Інфографіка: земельний паспорт України
Усе, що потрібно знати про земельні ресурси в Україні, – під однією обкладинкою. У рамках проекту «Підтримка реформ у сільському господарстві та земельних відносинах в Україні», який здійснюється за сприяння Світового банку, було вперше проведено комплексний аналіз стану земельних ресурсів держави.
Робота над звітом тривала дев’ять місяців, витрати, за словами керівника проекту Дениса Нізалова, становили до $10 000, які здебільшого було витрачено на компенсацію «експертного часу».
«Можливо, ця заява була адресована населенню чи політичним опонентам, але інвестори на нинішньому етапі навряд чи готові навіть проводити due diligence, не те що щось купувати», – каже він. При цьому Даценко зауважив, що інтерес інвесторів до українського АПК і земель сільгосппризначення стабільно високий з 1991 року.
Незважаючи на декларацію високого інтересу інвесторів, офіційний ринок купівлі-продажу земельних ділянок в Україні звужується протягом трьох останніх років. Виходячи з офіційних даних, торік в Україні було продано лише 246 ділянок площею 46,9 га – удвічі менше, ніж роком раніше, і вчетверо менше, ніж 2013-го.
При цьому кількість операцій, частину яких можна трактувати як приховані продажі – обмін або дарування, навпаки, зросла. Так, якщо 2014 року було обміняно чи подаровано 480 ділянок площею 254 га, то за три квартали 2015 року – близько 650 ділянок площею 589 га. У спадок за цей же період було передано близько 5300 ділянок загальною площею 32 776 га.
Розвиток ринку блокується не тільки мораторієм, а й майже нульовою активністю у сфері іпотечного кредитування, йдеться у звіті. Тоді як у міжнародній практиці саме іпотека є основним джерелом фінансування транзакцій з нерухомістю, в Україні за три останні роки було видано лише 91 іпотечний кредит, переважно на землі житлової та громадської забудови. За три квартали 2015 року в заставу/іпотеку було передано лише 14 ділянок площею 3,24 га.
Левова частка всіх земельних транзакцій в Україні – це оренда. Станом на 1 липня 2015 року в Україні було укладено 4,6 млн договорів оренди паїв загальною площею 16,5 млн га, тобто 50% від усіх земель приватної форми власності. Також було укладено близько 56 000 договорів оренди земель держвласності. Середня ставка за оренду приватних земель становить 786 грн/рік, державних – 1351 грн/рік. При цьому дисбаланс може бути зумовлений тим, що частина договорів на паї – у тіні і/або укладається з заниженням офіційної ставки.
У Західній Україні укладають переважно короткострокові договори оренди строком на 1–3 роки, що пояснюється використанням цих земель здебільшого під сінокоси та пасовища. На півдні та сході України переважають довгострокові договори – більш ніж на 11 років.
Основний обсяг земельних платежів генерують юридичні особи. Сума податку на землю, виплачена за 8 місяців 2015 року, становить 2593 млн гривень, з яких 86% заплатили юридичні особи.
Звіт ставить крапку і в багаторічній дискусії, наскільки заповнений Державний земельний кадастр. Станом на 1 грудня 2015 року в кадастрі було зареєстровано 16,6 млн ділянок загальною площею 41,8 млн га, що еквівалентно 70% площі України. Найкращі показники наповнення в регіонах із найдорожчою землею – Київській та Полтавській областях, де в окремих районах у кадастр внесено відомості про 97–99% площі. Білі плями – у Західній Україні: в окремих районах Закарпаття та Івано-Франківської області в ДЗК внесено 2,7–7% ділянок.
Регіони з найвищою концентрацією конфліктів, пов’язаних із земельними відносинами, – Київська область та Закарпаття. Лише декілька районів формують понад 10% всіх «земельних» судових справ. Усі ці райони вирізняє висока вартість земельних ділянок: Яремче, Києво-Святошинський район Київської області та Ірпінь, Овідіопольський район Одеської області (привабливість зумовлена розташуванням між Дністровським лиманом і Чорним морем), Ананьївський район у центрі Одеської області, Дворічанський район Харківської області на кордоні з російською Федерацією, Сватівський район Луганської області.
Представник Світового банку Колаус Дайнінґер, куратор проекту, впевнений, що акумуляція даних про земельні ресурси сприятиме підвищенню інвестпривабливості цієї сфери, яка досі залишається однією з найменш прозорих в українській економіці.
Forbes уважно вивчив характеристики однієї з останніх блакитних фішок України.
Віталій Кравченко
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною