5514
Олександр Лактіонов:"Північний потік 2": незважаючи ні на що і всупереч усьому
— Енергетика
Проект, що знищує енергетичну безпеку ЄС, близький до старту реалізації. На території РФ будівництво почалося. Незважаючи на санкції проти РФ проект впевнено просувається. Зараз доля “Північного потоку 2” в руках Німеччини.
Випробування “на розрив” проектом: інтереси компаній проти інтересів країн ЄС
Як відомо, Німеччина є “локомотивом” економіки ЄС, а також має вагомий голос в Європарламенті. Досвід реалізації попереднього “потоку” показує, що голос у Парламенті ЄС – не найголовніше, що потрібно для реалізації подібних проектів, коли залучено безліч компаній, для яких бізнес-завдання домінують над стратегічними інтересами, погрозами і наслідками для країни.
Саме Німеччина є місцем зміни “національності” газу, великим, але вже не кінцевим, споживчим ринком, а також державою, яка в більшості визначає думку ЄС на правах “локомотива” економіки союзу. Також, Німеччина є найбільшим стратегічним партнером РФ в Європі та найбільшим споживачем російського газу. У 2014 р “Газпром” реалізував на німецькому ринку 40,3 млрд. куб. м.
Про те, що проект матиме 4 нитки, це давно не приховував ніхто, це було питання часу. Успіх будівництва перших двох ниток “Північного потоку” зумовив пул кураторів проекту. Зокрема, до Європи і по її території газопровід “тягнув” Г.Шредер, екс-канцлер Німеччини.
Європа, а точніше країни ЄС не готові, що-небудь протиставити новій нав’язливій ініціативі РФ, тому найбільшу зацікавленість мають ряд компаній, а також Німеччина та Австрія.
Здавалося б, перед черговою новою загальноєвропейською енергетичною загрозою з далекосяжними наслідками, ЄС повинен об’єднатися. Однак для окремих країн загроза пояснюється звичайною або черговою бізнес-вигодою, що приводить в подив нових членів ЄС – країн Східної Європи та Балтії.
Неоднорідна позиція в ЄС щодо “Північного потоку 2”, що негласно підтримується Німеччиною, загрожує розхитуванням єдності союзу зсередини, але слід визнати – вирішує проблеми окремих країн із забезпеченням газового балансу і розвитком бізнесу.
Попри очевидність наслідків для ЄС – збільшення залежності від російського газу – думка про новий потік, на щастя, неоднорідна. Країни, які втрачають транзит і бачать швидше загрози, ніж нові можливості, – говорять проекту “ні”, серед них: Україна, Польща, Словаччина, Чехія, з яким солідарно керівництво Єврокомісії. У той же час компанії-учасники проекту, які завдяки йому поліпшать свої бізнес позиції: Газпром, Shell (Нідерланди), OMV (Австрія), ENI (Італія), ENGIE (Франція), BASF/Wintershall: WINGAS, WIEH, WIEE; E.On (Німеччина), Eurogas, Intesa Sanpaolo, – кажуть “так”.
В 4 кварталі 2015 заплановано велику нараду представників німецького бізнесу, де очікується вироблення попереднього рішення і позиції, яка можливо не буде деструктивною щодо ЄС.
Європа стурбована планами реалізації “Північного потоку 2” … а “караван” йде
Європа стурбована реалізацією “Північного потоку 2”, але компанії Європи не проти допомогти.
Черговий російсько-німецький проект передбачає прокладку ще двох ниток газопроводу загальною потужністю 55 млрд.куб.м (паралельно двом існуючим аналогічної потужності) по дну Балтійського моря до узбережжя Німеччини.
Акціонерну угоду за проектом було підписано 4 вересня 2015 р. Для її реалізації створена спільна проектна компанія New European Pipeline AG (пізніше перереєстрована в Nord Stream 2 AG), де “Газпрому” належить контрольний пакет (51%), E.ON, Shell, OMV і BASF/Wintershall по 10%, а французької ENGIE -9%.
У листопада 2015 р. “Газпром” і ENGIE підписали доповнення до договору купівлі-продажу акцій Nord Stream 2 AG. Відповідно, після закриття операцій по придбанню іноземними акціонерами акцій в СПК, частки партнерів у проекті перерозподілятися наступним чином: “Газпром” – 50%, BASF, E.ON, ENGIE, OMV, Shell – по 10%.
Вартість укладання двох нових ниток “Північного потоку 2” оцінюється “Газпромом” в €9,9 млрд ($ 11 млрд.), але це ще далеко не все ….
З’ясовується, що для реалізації амбітних планів порятунку Європи російським газом, для забезпечення подачі додаткових 55 млрд. куб. м газу в нові труби через Балтику, існуючих газопроводів на території РФ недостатньо.
Згідно з даними “Газпром” (прес-реліз, 27.10.2015), для подачі газу в “Північний потік 2” необхідно побудувати більше 3 тис. км газопроводів. 27 жовтня 2015 будівництво вже почалося на ділянці “Ухта-Торжок 2”. За оцінками “Газпрому” (на кінець листопада 2015) бюджет “Ухта-Торжок 2” складе 217 млрд руб в цінах 1 січня 2010 ($ 6,6 млрд), в той час як перша нитка коштувала 234 млрд. руб. в цінах 2009 р. (тобто> $ 7 млрд.).
На черзі будівництво додаткових ниток газопроводів “Бованенково-Ухта”, “Грязовець-Виборг”, а також газопроводу, який вже дозволяє відбирати газ з “українського” напряму “Починки-Грязовець”. У всіх зазначених проектах йдеться про розширення потужностей, що може бути досягнуто як шляхом будівництва нових магістралей, так і системи лупінгів в існуючих коридорах, завдяки чому може бути досягнуто деяке зниження підсумкової вартості проекту до $43 млрд. в порівнянні з понад $50 млрд. для всієї системи “Північного потоку”.
Політика “Газпрому”, залишати більшу додаткову вартість від реалізації проектів у себе в країні дає можливість постійно щось будувати, підтримувати зайнятість, завантаження промисловості РФ, щорічно збільшувати потужності трубопровідного транспорту, не кажучи вже про стабільний дохід все тих же компаній і олігархів, постійно залучених в реалізацію все нових мега-проектів.
Очікувано, що труби для російської частини (3,6 тис.км) будуть вироблені в РФ, однак для гарантування “європейської” складової в проекті, окрім залучення партнерів у Nord Stream 2 AG, виконання монтажних робіт, сертифікації і т.і., ймовірно вже традиційно буде зроблено замовлення на виготовлення труб в Європі.
Впевнено можна відзначити, що основними претендентами на укладення договору про укладання труб будуть європейські компанії Allseas Group, IHC, Saipem, Technip.
Сертифікацію на всіх етапах будівництва морської та європейської частини поки немає кому провести, окрім як DNV, яка є найбільшою європейською сертифікаційною компанією, і мала досвід роботи з “Газпром” по “голубому”, “північному” потоках і законтрактована під “південний”.
Тендер на закупівлю труб для морської частини “Північного потоку 2” запланований на початок 2016, його результати стануть відомі наприкінці того ж року. Лише кілька компаній здатні виконати подібне замовлення. Свої пропозиції “трубники” повинні були надати до 23 жовтня 2015 року.
Передбачається, що договір на поставку труб включатиме виробництво і поставку 2,2 млн.т трубної продукції, діаметром 1220 мм, загальною довжиною 2500 км. Очікується, що сумарна вартість контракту перевищить $4 млрд.
Передбачається, що договір на поставку труб включатиме виробництво і поставку 2,2 млн.т трубної продукції, діаметром 1220 мм, загальною довжиною 2500 км. Очікується, що сумарна вартість контракту перевищить $4 млрд.
Найбільш реальним потенційним переможцем у відповідному тендері може стати німецький концерн EUROPIPE, який виробив 50% для 1-ї нитки Південного/Турецького потоку, що залишилися 50% труб були вироблені в РФ. Загальна сума контрактів перевищила € 1 млрд.
В умовах чинного режиму санкцій фінансування проекту неможливо?
Схоже, участь європейських компаній у співпраці з РФ в рамках проекту “Північний потік 2” в режимі діючих санкцій нікого не бентежить.
ЄС готує чергові 3 варіанти продовження санкцій проти РФ, які були введені після окупації Криму: на 1 рік, на півроку або на 3-4 місяці. У середині грудня 2015 лідери ЄС обговорять санкції на саміті, рішення має бути підтримано представниками 28 країн. Поки що в Європі все-таки домінує думка, що економічний тиск на РФ необхідно продовжувати до реалізації Мінських угод. Зокрема, Німеччина, Франція і Великобританія не планують відмовлятися від підтримки України. Аналогічну думку щодо санкцій зберігають США. 22 листопада 2015 в ході зустрічі на саміті G20 лідери п’яти західних країн домовилися про необхідність продовження санкцій проти РФ на півроку, до липня 2016 року.
Здавалося б, наявність санкцій повинно ускладнити фінансування проекту на території Європи, але мабуть проблем з цим не буде. Згідно з оцінками “Газпрому” вартість укладання двох нових ниток “Північного потоку 2” досягне €9,9 млрд. (або $ 11 млрд.), причому 70% з цієї суми будуть залучені в якості проектного фінансування, а решту нададуть акціонери.
На думку, озвучену аналітиками Fitch, залучити кошти буде набагато складніше, ніж у випадку з першим “Північним потоком”, так як західні санкції істотно ускладнили пошук міжнародного фінансування навіть для компаній, що безпосередньо під ці санкції не потрапили. Однак, у жовтні 2015 банк Intesa Sanpaolo (Італія) запропонував свої послуги з фінансування проекту.
Якщо проектне фінансування не буде доступно, “Газпром” може спробувати зайняти кошти на фінансування своєї частини витрат, але це теж було б потенційно складно і дорого в нинішніх умовах, – свідчить аналіз агентства Fitch.
Виходить, що режим санкції проти РФ і фінансування її проектів Європою не є взаємовиключними факторами!
“Північний потік 2”: швидше “так”, ніж “ні”
Нинішня кон’юнктура на світовому ринку нафти – не найкращий період для стартапів.
Незважаючи на те, що проект ініційований, м’яко кажучи, в не дуже вдалий час, але завдяки підтримці та зацікавленості низки європейських компаній і безпорадності ЄС в даному питанні (іншими словами – необхідності балансування та пошуку компромісу між інтересами більшості і окремих країн), все ж має високі шанси бути реалізованим.
Проект ініційований на тлі слабкого попиту на газ в Європі і різкого зниження цін. Продажі “Газпрому” на європейських ринках в 1-му півріччі знизилися на 7%, до 80 млрд.куб.м, в той же час середня ціна на газ в Європі впала на 26%.
За 9 місяців 2015 року, порівняно з аналогічним періодом 2014 р продажу “Газпрому” по країнах Центральної Європи впали на 10% (з 22,8 до 20,5 млрд.куб.м), на 27% (з 34,4 до 25 млрд.куб.м) по пострадянських країнах. Зростання на 3,7% відмічено лише для країн Західної Європи, переважно за рахунок збільшення поставок до Німеччини з 27,6 до 32,4 млрд.куб.м.
Причому, за даними “Газпрому” за 3 кв. 2015 року, якщо ціна для Європи в черговий раз знизилася, то для Білорусі – зросла!
Причому, за даними “Газпрому” за 3 кв. 2015 року, якщо ціна для Європи в черговий раз знизилася, то для Білорусі – зросла!
Незважаючи на велику кількість аргументів «проти» проекту, його реалізація виглядає цілком вірогідною. По суті “Північний потік 2”:
1. Лише черговий додатковий трубопровід для постачань російського газу:
• не відповідає вимогам диверсифікації* (той же маршрут, джерело, але додаткові обсяги газу);
• виключає конкуренцію. Тотальний контроль поставок власного газу до кордону ЄС (всі поставки газу з РФ здійснюються через коридори, контрольовані РФ, крім поставок через Україну). По суті, проект збільшує вразливість регіону, у разі обмеження поставок газу «Газпрому»;
• створює зайві газотранспортні потужності. Поточна технічна потужність для поставок російського газу в ЄС 234 млрд.куб.м/рік, її фактичне використання 160 млрд.куб.м/рік (68% використання);
• не пов’язаний з планами розширення інфраструктури в Європі (планами розвитку ГТС, стратегією, пріоритетами);
• не використовує існуючу інфраструктуру в ЄС;
• не ґрунтується на відповідність європейським правилам, законодавству, методології розрахунку тарифів. Більше того, вимагає виключень або адаптації законодавства Європи під цілі “Газпрому”;
• не гарантує передбачуваність, послідовність, недискримінацію, повторення помилок (винятки можливі тільки щодо Німеччини та Австрії – стратегічні партнери РФ в Європі);
• не ґрунтується на економічній доцільності, а тільки на політиці і стратегічне партнерство з окремими компаніями ЄС;
• Усуває транзитні ризики. По суті тотальним стає ризик транзиту і поставок російського газу в принципі;
… тобто нічого нового, ніяких альтернатив і загрози енергетичній безпеці).
• не відповідає вимогам диверсифікації* (той же маршрут, джерело, але додаткові обсяги газу);
• виключає конкуренцію. Тотальний контроль поставок власного газу до кордону ЄС (всі поставки газу з РФ здійснюються через коридори, контрольовані РФ, крім поставок через Україну). По суті, проект збільшує вразливість регіону, у разі обмеження поставок газу «Газпрому»;
• створює зайві газотранспортні потужності. Поточна технічна потужність для поставок російського газу в ЄС 234 млрд.куб.м/рік, її фактичне використання 160 млрд.куб.м/рік (68% використання);
• не пов’язаний з планами розширення інфраструктури в Європі (планами розвитку ГТС, стратегією, пріоритетами);
• не використовує існуючу інфраструктуру в ЄС;
• не ґрунтується на відповідність європейським правилам, законодавству, методології розрахунку тарифів. Більше того, вимагає виключень або адаптації законодавства Європи під цілі “Газпрому”;
• не гарантує передбачуваність, послідовність, недискримінацію, повторення помилок (винятки можливі тільки щодо Німеччини та Австрії – стратегічні партнери РФ в Європі);
• не ґрунтується на економічній доцільності, а тільки на політиці і стратегічне партнерство з окремими компаніями ЄС;
• Усуває транзитні ризики. По суті тотальним стає ризик транзиту і поставок російського газу в принципі;
… тобто нічого нового, ніяких альтернатив і загрози енергетичній безпеці).
2. Має величезні витрати і вимагає значного розширення інфраструктури:
• 5,8 тис.км трубопроводів (3,6 тис.км – в РФ, 1,22 тис.км – в Балтійському морі, 0,91 тис.км – у Німеччині);
• чергової мега-компресорної станції (подібної КС “Портова”) для додаткових 55 млрд.куб.м;
• додаткові потужності для зберігання в Німеччині;
• витрати понад $43 млрд. (> $30 млрд. – В РФ, $11 млрд. – В Балтійському морі, $2 млрд. – У Німеччині)
… але більша частина (близько 70%) буде оплачена “Газпромом” на території РФ.
• 5,8 тис.км трубопроводів (3,6 тис.км – в РФ, 1,22 тис.км – в Балтійському морі, 0,91 тис.км – у Німеччині);
• чергової мега-компресорної станції (подібної КС “Портова”) для додаткових 55 млрд.куб.м;
• додаткові потужності для зберігання в Німеччині;
• витрати понад $43 млрд. (> $30 млрд. – В РФ, $11 млрд. – В Балтійському морі, $2 млрд. – У Німеччині)
… але більша частина (близько 70%) буде оплачена “Газпромом” на території РФ.
3. Неможливий без участі компаній Європи, а також європейських:
• обладнання, матеріали і послуги;
• досвіду, рекомендацій, нагляду і підтримки;
• дозволів, погоджень, угод;
• відповідності європейським правилам та законодавству (що не прийнятне для РФ).
… економічні та секторальні санкції відносно РФ, вони є/діють чи ні?
• обладнання, матеріали і послуги;
• досвіду, рекомендацій, нагляду і підтримки;
• дозволів, погоджень, угод;
• відповідності європейським правилам та законодавству (що не прийнятне для РФ).
… економічні та секторальні санкції відносно РФ, вони є/діють чи ні?
4. Значно збільшує залежність від російського газу:
• > 30% частка ринку “Газпром” на європейському ринку;
• до 30% частка на газовому ринку Німеччини, контрольована “Газпромом”;
• > 43% частка російського газу в структурі імпорту природного газу в ЄС-28;
• до 100% залежність окремих країн (Німеччина – 45,3%, Італія – 45,4%, Австрія – 50%, Чехія – 64%, Туреччина – 65,4%, Угорщина, Болгарія і Македонія – близько 100% );
• компанії говорять “так” потоку, тому це їхній бізнес, а що щодо споживачів? Близько 10 компаній вже підтримали проект, але лише 4 зацікавлені країни та Єврокомісія виступили проти.
… що створює нові загрози для енергетичної безпеки та цілісності ЄС
• > 30% частка ринку “Газпром” на європейському ринку;
• до 30% частка на газовому ринку Німеччини, контрольована “Газпромом”;
• > 43% частка російського газу в структурі імпорту природного газу в ЄС-28;
• до 100% залежність окремих країн (Німеччина – 45,3%, Італія – 45,4%, Австрія – 50%, Чехія – 64%, Туреччина – 65,4%, Угорщина, Болгарія і Македонія – близько 100% );
• компанії говорять “так” потоку, тому це їхній бізнес, а що щодо споживачів? Близько 10 компаній вже підтримали проект, але лише 4 зацікавлені країни та Єврокомісія виступили проти.
… що створює нові загрози для енергетичної безпеки та цілісності ЄС
Здавалося б, висновок очевидний: “Північний потік 2” – загроза енергетичній безпеці Європи!
Тим не менш, слід нагадати, що в липні 2008 р більшість у Європарламенті проголосувало проти «Північного потоку», однак 8 листопада 2011 перша нитка газопроводу була введена в експлуатацію … ..незважаючи ні на що і всупереч усьому.
Олександр Лактіонов,
кандидат наук, експерт в області енергетики
кандидат наук, експерт в області енергетики
За матеріалами: Файненс.ЮА
Поділитися новиною
