741
Сучасні візири: Як працює інститут радників на держслужбі
— Казна та Політика
Колишній міністр інфраструктури Андрій Пивоварський став радником нового очільника Мінтрансу, свого заступника Володимира Омеляна. Нове посвідчення він отримав 18 квітня. В екс-міністра агрополітики і продовольства Олексія Павленка кількість радників обчислювалася десятками. В Адміністрації президента їхня кількість доходить до сотні. У президента Віктора Ющенка радниками були Міхеїл Саакашвілі та Борис Нємцов.
Хто вони – ці люди в дорогих костюмах, які вільно входять у кабінет першої особи повз народних депутатів, які очікують на свою чергу в приймальні?
Радники бувають двох типів – штатні і ті, які працюють на громадських засадах. Перші можуть бути тільки в першої особи, їхня кількість обмежена штатним розкладом і рідко становить більш як двоє на відомство.
Других – як завгодно багато, їх призначають внутрішнім наказом керівника, вони не мають ні статусу держслужбовця, ні офіційної зарплати. Єдина офіційна перевага, яку дає ранг позаштатного радника, – наявність посвідчення, за яким можна проходити в інші держвідомства.
«Я був позаштатним радником з політичних питань, але одночасно був народним депутатом. До моїх обов’язків входили комунікації між президентом, фракціями і деякими іншими парламентаріями», – згадує Борис Беспалий, позаштатний радник третього президента України з березня 2005-го по жовтень 2006 року.
Звідки беруться радники?
Борис Безпалий розповідає, що його призначенню радником передував період активних ініціатив. «Це могла бути аналітична записка з пропозиціями», – уточнює він.
Ірина Паламар, Голова Асоціації тваринників України ,яка була радником екс-міністра АПК Олексія Павленка, зазначає, що керівник відомства, щоб знати всю ситуацію, яка створилася на ринку, залучав радників – представників галузі, які доносили до нього проблеми гравців. «Найкраще, щоб радники очолювали профільні асоціації, – вважає вона. – Тому Олексій Павленко залучив мою кандидатуру на позицію радника, робота на якій дозволяла стати тією ланкою, що давала зворотний зв’язок міністерству від бізнесу».
Іноді у статусі радників залучають «зірок» політичного небосхилу (останній приклад – співпраця Віктора Пінчука і Домініка Стросс-Кана), щоб надати додаткової ваги компанії чи персоні.
Для аутсорсерів, які працюють із державними відомствами протягом декількох місяців і не бажають заходити на держслужбу, статус радника – вихід, що дає змогу розв’язати чимало організаційних питань. «Це потрібно для внутрішнього статусу, щоб мати можливість перебувати в будівлі, а також для того, щоб у держслужбовців старого гарту, з якими треба контактувати, не виникало запитання «А ти хто такий?» – пояснює в бесіді з Forbes представник бізнесу, який близько року пропрацював в одному з міністерств.
Також статус радника дає прив’язку до того чи іншого відомства. Уже хрестоматійний приклад – Антон Геращенко, який, будучи народним депутатом, формально ніяк не пов’язаний із правоохоронними органами, завдяки статусу радника міністра МВС може виконувати роль спікера Арсена Авакова.
«А іноді це просто друзі друзів. Наприклад, у власника великого холдингу син гульвіса: він просить взяти його радником для рядка в резюме», – констатує співрозмовник Forbes.
Але найчастіше радники – це професіонали високого класу, які не бажають обтяжувати себе держслужбою, їх залучають для виконання завдань високої складності в різних сферах. «Ті, кого запрошують найчастіше, по суті, і мають статус радника», – зазначає інсайдер.
Ще один – уже темний – бік інституту радників у тому, що в українських реаліях вони можуть фігурувати як переговорники з тіньових питань і/або наглядачі, оскільки, не маючи статусу держслужбовця, менш уразливі і менш контрольовані. «Тому простіше, коли радників багато: реально важливі радники, якщо щось трапиться, загубляться», – пояснює він.
Ціна підказки
Коло обов’язків радників різниться залежно від відомства і профілю їхньої спеціалізації. До обов’язків Ірини Паламар як радника міністра входила участь у робочих групах при Міністерстві АПК і обговорення на них проблем галузі. «Я брала участь в обговоренні законопроектів, розроблених безпосередньо самим міністерством, або тих законопроектів, які розробляли народні депутати й виносили на обговорення робочих груп у Міністерство АПК, – розповідає вона. – Наприклад, влітку минулого року був непростий момент, коли на агрокомбінаті «Калита» спалахнула АЧС (африканська чума свиней). Я відразу звернулася до міністра, повідомила про занепокоєння тваринників, після чого організувала низку заходів, як-от «Діалог бізнесу і влади. Ситуація з АЧС», де було складено резолюцію з низкою конструктивних пропозицій щодо розв’язання проблеми».
У рамках своїх обов’язків радника Беспалий був присутній на обговоренні ініціатив (2005 року активно йшла робота над зміною виборчого законодавства) і формулював погляд керівника. «Як вона враховувалася – це інше питання», – каже він.
Ще один напрямок його роботи – формування нової політичної партії, «Наша Україна», яку створював президент Ющенко. «Я брав участь у цьому політичному питанні, очолював статутну групу. Але на державну політику не впливав. Для цього потрібно було бути ближчим. Я був, можна сказати, радником «на довгому повідку», – уточнює Беспалий.
Заробіток штатних радників еквівалентний ставці держслужбовця, тобто фактично нічому. У тих, хто працює на громадських засадах, дохід узагалі ніяк не регламентовано. «У мене не було взагалі жодної копійки. Я навіть сам купував бензин, не маючи ніяких матеріальних та інших преференцій», – згадує Борис Беспалий, додаючи, що єдиним бонусом можна було вважати подальші кар’єрні перспективи.
«[Юрій] Ключковський теж був представником президента в парламенті на громадських засадах. Це вважали і вважають почесним, – пояснює Беспалий. – Грошей напряму (я не можу сказати за всіх, але точно ті, хто працював не на ставках у Ющенка) не було. До речі, Роман Безсмертний активно з цим боровся – жодних конвертів, «чорної каси».
«Я вела діяльність радника колишнього міністра АПК Олексія Павленка на громадських засадах, тобто на безкоштовній основі», – запевняє Паламар.
«До $10 000», – каже ще один співрозмовник Forbes.
Радник першого
Радники президента – особлива каста. Незважаючи на гучний статус, прямого зв’язку між ними і главою держави може й не бути. «Між президентом і радниками є якийсь координатор, через якого ведеться робота. Багато хто обурювався, що вони радники, але їм важко потрапити до президента. Ця робота ведеться, наприклад, через голову адміністрації, першого помічника», – уточнює Беспалий.
При цьому і всередині групи радників існує ієрархія, а статус визначається близькістю «до тіла». «Завжди є коло, яке працює безпосередньо з президентом, – воно досить вузьке, інакше президент і працювати не зможе. Це не ті люди, які можуть щодня потрапити до президента. Раніше це були тільки прем’єр, спікер, секретар РНБО, а всі інші комунікували за обумовленою схемою, а не у вільному польоті», – пояснює колишній позаштатний радник.
Беспалий упевнений: інститут радників існує у всіх країнах, різниця лише в назві. «Інша річ, що десь вони відкриті й формалізовані, як у Картера був Кіссинджер, радник з національної безпеки, а десь це називається «камарилья друзів», як у генералісимуса Франко», – уточнює він.
Віталій Кравченко, Максим Мордовцев
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
