726
Свої гроші: українські держбанки можуть стати монополістами
— Казна та Політика
Державні банки в період економічної кризи стають дедалі потужнішими гравцями фінансової системи. Їхня частка в різних сегментах вітчизняного банківського ринку вже становить приблизно 25%. У разі збереження нинішніх темпів зміцнення державних гравців вже через два роки їхній рівень впливу наблизиться до монопольного.
Згідно із Законом України «Про захист економічної конкуренції», є кілька ознак монополій. Зокрема, монопольним є положення, за якого суб’єкт господарювання займає до 35% ринку, не відчуваючи при цьому значної конкуренції, або ж якщо суб’єкт займає понад 35% якогось ринку й не може довести, що маю значну конкуренцію.
На початку року частка чотирьох державних фінустанов у загальному обсязі активів банківської системи країни – Ощадбанку, Укрексімбанку, Укргазбанку й Родовід Банку – становила 21,5%, у чистих зобов’язаннях – 20,7%. Всього за вісім місяців (на 1 вересня 2015 року) ці показники зросли до 26,1 і 24,8% відповідно. Якщо подібна тенденція збережеться й далі, вже за рік частка установ державної форми власності може перевищити позначку у 30%, а в разі посилення кризи – стати монопольною.
У жовтні банківська спільнота спільно з Міністерством фінансів почала формувати стратегію для державних банків в Україні, яка має передбачати розв’язання проблеми можливого зростання частки держбанків до монопольної, що дозволить не стримувати розвиток фінансових установ і захистити конкуренцію на банківському ринку.
Почасти зростання числа держбанків і збільшення їхньої частки в економіці є стихійним. Нагадаємо, що найбільші Укргазбанк і Родовід Банк були націоналізовані в період кризи 2008–2009 років. На базі одного з них – Родовід Банку – мали намір формувати установу для так званих токсичних активів. Натомість інший банк частково або цілком планували продати інвестору у разі поліпшення економічної ситуації. З 2009 року передумов для продажу не було.
Але й держава «доклала руку», планомірно переводячи на обслуговування в держбанки цілу низку підприємств. Це викликає публічне невдоволення як західних інвесторів, як-от BNP Paribas, так і українських банкірів, зокрема найбільшого гравця фінансового ринку ПриватБанку. Станом на 1 вересня 2015 року частка цієї установи в загальному обсязі активів українських банків становила 18,8%, у чистих зобов’язаннях – 18,1%.
Фінансова вага найбільшого комерційного банку країни давно турбує чиновників. У 2012–2013 роках обговорювалася ідея створення в Україні Мегабанку, який буде протиставлено саме Привату. Один зі сценаріїв передбачав об’єднання двох установ, наприклад Дельта Банку і Брокбізнесбанку, нині виведених із ринку. Натомість тепер деякі аналітики схильні розглядати четвірку найбільших держфінустанов як державний мегабанк із центром прийняття рішень у Кабміні.
Серед особливих функцій держбанків у період збройного конфлікту – фінансування та обслуговування військових проектів. Звичним є й фінансування через держбанки монополіста «Нафтогаз України», розрахунки якого настільки вагомі для фінансів країни, що виступають одним з істотних чинників впливу на міжбанківський валютний ринок. Головний фінансовий аналітик рейтингового агентства «Експерт Рейтинг» Віталій Шапран вказує на таку функцію держбанків, як «моментальне фондування держсектору за рахунок залучених коштів, рефінансування та вливань уряду», а також «роль вітчизняної «тихої гавані» в періоди банківських криз».
«У разі виникнення критичної ситуації в комерційних банках підтримка стабільності банківської системи є ключовим завданням, виконувати яке державі найпростіше через державні банки. Держава в цих умовах впливає на держбанки, водночас конкуренція падає. Тому потрібні потужні комерційні банки, які будуть підтримувати конкурентне середовище», – вважає академік НАН України Валерій Геєць.
Ще одним очевидним мінусом державних фінансових установ України є ризик зміни топ-менеджменту у разі зміни політичної структури влади у країні. Погано, коли під такий ризик підпадає чверть, а то й третина фінансової системи країни. Зокрема, через це і йдеться про посилення незалежності держбанків і формування інституції незалежних директорів таких установ. «Є Нацбанк, а бізнес має бути приватним. І банківська система не виняток. Державні банки не повинні виділятися серед інших, необхідна рівна конкуренція», – переконаний колишній радник екс-президента Леоніда Кучми Анатолій Гальчинський.
Маргарита Ормоцадзе
За матеріалами: Forbes.ua
Поділитися новиною
