2040
Тарифом по теплу: наступний опалювальний сезон може настати не для всіх
— Енергетика
З 1 квітня на українців чекає підвищення «соціального» тарифу на газ на 53%, тобто з нинішніх 3600 гривень за 1000 куб. м до 5500 гривень за 1000 кубометрів. Про це заявив глава Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики і комунальних послуг, (НКРЕКП) Дмитро Вовк у кулуарах Міжнародного форуму Адама Сміта, що пройшов минулого тижня в Києві.
«Згідно з підписаним торік меморандумом з МВФ, потрібно переглянути ціну до 1 квітня. Досягти 75% імпортного паритету для населення і теплокомуненерго… З 1 квітня, я думаю, що верхня ціна (7188 гривень за 1000 куб. м) незначно впаде − відсотків до 10, а нижня («соціальна») − зросте до 5500 гривень (з ПДВ)», − пояснив ситуацію Дмитро Вовк.
Рішення про підвищення «соціальної» ціни газу, згідно з новим законом «Про ринок газу», приймає Кабінет міністрів України. Однак уряд уже спізнюється з процедурою прийняття нових цін для тих же ТКЕ, щоб встигнути ввести їх в дію з 1 квітня 2016 року. Виходячи з ситуації, що склалася, Дмитро Вовк заявив, що НКРЕКП буде пропонувати, щоб нові ціни на газ для ТКЕ починали діяти з наступного опалювального сезону.
Борг населення України на 1 лютого 2016 року склав 10,8 млрд гривень. З них за опалення − 8,1 млрд гривень. Лідирують за цим видом заборгованості Дніпропетровська, Харківська та Київська області. І є підстави припускати, що борг за опалення буде зростати й далі. У газовиків і тепловиків досить лазівок, щоб отримувати прибуток при будь-яких тарифах, а уряд досі не зробив нічого, щоб навести порядок на цих ринках.
Сам собі контролер
В опалювальний сезон 2015-2016 років у приватному будинку, якщо люди вкладалися в норматив 1200 куб. м, відплата становила 4320 гривень. За новими цінами їм доведеться заплатити вже 6600 гривень. Плюс доплачувати за перевитрату від цієї норми. Для багатьох суми майже непідйомні. А, значить, почнеться пошук «винних», і в першу чергу всі згадають про якість газу, що подається: чому лічильник крутиться, а тепла в будинку немає.
«Відмивати» якість газу в останні два місяці старанно взялися самі газовики, починаючи від «Укргазвидобування» й «Укртрансгазу», і закінчуючи облгазами. Вони стверджують, що газ у системі відповідає всім нормативам. Ось тільки ці нормативи були прийняті в 1987 році, й уніфіковані під всю територію Радянського Союзу.
Сьогодні споживачі України одержують газ із чотирьох джерел: з Росії; газ власного видобутку; змішаний російський і український; з Європи. В «Укртрансгазі» повідомляють, що в них працює 186 пунктів, на яких ведеться облік і перевірка якості газу. Але в Україні 22 000 км розподільних газопроводів, а міжбудинкових мереж іще більше. І споживачів цікавить газ не в магістральному газопроводі, а в конфорці плити чи в колонці. І ось тут починаються проблеми.
«В Україні якість газу як послуги − а газ у нас послуга − контролює не держава, не муніципальні органи чи органи місцевого самоврядування, а той, хто його і постачає − облгаз. Він перевіряє якість там, де сам вирішить, проводить забір газу там, де хоче, перевіряє у власних лабораторіях, ще й бере гроші за це», − описує ситуацію Геннадій Рябцев, заступник директора НТЦ «Психея».
Далеко не в усіх облгазів є обладнання, здатне зняти пробу прямо з побутового приладу. Наприклад, у Київській області це можна зробити тільки на газорозподільному пункті (ГРП). За словами Павла Кішкаря, першого заступника голови правління ПАТ «Київоблгаз», їх обладнання розраховане на певний тиск, який технологічно забезпечується тільки на ГРП.
Довести неможливо
На думку Миколи Болховітіна, начальника управління метрології ПАТ «Укртрансгаз», для вироблення нових підходів досить одного року. Зі свого боку, «Укртрансгаз» проведе дослідження, яким визначить, газ якої якості забезпечить повне згорання в газорозподільних мережах при наявному тиску і на існуючому обладнанні. Однак Міненерговугілля не поспішає впроваджувати нові техрегламенти. І жодна з держструктур не бажає ініціювати створення незалежного органу контролю.
А, наприклад, у тій же Польщі є Інститут якості газу, у Великобританії є Державна комісія, які можуть не тільки проводити забір, контролювати тиск, перевіряти якість, а й накладати штрафи на постачальників. Українські газовики з подібними ініціативами в жодні держоргани офіційно не звертаються. Зате регулярно акцентують увагу на тому, що основна проблема − це старе обладнання, або ж обладнання, яке не підходить для нашого газу.
Проблема побутового газового обладнання, дійсно, актуальна для України. Через те що ціна на газ довгі роки була дуже низькою, у багатьох домогосподарствах устаткування не мінялося десятиліттями. Водночас інші споживачі купували новітнє європейське обладнання, розраховане під європейський же газ. Також треба враховувати стан мережних комунікацій, зміну опалювальної площі, загальний стан будинку. А ще не варто забувати, що приміщення з газовим обладнанням повинно бути добре провітрюваним. На згоряння одного кубометра газу потрібно 10 кубометрів повітря.
Сходові прольоти
Але є ще один аспект, що дозволяє теплоенерго у всіх регіонах України отримувати додатковий, нічим не обґрунтований прибуток. Це платежі за опалення місць загального користування − за сходові майданчики, ліфтовий хол, приміщення для збору сміття, кімнати для консьєржів. Плата за них нараховується, навіть якщо там немає батарей і взагалі ніяких комунікацій.
31 жовтня 2006 року наказом №359 Міністерства регіонального розвитку та будівництва затвердило методику розрахунку теплоти, спожитої на опалення місць загального користування (МЗК). Фахівці міністерства врахували всі будинки масових серій, побудовані до 1995 року в усіх регіонах країни. По кожному вручну було підраховано, скільки всього тепла будинок споживає в опалювальний період. Потім загальну площу будівлі поділили на площу опалювальних приміщень, а за допомогою отриманого коефіцієнта й обчислюють вартість опалення МЗК. Температура на сходовому майданчику, за методикою, повинна бути не менше 16 градусів.
Причому показники за опалення житла та місць загального користування не розділяються, а входять у загальну кількість теплової енергії, виставленої до оплати за опалення. Ніяких коригувань на те, що за останні 10 років будинки значно утеплили, ніхто не робив.
Якщо житель поставив у квартирі індивідуальне опалення, він повинен платити 15% від вартості послуги постачань теплоносіїв. Навіть якщо житель відключив своє опалення і його лічильник показує «нуль», платежі за опалення МЗК все одно нараховуються за загальною методикою.
Сьогодні тепловики знаходять масу причин, щоб не встановлювати будинкові теплолічильники, головною з яких називають нестачу коштів. Уряд продовжує підвищувати тарифи й обіцяє «автоматом» перераховувати субсидію для соціально незахищених верств населення − замість того щоб дати доручення НКРЕКП провести інвентаризацію всіх методик, за якими розраховуються тарифи. Такий підхід вже в найближчому майбутньому може спровокувати колапс галузі: прогресуюче зубожіння населення на тлі повної відсутності реформ загрожує тотальними неплатежами за газ.
Інна Коваль
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
