що інфляція через 2-3 роки знизиться до 5%, і дійсно відбудуться зміни в судовій і податковій системах, то в перспективі 5 років ставки за гривневими кредитами нижчі 10% цілком можливі. Тоді ставки по депозитах будуть близько 5%, і це ще один виклик для банкірів – чи зможуть вони залучати депозити за такими ставками.
Раз ми торкнулися теми інфляції, скажіть, для вас не було несподіванкою рішення уряду підвищити тарифи на газ? Є необхідність коригувати прогнози НБУ щодо інфляції та ВВП на поточний рік?
Це підвищення було заплановано ще в минулому році, але спочатку очікувалося, що процес розтягнеться на 2016-2017 роки. Ми обговорювали це питання з МВФ і прийшли до спільної думки, що краще хвіст коту рубати відразу, а не частинами. Рішення – вірне, але виникає питання соціальної стабільності. Зробили систему субсидій, вона досить непогано працює. Але тепер потрібно стимулювати людей споживати менше, щоб росла енергоефективність. Наприклад, в Англії, якщо підкрутити батарею – доведеться заплатити зайві 20-30 фунтів. Але англійці вважають за краще за 10 фунтів купити плед і теплі шкарпетки. Це ринковий механізм – люди самі роблять вибір. А коли були низькі тарифи, завищений курс гривні і величезний дефіцит «Нафтогазу», то такого вибору не було. Низькі комунальні тарифи в підсумку обійшлися нашому населенню дуже дорого.
Що стосується інфляції, то інші складові індексу просіли більш значно, ніж очікувалося. Стабілізація курсу призвела до стабілізації цін на імпортні товари. Крім того, Росія закрила Туреччині торгівлю, і знизилися ціни на фрукти в нашій країні. А після девальвації в Білорусі у нас з’явилися більш дешеві овочі. Яйця подешевшали, тому що загальмувався їх експорт, і все вийшло на внутрішній ринок. Ми закладали, що зростання тарифів на опалення і гарячу воду в 2016 році в середньому складе 60%. Зараз ми бачимо підвищення на 75-90%, і 42%, відповідно. Звичайно, через це внесок адміністративної складової в загальну інфляцію буде більше (і при цьому в 2017 році – менше). Але не можна сказати, що через це наші цілі повинні змінюватися: була мета 12%, а тепер, наприклад, буде 12,5%. Це – орієнтир. Ми даємо собі люфт плюс/мінус 3 процентних пункти. І ми впевнені, що в цьому люфті і будемо – від 9 до 15%.
Передумов погіршувати прогнози поки немає. За ВВП навіть є передумови для поліпшення прогнозу. У нас стандартний цикл перегляду прогнозу. Останній раз ми це робили в квітні, в наступний раз будемо робити в липні.
Якщо щодо тарифів рішення рубати хвіст відразу було правильним, то коли ми обговорюємо з ринком валютні обмеження, переконуємо, що тут потрібно рубати так, щоб голова потім не відвалилася.
До речі, що стосується обмежень – Нацбанк анонсував їх подальше пом’якшення після відновлення співпраці з МВФ. Що крім заборони на репатріацію дивідендів регулятор планує скасувати?
У чому проблема наших адміністративних обмежень – їх багато і вони різні. І діють всі по-різному. Ми часто спілкуємося з бізнесом і бачимо, що немає універсальних побажань. Більшості заважає заборона по дивідендах. Але є кілька компаній, які просять не знімати цю заборону, побоюючись, що залишаться без валюти, перерахувавши її акціонерам.
Експортерам заважає обов’язковий продаж валютної виручки. Імпортерам заважають правила покупки валюти «Т + 2». З 11 травня ми цю вимогу пом’якшили – раніше було «Т + 3» – і ринок вже в перший день відреагував. Пішло більше валюти, курс зрушився на 15 копійок. Але небо не впало на землю. Це – показник того, що ринок сам себе відрегулює.
Крім заборони по дивідендах, ми бачимо, що заборону по депозитах теж потрібно скасовувати або пом’якшувати. Це викликає недовіру до банків. Вкладник з депозитом в 200 тисяч при ліміті в 50 тисяч розуміє, що не так довго забрати ці гроші, але на підсвідомому рівні побоюється, що цей ліміт може бути знову знижений, і не несе гроші в банківську систему. Важливо послати позитивні сигнали після кризи.
Виступаючи на одній з конференцій, ви назвали пережиту кризу «ідеальним штормом». Як можна охарактеризувати українську економіку зараз?
Затишшя. Ремісія. Україна – це країна, де ти не можеш до кінця бути правим тривалий час. Іноді думаєш, що гірше бути не може, але стає гірше, як це було на початку минулого року з курсом.
З іншого боку, буває, що чекаєш погіршення, а стає краще, як це відбувається зараз. У нас був такий розрив в програмі МВФ, не було уряду, виникли нові торговельні бар’єри з Росією, обвалилися ціни на метал в кінці минулого – початку цього року. Але ситуація спокійна.
Це – короткострокова стабілізація, і потрібно, щоб прийшли внутрішні і зовнішні інвестиції. Щоб люди повірили в свою країну. Але потрібні структурні зміни, про які всі знають і яких всі чекають.
Ольга Гордієнко
За матеріалами: УНІАН
Поділитися новиною
